Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №332/1578/24 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1578/24

Провадження №: 2/332/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого -судді Сапунцова В.Д., за участю секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника Усенко Антона Володимировича до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивач ОСОБА_1 адвокат Усенко А.В. звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовує наступним. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2022 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання спільних дітей у твердій грошовій сумі у розмірі: на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – 1200,00 грн., на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з 19.01.2022 і до досягнення ОСОБА_4 повноліття. Оскільки на сьогодні кошти в сумі 1200,00 та 1500,00 грн. є мізерними та недостатніми для задоволення потреб дітей, які ростуть та потребують значно більше коштів для розвитку та виховання, тому у позивача виникла необхідність у зміні способу стягнення аліментів у судовому порядку.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2024 року у вказаній справі було відкрито провадження і її призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12 год. 00 хв. 23.05.2024 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024 року провадження по справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у Складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з призначенням Указом Президента України від 19.05.2026 № 391/2026 судді Сінєльніка Р.В. на посаду судді Запорізького апеляційного суду відповідно до розпорядження керівника апарату Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2026 № 308 здійснений повторний автоматизований розподіл справи № 332/1578/24, за результатами якого справа передана на розгляд судді Сапунцову В.Д.

Ухвалою суді ОСОБА_5 від 20.07.2026 року справу прийнято до свого провадження. Поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 25.08.2026 на 12-00 год.

Позивач ОСОБА_1 надала заяву у судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 28.09.2026 року та на 02.10.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на його адресу та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Надав до суду клопотання про зупинення розгляду у справі до моменту його звільнення з лав ЗСУ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони мають двох неповнолітніх дітей:

Сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 181;

Доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданим Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 164.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2022 року у справі № 332/308/22 було стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання спільних дітей у твердій грошовій сумі у наступному розмірі: ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 – 1200,00 грн., на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – 1500,00 щомісяця, починаючи з 19.01.2022 і до досягнення ОСОБА_7

На підставі свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Заводським відділом відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 93, після укладення шлюбу з ОСОБА_8 прізвище позивача було змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Ухвалою суду від 28.09.2026 задоволено клопотання про уточнена анкетних даних позивача в справі, змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_10 ».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-Х11 від 27.02.1991р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.

Частинами 1-3ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).

Частиною 1ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою ст. 181 ЦПК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Виходячи зі змісту наведених норм, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним; а зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти проживають разом з матір`ю, а тому саме матір`ю вирішується питання забезпечення життєдіяльність дітей та спрямування наявних коштів на необхідні для дитини витрати. З часу присудження у 2022 року аліментів в розмірі 1200,00 та 1500,00 грн. через інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування. У зв`язку з чим вищевказаний розмір аліментів на дітей не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дітей на теперішній час. Дані обставини, на думку суду, вказують на погіршення матеріального стану одержувача аліментів, та, відповідно, її неспроможність самостійно виділяти недодані батьком на утримання дітей кошти. В матеріалах справи наявні відомості, що неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються соціальні потреби, потреби в навчанні, розвитку, медичному обслуговуванню та іншому. Діти знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 та проживають разом з нею.

Так, згідно з довідкою від 19.02.2024 №25 Запорізької дитячої художньої школи ОСОБА_3 навчається в Запорізькій дитячій художній школі у 1 класі 2 групи, елементарного підрівня.

Відповідно до довідки Запорізької дитячої художньої школи від 19.02.2024 №26 ОСОБА_3 навчається в Запорізькій дитячій художній школі у 3 класі 1 групи, елементарного рівня.

Так, згідно з довідкою спортивної школи «FOOTBALL KIDS» від 09.02.2024 №1 ОСОБА_3 замається в школі «FOOTBALL KIDS» з 2023 року.

Участі відповідача у фінансовому забезпеченні дітей у вигляді сплати аліментів у розмірі визначеному судовим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2022 року у справі №332/308/22 є недостатньою для утримання дітей. Фактично діти перебувають на повному утриманні матері.

На думку суду, наявність вищезазначених обставин, а також волевиявлення одержувача аліментів є підставою для зміни способу та розміру аліментів.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що заявлений позивачкою розмір аліментів, в якому вона просить надалі стягувати аліменти є обґрунтований.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі

Відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надав клопотання про зупинення провадження у справі №33/1578/24 у зв`язку з перебуванням його на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251, п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. до припинення перебування.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 (постанова від 12.11.2025) дійшла висновку, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан». Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України).

Служба в ЗСУ не є автоматичною чи безумовною підставою для зупинення судового провадження у справах про стягнення аліментів.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до п. 29 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, переведених на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, чи є належні докази того, що військова частина, в якій проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, чи користувався відповідач правничою допомогою під час судового провадження, чи мав можливість самостійно або з допомогою представника висловитися щодо позовних вимог. Не враховуючи ці обставини, обов`язкове зупинення провадження у справі щодо аліментів на утримання дитини, зокрема про зміну способу стягнення та їхнього розміру, хоч і відповідатиме певним інтересам того відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.

Згідно з актуальною практикою Верховного Суду (зокрема постановами у справах № 557/1226/23 та № 344/432/24), пріоритетом у таких спорах є забезпечення найкращих інтересів дитини, тому саме по собі перебування відповідача на військовій службі не може на невизначений термін відкладати право дитини на утримання.

У зв`язку з зазначеним вище, суд дійшов висновку відмовити відповідачу у заявленому клопотанні задля забезпечення інтересів дітей.

Отже, з огляду на матеріали справи та обсяг письмових доказів наданих позивачем, враховуючи в першу чергу як найкраще забезпечення інтересів дітей, та те, що неповнолітні діти сторін проживають разом із позивачем і остання апріорі несе більші витрати на їх утримання, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити, змінити спосіб стягнення аліментів і встановити їх у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", визначені в порядку ст.192 СК України аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зміну визначеного судом розміру аліментів з підстав, передбачених СК України, та наданням відповідних доказів на підтвердження підстав зміни розміру аліментів.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог та зміни способу стягнення аліментів, слід відкликати виконавчий документ, виданий Заводським районним судом міста Запоріжжя на виконання судового рішення у справі №332/308/22 від 26.04.2022 року.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалене рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З урахуванням чого, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмір 1211 гривень 20 копійок.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001096 від 29.09.2015 та ордер на надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, суд дійшов висновку про те, що представником позивача не надано документи, які б підтверджували розмір витрат на правничу допомогу, відсутній договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг, квитанція про оплату послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки позивачем та представник позивача не надано документи та доводи щодо понесених витрат, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу часу, витраченого адвокатом на надання послуг щодо Відповідача, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених витрат. На підставі вищевикладеного, у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з Відповідача — відмовити повністю».

Керуючись ст. ст.6,7,10,12,13,81,141,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2022 у цивільній справі № 332/308/22.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а в подальшому відповідно до положень ч. 3 ст. 183 СК України.

Відкликати виконавчий документ, виданий Заводським районним судом міста Запоріжжя на виконання судового рішення у справі №332/308/22 від 26.04.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повний текст рішення виготовлено 02.10.2026 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

представник позивача: адвокат Усенко Антон Володимирович, адреса: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, 20, РНОКПП: НОМЕР_6 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя В.Д. Сапунцов