Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/2302/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2302/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку;

- зобов`язати виключити відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відомостей Резерв+ позивач дізнався, що ним порушено правила військового обліку, вчинено адміністративне правопорушення за не проходження (відмову від проходження) ВЛК. Позивач вважає, що в його діях відсутні подія, склад адміністративного правопорушення, а також, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності. Це зумовило звернення позивача до відповідача з заявою від 02.12.2025, в якій він просив, зокрема, виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» внесену 23.11.2025 інформацію про порушення правил військового обліку, а також, направити повідомлення до органів Національної поліції про виключення з переліку військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку. Проте, відповідач повідомив листом від 05.12.2025 про необхідність прибуття до ТЦК та СП для проходження ВЛК, оскільки на позивача покладено обов`язок самостійного звернення та проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Водночас, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 13.01.2019 № 16, у позивача статус «придатний до військової служби», а не «обмежено придатний».

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно з тимчасовим посвідченням позивач підлягав повторному медичному пересвідченню 26.12.2024. Проте, проігнорувавши цю обставину, позивач порушив правила військового обліку, безпідставно посилаючись на відсутність у нього статусу «обмежено придатний». Крім того, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 направлені розпорядження до органів місцевого самоврядування про виклик військовозобов`язаних (№ 1/1/236 від 18.11.2024, № 1/1/528 від 22.09.2025). Згідно з складеними актами про відсутність військовозобов`язаних, позивач вдома не проживає. При цьому, позивач не виконав обов`язку повідомити про зміну персональних даних.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що відповідач вніс до Реєстру дані за відсутності протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації, що міститься у сформованому за допомогою мобільного додатку Резерв+ електронному військово-обліковому документі позивача від 11.02.2026 наявна відмітка «Порушення правил військового обліку». Причина звернення до Нацполіції - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення - 23.11.2025. Тип відстрочки - п.13 ч.1 ст.23, відстрочка до завершення мобілізації.

Згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 13.01.2019 позивач зарахований у запас, визнаний придатним до проходження військової служби. Підлягає повторному медичному пересвідченню 26.12.2024.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 02.12.2025, в якій просив, зокрема, виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» внесену 23.11.2025 інформацію про порушення правил військового обліку, а також, направити повідомлення до органів Національної поліції про виключення з переліку військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку.

Листом від 05.12.2025 № 4/5522 відповідач повідомив, що позивач зобов`язаний був особисто, без повістки, після видання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК та згідно рішення комісії - направитись до військової частини для проходження військової служби, або при наявності, подати документи на оформлення відстрочки від призову.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, серед яких: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію на території України.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Статтею 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII) регламентовані питання обов`язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема, до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 16 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024 (далі - Правила №270), повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками “Повістка ТЦК”, “Вручити особисто”.

Відповідно до пункту 82 Правил № 270 рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду ні доказів існування повістки, ні доказів вручення повістки, ні доказів її надсилання засобами поштового зв`язку.

Згідно з інформацією, зазначеною в листі від 05.12.2025 № 4/5522, позивач зобов`язаний був особисто, без повістки, після видання Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК. Проте, зазначені доводи суд оцінює критично, з огляду на їх заперечення наведеними нормами законодавства, серед іншого тими, згідно з якими громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Стосовно посилання відповідача на направлення розпоряджень до органів місцевого самоврядування про виклик військовозобов`язаних (№ 1/1/236 від 18.11.2024, № 1/1/528 від 22.09.2025), де серед осіб, що підлягали оповіщенню, також вказаний позивач, а також, на отримання відповіді, що позивач вдома не проживає, то суд зазначає таке.

Згідно з актом про відсутність військовозобов`язаного (призовника, резервіста) за місцем реєстрації від 19.11.2024 та актом про відсутність особи за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання від 24.09.2025 позивач за зареєстрованим місцем проживання відсутній. Зі слів сусідки позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає. Де перебуває позивач сусідка не знає.

Зазначене посилання суд оцінює критично, оскільки відповідач не надав інформацію та/або належні документи про те, що позивач дійсно був відсутній за адресою місця проживання, тобто, був не тимчасово відсутній за місцем проживання в період складення актів від 19.11.2024 та від 24.09.2025, а повністю змінив адресу місця проживання та в порушення своїх обов`язків відносно правил військового обліку не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про зміну адреси свого місця проживання. Крім того, в обох зазначених актах містяться відомості, надані однією і тією ж сусідкою. При цьому, не надано відомостей про відсутність інших осіб, які б могли підтвердити або спростувати інформацію, зазначену в актах. Також, надання інформації однією і тією ж людиною не виключає можливість наявності неприязних відносин, конфліктів з позивачем, зокрема, з огляду на те, що зазначена позивачем адреса реєстрації відповідає відомостям у військово-обліковому документі, а відзив, надісланий відповідачем на адресу реєстрації позивача, отриманий останнім.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є, зокрема: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пунктом 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, суд зазначає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Матеріали справи не містять жодного документального підтвердження притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Цим заперечуються посилання відповідача на не проходження позивачем повторного медичного пересвідчення 26.12.2024, як на самостійну підставу для висновків про порушення ним правил військового обліку та, відповідно, відсутність необхідності притягнення до адміністративної відповідальності.

Суду не надано жодних доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано пояснень чи тверджень про таке притягнення.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності, у застосунку РЕЗЕРВ+ (який є складовою Реєстру), відповідач відобразив інформацію про те, що позивач вчинив порушення правил військового обліку.

Суд зазначає, що Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку, зокрема, факту притягнення до адміністративної відповідальності.

Як наслідок, відсутність юридичного факту притягнення до адміністративної відповідальності особи - унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про "порушення військового обліку" цією особою.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачу вручена та/або надсилалася засобами поштового зв`язку повістка.

Оскільки, згідно з відомостями, наявними у суду, притягнення до відповідальності позивача не було, відомості про порушення правил військового обліку до Реєстру відносно нього внесені безпідставно. Протилежного відповідачем не доведено.

Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Натомість, пунктом 56 Порядку № 1487 встановлено, що Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, постанови на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не складено, що виключає можливість реалізації територіальним центром комплектування та соціальної підтримки права на звернення до органів Національної поліції для доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Враховуючи викладене, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Оскільки, за приписами частини 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов`язання відповідача, як органу ведення Реєстру, вчинити певні дії.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку, а також зобов`язати направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

При прийнятті цього рішення суд виходить виключно із існуючої доказової бази, наявної у справі, яка стосується стверджуваних позивачем протиправних дій відповідача.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та щодо направлення звернення до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а також направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк