Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/21428/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. № 520/21428/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті, з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація», з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр», з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1, з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті, з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація», з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр», з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1, з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 , здійснивши перерахунок та виплату пенсії з 26.05.2026 року, з урахуванням виплачених сум.

3. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2 , 08.07.2026 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком та відповідним пакетом документів.

Рішенням Управління ПФУ в Московському районі м. Харкова № 203040028701 від 15.07.2026 року позивачу було призначено пенсію за віком.

Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача становить 36 років 3 місяці 9 днів.

Розмір пенсії з 26.05.2026 року склав 10456,94 грн., в т.ч.: розмір пенсії за віком (ст.27) (28846,74 * 0.36250) - 10456,94 грн.; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч. 1. абз.2) (за 6 років) - 155,70 грн.

В позовній заяві позивачем зазначено, що управлінням не зараховано до страхового стажу позивача наступні періоди згідно наданою трудовою книжкою НОМЕР_2 від 01.01.1983 року, а саме: - з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті; - з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація»; - з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр»; - з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1; - з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 13.08.2026 року № 53423-50568/Ш-03/8-2000/26 повідомив зокрема, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.09.1983 по 01.01.1998, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_3 ) не співпадає зі свідоцтвом про укладання шлюбу ( ОСОБА_3 ). Згідно з дипломом НОМЕР_4 від 15.06.1990 та свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_5 від 20.11.1991 стаж було частково зараховано з 01.09.1985 по 15.06.1990 та з30.10.1991 по 29.10.1994.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.п. 23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано відповідачу трудову книжку НОМЕР_3 , яка містить записи про періоди роботи, зокрема щодо спірних періодів з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті; з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація»; з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр»; з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1; з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії.

Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача управління визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_3 ) не співпадає зі свідоцтвом про укладання шлюбу ( ОСОБА_3 ).

У спірний період роботи порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наданими доказами підтверджено, що періоди роботи з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті; з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація»; з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр»; з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1; з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії підтверджено записами у трудовій книжці позивача.

Власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, за висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 11.11.2020 у справі №677/831/17, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, записи про цей період роботи містять всі необхідні дані, виконані послідовно (дати вчинення записів про прийняття на роботу узгоджуються із датами записів при звільнення з попередніх місць роботи), не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та переведення узгоджуються між собою; запис про звільнення завірений відбитком печатки.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що періоди роботи належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, що в свою чергу пенсійним органом не спростовано.

Виявлені пенсійним органом недоліки в заповненні трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. При цьому відповідач не ставиться під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує на окремий недолік під час заповнення трудової книжки.

Аналогічна позиція викладена в постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року по справ № 160/15267/23, Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року по справі № 640/22338/21.

Доводи відповідача, що дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_3 ) не співпадає зі свідоцтвом про укладання шлюбу ( ОСОБА_3 ), є необґрунтованими, оскільки це не може бути підставою для ігнорування цих документів, та не впливає на достовірність викладеної в них інформації, особливо коли інші персональні дані (прізвище, ім`я, період роботи, назва установи/підприємства) збігаються з даними позивача.

Крім того, прізвище ОСОБА_3 співпадає з прізвищем вказаному у свідоцтві про народження НОМЕР_6 та в дипломі НОМЕР_7 , що на думку суду підтверджує, що надана позивачем трудова книжка НОМЕР_2 належить саме позивачці.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання уточнюючої інформації, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.09.1983 до 20.08.1995 року роботу лаборанта в Харківському фармацевтичному інституті, з 01.08.1990 до 04.08.1994 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) роботу провізора аптеки №145 м. Києва ПО «Фармація», з 05.08.1994 по 26.01.1995 (зараховано частково термін перебування у відпустці про догляду за дитиною) агента по збуту і постачання торгового відділу ТОВ ФФ «Зіяр», з 01.02.1995 по 21.02.1995 роботу садовником в Московському районному виробничому житлово ремонтному-експлуатаційному підприємстві №1, з 15.03.1995 по 01.01.1998 роботу лаборантом Української фармацевтичної академії згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 . Листом від 13.08.2026 року №53243-50568/Ш-03/8-2000/26 Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.09.1983 по 01.01.1998, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_3 ) не співпадає зі свідоцтвом про укладання шлюбу ( ОСОБА_3 ).

Згідно з дипломом НОМЕР_8 від 15.06.1990 та свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_9 від 20.11.1991 стаж було частково зараховано з 01.09.1985 по 15.06.1990 та з 30.10.1991 по 29.10.1994.

Таким чином оскільки, до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано всі період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.09.1983 по 01.01.1998 та частково було зараховано згідно з дипломом НОМЕР_8 від 15.06.1990 та свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_9 від 20.11.1991 стаж було частково зараховано з 01.09.1985 по 15.06.1990 та з 30.10.1991 по 29.10.1994, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.09.1983 по 01.01.1998 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати з 26.05.2026 року до стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.09.1983 по 01.01.1998 року.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснивши перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після зарахування з 26.05.2026 року до стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.09.1983 по 01.01.1998 року, не буде здійснено виплату позивачу перерахованої пенсії.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 з 01.09.1983 по 01.01.1998. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати з 26.05.2026 року до стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.09.1983 по 01.01.1998 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.