Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №335/9115/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9115/26 2-а/335/185/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Алєксєєнка А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Корнєвої Д.І., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 24.11.2025 №2571 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивач за рішенням ВЛК від 25.11.2000 року був визнанений непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. 14.11.2025 військово-лікарською комісією Запорізького об`єднаного мобілізаційного центру при ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою №2025-1114 1216-5964-0 від 14.11.2025.

Оскаржувана постанова Відповідачем була винесена 24.11.2025, тобто вже після проходження позивачем військово-лікарської комісії та встановлення йому ступеня придатності до проходження військової служби.

Про складання відносно позивача протоколу щодо порушення останнім правил військового обліку та про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не повідомлявся та дізнався про існування оскаржуваної постанови лише після накладення арешту на його картковий рахунок та звернення 10.08.2026 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з запитом про з`ясування причин накладення арешту.

Вважає, що оскаржувану постанову прийнято неправомірно враховуючи те, що позивач перебуває на військовому обліку та відповідачу було відомо, що він підпадає під категорію осіб, передбачених пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, а відтак про правопорушення у вигляді непроходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби відповідачеві стало відомо 06 червня 2025 року, оскільки 05 червня 2025 року був останнім днем для проходження цього огляду.

Відповідач мав об`єктивну можливість виявити це правопорушення враховуючи те, що в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», були наявні відповідні відомості. Отже, починаючи з 06 червня 2025 року почав свій перебіг тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, і цей строк закінчився 06 вересня 2025 року. Адміністративне стягнення на позивача було накладено 24 листопада 2025 року, тобто, поза межами строку, передбаченого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

За вказаних обставин відповідач не мав права розпочинати справу про адміністративне правопорушення стосовно позивача, а розпочате провадження повинен був закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

З огляду на викладене просить поновити строк на звернення до суду з цим позовом та скасувати постанову №2571 від 24.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, а саме – у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.9 ст.38 КУпАП, а також стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення її недоліків.

24.08.2026 представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року задоволено клопотання позивача та поновлено йому строк на звернення до суду з адміністративним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

26 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він, не погоджуючись із заявленими позивачем вимогами, вказує, що під час складання протоколу №2571 від 14.11.2025 року були наявні відомості про те, що Позивач останню військово-лікарську комісію проходив 25.11.2000 року, за якою був визнаний непридатним в мирний час обмежено придатним у воєнний час.

Також під час складання протоколу №2571 від 14.11.2025 року про адміністративне правопорушення, громадянина ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України. Будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило. За результатами розгляду матеріалів справи №2571 від 14.11.2025 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №2571 від 24.11.2025 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 гривень. Доказів виконання позивачем військового обов`язку до суду не надано.

За вказаних обставин, вважає, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є законним та обґрунтованим у зв`язку із чим просить у задоволенні позов відмовити.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 24.11.2025 року постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 №2571 від 24.11.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн.

За змістом спірної постанови під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , визнаний ВЛК від 25.11.2000 року непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень Закону України №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 року (із змінами, внесеними згідно із Законом N4235-IX від 12.02.2025 року), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом - (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби».

Враховуючи, що вищевказані дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові на відповідність критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частина перша статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону,

- за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Отже, відповідно до вищевказаних положень нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як зазначив позивач при звернення до суду та вказано у оскаржуваній постанові рішенням військово-лікарської комісії від 25.11.2000 року ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Вказана обставина сторонами не спростована.

Отже, у період з 04.05.2024 до 05.06.2025 у ОСОБА_1 , якого було визнано обмежено придатним до військової служби, виник встановлений наведеною нормою Закону обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Судом установлено, що ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію 14.11.2025, що підтверджується копією військово-облікового документа №130920211429616400040, копією довідки військово-лікарської комісії №2025-1114-1216-5964-0 від 14.11.2025.

При цьому, доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, суду не надано.

Зазначені обставини підтверджують факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Відтак, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо поважності причини непроходження медичного огляду в період з 04.05.2024 до 05.06.2025, що є свідченням наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Щодо доводів позовної заяви про порушення відповідачем строку притягнення до адміністративної відповідальності суд зазначає наступне.

За приписами частини 9 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас, як вказано Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

У спірному випадку позивач був зобов`язаний виконати обов`язок пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Закон №3621-ІХ) пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року проте позивачем вимоги закону було виконано лише 14.11.2025, тобто правопорушення за ст. 210 КУпАп, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче.

При цьому, дата 06.06.2025 не може кваліфікуватись датою виявлення правопорушення, оскільки саме по собі встановлення факту невиконання особою обов`язку у випадку триваючого правопорушення не перериває його тривалості та не є моментом його остаточного виявлення у розумінні закону.

З матеріалів справи убачається, що позивачем ВЛК пройдено 14.11.2025. Згідно наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву витягу з Єдиного державного реєстру убачається, що звірка даних військовозобов`язаного проведена приособистій явці 14.11.2025.

Таким чином, правопорушення виявлено 14.11.2025, а постанова винесена 24.11.2025, тобто в межах строку, встановленого статтею 38 КУпАП, тому підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відсутні.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що постанова № 2571 від 24 листопада 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, винесена уповноваженою особою, справа про адміністративне правопорушення розглянута з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, при цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складання до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, 23).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко