Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/20476/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20476/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Якименко Ольга Ігорівна звернулася до суду з адміністративним позовом від 29.11.2025, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати пункти 1,2,4 наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №19 від 03.03.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року» в частині затвердження висновків відповідальної за проведення розслідування особи, заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальника групи, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , викладені в акті службового розслідування та в частині, де помічнику командира з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_2 , капітану юстиції ОСОБА_3 у 5-денний строк із дня закінчення службового розслідування направити до нового місця служби колишнього начальника медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_4 (військової частини НОМЕР_1 ) матеріали даного службового розслідування (в частині зайво нарахованих і виплачених ОСОБА_5 коштів) - для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до матеріальної відповідальності; 2) визнати протиправним та скасувати АКТ приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків з молодшого сержанта ОСОБА_1 у сумі 118953,70 грн. укладений між військовою частиною НОМЕР_2 (КОД НОМЕР_3 ) та військовою частиною НОМЕР_1 (КОД НОМЕР_4 ); 3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (КОД НОМЕР_4 ) повернути молодшому сержанту ОСОБА_1 всі види грошових забезпечень, які було стягнуто на виконання наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини (з основної діяльності) №19 від 03.03.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року» та АКТу приймання - передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків укладений між військовою частиною НОМЕР_2 та військовою частиною НОМЕР_1 .

В обгрунтування позову вказує, що за результатами службового розслідування, у діях молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлені порушення вимог законодавства, що призвели до настання збитків у вигляді переплати грошових коштів у сумі 118953,70 грн. Вважає, що пункти 1,2,4 наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №19 від 03.03.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року» в частині затвердження висновків відповідальної за проведення розслідування є протиправними, адже функціональні обов`язки позивача не передбачають ведення обліку військовослужбовців, що виведені поза штат та перебувають у розпорядженні командира. Вказує, що неналежне налагодження обміну інформації між військовою частиною та закладами охорони здоров`я, не визначення осіб, які повинні здійснювати ведення обліку особового складу військової частини, який перебуває у закладах охорони здоров`я не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито провадження у справі та витребувано у відповідачів докази (арк. спр.123. т.1).

Відповідно до ухвали від 16.12.2025 суд виправив описку в ухвалі від 08.12.2025 (арк. спр.137, т.1).

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , подала до суду відзив на позовну заяву від 23.12.2025, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що листом військової частини НОМЕР_2 від 06.03.2025 № 1758/758 командиру військової частини НОМЕР_1 було направлено копії матеріалів службового розслідування та акт приймання передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків. Відповідна заборгованість позивача була прийнята військовою частиною НОМЕР_1 та відображено в книзі грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 . Заборгованість позивачем погашено у повному обсязі, а кошти відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» перераховано до Державного бюджету України. Вказує, що позовна вимога щодо повернення позивачу всіх видів грошових забезпечень є передчасною, тобто у військової частини НОМЕР_1 такого обов`язку щодо повернення на момент розгляду даної справи не виникло (арк. спр.141-143, т.1).

Інший відповідач - Військова частина НОМЕР_2 також подала до суду відзив на позовну заяву від 09.01.2026, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що службовим розслідуванням встановлено, що колишній технік групи логістики штабу загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_6 був відсутній за місцем проходження служби у періоди з 08.01.2024 по 25.01.2024, з 10.02.2024 по 19.03.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024 та з 30.04.2024 без поважних причин. Разом з тим, за період з січня по квітень 2024 року (включно) молодшому сержанту Дмитру САЙКУ зайво нараховано і виплачено грошове забезпечено на суму 118953,70 грн. Відповідальною особою за проведення службового розслідування було зроблено висновок, що відповідно до вимог Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», до матеріальної відповідальності має бути притягнутий колишній начальник медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_7 – за неналежний облік стаціонарних хворих батальйону, що у свою чергу призвело до зайвого нарахування і виплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_8 , 1973 р.н., у сумі 118953,70 грн. Військовою частиною НОМЕР_2 за результатами службового розслідування відповідні матеріали, щодо колишнього начальника медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_4 , направлено до нового місця служби для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Вважає, що військова частина НОМЕР_2 діяла в межах та в спосіб визначений законодавством України (арк. спр.191-198, т.1).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані учасниками докази, суд робить такі висновки, враховуючи наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 11.04.2024 №166 наказано призначити службове розслідування за фактом можливих порушень військової дисципліни в діях службових осіб загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 (арк. спр.208-209, т.1).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28.05.2024 №72 наказано завершити службове розслідування за фактом порушень військової дисципліни в діях службових осіб загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 та самовільного залишення військової частини молодшим сержантом ОСОБА_9 та, зокрема, згідно з п.6 наказу вирішено, відповідно до п. "б" ст.48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України притягнути начальника медичного пункту загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_10 , до дисциплінарної відповідальності - оголосити догану (арк. спр.229-230, т.1).

Отже, за результатом службового розслідування, яке було завершено 28.05.2024, відповідно до наказу №72, позивачу оголошено догану.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.06.2024 № 175 ОСОБА_1 вибув до нового місця служби – військової частини НОМЕР_1 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 12.06.2024 № 72-РС та виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (арк. спр.74, т.1).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2025 №5 вирішено провести службове розслідування за фактом переплати державних коштів (арк. спр.53, т.1).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2025 №61 продовжено на 1 місяць розслідування за фактом переплати державних коштів (арк. спр.232).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.03.2025 №19 завершено службове розслідування та затверджено відповідні висновки (арк. спр.91-92, т.1).

Отже, після вибуття до нового місця служби позивача, військовою частиною НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.01.2025 № 5 проведено службове розслідування за фактом переплати державних коштів, зокрема, щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року.

Витягом з Акту службового розслідування з датою 02.03.2025, які були надані відповідачами, зокрема констатовано, що з січня по квітень 2024 року (включно) молодшому сержанту ОСОБА_11 зайво нараховано і виплачено грошове забезпечення на суму 118953,70 гривень. Відповідно до п.4.1 цього Акту: "За неналежний облік стаціонарних хворих батальйону, що у свою чергу призвело до зайвого нарахування і виплати грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_12 , 1973 р.н., у сумі 118953,70 грн., до матеріальної відповідальності підлягає притягненню колишній начальник медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_1 ", а матеріали службового розслідування в цій частині підлягають направленню до військової частини НОМЕР_1 для вирішення питання притягнення його до матеріальної відповідальності (арк. спр.46-52, т.1).

Листом військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2025 за № 1758/758 адресованим командиру військової частини НОМЕР_1 направлено копії матеріалів службового розслідування та акт приймання передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків (арк. спр.89, т.1). При цьому, надана суду копія Акту приймання передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків (далі - Акт) на суму заборгованості 118953,70 гривень, який направлений для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності не має дати та номеру (арк. спр.90), чому суд дає критичну оцінку, за відсутності цих реквізитів та прийняття цього Акту військовою частиною НОМЕР_1 (не заповнено приймаючою стороною). Тобто, цей Акт не створював підстав для його виконання за вказаних обставин, а також потрібно враховувати, що він (Акт) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що просить представник позивача (2-а позовна вимога). Цей висновок суду не спростовують виплати позивачем коштів та Витяг з книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 щодо сержанта ОСОБА_1 (арк. спр.41), адже для цього потрібно: 1) законні підстави для стягнення; 2) згода позивача на добровільну сплату; 3) рішення суб`єкта владних повноважень про стягнення коштів у випадку відмови боржника.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно з статтею 26 Статуту, військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 110-2 Статуту, начальник медичної служби батальйону (дивізіону, окремої роти) - фельдшер відповідає за організацію медичного забезпечення батальйону, проведення профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у батальйоні, своєчасне виявлення та надання необхідної медичної допомоги хворим (пораненим, травмованим, отруєним). Начальник медичної служби батальйону - фельдшер підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником особового складу медичної служби батальйону. На доповнення вимог, зазначених у статтях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби батальйону - фельдшер зобов`язаний: надавати медичну допомогу військовослужбовцям у разі хвороби (поранення, травмування, отруєння) під час проведення занять, ремонтних та господарських робіт; дотримуватися правил деонтології і лікарської етики та вимагати цього від підлеглих; володіти прийомами надання екстреної медичної допомоги та стабілізації стану хворого, що проводяться терміново у разі гострого захворювання (поранення, травми, отруєння); здійснювати постійний контроль за станом здоров`я та фізичного розвитку військовослужбовців батальйону; брати участь у проведенні медичних оглядів особового складу підрозділів батальйону; контролювати своєчасне і повне доведення до кожного військовослужбовця встановлених норм забезпечення; здійснювати медичний контроль за якістю приготування їжі, а також за станом джерел водопостачання в районі розташування батальйону та забезпеченням водою особового складу; організовувати виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у батальйоні; вимагати від військовослужбовців батальйону дотримання правил особистої та колективної гігієни, здорового способу життя; отримувати медичне майно і лікарські засоби для комплектування сумок санітарів, санітарних інструкторів та аптечок індивідуальних, видавати індивідуальні засоби медичного захисту, домедичної допомоги та профілактики інструкторам з тактичної медицини рот; періодично контролювати укомплектованість сумок та аптечок; проводити регулярні інструкторсько-методичні заняття з інструкторами з тактичної медицини рот, санітарами взводів та стрільцями-санітарами відділень з організації навчання військовослужбовців прийомам надання домедичної допомоги в порядку само- і взаємодопомоги, а також заходам щодо попередження інфекційних захворювань; організовувати загартовування військовослужбовців батальйону з використанням водних, сонячних та повітряних процедур у поєднанні із заняттями з фізичної підготовки і спорту; надавати пропозиції командирові батальйону щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці під час проведення занять, ремонтних та господарських робіт.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб`єктові у сфері протидії корупції.

У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов`язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).

Згідно з пунктом 7 Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.

Згідно матеріалів справи, в ході службового розслідування встановлено, що колишній технік групи логістики штабу загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант ОСОБА_6 був відсутній за місцем проходження служби у періоди з 08.01.2024 по 25.01.2024, з 10.02.2024 по 19.03.2024, з 28.03.2024 по 31.03.2024 та з 30.04.2024 по теперішній час без поважних причин, якому було зайво нараховано і виплачено грошове забезпечено на суму 118953,70 грн. Тобто, ця обставина встановлена не щодо позивача ( ОСОБА_1 ), а перенесення матеріальної відповідальності за це на позивача безпідставне, адже він поніс вже відповідальність у вигляді догани, відповідно до наказу №72 від 28.05.2024, фактично за неналежний контроль. Безпідставно нараховані та виплачені кошти можуть бути добровільно повернуті ОСОБА_12 чи стягнуті примусово, але не позивачем ( ОСОБА_1 ), як помилково вважають відповідачі.

Цей висновок суду, також підтверджує не зазначення у службовому розслідуванні конкретних (зрозумілих) порушень вчинених відповідачем, який займав посаду начальника медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_6 .

Так, стаття 110-2 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що начальник медичної служби батальйону (дивізіону, окремої роти) - фельдшер відповідає за організацію медичного забезпечення батальйону, проведення профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у батальйоні, своєчасне виявлення та надання необхідної медичної допомоги хворим (пораненим, травмованим, отруєним).

Суд зазначає, що функціональні обов`язки позивача не передбачають ведення обліку військовослужбовців. При цьому, неналежне налагодження обміну інформації між військовою частиною та закладами охорони здоров`я, не визначення осіб, які повинні здійснювати ведення обліку особового складу військової частини, який перебуває у закладах охорони здоров`я не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов`язків. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні відповідальності, а також не наведення обставин вчинення проступку не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Позивач оскаржує окремі пункти наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.03.2025 №19, зокрема: "1. Завершити службове розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям частини НОМЕР_6 у період з травня 2023 року по січень 2024 року. 2. Затвердити висновки відповідальної за проведення розслідування особи, заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальника групи, старшого лейтенанта ОСОБА_13 , викладені в акті службового розслідування. 4. Помічнику командира з правової роботи-начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_2 , капітану юстиції ОСОБА_14 у 5-ти денний строк із закінчення службового розслідування направити до нового місця служби колишнього начальника медичного пункту загону спеціального призначення №3 військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_1 (військової частини НОМЕР_1 ) матеріали даного службового розслідування (в частині зайво нарахованих і виплачених ОСОБА_12 коштів) - для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.", які не порушують прав позивача, адже: 1) факт переплати стосується військовослужбовця ОСОБА_12 ; 2) висновки службового розслідування не підтверджують порушення позивача щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям частини НОМЕР_6 у період з травня 2023 року по січень 2024 року; 3) доручення капітану юстиції ОСОБА_14 також не стосується позивача. При цьому, військова частина НОМЕР_1 , де продовжив військову службу позивач, повинна врахувати службове розслідування і прийняти рішення за результатом його розгляду щодо вирішення питання матеріальної відповідальності у випадку наявності для цього законних підстав, чого немає у цьому випадку, враховуючи встановлене судом.

Цей висновок суду підтверджує правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.06.2024 у справі №420/9472/23, відповідно до якої проведення службового розслідування саме по собі не є обов`язковою передумовою для вирішення питання про відповідальність військовослужбовця, однак рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на належних та достатніх доказах установленого порушення та бути обґрунтованим.

Статтею 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження матеріальної відповідальності позивача у повному розмірі щодо завданої з вини ОСОБА_1 шкоди на суму 118953,70 гривень, які були виплачені молодшому сержанту ОСОБА_12 за відсутності 5-ти підстав для цього вказаних у ч.1 ст.6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" з урахуванням встановленого судом. Відтак, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути молодшому сержанту ОСОБА_1 всі види грошових забезпечень, які було стягнуто (виплачено позивачем) на виконання наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини (з основної діяльності) №19 від 03.03.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року».

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Відповідачі не надали наказів про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності, що також підтверджує вищевказані висновки суду про відсутність підстав для матеріальної відповідальності позивача у повному розмірі завданої з вини ОСОБА_1 шкоди на суму 118953,70 гривень, які були виплачені молодшому сержанту ОСОБА_12 .

Таким чином, суд робить висновок, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкти владних повноважень не довели, що діяли у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 від 29.11.2025 задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 кошти (грошове забезпечення), які були стягнуті (виплачені позивачем добровільно чи у інший спосіб) на виконання наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини (з основної діяльності) №19 від 03.03.2025 «Про завершення службового розслідування за фактом переплати державних коштів, що було встановлено під час проведення внутрішньої перевірки щодо зайвого нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 у період з травня 2023 року по січень 2024 року».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 )

Відповідачі:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович