Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/12822/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12822/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після прибуття до ТЦК та СП для уточнення облікових данних позивач фактично був позбавлений можливості вільно залишити приміщення, та того ж дня був доставлений до військової частини НОМЕР_1 , де його було зараховано до списків особового складу як військовослужбовця, тобто фактично призвано на військову службу під час мобілізації.

Разом з тим на момент проведення щодо позивача мобілізаційних заходів 25 червня 2026 року він мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, надану відповідно до пункту 9 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв`язку зі здійсненням постійного догляду за матір`ю.

Таким чином, на день здійснення мобілізаційних заходів позивач належав до категорії осіб, які відповідно до закону не підлягали призову на військову службу під час мобілізації, а тому накази відповідачів є на думку позивача протиправними.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що дії командування військової частини НОМЕР_1 є правомірними, вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а вимоги, вказані у позовній заяві не ґрунтуються на нормах права. Оскільки молодший сержант ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2026 2026 року № 186 року молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 , він перебуває у статусі військовослужбовця, а отже при вирішенні питання щодо його звільнення потрібно застосовувати саме Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно відомостей електронного реєстру Пенсійного фонду України позивач в період здійснення постійного догляду перебував в трудових відносинах з декількома суб`єктами господарювання. Зважаючи на форму трудових відносин, функціональні обов`язки та місце розташування суб`єкта господарювання, очевидно, що Позивач постійний догляд у формі допомоги і підтримки, яка мала надаватися підопічній, догляду в щоденних життєвих потребах, – не здійснював. Відтак, за таких обставин позивач втратив правові підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені у статті 23 Закону України № 3543-ХІІ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

31.10.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою про надання відстрочки відповідно пункт 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Згідно протоколу №30/2 комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.11.2025 року позивачу надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, а саме здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю. Підставою для надання відстрочки був висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №7/1 від 28.07.2025 року, згідно якого матір позивача потребувала денного догляду та догляду вдома, а також акт згідно додатку 8 до постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року.

Як встановлено з матеріалів справи, що 03.02.2026 та 04.05.2026 відстрочка продовжувалась автоматично системою до 28.07.2026.

23.06.2026 року від начальника ВК ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшло повідомлення про зміну облікових даних позивача від 18.06.2026 №655, згідно чого було виявлено, що від 18.06.2026 року позивач працевлаштувався на роботу в ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» магазин №469 на посаду молодший приймальник товарів, що підтверджується вказаним повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно Протоколу засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 вх.4788 від 25.06.2026 було скасовано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації наданої на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, у зв`язку із офіційним працевлаштуванням (станом на 25.06.2026), що свідчить про переривання догляду під час виконання ним трудових обов`язків, а отже догляд не є постійним.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.06.2026 №8127 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2026 2026 року № 186 року молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшого водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з винесеними наказами відповідачів, позивач вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з цим позово.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон №2232-XII).

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 Про загальну мобілізацію (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголосити проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Суд встановив, що у позивач 31.10.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявою про надання відстрочки відповідно пункт 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, та йому згідно протоколу №30/2 від 06.11.2025 року надано відстрочку відповідно пункт 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.

При цьому, підставою для надання відстрочки був висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №7/1 від 28.07.2025 року, згідно якого матір позивача потребувала денного догляду та догляду вдома, а також акт згідно додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.

Однак, після надходження до ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення про зміну облікових данних від ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" датоване 18.06.2026 року про те, що позивач з 18.06.2026 працевлаштувався на роботу в ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» магазин №469 на посаду молодший приймальник товарів, комісія для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 протоколом №4788 від 25.06.2026 було скасовано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації наданої на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, у зв`язку із офіційним працевлаштуванням (станом на 25.06.2026), що свідчить про переривання догляду під час виконання ним трудових обов`язків, а отже догляд не є постійним.

Враховуючи відсутність у позивача відстрочки від призову станом на 25.06.2026, відповідачами були прийняті оскаржувані накази.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина восьма статті 23 Закону №3543-XII).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 23 Закону №3543-XII).

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, серед іншого, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. .

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Пунктом 58-1 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір`ю дружини (чоловіка). Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Ще пункт 58-1 Порядку № 560 містить абзац, відповідно до якого районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Пунктом 59 Порядку № 560 (який викладений у новій редакції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» від 31.12.2024, яка набрала чинності 16.01.2025) визначено, що за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів). .

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.

Відомості про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначену у заяві про надання відстрочки, або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

За змістом пункту 61 цього ж Порядку військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. .

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Судом встановлено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації була надана Комісією по заяві позивача відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII та діяла на період до 28.07.2026 на підставі розгляду документів, серед яких:

довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №120889 про встановлення матері позивача другої групи інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, група інвалідності встановлена довічно,

висновку ЛКК (форма № 080-4/о) про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 28.07.2025 №7/1 щодо матері позивача ОСОБА_2 ,

акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.04.2026, складеного комісією Городоцької міської ради,

свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_2 , тобто документа, що підтверджує родинні зв`язки.

Спірним у цій справі є питання наявності підстави для скасування цієї відстрочки згідно з рішенням, оформленим протоколом Комісії, причиною в якому вказано: "військовозобов`язаний (заявник) є офіційно працевлаштований (станом на 25.06.2026), це свідчить про переривання догляду під час виконання ним трудових обов`язків, а отже, догляд не є постійним, що вказує на наявність підстав для скасування наданої йому відстрочки за п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що підтверджується інформацією із АІТС "Оберіг" про фактичне місце роботи (ВК ТОВ "АТБ-Макркет") та повідомленням про зміну облікових даних №655 від 18.06.2026 надане ВК ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", що унеможливлює здійснення постійного догляду.".

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII для догляду за своєю матір`ю і надав необхідні і достатні документи, які передбачені Порядком №560..

Згідно з додатком 5 до Порядку №560, який визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:

для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім`ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу іншого працездатного члена сім`ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім`ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Із наведеного слідує, що під час мобілізації військовозобов`язані, які зокрема зайняті постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку такій особі достатньо надати лише документ, який підтверджує родинні зв`язки, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8), а для особи яка потребує догляду - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

На підтвердження цих обставин позивач надав до відповідача 1 копії вказаних документів.

Пунктом 58-1 Положення №560 передбачено, що військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

Отже, військовозобов`язаний, зайнятий постійним доглядом за своїми батьком чи матір`ю, не повинен зазначати у заяві, інформацію про інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний догляд.

А тому у відзиві відповідач 1 безпідставно вказує про наявність у позивача сестри, при цьому причиною у Витязі з протоколу №28/2 від 25.06.2026 такої обставини відповідачем не зазначено.

Позивач для отримання права на відстрочку на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII надав відповідачу 1 разом з заявою від 16.09.2025 про надання відстрочки усі необхідні документи на підтвердження здійснення постійного догляду за своєю матір`ю. Відповідно у Комісії не було підстав у подальшому скасовувати своє рішення про надання відстрочки позивачу.

При цьому відповідач 1 у відзиві та поясненнях на позовну заяву зазначає нові підстави для скасування відстрочки, які не вказані в оскаржуваному рішенні, а тому такі не беруться до уваги судом.

Суд зазначає, що пунктом 60 Порядку №560 передбачена можливість перевірки підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, водночас така перевірка здійснюється за наявності підстав, зокрема у разі отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

Суд наголошує, що закон України та Порядок № 560 містять вичерпний перелік підстав для припинення або скасування відстрочки. Факт того, що особа працює, не спростовує факт здійснення нею постійного догляду, якщо надано діючі документи, висновок ЛКК/МСЕК та Акт встановлення факту здійснення догляду.

При цьому, ТЦК не має права розширювати перелік підстав для скасування відстрочки на власний розсуд, а сам по собі факт працевлаштування не анулює юридичну силу виданого Акта догляду.

Водночас слід зазначити, що ані Постанова № 560, ані Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не наділяють комісії при ТЦК та СП повноваженнями ставити під сумнів достовірність чи юридичну силу належно оформлених документів, що підтверджують факт здійснення догляду, якщо немає ознак їх підробки.

При цьому, чинне законодавство не встановлює прямої заборони на поєднання трудової діяльності з одночасним здійсненням постійного догляду за родичем, так само як і не визначає режим робочого часу заявника як самостійну підставу для відмови в наданні відстрочки.

Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України визначив перелік документів, достатніх для підтвердження права на відстрочку по п.9 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII, а тому ТЦК та СП не мають підстав вимагати додаткових доказів або самостійно оцінювати обставини здійснення догляду (зокрема, режим робочого часу заявника).

Чинне законодавство не визначає заборону поєднувати постійний догляд за особою, яка його потребує з трудовою діяльністю.

Трудова діяльність особи не означає, що вона припинила доглядати за родичем, якщо вони проживають разом та факт догляду підтверджено уповноваженими органами.

А тому, протиправне скасування відстрочки позивачу та його подальша мобілізація свідчать про протиправність дій відповідача 1 щодо призову позивача під час мобілізації та наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.06.2026 №8127 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Також суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу від 25.06.2026 №8127, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо його стосується, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі.

Такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів позивача.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, суд враховує таке.

Після видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу від 25.06.2026 №8127 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Водночас незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

У національному законодавстві відсутній чіткий механізм поновлення прав особи, яка була незаконно мобілізована, шляхом використання легітимних процедур звільнення зі служби. Це означає, що для фізичних осіб, які зазнали неправомірного втручання зі сторони держави у особі відповідного суб`єкта влади, і для поновлення прав яких не встановлений чіткий порядок, виникає ситуація правової невизначеності, яка може тривати роками.

Разом з тим, ризик негативних наслідків будь-якої помилки державного органу, пов`язаної з неналежним урядуванням, повинен покладатись на державу, а не на особу, відтак помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, які зазнали протиправного втручання.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, суд послуговується практикою Європейського суду з прав людини

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини, можна виокремити такі основні складові принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

6) такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

Зазначені підходи до тлумачення цього принципу наведені у таких рішеннях у справах Європейського суду з прав людини, як: «Москаль проти Польщі» (п. 73), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (п. 58), «Лелас проти Хорватії» (п. 74), «Ґаші проти Хорватії» (п. 40), «Трґо проти Хорватії» (п. 67), «Рисовський проти України» (п. 71) та інших.

Отже, у разі відсутності дієвого механізму поновлення права особи не повинен унеможливлюватись загалом захист її інтересів, гарантованих Конституцією України, що означає, що у цьому випадку держава повинна самостійно нести відповідальність за невиконання нею свого зобов`язання або за допущені порушення.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд не позбавлений права захистити інтереси особи, виходячи в першу чергу зі змісту вказаного принципу.

У свою чергу, допущені законодавцем прогалини у правових актах та нормах, а також вчинені суб`єктами влади порушення під час застосування таких правових норм, не можуть виправдовувати неправомірне втручання в реалізацію особою належних їй прав та інтересів.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював та застосовував доктрину під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

Іншими слова неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.

Суд також враховує те, що позивач, не дивлячись на незаконність рішення про його призов на військову службу, перебуває на військовій службі, фактично виконуючи обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не передбачає особливостей щодо процедури виключення зі списків особового складу військової частини тих військовослужбовців, які були зараховані на службу внаслідок дій суб`єкта владних повноважень, що не відповідали вимогам закону в частині порядку призову/мобілізації на службу.

Зважаючи на це, суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу про його зарахування до списків особового складу військової частини і зобов`язання командира військової частини, де позивач проходить службу, виключити його зі списків особового складу, звільнивши з військової служби.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту суд, в першу чергу, враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

В даному випадку, за відсутності правових підстав для призову позивача на військову службу під час мобілізації як особи, яка має право та оформила відстрочку для постійного догляду за хворою матір`ю, яка потребує постійного стороннього догляду і є особою з інвалідністю другої групи, а комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 її протиправно скасувала і відповідач 1 незаконно мобілізував позивача шляхом вчинення протиправних дій, суд вважає що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2026 № 186 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з зобов`язанням Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Суд звертає увагу, що не зважаючи на те, що командир Військової частини НОМЕР_1 фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу, проте зарахування позивача на військову службу є похідним від протиправного наказу про призов та не має самостійних правових підстав для існування.

Зарахування особи до списків особового складу військової частини стало безпосереднім наслідком незаконної мобілізації, а тому збереження юридичного статусу військовослужбовця за позивачем, унеможливлює фактичне відновлення порушеного права позивача та залишає його у стані правової невизначеності.

Перевіривши обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку, що вони не відповідають наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям та принципу належного урядування.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період" від 25.06.2026 №8127 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2026 №186 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук