Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №314/3098/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3098/26

Провадження № 2/314/2064/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ, цивільну справу №314/3098/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

без участі сторін та їх представників,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Вільнянського районного суду Запорізької області 03.06.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 890,17 гривень.

Позов обґрунтований тим, що 11.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5310907 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору банк надав відповідачу кредит в сумі 15 000 гривень, строком на 360 днів. 28.11.2025 на підставі договору факторингу № 28/11/2025 ТОВ «ЛІНЕРА Україна» за плату відступило, а ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" набуло грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 57 890,17 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" вимушене звернутися до суду з відповідним позовом.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 11.06.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно, за клопотанням позивача, судом витребувано у АБ «УКРГАЗБАНК» інформацію по платіжній картці НОМЕР_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у позовній заяві просив розглядати справу без участі позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, однак 24.09.2026 надала суду заяву, у якій просила у разі визначення суми, яка підлягає до сплати з відповідача, врахувати її сімейне положення, матеріальне становище та надати можливість розстрочення виконання рішення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 11.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5310907 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно з умовами зазначеного договору та паспорта споживчого кредиту, відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 0,95 % на день та зі зниженою процентною ставкою 0,90 % на день за умови виконання позичальником вимог, визначених договором. Кредит надавався шляхом безготівкового перерахування коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 .

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «УПР» від 01.12.2025 №1-0112, згідно з яким 11.02.2025 о 19:44:11 на номер платіжної картки НОМЕР_2 , номер транзакції в iPay.ua - 650486135 було успішно перераховано 15 000,00 грн із призначенням платежу: «зарахування 15 000 на картку НОМЕР_1 ».

Однак, на виконання ухвали суду від 11.06.2026 від АБ «Укргазбанк» на адресу Вільнянського районного суду Запорізької області 29.06.2026 надійшла відповідь, відповідно до якої банківська платіжна картка за номером НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» не емітувалась, тому надання інформації щодо вказаної банківської картки, зокрема повних установчих даних власника картки та інформацію про рух коштів по картці за період 11.02.2025 не вбачається за можливе.

Таким чином, подані позивачем докази містять суперечливі відомості щодо факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки, з одного боку, надано документи про перерахування коштів на платіжний інструмент із реквізитами, зазначеними у кредитному договорі, а з іншого боку, офіційна інформація АБ «Укргазбанк» свідчить про відсутність у відповідача карткового рахунку з такими реквізитами.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем заява на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту, довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та інші документи свідчать про проходження процедури укладення електронного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 639, 1055 ЦК України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту у формі та порядку, передбачених законом.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України обов`язком кредитодавця є надання позичальнику грошових коштів у розмірах та на умовах, визначених договором.

За змістом умов договору про надання споживчого кредиту надання кредиту здійснюється шляхом переказу грошових коштів на платіжну картку позичальника, а надання кредиту вважається здійсненим із моменту зарахування коштів на відповідний рахунок.

Таким чином, для підтвердження виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення кредитних коштів позивач повинен довести не лише факт укладення кредитного договору, а й факт фактичного надання кредитних коштів саме відповідачу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц, належними доказами виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту є первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано лист ТОВ «УПР» від 01.12.2025 №1-0112, відповідно до якого 11.02.2025 о 19:44:11 на номер платіжної картки НОМЕР_2 , номер транзакції в iPay.ua - 650486135 було успішно перераховано 15 000,00 грн із призначенням платежу: «зарахування 15 000 на картку НОМЕР_1 ».

Разом із тим, відповідно до інформації АБ «Укргазбанк» встановлено, що банківська платіжна картка за номером НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» не емітувалась, тому надання інформації щодо вказаної банківської картки, зокрема повних установчих даних власника картки та інформацію про рух коштів по картці за період 11.02.2025 не вбачається за можливе.

Надані позивачем розрахунок заборгованості, витяг із реєстру боржників, договір факторингу та документи щодо переходу права вимоги підтверджують лише внутрішній облік заборгованості кредитором та факт відступлення права вимоги, але самі по собі не є належними та достатніми доказами фактичного отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того позивачем не надано виписки банку, довідки банку-емітента платіжної картки, документів платіжної системи або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне зарахування кредитних коштів

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц зазначив, що саме кредитор повинен довести факт отримання позичальником кредитних коштів, а відсутність належних доказів такого отримання виключає можливість стягнення заборгованості.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 Верховний Суд дійшов висновку, що внутрішні документи кредитора, розрахунки заборгованості та виписки, складені самим кредитором, не можуть вважатися беззаперечним доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів без підтвердження відповідної банківської операції.

Також у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц Верховний Суд зазначив, що саме факт перерахування коштів позичальнику є обставиною, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку щодо їх повернення, а тому ця обставина підлягає доведенню належними та допустимими доказами.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту №5310907 від 11.02.2025.

Оскільки факт надання кредиту є необхідною передумовою виникнення обов`язку позичальника щодо його повернення та сплати процентів, недоведеність цієї обставини виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати, понесені позивачем, у зв`язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 512, 514, 516, 517, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 626, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

28.09.2026