Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/22257/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Справа № 520/22257/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Гурець Ю.Д.,

представника позивача Яковлева Є. В.,

представників відповідача Асанова А. В., Кудінова О. П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Національні традиції" до Харківської митниці про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000123/2 від 28.04.2026 та картку відмови № UA807200/2026/000179 від 28.04.2026; - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000156/2 від 10.06.2026 та картку відмови № UA807200/2026/000238 від 10.06.2026; - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000166/2 від 24.06.2026 та картку відмови № UA807200/2026/000263 від 24.06.2026; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що 09.06.2025 між позивачем та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO укладено контракт № RTTF20250609, за яким здійснено імпорт товарів із поданням митних декларацій 28.04.2026, 09.06.2026 та 24.06.2026. Разом із ними надано повний пакет документів, передбачених ст. 53 МК України. Відповідач, посилаючись на профіль ризику АСАУР та дані ЄАІС (3,97 дол. США/кг), витребував додаткові документи та, згодом, прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним методом (ст. 64 МК України) і картки відмови. Вважає такі рішення протиправними, адже ним надано всі необхідні документи, умови CPT включають транспортні витрати, банківські документи при відстрочці платежу не можуть вимагатися, додаткові документи не є самостійною підставою для відмови, а наявність іншої цінової інформації в ЄАІС не є автоматичною підставою для коригування. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на опзов. Наводить аргументи про наявність розбіжностей у поданих документах, відсутність каталогів/прайс-листів виробника, експортних декларацій, транспортних договорів, банківських документів щодо оплати фрахту, а також на невідповідність висновків експертів вимогам законодавства про оцінку майна. Просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на судову практику Верховного Суду, та підтверджує правильність розрахунку судового збору та витрат на правничу допомогу. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить такі задовольнити.

У судовому засіданні сторона відповідача заперечила проти позову та просить у такому відмовити з підстав викладених у заяві по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 09.06.2025 між Приватним підприємством «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» (покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № RTTF20250609 (надалі – контракт).

23.12.2025, 12.02.2026 та 12.04.2026 між сторонами укладено додаткові угоди № б/н до контракту, якими доповнено статтю 3 контракту щодо розширення кола вантажовідправників.

04.12.2025 укладено додаткову угоду № б/н, якою внесено зміни до статті 14 контракту щодо зміни індексу в адресі покупця.

Абзацами 1, 2 статті 1 контракту визначено, що продавець зобов`язується поставити Покупцеві товари в асортименті, а покупець зобов`язується оплатити товар відповідно до умов договору.

Абзацом 2 статті 2 контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент товару складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку.

Відповідно до абзаців 1, 2 статті 3 контракту поставка товару здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010; умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.

Згідно зі статтею 4 контракту ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію; валюта контракту і платежів - долар США.

Абзацом 2 статті 5 контракту передбачено, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення); можлива стовідсоткова передоплата на розсуд покупця.

28.04.2026 позивачем подано до Харківської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер № 26UA807200006050U5, для митного оформлення товарів, поставлених згідно з Контрактом. Заявлена митна вартість товарів становила 48 432,58 доларів США.

Разом із декларацією позивачем подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026; рахунок-фактура (Commercial invoice) № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026; коносамент (Bill of lading) № COSU6443606450 від 12.02.2026; автотранспортна накладна (CMR) № 3411 від 23.04.2026; декларація (Dispatch note model T1) № 26ROCT1970WT7831M4 від 23.04.2026; декларація про походження товару № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026; висновок про вартісні характеристики товару № 20-45/04-2026 від 27.04.2026, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр»; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026 (з перекладом); зовнішньоекономічний контракт № RTTF20250609 від 09.06.2025; доповнення до контракту № б/н від 04.12.2025 та від 12.02.2026; видаткова накладна № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026 (з перекладом); відвантажувальна специфікація № 260210/2 від 10.02.2026 (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20250602 від 02.06.2025 (з перекладом); листи Позивача № 04/11-5 та № 04/11-6 від 11.04.2026 (про відсутність ліцензування та страхування); листи продавця № 260210/3, № 260210/4, № 260210/5, № 260210/6, № 260210/7 від 10.02.2026 (про відсутність страхування, посередницьких послуг, ліцензування, про включення вартості перевезення, логістики та вантажно-розвантажувальних робіт у ціну товару, про відсутність платежів від третіх осіб — усі з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № 251218/14 від 18.12.2025 (з перекладом); якісний опис № 260210/1 від 10.02.2026 (з перекладом).

У Commercial invoice № RAJHANS/NT20260210 від 10.02.2026 умовами поставки зазначено CPT Kharkov, Ukraine.

28.04.2026 відповідачем направлено позивачу повідомлення № 554184, у якому на підставі статей 53, 54 МК України витребувано додаткові документи: договір із третіми особами; рахунки про платежі третім особам; рахунки про сплату комісійних/посередницьких послуг; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника; копію митної декларації країни відправлення з перекладом; висновки експертних організацій; транспортно-експедиційні рахунки, заявки, договори; а також (у зв`язку зі спрацюванням профілю ризику АСАУР) інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів.

Того ж дня відповідачем направлено повідомлення № 554198 з додатковими вимогами: транспортний договір щодо морського перевезення згідно з коносаментом COSU6443606450; банківський платіжний документ про передоплату згідно з умовами коносамента; документи на підтвердження витрат на транспортування (рахунок-фактура/акт від виконавця транспортно-експедиційних послуг, банківські документи про оплату); каталоги/прайс-листи виробника; експортну митну декларацію з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення.

28.04.2026 позивачем надано відповіді № 28/04/26-1 - № 28/04/26-11, у яких, зокрема, зазначено: договори з третіми особами не укладалися; платежів від третіх осіб не отримувалося (підтверджено листом продавця № 260210/7); посередницькі послуги не залучалися (лист продавця № 260210/4); оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу, на момент оформлення рахунок не сплачено, тому виписка з бухгалтерської документації не вимагається; ліцензійний/авторський договір не укладався; прайс-лист № 251218/14 уже подано; декларацію T1 № 26ROCT1970WT7831M4 уже подано, а переклад ЄАД не вимагається з огляду на Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1988 року; витребування інформації про оформлення ідентичних/подібних товарів заборонено частиною п`ятою статті 53 МК України; за умовами CPT витрати на транспортування включені у вартість товару, тому транспортно-експедиційні документи не вимагаються (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України); висновок експерта № 20-45/04-2026 уже подано; транспортний договір щодо морського перевезення, банківські документи про оплату фрахту та інші документи щодо транспортування не вимагаються з тих самих підстав (CPT).

28.04.2026 відповідачем направлено повідомлення № 554237 про наявність у ЄАІС цінової інформації за резервним методом: 3,97 дол. США/кг.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2026/000123/2 від 28.04.2026 та картку відмови № UA807200/2026/000179 від 28.04.2026.

У рішенні № UA807000/2026/000123/2 відповідач обґрунтував коригування, зокрема, такими підставами: наявність рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код УКТЗЕД 6006320090) по даному підприємству; відсутність каталогів/прайс-листів виробника; відсутність підпису та штампа Відправника і Перевізника у графах 22, 23 CMR № 3411; недостовірність калькуляції (неможливо заздалегідь передбачити вартість перевезення); відсутність транспортного договору щодо морського перевезення та банківських документів про оплату фрахту; відсутність документів на підтвердження транспортних витрат; прайс-лист № 251218/14 є по суті комерційною пропозицією з індивідуальним ціноутворенням; висновок експерта не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна…» та Національного стандарту № 1; відсутність експортної митної декларації; ненадання всіх витребуваних додаткових документів. Метод 1 (вартість операції) не застосовувався; методи 2а– 2г - через відсутність інформації; застосовано резервний метод (ст. 64 МК України) з посиланням на оформлення за декларацією № UA401060/2026/001055 з митною вартістю 3,97 дол. США/кг.

09.06.2026 позивачем подано електронну митну декларацію № 26UA807200008321U0. Заявлена митна вартість товарів - 43 947,17 доларів США.

Разом із декларацією подано: пакувальний лист № RAJHANS/NT20260417 від 17.04.2026; Commercial invoice № RAJHANS/NT20260417 від 17.04.2026 (умови поставки — CPT Kharkov, Ukraine); коносамент № UTRUST26041571 від 20.04.2026; CMR № 6471 від 05.06.2026; декларація T1 № 26PL322080NSH5A5K0 від 05.06.2026; декларація про походження № RAJHANS/NT20260417 від 17.04.2026; висновок експерта № 20-13/06-2026 від 09.06.2026; калькуляція № RAJHANS/NT20260417 від 17.04.2026 (з перекладом); контракт № RTTF20250609 та доповнення до нього; видаткова накладна, відвантажувальна специфікація, комерційна пропозиція № RAJHANS20250602 від 02.06.2025; листи Позивача № 06/06-1, № 06/06-2 від 06.06.2026; листи продавця № 260417/3 — № 260417/7 від 17.04.2026 (про страхування, посередників, ліцензування, включення транспортних витрат, відсутність платежів від третіх осіб); прайс-лист № 260218/2 від 18.02.2026; якісний опис № 260417/1 від 17.04.2026.

09.06.2026 відповідачем направлено повідомлення № 559869 (згодом повідомлено як помилкове), № 559873 (витребування додаткових документів за ст. 53 МК України, аналогічне першому епізоду) та № 559874 (додаткові вимоги: транспортний договір щодо морського перевезення за коносаментом UTRUST26041571; банківський документ про передоплату «Freight Prepaid»; транспортно-експедиційні договори, заявки, рахунки; договір з вантажовідправником ARTEL-TEX CHINA CO., LTD; експортна митна декларація).

10.06.2026 позивачем надано відповіді № 10/06/26-1 — № 10/06/26-12 з аналогічними обґрунтуваннями: відсутність договорів з третіми особами, платежів від третіх осіб, посередників, ліцензійних договорів; відстрочка платежу; уже подані прайс-лист, декларація T1, висновок експерта; заборона витребування інформації про ідентичні/подібні товари; включення транспортних витрат за CPT; невитребуваність транспортних документів. У відповіді № 10/06/26-12 Позивач додатково наголосив, що всі необхідні документи вже подано і наявність іншої цінової інформації в ЄАІС не перешкоджає застосуванню першого методу.

10.06.2026 відповідачем направлено повідомлення № 559946 про цінову інформацію 3,97 дол. США/кг.

10.06.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування № UA807000/2026/000156/2 6 та картку відмови № UA807200/2026/000238 від 10.06.2026.

У рішенні № UA807000/2026/000156/2 відповідач, серед іншого, послався на: можливість як післяоплати, так і передоплати за ст. 5 Контракту та відсутність у інвойсі відомостей про форму/терміни оплати, а також відсутність банківських/платіжних документів у графі 44 МД; невідповідність висновку експерта вимогам законодавства про оцінку; характер прайс-листа як комерційної пропозиції з індивідуальним ціноутворенням (із посиланням також на комерційну пропозицію № RAJHANS20250602); недостовірність калькуляції; нібито суперечність між умовами ст. 3 Контракту (які, на думку митниці, відповідають FOB) та заявленими в інвойсі умовами CPT; відсутність каталогів/прайс-листів виробника, транспортного договору, банківських документів про оплату фрахту, документів на підтвердження транспортних витрат, експортної декларації. Застосовано резервний метод з посиланням на оформлення за декларацією № UA102020/2026/001593 (код УКТЗЕД 5903901000) з вартістю 3,97 дол. США/кг.

24.06.2026 Позивачем подано електронну митну декларацію № 26UA807200009161U7. Заявлена митна вартість - 27 713,07 доларів США.

Разом із декларацією подано: пакувальний лист № RAJHANS/NT20260424 від 24.04.2026; Commercial invoice № RAJHANS/NT20260424 від 24.04.2026 (CPT Kharkov, Ukraine); коносамент № 142601163675 від 27.04.2026; CMR № 8327 від 19.06.2026; декларація T1 № 26PL322080NSINQ8K9 від 19.06.2026; декларація про походження № RAJHANS/NT20260424 від 24.04.2026; висновок експерта № 20-31/06-2026 від 23.06.2026; калькуляція № RAJHANS/NT20260424 від 24.04.2026; контракт та доповнення; видаткова накладна, відвантажувальна специфікація, комерційна пропозиція № RAJHANS20250602 від 02.06.2025; листи Позивача № 06/10-1, № 06/10-2 від 10.06.2026; листи продавця № 260424/3 — № 260424/7 від 24.04.2026; прайс-лист № 260218/4 від 18.02.2026; якісний опис № 260424/1 від 24.04.2026.

24.06.2026 відповідачем направлено повідомлення № 561983 (витребування додаткових документів за ст. 53 МК України) та № 562045 (цінова інформація 3,97 дол. США/кг). Позивачем надано лист перевізника ФОП ОСОБА_1 про технічну помилку у вазі брутто в CMR № 8327 (правильна вага - 14 240,40 кг) та відповіді № 24/06/26-1 - № 24/06/26-12 з обґрунтуваннями, аналогічними попереднім епізодам.

24.06.2026 відповідачем прийнято рішення про коригування № UA807000/2026/000166/2 та картку відмови № UA807200/2026/000263. Обґрунтування рішення загалом повторює підстави попередніх рішень: розбіжності/неповнота документів, характер прайс-листа, недостовірність калькуляції, відсутність транспортних та платіжних документів щодо фрахту, експортної декларації тощо; застосовано резервний метод з посиланням на ціну 3,97 дол. США/кг.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим просить їх скасувати та з метою захисту свої порушених прав звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Суд вказує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

При дослідженні наданих матеріалів судом встановлено, декларантом були надані митному органу додаткові документи та інформація для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Однак відповідачем було повідомлено позивача про відмову у визнанні заявленої митної вартості та відсутності підстав для скасування вказаного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Попри те, розглядаючи заяву позивача відповідач не надав позивачу обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів, оскільки відсутні підстави відмови та їх обґрунтування, виходячи із змісту повідомлення відповідач тільки навів позивачу про свою незгоду з заявленою митною вартістю товарів декларантом.

Відповідач рішеннями визначив митну вартості товарів за резервним методом, без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Митний орган у рішенні про коригування заявленої митної вартості зазначає, що «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», далі зазначає, що «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».

Так, згідно ч.1,2,3 ст.57 МК України, зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, с перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.60 МК України передбачений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У відповідності до ст.64 МК України передбачений резервний метод.

Однак, митний орган спочатку вказує на метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів «... Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби вказує, що різень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений...», а далі здійснює корегувальний розрахунок за резервним методом «...Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ...».

Таким чином, митним органом ухвалено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, оскільки відповідач повинен був застосувати для підрахунку ціни товару метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а не резервний метод.

Суд встановив, що позивачем одночасно з кожною з трьох митних декларацій надано всі основні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Відповідач у рішеннях про коригування та у відзиві стверджував, що документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Під час розгляду справи по суті, суд не виявив розбіжностей між інвойсами, контрактом, коносаментами та іншими документами щодо найменування, кількості, ціни товарів.

Доводи відповідача про «ненадання всіх витребуваних додаткових документів» не може бути самостійною підставою для коригування.

Попри те суд відмічає, що позивач документально підтвердив відсутність договорів з третіми особами, платежів від третіх осіб, посередницьких послуг, ліцензійних договорів -умовами контракту, інвойсами та листами продавця.

Стосовно доводів відповідача щодо умов поставки CPT та витрат на транспортування товару, суд прийшов наступного.

Одним із доводів відповідача у всіх трьох рішеннях є відсутність транспортного договору щодо морського перевезення, банківських документів про оплату фрахту, рахунків транспортно-експедиційних послуг та документів, що містять відомості про вартість перевезення.

Статтею 3 контракту № RTTF20250609 встановлено, що поставка здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010; умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії і вказуються в інвойсі. У всіх трьох комерційних інвойсів (№ RAJHANS/NT20260210, № RAJHANS/NT20260417, № RAJHANS/NT20260424) умовами поставки зазначено CPT Kharkov, Ukraine.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 умова CPT (Carriage Paid To) продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, і зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки. Таким чином, за умовами CPT витрати на транспортування вже включені до ціни товару.

Суд звертає увагу, що в коносаментах № COSU6443606450, № UTRUST26041571, № 142601163675 зазначено «FREIGHT PREPAID» (фрахт з передоплатою), що підтверджує включення витрат на транспортування до ціни. Калькуляції собівартості та листи продавця № 260210/6, № 260417/6, № 260424/6 прямо вказують на включення вартості перевезення, логістики та вантажно-розвантажувальних робіт у ціну товару.

З огляду на викладене, оскільки витрати на транспортування включені у вартість товару (CPT), а відтак вимога відповідача надати транспортний договір, банківські документи про оплату фрахту, рахунки транспортно-експедиційних послуг не відповідає обставинам справи.

Щодо доводу відповідача про суперечність між умовами статті 3 контракту (які, на думку митниці, відповідають FOB) та заявленими в інвойсах умовами CPT, суд прийшов наступного.

Стаття 3 контракту прямо передбачає, що умови поставки визначаються для кожної партії і вказуються в інвойсі.

У постанові від 13.05.2021 у справі № 400/2126/19 Верховний Суд відхилив аналогічні припущення контролюючого органу про зміну умов поставки з CPT на FOB за відсутності доказів.

Аналогічні висновки містяться у постановах ВС від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17, від 25.08.2023 у справі № 810/3516/16, від 09.05.2025 у справі № 160/11936/24, від 20.02.2025 у справі № 160/33340/23.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України витрати на транспортування та навантаження/вивантаження додаються до ціни лише якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. За умови CPT такі витрати вже включені, тому додавати їх не потрібно.

Безпідставність коригування через ненадання транспортних документів при включенні витрат у вартість підтверджена постановами ВС від 23.03.2020 у справі № 804/4905/15 та від 16.06.2023 у справі № 825/2410/16.

Щодо умов оплати та банківських платіжних документів.

У рішеннях № UA807000/2026/000156/2 та № UA807000/2026/000166/2 відповідач послався на те, що згідно зі статтею 5 контракту передбачена можливість як післяоплати, так і передоплати; в інвойсах відсутні відомості щодо форми та термінів оплати; банківські/платіжні документи у графі 44 МД відсутні.

Абзацом 2 статті 5 контракту встановлено: «Сторони домовилися, що оплата товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд покупця».

У судовому засіданні сторона позивача стверджувала про те, що на момент митного оформлення оплата за партії оцінюваного товару не була здійснена.

Пунктом 4 частини другої статті 53 МК України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, надаються за умови, якщо рахунок сплачено.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що умови оплати (спосіб і строки) не впливають на числові значення складових митної вартості і не можуть бути покладені в основу висновків про наявність розбіжностей (постанови ВС від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 08.05.2025 у справі № 380/25301/23, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 28.04.2023 у справі № 200/9362/20-а). Спосіб оплати обумовлено умовами договору і є господарським питанням між покупцем та продавцем, а не ціноутворюючим фактором для митних цілей.

Щодо доводів відповідача про невідповідність прайс-листів (прейскурантів), суд прийшов настуного.

Відповідач у всіх рішеннях стверджував, що документи під кодом 9000 (прайс-листи № 251218/14, № 260218/2, № 260218/4) не можна вважати прайс-листами, оскільки вони є комерційними пропозиціями, охоплюють лише товари з відповідних інвойсів і свідчать про індивідуальне ціноутворення.

Пунктом 6 частини третьої статті 53 МК України каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару віднесено до додаткових документів, які надаються за наявності у разі розбіжностей. Вони не входять до переліку основних документів частини другої статті 53 МК України і не підтверджують митну вартість у розумінні цієї норми.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від виробника прайс-листів чинним законодавством не передбачено.

Відомості з таких документів не мають імперативного характеру і можуть прийматися лише до уваги як додаткове джерело інформації. Аналогічна правова позиція викладна у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

Митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 815/1460/18, від 28.05.2019 у справі № 825/1477/15-а, від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, від 02.10.2025 у справі № 140/12559/23, від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20, від 15.06.2021 у справі № 804/2584/16.

Відповідач у всіх рішеннях зазначив, що надані висновки експертів (№ 20-45/04-2026, № 20-13/06-2026, № 20-31/06-2026) взято до уваги, але вони не можуть слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості через невідповідність вимогам статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пунктів 56– 60 Національного стандарту № 1.

Пунктом 8 частини третьої статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, віднесено до додаткових документів, які надаються за наявності. Вони не є документами, що підтверджують митну вартість за частиною другою статті 53 МК України.

Верховного Суду відхиляє доводи про коригування митної вартості на підставі оцінки звітів/висновків про оцінку, що підтверджено постановами від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18, від 16.06.2023 у справі № 825/2410/16, від 25.08.2023 у справах № 810/693/17 та № 826/3098/16, від 09.11.2022 у справі № 820/585/17, від 12.04.2023 у справі № 826/7411/15, від 15.05.2019 у справі № 825/1093/16, від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19.

Відповідач у всіх рішеннях посилався на ненадання експортної митної декларації з датою експорту та відмітками митних органів країни відправлення (ст. 254 МК України).

Пунктом 7 частини третьої статті 53 МК України копію митної декларації країни відправлення віднесено до додаткових документів, які надаються за наявності у разі розбіжностей. Вона не входить до переліку основних документів частини другої статті 53 МК України.

Позивачем одночасно з деклараціями надано декларації T1 (єдиний адміністративний документ) № 26ROCT1970WT7831M4, № 26PL322080NSH5A5K0, № 26PL322080NSINQ8K9, які підтверджують факт переміщення товарів. З огляду на Конвенцію про спрощення формальностей у торгівлі товарами 1988 року, до якої приєдналася Україна, ЄАД використовується за уніфікованою формою, переклад якої не вимагається.

Ненадання експортної декларації країни відправлення не є достатньою підставою для відмови у застосуванні методу вартості операції, якщо митна вартість підтверджується іншими документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, від 20.09.2023 у справі № 815/6805/17).

В оспорюваних рішенням відповідача під час визначення митної вартості товару застосував резервний метод (ст. 64 МК України) з посиланням на наявність у ЄАІС інформації про оформлення аналогічних товарів за митною вартістю 3,97 дол. США/кг (декларації № UA401060/2026/001055, № UA102020/2026/001593 та ін.).

Верховний Суд неодноразово підкреслював: сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередні періоди, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості. Торгові відносини є різноманітними; на ціну впливають характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо (постанови від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а).

Наявність у системі інформації про вищу вартість подібних товарів за відсутності інших визначених законом підстав не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом. Витребування інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів прямо заборонено частиною п`ятою статті 53 МК України, оскільки така інформація не належить до документів, визначених частинами 2– 4 цієї статті.

У рішенні № UA807000/2026/000123/2 відповідач послався на відсутність підпису та штампа відправника і перевізника у графах 22, 23 CMR № 3411 від 23.04.2026.

Автотранспортна накладна CMR є товарно-транспортною накладною міжнародної форми (Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, до якої Україна приєдналася).

Згідно зі статтею 4 Конвенції відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.

За умовами CPT витрати на транспортування включені у вартість товару, тому CMR не є документом, який підтверджує митну вартість (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України).

Будь-які недоліки CMR не можуть бути підставою для визначення іншої митної вартості (постанови ВС від 28.02.2024 у справі № 815/1460/18, від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20, від 04.06.2020 у справі № 820/250/17, від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19).

З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товару необхідно визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови, суд прийшов наступного.

Відповідачем прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2026/000179 від 28.04.2026, № UA807200/2026/000238 від 10.06.2026, № UA807200/2026/000263 від 24.06.2026.

Відповідач стверджує, що картки відмови вичерпали свою дію, оскільки позивач подав нову митну декларацію та випустив товари у вільний обіг.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Картка відмови є індивідуальним актом, який підлягає судовому оскарженню, що підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 21.04.2022 у справі № 812/1159/17 зазначено, що картка відмови є актом індивідуальної дії, який може бути оскаржений у суді та у постанові від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 Верховний Суд підтвердив можливість скасування картки відмови разом із рішенням про коригування митної вартості.

Подання нової митної декларації не позбавляє позивача права оскаржувати картку відмови, оскільки вона є частиною взаємопов`язаних актів, що вплинули на його права. Це узгоджується з постановою ВС від 18.02.2020 у справі № 320/3053/19, де вказано, що рішення та картка відмови в сукупності порушують право позивача оформити товар за заявленою митною вартістю.

Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення через невиконання декларантом умов. Рішення повинне містити причини відмови та вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких дозволить здійснити митне оформлення.

Аналізуючи відомості, які містяться в оспорюваній картці відмові, то остання на переконання суду не є вмотивованою, оскільки не містить обґрунтування причин відмови, не зазначено, які вартісні показники є непідтвердженими та які відомості є неповними.

З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані картки відмови слід визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд установив, між позивачем та адвокатське бюро "Бідної Оксани Іванівни", укладено договір про надання правової допомоги від 25 червня 2026 року.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, значно завищені.

Суд установив, визначення розміру оплати праці (гонорару) бюро визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.

Між сторонами укладено додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 від 25.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 25.06.2026.

Додатковою угодою № 2 визначається обсяг послуг, що надаються. Сторони у додаткової угоди визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 156000,00 грн, яка сплачується до кінця липня 2026 року.

Позивач сплатив винагороду (гонорар) у розмірі 156000,00 грн. за платіжною інструкцією № 293631 від 24.07.2026.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).

Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи.

З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, досвід адвоката, який надав професійну правничу допомогу у цій справі понад вісім років, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 18740,87 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов приватного підприємства "Національні традиції" до Харківської митниці про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2026 № UA807000/2026/000123/2 та картку відмови від 28.04.2026 № UA807200/2026/000179.

Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.06.2026 № UA807000/2026/000156/2 та картку відмови від 10.06.2026 № UA807200/2026/000238.

Визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.06.2026 № UA807000/2026/000166/2 та картку відмови від 24.06.2026 № UA807200/2026/000263.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь приватного підприємства "Національні традиції" судовий збір у розмірі 18740,87 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці на користь приватного підприємства "Національні традиції" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач приватне підприємство "Національні традиції", місцезнаходження – місто Харків, вулиця Морозова, будинок №7, ЄДРПОУ 39220630;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок №16-Б, код ЄДРПОУ44017626.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 05.10.2026.

Суддя М. І. Садова