Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №336/2925/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/2925/26

Номер провадження: 1-кп/336/1040/2026

ВИРОК

іменем України

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄУН 336/2925/26 (ЄРДР за № № 12026082080000302 від 28 лютого 2026 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Бердянськ, громадянина України, не працевлаштований, на утриманні дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 02.03.2016 Бердянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 307 ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки. 12.04.2016 поставлений на облік Бердянського КВІ в Запорізькій області. 15.04.2019 на підставі ухвали Бердянського міського суду Запорізької області, іспитовий строк скасований та направлений до місця позбавлення волі строком на 5 років. 03.05.2024 звільнений по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України,

за участі:

прокурора – ОСОБА_4 ,

потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника – адвоката ОСОБА_6

встановив:

14.02.2026 року приблизно о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись навпроти 3-го під`їзду, будинку АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану, який введено в дію відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та продовжений до теперішнього часу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з тенісного столу чоловічу сумку, яка належить потерпілому ОСОБА_5 , у якій знаходилось належне йому майно, а саме: мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «redmi 9-А», чорного кольору, ІМЕI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи складає 1084 гривні 33 копійки, в чохлі якого перебувала банківська картка № НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_5 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», на ім`я ОСОБА_5 , яка відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-III від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, а також примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом, тобто електронним платіжним засобом, у зв`язку з чим у нього виник прямий умисел, спрямований на її викрадення з корисливих мотивів.

Усвідомлюючи, що банківська платіжна картка банківської установи - АТ Перший Український Міжнародний Банк», є різновидом офіційних документів, а також усвідомлюючи і передбачаючи, що на банківському рахунку сторонньої особи, на ім`я якої видано виявлену ним банківську платіжну картку, як засіб доступу до банківського рахунку, знаходяться грошові кошти, ОСОБА_3 сформував злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення банківської платіжної картки з метою подальшого незаконного її використання для власного збагачення.

В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах дії воєнного стану, отримавши доступ до банківського рахунку банку АТ «Перший Український Міжнародний Банк», яка належить потерпілому ОСОБА_5 , здійснив зміну паролю до входу до мобільного додатку «ПУМБ-24», який був створений в раніше викраденому мобільному телефоні марки «Хіаоmі» моделі «redmi 9-А», чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , потерпілого ОСОБА_5 після чого з вищезазначеного банківського рахунку таємно викрав кошти наступним чином:

- 15.02.2026 о 04:35 год. ОСОБА_3 , перебуваючи біля банкомату «ВRANCH 10007-0325» АТ КБ «Ощадбанк», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.32, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою банківської картки № НОМЕР_4 та відповідного ПІН-коду до неї, яка належить потерпілому ОСОБА_5 , шляхом зняття готівки таємно викрав грошові кошти потерпілого у сумі 5000 гривень 00 копійок;

- 15.02.2026 о 05:04:23 ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою ПІН-коду до мобільного додатку «ПУМБ-24», здійснив переказ грошових коштів в сумі 485 гри. з банківської картки № НОМЕР_4 , яка належить потерпілому ОСОБА_5 , на транзитний рахунок «Money Transfer originator»;

- 15.02.2026 о 05:38:49 ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за допомогою ПІН-коду до мобільного додатку «ПУМБ-24», здійснив переказ грошових коштів в сумі 485 грн. з банківської картки № НОМЕР_4 , яка належить потерпілому ОСОБА_5 , на банківську картку № НОМЕР_6 , відкриту на ім`я ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_3 своїми злочинними діями завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 7026 гривень 33 копійки, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Далі, 14.02.2026 року приблизно о 04 годині 17 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись за місцем свого мешкання, кв. АДРЕСА_4 , тримаючи в руках раніше викрадений мобільний телефон «Хіаоmі» моделі «redmi 9-А», чорного кольору, ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , побачив у чохлі-книжці банківську картку № НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_7 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», на ім`я ОСОБА_5 у зв`язку з чим у останнього виник злочинний умисел, спрямований на привласнення офіційного документу, а саме банківської карти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на привласнення банківської картки № НОМЕР_4 , достовірно знаючи, що банківська карта відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІІІ від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» №2121-ІІІ від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, а також примітки до ст.358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом, тобто електронним платіжним засобом, використовується для ініціювання переказу коштів з банківського рахунку та за її допомогою можливе зняття грошових коштів з банківського рахунку, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, привласнив офіційний документ, а саме банківську картку № НОМЕР_4 , рахунок НОМЕР_7 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», яка належить потерпілому ОСОБА_5 .

Крім цього, ОСОБА_3 , 14.02.2026 року о 04:17, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, переслідуючи корисливу мету, вчинив незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме: мобільного телефону марки Хіаоmі» моделі «redmi 9-А», чорного кольору, ІМЕI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 , на якому були встановлені програмні додатки інтернет - банкінгів: «ПУМБ 24», які згідно Закону України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах» є такими, що реалізують технології обробки інформації шляхом введення фінансового номеру потерпілого у вигляді логіну до облікового запису, що є його абонентським номером стільникового зв`язку, та введення паролю, отриманого на СМС повідомлення на номер потерпілого, без дозволу власника карткового рахунку НОМЕР_5 відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», на ім`я ОСОБА_5 , здійснив вхід до додатку «ПУМБ 24» та отримав доступ до конфіденційної інформації потерпілого: його банківського рахунку, реквізитів платіжних карток, грошових коштів, що призвело до витоку інформації з автоматизованої системи «ПУМБ 24».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, при обставинах викладених в обвинувальному акті визнав повністю, пояснив, що 14.02.2026 року приблизно о 22 годині 50 хвилин він знаходячись навпроти 3-го під`їзду, будинку 79-а, по вулиці Деповська в місті Запоріжжі, викрав з тенісного столу чоловічу сумку, яка належить потерпілому ОСОБА_5 , у якій знаходилось належне йому майно, а саме: мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «redmi 9-А», чорного кольору, в чохлі якого перебувала банківська картка на ім`я ОСОБА_5 . Викраденим розпорядився на власний розсуд. З банківської карти перерахував кошти знайомій, чим віддав борг, потім зняв грошові кошти через банкомат, кошти витратив на свої потреби. Розуміє, що вчинив погано, зобов`язався потерпілому відшкодувати кошти.

Показання обвинуваченого є логічними та послідовними узгоджуються з обставинами викладеними в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням постанови про визнання речовими доказами, витрат на проведення експертизи, матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст обставин провадження і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що вина у вчинені кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує: за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану; за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів; за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку інформації.

Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі (ч. 2 ст. 12 КК України).

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 відносяться до проступків та тяжкого злочину.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

ОСОБА_3 , вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, раніше судимий, під медичним наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проживає в місті Запоріжжі.

Прокурор вважав за можливе призначити обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, потерпілий підтримав позицію прокурора, захисник та обвинувачений погодилися з позицією прокурора.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Тобто, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливості балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи те, що обвинувачений вину у вчиненому визнав повністю, пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся, дані про його особу, спосіб життя, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі та звільнити від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який було застосовано під час досудового розслідування, сплив.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

В даному кримінальному провадженні залучались експерти, внаслідок чого наявні процесуальні витрати на проведення експертизи, а саме проведено: судову товарознавчу експертизу вартість якої склала 1337,10 грн.

Суд, відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, стягує з обвинуваченого на користь держави, документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст. 374 ч.4 п.2 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В матеріалах кримінального провадження є документальне підтвердження, що процесуальні витрати на проведення експертизи становлять 1337,10 грн.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395, 532, 615 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 року обмеження волі,

за ч. 1 ст. 361 КК України у виді 3 років обмеження волі,

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1337,10 грн.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «redmi 9-A» чорного кольору повернути потерпілому ОСОБА_5 за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1