Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №308/12535/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12535/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Сліпокурова Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні , в м. Ужгород, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гангур Михайло Іванович, до Закарпатської митниці про визнання незаконною постанови та зміну заходу стягнення, застосованого постановою у справі про порушення митних правил,-

ПОСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 01.10.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.10.2026.

27 серпня 2026 року представник позивача – адвокат Гангур Михайло Іванович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання незаконною та зміну постанови у справі про порушення митних правил.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гангур Михайло Іванович, залишено без руху.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 03 вересня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи.

Позов обґрунтовано тим, що 25 серпня 2026 року Заступник начальника Закарпатської митниці КравченкоТ.В. розглянувши матеріали про порушення митних правил у справі №0523/UA305000/2026 стосовно ОСОБА_1 постановив визнати останню винною у порушенні митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості незадекларованих товарів (978 644,48 грн.), що становить 293 593,34 грн.

Позивач вважає оскаржувану Постанову протиправною та такою, яка підлягає зміні. Згідно постанови та протоколу про порушення митних правил 28.06.26 що 10.40 хв. в ході митного контролю автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на митному посту «Вилок» Закарпатської митниці було виявлено автомобільні радарні датчики марки BOSH для автомобілів BMV, модель MRR-02 виробництва Угорщини у кількості 92 штуки.

Вартість вказаного товару встановлена висновком від 08.07.26 за №1420003800-0165 Закарпатського відділу експертизи та досліджень Державної митної служби України.

Відповідно до цього документа вилучений товар коштує 978 644,48 грн.

Проте, згідно наданого позивачу рахунку, вартість вилученого товару складає 4 048 Євро, що на час його придбання згідно курсу Національного Банку України (51,4563 грн. за 1 євро) становило 208 295,10 грн.(4048Х51,4563).

Отже, розмір штрафу за ч.2 ст.471 МК України повинен становити 62488,53 (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) грн. 53 коп. (30% від 208 295,10 грн).

У позовній заяві містяться покликання на ч.1 ст. 368, ч.4 ст. 368, ст. 487, ст. 489 ч.ч.1,4 ст. 529, п.2 ч. 1 ст. 531 МК України, ст. 245, ст. 289 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідач не врахував дані про вартість товару, наведені в рахунку, чим допустив необ`єктивність і неповноту провадження у справі про порушення митних правил та прийняв незаконну постанову, яка підлягає зміні в частині суми накладеного штрафу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 486, 489, 500, 529, 525 526, 530,531 МК України, ст. ст. 245,294,289, 286 КУпАП та ст. ст. 77, 90 КАСУ, позивач просить: постанову у справі про порушення митних правил №0523/UA305000/2026 стосовно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 293 593,34 грн. – визнати незаконною; змінити захід стягнення в частині накладення адміністративного штрафу стосовно ОСОБА_1 в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення; судові витрати стягнути з Відповідача.

16.09.2026 до суду надійшов відзив, у якому представник Закарпатської митниці зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю адміністративного позову.

При цьому вказано на те, що: 23.06.2026 року о 10 год. 41 хв. в зону митного контролю на ділянку “В`їзд” митного поста «Вилок» Закарпатської митниці заїхав автомобіль марки «MERCEDES BENZ», моделі «SPRINTER 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 , яка слідувала з Угорщини в Україну як перевізник.

Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрала порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».

В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу було виявлено не заявлені під час усного опитування товари іноземного виробництва, а саме: автомобільні радарні датчики марки «BOSCH» для автомобілів BMW, модель MRR-02 країна виробництва Угорщина, модельний номер (M/N: MRRe14FCR), без упаковки, без ознак використання у кількості 92 штуки. Зазначені товари знаходилися у сумці в 3 коробках без оригінального пакування, в багажному відділені з лівої сторони кузова, серед особистих речей, без ознак приховування. Доступ до виявленого нічим не утруднювався та став можливим після відкриття бокових дверей автомобіля. В своєму поясненні гр. України ОСОБА_1 вказала, що виявлений товар вона перевозила через кордон на прохання малознайомого громадянина, зі слів якого - це запчастини до автомобіля. Про норми ввезення товару їй не відомо. Згідно мережі Інтернет вартість вилученого товару перевищує еквівалент 500 євро. Документів, що підтверджують вартість товару, гр. України ОСОБА_1 не надала. Загальна вартість виявленого товару, згідно з висновком експерта Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003800-00165 від 08.07.2026 року, становить 978 644,48 грн., що за курсом НБУ станом на 23.06.2026 року складає 19 034,44 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 Митного кодексу України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Згідно із ч. 4 ст. 374 Митного кодексу України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України , в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг. (при ввезенні через інші ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг.

Таким чином, гр. України ОСОБА_1 не задекларувала товари, що переміщуються через митний кордон України. Вчинення правопорушення гр. України ОСОБА_1 підтверджується протоколом про порушення митних правил №0523/UA305000/2026 від 23.06.2026 року, її особистими поясненнями, іншими матеріалами справи.

Про дату, час та місце розгляду справи гр. України ОСОБА_1 та адвоката Гангур Михайла Івановича інформовано листом Закарпатської митниці від 11.08.2026 № 7.7-7.7-6/20-04/10/2670. Однак на розгляд справи ні адвокат Гангур М.І., ні громадянка ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про перенесення розгляду справи через неможливість прибути не надіслали. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність гр. України ОСОБА_1 не встановлено

Згідно з довідкою про витрати Закарпатської митниці в справі про порушення митних правил №0523/UA305000/2026 від 23.06.2026 року обрахована вартість за добу зберігання становить 0,20 євро, що за курсом валют НБУ станом на 25.08.2026 (52,1594) складає 10,43 грн. (з дати розміщення на власному складі Закарпатської митниці до дня розгляду справи майно зберігалось 62 доби).

Факт вчинення порушення митних правил громадянкою ОСОБА_1 не заперечується. 25.08.2026 року митницею розглянуто справу ПМП №0523/UA305000/2026 від 23.06.2026 року відносно гр. ОСОБА_1 та відповідно до ст. 285 КУпАП направлено постанову у справі про ПМП на адресу останньої

При цьому у відзиві вказано на те, що посадовою особою митниці, в провадженні якої перебувала справа про ПМП, призначено товарознавчу експертизу.

Висновок експерта Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003800-00165 від 08.07.2026 року відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 02.12. 2016 №1058. Форма висновку не передбачає відображення відомостей про повноваження експерта та про попередження про кримінальну відповідальність.

Представник відповідача зазначає, що висновок позивача про те, що експерт СЛЕД Держмитслужби може являтись зацікавленою особою, є необґрунтованим, оскільки законодавець чітко визначає вимоги до експерта, який залучається у справах про порушення митних правил. Законодавець не визначає обов`язковість внесення експертів СЛЕД Держмитслужби до реєстру судових експертів, а також обов`язковість попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерти СЛЕД Держмитслужби визначають вартість вилучених митницею товарів керуючись вимогами чинних законодавчих та нормативно-правових актів, а також методик (методичних рекомендацій), в тому числі затверджених Міністерством юстиції України

Висновок СЛЕД Держмитслужби не оскаржений і є дійсним.

У відзиві вказано на те, що посадовою особою Закарпатської митниці, яка винесла постанову в справі про ПМП, дотримано вимоги ст. 526 МК України.

На підставі викладеного представник Закарпатської митниці просить: відмовити у задоволенні позовних вимог представника позивача – адвоката Гангур Михайла Івановича до Закарпатської митниці у повному обсязі.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від адвоката Гангур М.І. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно з приписами ч.2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3ст.2Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення(КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно дост.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 1ст. 489 Митного Кодексу України(МК України) посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі ж норми містяться і в ст. 280 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП (як і передбачено ст. 495 МК України) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

За змістом ч.1 ст.374 МК України Відповідно до ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами (ч.1 цієї статті).

Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Частиною першою ст. 369 МК України встановлено, що особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання, проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.

За визначенням, наведеним у п. 36 ст.4 МК України особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, як відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що всі товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню, а особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово.

Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Частиною 2 статті 471 МК України передбачена адміністративна відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК Україниє дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, яка полягає в не заявленні за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, що підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів і предметів через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Санкція ч. 2 ст.471 МК України передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, відтак, розмір штрафу покладається в основу рішення суб`єкта владних повноважень, постанова носить обов`язків характер, підлягає безумовному виконанню, є виконавчим документом та відповідно від встановлення митної вартості переміщуваних речей залежить розмір міри відповідальності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також розмір розмитнення товару.

Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Судом встановлено, що 23.06.2026 року о 10 год. 41 хв. в зону митного контролю на ділянку “В`їзд” митного поста «Вилок» Закарпатської митниці заїхав автомобіль марки «MERCEDES BENZ», моделі «SPRINTER 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 , яка слідувала з Угорщини в Україну як перевізник.

Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрала порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».

В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу було виявлено не заявлені під час усного опитування товари іноземного виробництва, а саме: автомобільні радарні датчики марки «BOSCH» для автомобілів BMW, модель MRR-02 країна виробництва Угорщина, модельний номер (M/N: MRRe14FCR), без упаковки, без ознак використання у кількості 92 штуки.

Вказані обставини позивач не оспорює.

Митним органом із залученням експерта визначено загальну вартість виявленого товару, згідно з висновком експерта Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003800-0165 від 08.07.2026 року, становить 978 644,48 грн., що за курсом НБУ станом на 23.06.2026 року складає 19 034,44 євро.

25 серпня 2026 року Заступник начальника Закарпатської митниці Кравченко Т.В. розглянувши матеріали про порушення митних правил у справі №0523/UA305000/2026 стосовно ОСОБА_1 постановив визнати останню винною у порушенні митних правил, передбаченого частиною 2 статті 471 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості незадекларованих товарів (978 644,48 грн.), що становить 293 593,34 грн.

Позивач не заперечує свою вину у вчиненні цього правопорушення, а відповідач надав докази, з яких встановлено те, що позивач умисно переміщував через митний кордон України, не задекларувавши, вказані вище товари, які знаходились без ознак приховування у автомобіль марки «MERCEDES BENZ», моделі «SPRINTER 319 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 , яка слідувала з Угорщини в Україну як перевізник.

Відтак, суд погоджується із тим, що постанова митниці у справі про порушення митних правил №0523/UA305000/2026 від 25 серпня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України є законною. З огляду на наведене в частині позивних вимог про визнання оскаржуваної постанови незаконною слід відмовити.

Разом з тим, позивач у адміністративному позові не погоджується з постановою у справі про порушення митних правил в частині визначення розміру штрафу. Позивач незгідний з висновоком експерта (сумою).

З цього приводу суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що згідно рахунку, вартість вилученого товару складає 4 048 Євро, що на час його придбання згідно курсу Національного Банку України (51,4563 грн. за 1 євро) становило 208 295,10 грн.(4048Х51,4563).

В основу визначення розміру штрафних санкцій відповідачем покладено висновок експерта Закарпатського відділу з питань експертизи та досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003800-00165 від 08.07.2026 року, становить 978 644,48 грн., що за курсом НБУ станом на 23.06.2026 року складає 19 034,44 євро.

Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Згідно ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо).

Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.

Статтею 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Таким чином, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ПІ(далі-Закон № 2658-ІІІ).

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.

Згідно п. 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів. експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 N° 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.

Таким чином, у випадку виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення вартості товару, останній вправі винести постанову про призначення експертизи.

Згідно з приписами ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу приписів ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.515 МК України, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.

У такому випадку митна вартість ввезеного товару може бути підтверджена відповідно до положень ст.53 МК України, зокрема, декларацією митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічним договором (контрактом) або документом, який його замінює, та додатками до нього у разі їх наявності; рахунком-фактурою (інвойсом) або рахунком-проформою (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено,-банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - іншими платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортними (перевізними) документами, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензією на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страховими документами, а також документами, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності в наведених вище документах відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додатково надаються: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують вартість товарів. Відповідно до наданого позивачем рахунку, встановлено вартість виявлених, та не заявлених під час усного опитування товарів іноземного виробництва, а саме: автомобільні радарні датчики марки «BOSCH» для автомобілів BMW, модель MRR-02 країна виробництва Угорщина, модельний номер (M/N: MRRe14FCR), без упаковки, без ознак використання у кількості 92 штуки - 4 048 Євро, що на час його придбання згідно курсу Національного Банку України (51,4563 грн. за 1 євро) становило 208 295,10 грн.(4048Х51,4563).

Дані документи разом із перекладами були долучені представником позивача до матеріалів позовної заяви. Аргументуючи неможливість надання таких при розгляді відповідачем при винесені постанови, оскільки позивач не приймав участі в розгляді особисто, а такі не було надано у зв`язку з відсутністю рахунків у позивача на час розгляду справи відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість переміщуваного позивачем через митний кордон товару становила 4 048 Євро, що на час його придбання згідно курсу Національного Банку України (51,4563 грн. за 1 євро) становило 208 295,10 грн.(4048Х51,4563).

При цьому, надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає, що у висновку досліджень СЛЕД Держмитслужби №1420003800-0165 від 08.07.2026 року вказано, що для визначення ринкової вартості товару застосовано порівняльний підхід, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваними об`єктами. При визначенні ринкової вартості об`єктів експертизи враховано наявне маркування на товарах, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичних/подібних товарів, наявних в мережі Інтернет. Вибіркові маркетингові дослідження викладено у висновку. Висновок ґрунтується на дослідженні за п`ятьма посиланнями.

Водночас, відповідачем не враховано, що об`єктами порівняння є виключно товарні пропозиції на ринку України, тоді як відправлялись такі товари з іноземних країн.

Експерти СЛЕД Держмитслужби не використали європейські майданчики торгівлі та не з`ясовували вартість аналогічних товарів в країнах Євросоюзу.

Зазначені обставини поза розумним сумнівом безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.

Крім того, суд звертає увагу, що об`єктом дослідження не була сукупність всіх предметів правопорушення, а огляд товарів проводився вибірково, що викликає сумніви у тому, що решту вилучених товарів відповідають опису предметів. Експертом не перевірялася працездатність вилученого товару та наявність чи відсутність слідів користування на таких, а до уваги взято ціну товарів, реалізація яких може бути здійснена за вірогідною ціною, за яку майно може бути продано, з урахуванням його товарного стану та виходячи із попиту і пропозиції на товари визначеної якості.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказаний вище висновок експерта є неналежним доказом на підтвердження вартості товару, що перевозився через митний кордон України позивачем з іноземних країн.

При цьому, така експертиза не є судовою експертизою, а тому на неї не поширюються вимоги, зокрема про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, згідно із цими нормами, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил вправі провести незалежну експертизу за власний рахунок.

Таким чином, під час визначення митної вартості товару митному органу слід було визначати за договірної ціною, що відповідає першому методу визначення митної вартості.

В ході судового розгляду позивач надав суду докази на спростування визначеної митним органом вартості товару.

Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою.

У цьому випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.

Разом з тим, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження та не спростовані обставини, а також доводи сторони позивача.

Згідно із ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Наведене твердження відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 337/3389/16-а.

Оскаржувана постанова безпосередньо стосується позивача та покладає на нього обов`язок сплатити штраф, а відтак має безпосереднє відношення до реалізації його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду наведеному у постанові від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а.

У постанові від 12.05.2020 у справі №490/236/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив наступне. Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Тобто, у даному випадку, норми КУпАП і КАС України застосовуються субсидіарно. Зокрема, частиною другою статті 162 КАС України передбачено можливість прийняття судом іншої, ніж визначено у пунктах 1-8 цієї ж частини статті, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Натомість, статтею 293 КУпАП закріплено повноваження орану за наслідками розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Як наведене вище, суд у цій справі враховує наступні положення законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вартість переміщуваного позивачем через митний кордон товару становила 4 048 Євро, що на час його придбання згідно курсу Національного Банку України (51,4563 грн. за 1 євро) становило 208 295,10 грн.(4048Х51,4563), та відповідно розмір стягнення у виді штрафу повинен становити 62 488,53 грн. (208 295,10 грн. х 30%), який не буде надмірним тягарем для позивача та буде справедливим балансом між публічним інтересом і ступенем втручання у право мирного володіння майном і відповідатиме фактично встановленим обставинам справи.

З огляду на такі законодавчі приписи, судом першої інстанції вірно, у межах своїх повноважень, встановлено підстави для зміни застосованого щодо ОСОБА_1 стягнення у виді накладення штрафу в розмірі 62 488,53 грн.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2ст. 77 КАС України).

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.241-246,286 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гангур Михайло Іванович, до Закарпатської митниці про визнання незаконною постанови та зміну заходу стягнення, застосованого постановою у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення накладеного на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, постановою заступника начальника Закарпатської митниці Кравченко Т.В. в справі про порушення митних правил №0523/UA305000/2026 від 25 серпня 2026 року року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 293 593, 34 грн., на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 62 488 (шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят всім) гривень) 53 грн.

В задоволені іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України (Адреса: Україна, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, Код ЄДРПОУ: 43985560) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош