Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/29020/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/29020/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ; тимчасове місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2025 про відмову у перерахунку (поновленні) пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку, встановленому статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсію за весь час її неотримання, починаючи з 01 вересня 2022 року, всі виплати здійснювати на банківський рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Аргументуючи ці вимоги, зазначила, що з 2022 року у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації тимчасово проживає у Федеративній Республіці Німеччина, де має дозвіл на тимчасове перебування, виплату пенсії їй припинено з 01.09.2022, а 28.02.2025 вона надіслала поштою з Німеччини заяву про поновлення виплати пенсії з документами, передбаченими Порядком № 22-1, у тому числі документом про право на тимчасове перебування з апостилем і нотаріально засвідченим перекладом, свідоцтвом консульської установи про те, що вона є живою, та засвідченою консулом копією паспорта. Указала також, що заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке рішенням від 13.03.2025 відмовило з підстав відсутності нотаріально засвідченого перекладу апостиля і ненадання конверта, проте переклад апостиля був поданий, а вимоги про подання конверта законодавство не містить. Зазначила, що про рішення від 13.03.2025 дізналася лише з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 10.07.2026 № 1000-0202-8/82186, тому строк звернення до суду не пропущено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/29020/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у порядку статті 263 КАС України; цією ж ухвалою суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що позивач пропустила без поважних причин шестимісячний строк звернення до суду, оскільки просить поновити виплату пенсії з 01.09.2022, а звернулася до суду лише 12.09.2026, і пенсіонер, отримуючи щомісячні платежі, має реальну можливість дізнатися про стан своїх прав. Указав також, що заяву від 07.03.2025 № 1260 розглянуто за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, і рішенням від 13.03.2025 у поновленні виплати пенсії відмовлено правомірно, оскільки долучений до заяви апостиль не має нотаріально завіреного перекладу на українську мову і відсутній конверт про надходження документів з Німеччини. Окремо заперечив проти стягнення судового збору з посиланням на неприбутковий статус органів Пенсійного фонду України та цільовий характер його коштів.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відзиву на позовну заяву не подало. Відповіді на відзив до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (особовий рахунок № НОМЕР_3 ), що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2022 та листами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.10.2025 № 1000-0202-8/140617 і від 10.07.2026 № 1000-0202-8/82186.

Згідно з відзивом виплата пенсії позивачу здійснювалась по 28.02.2022 через поштове відділення, а у зв`язку з тривалою неоплатою виплату пенсії призупинено з 01.09.2022.

Листом Управління у справах іноземців району Заале-Гольцланд (Федеративна Республіка Німеччина) від 01.10.2024 № 35 04 / ls / ОСОБА_1 підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, з 01.06.2022 має дозвіл на тимчасове перебування в Німеччині відповідно до § 24 Закону про перебування іноземців у Німеччині, дію якого продовжено до 04.03.2025. На цьому документі 13.12.2024 Адміністративним управлінням федеральної землі Тюрингія проставлено апостиль № 200.21а-2024-2706124. Переклад цього документа і апостиля з німецької мови на українську мову виконано перекладачем Грищенко К.Г. , справжність підпису якої засвідчено 06.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальовою Я.В.

Свідоцтвом, виданим 28.02.2025 другим секретарем Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина Харченко О.В. (зареєстровано в реєстрі за № 570/4-375-2025), посвідчено, що ОСОБА_1 є живою і проживає у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: АДРЕСА_3. 28.02.2025 радником з консульських питань Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина Собко М.М. засвідчено вірність копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 (реєстр № 570/4-372-2025), паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_5 (реєстр № 570/4-371-2025) та картки платника податків позивача (реєстр № 570/4-373-2025).

28.02.2025 позивач підписала заяву за формою додатка 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), адресовану Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, у якій просила поновити пенсію за віком і виплачувати її через банк на рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», а також надала згоду на отримання інформації від органів Пенсійного фонду України на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2. До заяви позивач додала власноручний опис документів, у пункті 1 якого зазначено копію документа про отримання тимчасового захисту у Німеччині та реєстрацію місця тимчасового проживання (з апостилем та перекладом), засвідчену нотаріально, на 3 аркушах, а також оригінал свідоцтва про посвідчення факту, що особа є живою, копію паспорта громадянина України, копію картки платника податків і копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, засвідчені радником з консульських питань Посольства України у ФРН.

Згідно з інвойсом і міжнародною накладною № SHDE3379387422 (експрес-накладна ТОВ «Нова пошта» № 20810000008286) відправлення з документами від відправника ОСОБА_1 з м. Берлін (Німеччина) прийнято 28.02.2025 і вручено одержувачу - Пенсійному фонду за адресою: м. Макарів, вул. Варшавська, 3, 04.03.2025 о 17:30.

Заяву зареєстровано 07.03.2025 за № 1260 і розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням про відмову у перерахунку пенсії від 13.03.2025, підписаним начальником відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачу відмовлено в перерахунку щодо поновлення виплати пенсії. У рішенні зазначено, що до заяви надано нотаріально засвідчену копію паспорта, нотаріально засвідчене свідоцтво про факт перебування в живих, апостиль. Підставою відмови зазначено, що при розгляді поданих документів встановлено, що апостиль не має нотаріально завіреного перекладу на українську мову, також гр. ОСОБА_1 не надала конверт про надходження документів з Німеччини.

На адвокатський запит від 22.10.2025 № 22/10-1 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 29.10.2025 № 1000-0202-8/140617 повідомило, що виплата пенсії заявниці призупинена у зв`язку з тривалою неоплатою з 01.09.2022, і виклало вимоги Порядку № 22-1 до документів осіб, які тимчасово проживають за кордоном; відомостей про розгляд заяви від 28.02.2025 і про рішення від 13.03.2025 цей лист не містить.

На адвокатський запит від 06.07.2026 № 06/07-1 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 10.07.2026 № 1000-0202-8/82186 повідомило, що заява позивача від 28.02.2025 зареєстрована 07.03.2025 за № 1260, опрацьована за принципом екстериторіальності, і рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2025 заявниці відмовлено у перерахунку пенсії, та надало копію цього рішення.

Позовну заяву подано до суду 12.09.2026 через підсистему «Електронний суд».

Стверджуючи про протиправність відмови в поновленні виплати пенсії, позивач ініціювала даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 47-1 Закону № 1058-IV виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється на поточні рахунки, відкриті в установах банків, розташованих на території України, за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року. Порядок виплати пенсії на час тимчасового проживання за кордоном встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV до фізичної ідентифікації прирівнюється, зокрема, посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4).

Положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV про припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном втратили чинність як неконституційні на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Отже, проживання пенсіонера за кордоном само по собі не є підставою для припинення чи непоновлення виплати пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18 дійшла висновку, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений статтею 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 22-1 передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Згідно з абзацом першим пункту 2.9 розділу II Порядку № 22-1 особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою. Цим же пунктом передбачено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2.23 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають копії документів, у тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. У рішенні від 13.03.2025 відповідач, посилаючись на цей пункт, зазначив, що до заяви також додаються оригінал документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом), і копія паспорта громадянина України; такі документи позивач також подала.

Отже, для поновлення виплати пенсії особі, яка у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживає за кордоном і отримала тимчасовий захист, достатньо надіслати поштою заяву встановленої форми разом із засвідченою копією документа про тимчасовий захист і місце тимчасового проживання з перекладом, оригіналом документа про посвідчення факту, що особа є живою, та засвідченою копією паспорта громадянина України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у межах цього порядку надіслала поштою з Німеччини заяву встановленої форми, засвідчену нотаріусом копію документа компетентного органу Німеччини про дозвіл на тимчасове перебування з апостилем та перекладом на українську мову, виданий консульською установою України оригінал свідоцтва про те, що вона є живою, і засвідчені консульською установою України копії паспортних документів. Документ про дозвіл на тимчасове перебування був чинним на дату надсилання заяви 28.02.2025, оскільки дію дозволу продовжено до 04.03.2025.

Щодо першої підстави відмови - відсутності нотаріально завіреного перекладу апостиля - суд зазначає таке.

Переклад на українську мову документа Управління у справах іноземців району Заале-Гольцланд від 01.10.2024, тобто саме того документа, яким підтверджується тимчасовий захист і місце тимчасового проживання позивача, міститься в матеріалах електронної пенсійної справи, наданих відповідачем, і наявність цього перекладу відповідач не заперечує. Надана позивачем нотаріально засвідчена копія цього документа складається з трьох аркушів, прошитих і скріплених печаткою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальової Я.В.: документ німецькою мовою з апостилем на звороті, переклад документа українською мовою з перекладом апостиля від 13.12.2024 № 200.21а-2024-2706124 на звороті та аркуш із підписом перекладача Грищенко К.Г. і посвідчувальним написом нотаріуса від 06.01.2025 про засвідчення справжності підпису перекладача. Нотаріальна дія вчинена до надсилання заяви, а в описі документів, що міститься в пенсійній справі, позивач зазначила, що копія цього документа подається з апостилем та перекладом, засвідчена нотаріально, на 3 аркушах. Натомість надана відповідачем електронна копія цього документа складається з чотирьох сторінок, з яких четверта повторно відтворює апостиль німецькою мовою, ідентичний зображеному на другій сторінці, а аркуша з посвідчувальним написом нотаріуса не містить зовсім. Водночас відсутності нотаріального засвідчення перекладу самого документа відповідач позивачу не закидав. Отже, електронна копія, на яку посилається відповідач, не відтворює всіх аркушів, що надійшли поштою, і не може підтверджувати відсутність у відправленні перекладу апостиля.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду ні паперових документів, що надійшли поштою, ні акта чи іншого документа, складеного під час розкриття відправлення, які б підтверджували відсутність у ньому перекладу апостиля. За таких обставин твердження відповідача про те, що апостиль не має нотаріально завіреного перекладу, не доведене.

Крім того, апостиль за своїм призначенням засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та справжність відбитка печатки або штампа, яким скріплено документ, і не містить відомостей про обставини, з`ясування яких необхідне для поновлення виплати пенсії. Відомості про тимчасовий захист і місце тимчасового проживання позивача містяться в самому документі компетентного органу Німеччини, переклад якого був у розпорядженні відповідача. Тому навіть за відсутності окремого перекладу апостиля відповідач мав змогу з`ясувати обставини, від яких залежить поновлення виплати пенсії, а відмова з цієї підстави є проявом надмірного формалізму.

Щодо другої підстави відмови - ненадання конверта про надходження документів з Німеччини - суд зазначає, що ні Закон № 1058-IV, ні пункти 1.1, 2.9 і 2.23 Порядку № 22-1, на які послався відповідач, не містять вимоги подавати конверт поштового відправлення як документ, необхідний для поновлення виплати пенсії. Рішення від 13.03.2025 не містить посилання на норму, яка б таку вимогу встановлювала, не вказує її й відповідач у відзиві. До того ж факт надсилання документів позивачем з Німеччини засобами поштового зв`язку підтверджується інвойсом і міжнародною накладною № SHDE3379387422 від 28.02.2025 та експрес-накладною № 20810000008286 з відміткою про вручення відправлення Пенсійному фонду 04.03.2025, а місце фактичного проживання позивача в Німеччині - документом компетентного органу Німеччини та свідоцтвом консульської установи України.

Отже, обидві підстави, з яких рішенням від 13.03.2025 позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії, є необґрунтованими, рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, і без дотримання принципу пропорційності, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.03.2025 про відмову у перерахунку (поновленні) пенсії належить визнати протиправним та скасувати.

Інших підстав для відмови в поновленні виплати пенсії, крім двох наведених, рішення від 13.03.2025 не містить. Обставини, від яких залежить поновлення виплати пенсії позивачу, - особа пенсіонера, факт, що вона є живою, тимчасове проживання за кордоном у зв`язку з агресією Російської Федерації і отримання тимчасового захисту - підтверджені документами, які були в розпорядженні відповідачів. Право позивача на пенсію за віком, призначену з 01.04.1991, відповідачі не заперечують, а виплату пенсії припинено з 01.09.2022 лише у зв`язку з її неотриманням, тобто з підстави, яка після звернення пенсіонера із заявою про поновлення відпала.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно з частиною четвертою цієї статті суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Поновлення виплати раніше призначеної пенсії за наявності умов, визначених частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV, не є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України. Умови, від яких залежить виплата пенсії особі, яка тимчасово проживає за межами України, позивачем також виконано: у заяві від 28.02.2025 вона зазначила поточний рахунок в АТ КБ «ПриватБанк», тобто в установі банку, розташованій на території України, а свідоцтво Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина від 28.02.2025 про посвідчення факту, що вона є живою, відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV прирівнюється до фізичної ідентифікації. Подальше щорічне проходження фізичної ідентифікації, передбачене частиною першою статті 47-1 Закону № 1058-IV, залишається обов`язком позивача і цим рішенням не скасовується. Оскільки всі умови для поновлення виплати пенсії позивачем виконано, а єдині підстави відмови визнано судом необґрунтованими, зобов`язання лише повторно розглянути заяву від 28.02.2025 не забезпечило б ефективного захисту права позивача.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, яке веде її пенсійну справу та здійснює виплату пенсії відповідно до статей 47 і 47-1 Закону № 1058-IV. Розгляд заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності не змінює того, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як територіальний орган Пенсійного фонду, на обліку в якому перебуває позивач, здійснює нарахування і виплату її пенсії. Тому обов`язок поновити нарахування та виплату пенсії, як про це просить позивач, належить покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Виплату пенсії позивачу припинено з 01.09.2022, а із заявою про поновлення виплати пенсії позивач звернулася 28.02.2025 (заяву отримано 04.03.2025, зареєстровано 07.03.2025). Отже, період з 01.09.2022 у будь-якому разі не перевищує трьох років до дня звернення за отриманням пенсії, визначених частиною першою статті 46 Закону № 1058-IV, а виплата пенсії за минулий час має бути здійснена в порядку, встановленому статтею 46 цього Закону, про що й просить позивач. Банківський рахунок, на який позивач просить здійснювати виплату, зазначено нею у заяві від 28.02.2025.

Щодо доводу відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору є рішення від 13.03.2025 про відмову в поновленні виплати пенсії та похідна від нього вимога про поновлення виплати. Тому початок перебігу строку звернення до суду пов`язується з днем, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про це рішення, а не з датою припинення виплати пенсії 01.09.2022, як стверджує відповідач. Довід відповідача про те, що пенсіонеру, який отримує щомісячні платежі, відомий розмір пенсії, до спірних правовідносин не застосовний, оскільки позивач пенсії не отримувала, а спір стосується не розміру пенсії, а відмови в поновленні її виплати.

Відповідачі не надали суду доказів направлення чи вручення позивачу рішення від 13.03.2025 ні поштою, ні на адресу електронної пошти, зазначену нею в заяві. Лист Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.10.2025 № 1000-0202-8/140617, наданий на запит представника позивача, відомостей про розгляд заяви і про рішення від 13.03.2025 не містив. Сама по собі відсутність виплати пенсії не давала позивачу змоги дізнатися ні про факт ухвалення рішення про відмову, ні про орган, який його ухвалив, ні про підстави відмови, тоді як лист від 29.10.2025, наданий у відповідь на запит саме щодо результатів розгляду її заяви, обмежився переліком вимог до документів. Уперше про існування і зміст цього рішення позивач дізналася з листа від 10.07.2026 № 1000-0202-8/82186, до якого додано його копію, тобто після активних і послідовних дій зі з`ясування результатів розгляду своєї заяви. Позов подано 12.09.2026, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, про що суд зазначив і в ухвалі від 15.09.2026. Довід відповідача про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованим.

Посилання відповідача на розгляд заяви за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 визначає лише порядок обслуговування заяв і жодної підстави для відмови в поновленні виплати пенсії не встановлює.

Довід відповідача про неможливість стягнення судового збору через неприбутковий статус органів Пенсійного фонду України та цільовий характер його коштів суд відхиляє. Стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який є стороною у справі, здійснюється за правилами статей 139, 143 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» незалежно від джерела і цільового призначення коштів, якими розпоряджається такий суб`єкт; особливий бюджетний статус коштів Пенсійного фонду України не звільняє відповідний орган Пенсійного фонду України як учасника судового процесу від відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідачі правомірності рішення від 13.03.2025 та відсутності умов для поновлення виплати пенсії позивачу не довели, натомість позивач надала докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ; тимчасове місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500; поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001, ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) від 13.03.2025 про відмову у перерахунку (поновленні) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку, встановленому статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсію за весь час неотримання пенсії, починаючи з 01 вересня 2022 року, всі виплати здійснювати на банківський рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 532,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 532,48 грн.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар