Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №337/4099/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

05.10.2026

ЄУН 337/4099/26

Провадження №2/337/3008/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 08.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 08.09.2025-100000618, відповідно до умов якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 13000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії, строком на 181 день, а саме до 07.03.2026. Відповідач належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним і комісії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 34000,36 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 10203,52 грн, заборгованості за процентами 17135,98 грн, комісії за надання кредиту 836,76 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими за ст.628 ЦК України 5824,00 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання з викликом сторін.

24.08.2026 від відповідачки ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Зачепіло З.Я., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не доведено підписання відповідачкою кредитного договору з додатковими угодами електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Доказів того, що відповідачка пройшла ідентифікацію, отримала та використала ідентифікатор, суду не надано. Також позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на банківську карту та її належності саме відповідачці. Належного розрахунку, який би узгоджувався з умовами кредитного договору, не надано. Поданий розрахунок є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є первинним бухгалтерським документом. Здійснення відповідачем часткових платежів само по собі не є підтвердженням існування та визнання заявленого боргу, оскільки мають оцінюватися судом виключно у сукупності з іншими доказами та не можуть автоматично розглядатися як визнання відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості. Вимоги позивача про стягнення комісії також є безпідставними, оскільки не конкретизовано за які саме розрахунково-касові дії відповідачка повинна сплатити комісію за надання кредиту. Також вважає неправомірним нарахування відсотків відповідно до ст.625 ЦК України. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

24.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» надійшло клопотання про витребування доказів, зокрема, у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації видання банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за період з 08.09.2025 та протягом наступних за цим днем 5 календарних днів.

Ухвалою суду від 31.08.2026 за клопотання представника позивача витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів у розмірі 13000,00 грн у період з 08.09.2025 по 13.09.2025.

31.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що спірний договір був укладений сторонами в електронній формі, ним передбачені всі істотні умови договору: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням даного договору. Відповідач в свою чергу, підписанням даного договору підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства, а тому всі істотні умови договору були погоджені сторонами. Відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на його картковий рахунок за допомогою інтернет-еквайрингу, однак відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти та інші платежі за користування коштами не сплачує. Також вважає, що загальні витрати за кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо нарахування комісії за надання кредиту, то позивач зазначив, що з огляду на те, він надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Також позивач зазначає, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Позовні вимоги просить задовольнити.

28.09.2026 до суду з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві та у відповідаі на відзив позивач заявив про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не прибули, від представника – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

Враховуючи вимоги ст.43, ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1,4 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі – Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що між ТОВ «Споживчий центр» (кредитор) та відповідачкою ОСОБА_1 (позичальник) 08.09.2025 було укладено кредитний договір №08.09.2025-100000618.

Вказаний кредитний договір укладений в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і складається із Пропозиції про укладання кредитного договору (оферти), розміщеної на веб-сайті кредитодавця в загальному доступі та в особистому кабінеті позичальника, Заявки позичальника, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, про обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого ним в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з п.2.3 Пропозиції про укладання кредитного договору (оферти), кредитний договір укладається в такому порядку: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Ідентифікація позичальника ОСОБА_2 здійснена шляхом отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

За змістом кредитного договору, додатку до анкети позичальника смс-повідомлення з кодом (одноразовим ідентифікатором) для підписання договору були надіслані на зазначений позичальником ОСОБА_2 основний/фінансовий номер телефону « НОМЕР_3 ».

Кредитний договір підписаний сторонами електронним підписом, зокрема, позичальником/відповідачкою з одноразовим ідентифікатором «Е842».

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позивач надав, а відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 13000,00 грн, які були перераховані 08.09.2025 о 10:56 на зазначений позичальником електронний платіжний засіб - картку № НОМЕР_1 , за посередницьких послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» через платіжну систему іPAY.ua.

Листом № 1-1706 від 17.06.2026 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтвердив успішність операції з переказу цих коштів, номер транзакції в системі iPay.ua – 857102712, призначення платежу: видача за договором кредиту №08.09.2025-100000618.

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 16.09.2026. на ім`я ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 08.09.2025 було зараховано 13000,00 грн.

Відповідно до п.3-п.5 договору кредит надається на строк 181 день – до 07.03.2026 включно. Продовження (пролонгація) строку кредитування передбачена.

Відповідно до п.6 кредитного договору процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Відповідно до п.7 кредитного договору комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 20% від суми кредиту та дорівнює 2600,00 грн, розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні та нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

Пункт 12 кредитного договору встановлює графік платежів, відповідно до якого повернення кредиту та сплату процентів за користування ним, комісії за надання кредиту позичальник зобов`язаний був здійснити 6-ма платежами.

Відповідно до п.14 кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 33979,48 грн; загальні витрати за споживчим кредитом 20979,48 грн.

Відповідно до п.15 кредитного договору позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 ЦК України. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 169 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 169 грн.

Згідно з розрахунком, складеним представником ТОВ «Споживчий центр», заборгованість позичальника/відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 08.09.2025-100000618 від 08.09.2025 становить 34 000,26 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 10 203,52 грн, заборгованості за процентами - 17 135,98 грн (нараховані за період з 08.09.2025 по 07.03.2026), заборгованості за комісією за надання кредиту - 836,76 грн, заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України - 5 824,00 грн.

При цьому з розрахунку вбачається, що позичальник користувалася кредитними коштами та здійснювала оплату за користування ними, зокрема сплатила: 10.10.2025 - 6 170,24 грн (3 900,00 грн зараховані на проценти, 1 763,24 грн на комісію, 507,00 грн зараховані на відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України); 17.10.2025 - 700,00 грн (531,00 грн зараховані на тіло кредиту, 169,00 грн зараховані на відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України); 25.11.2025 - 400,00 грн (265,48 грн зараховані на тіло кредиту, 134,52 грн зараховані на проценти); 30.12.2025 – 2000,00 грн (зараховані на тіло кредиту). Всього сплачено 9 270,24 грн, з яких зараховано: на тіло кредиту 2 796,48 грн, на проценти 4 034,52 грн, на комісію 1 763,24 грн, на відсотки, нараховані за ст.625 ЦК України 676,00 грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує висновки Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.32-41 Висновку №11 (2008)), згідно з якими звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» такими, що підлягають частковому задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

При цьому, встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний недійсним/нікчемним, за відсутності відповідних заперечень з боку заінтересованої сторони, виходить за межі судового розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ТОВ «Споживчий центр» як кредитор та відповідачка ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 08.09.2025 кредитний договір №08.09.2025-100000618, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 13000,00 грн шляхом їх перерахування на її платіжну банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, інші платежі в порядку та строки, визначені договором.

Договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, оформлений письмовим документом і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачкою – електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, відповідачка під час укладення кредитного договору була ідентифікована через систему BankID.

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що кредитор ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов`язання та за посередницьких послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як еквайра платіжної системи іPAY.ua перерахував 08.09.2025 грошові кошти в сумі 13000,00грн на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , яка була зазначена останньою в Заявці на укладання кредитного договору та яка емітована на її ім`я в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

За умовами кредитного договору відповідачка зобов`язана була повернути кредит в сумі 13000,00 грн в кінцевий строк 07.03.2026, сплативши за цей період проценти за користування ним у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, комісію за надання кредиту в сумі 2600,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 33979,48 грн.

Разом з тим, відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними та інших передбачених платежів в погоджений сторонами строк належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої позивач як кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка та її представник послались на те, що позивач не довів факту укладання та підписання нею кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості.

Разом з тим, такі доводи відповідачки об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами – пропозицією Товариства про укладання кредитного договору (оферта), заявкою позичальника на обрання умов кредитування, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), додатком до кредитного договору, договором між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про надання послуг з переказу коштів, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішність операції з переказу коштів, інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розрахунком заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

На спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідачка та її представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком. Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані їй не належать, відповідачкою суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідачка не могла би отримати кредитні кошти. Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами відповідачка та її представник в заявах по суті не вказували.

Також відповідачка не довела, що платіжна картка № НОМЕР_1 , зазначена в кредитному договорі, їй не належить або, що кошти в сумі 13000,00грн на неї 08.09.2025 не надходили.

Таким чином, неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 10203,52 грн, заборгованості за процентами – 17135,98 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту – 836,76 грн, заборгованості за відсотками за ст.625 ЦК України – 5824,00 грн.

Вказаний розмір заборгованості визначений кредитором/позивачем станом на 07.03.2026, тобто на момент закінчення строку кредитування, погодженого сторонами в кредитному договорі. Жодних нарахувань поза межами вказаного строку позивач не здійснював, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору.

Слід зазначити, що ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма не стосується вимог щодо нарахування процентів за користування кредитом, право на які має кредитор в силу ст.1048,1054,1056-1 ЦК України та умов кредитного договору. Проценти за користування кредитом не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В даному випадку розмір процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту було визначено сторонами договору за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Визначена денна процентна ставка, розрахунок якої наведено в п.12 кредитного договору, становить 0,89% (1%), що узгоджується з положеннями ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору).

Відповідачкою не доведено і судом не встановлено жодних обставин, які б вказували на те, що умови кредитного договору щодо розміру процентів та комісії є несправедливими, їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача/відповідачки.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для банківських установ.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача нарахованих процентів за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 5824,00 грн.

Так, дійсно за умовами укладеного між сторонами електронного кредитного договору передбачено обов`язок позичальника/відповідачки сплатити кредитору/позивачу проценти за прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором у встановлені договором строки відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 169,00 грн за кожен день прострочення зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Враховуючи те, що в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам нарахованим відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5824,00 грн. відсутні, а сплачену відповідачкою та зараховану позивачем суму у розмірі 676,00 грн на погашення таких відсотків, слід зарахувати як сплату комісії.

Таким чином позов ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №08.09.2025-100000618 від 08.09.2025 у загальному розмірі 27 500,26 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 10203,52 грн, заборгованості за процентами – 17135,98 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту – 160,76 грн (836,76 грн - 676,00 грн). У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 27 500,26 грн. або 80,88% від первісно заявлених вимог (27 500,26 грн. х 100% / 34 000,26 грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 153,35 грн (2662,40грн х 80,88% / 100%) та витрати на поштове відправлення в сумі 100,11 грн (123,78 грн х 80,88 % /100%), здійснення яких підтверджено належними та допустимими доказами - платіжними квитанціями.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 08.09.2025-100000618 від 08.09.2025 у загальному розмірі 27 500,26 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 153,35 грн та витрати на поштове відправлення у розмірі 100,11 грн, усього 29 753 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривню 72 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова