Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/28995/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/28995/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі №520/20629/25 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) перерахувати та виплачувати у нарахованому розмірі пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 по справі №520/20629/25 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.05.2025 №ФХ-106995/7379/С з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі №520/17857/24 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, і при перерахунку пенсії з 01.02.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 520/20629/25 відповідач знову обмежив її максимальним розміром, у зв`язку з чим підсумок пенсії з 01.04.2026 склав 25.950,00 грн замість нарахованих 32.499,57 грн. Указав, що відповідач ототожнює призначення пенсії за статтею 43 Закону № 2262-XII з її перерахунком за статтею 63 цього Закону, тоді як процедури призначення і перерахунку пенсії є різними, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18; що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII про максимальний розмір пенсії визнано неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI в частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII - Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, а застосоване обмеження звужує зміст і обсяг пенсійних прав позивача всупереч статтям 17, 19 і 22 Конституції України.

29 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.09.2026 № 2000-1002-7/167369, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 520/20629/25 поновив нарахування та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 згідно з довідкою від 28.05.2025 № ФХ-106995/7379/С, однак цим рішенням зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на нього не покладено, тому підсумок пенсії встановлено в межах максимального розміру, визначеного Законом № 2262-XII. Указав також, що, виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті пенсії особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, у разі, якщо звернення за призначенням пенсії мало або матиме місце починаючи з 12.04.2023, тоді як позивачу пенсію призначено до 12.04.2023 і документів про належність до зазначених осіб він не надав. Зазначив, що відповідно до статті 19 Конституції України та пункту 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, він діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і послався на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 щодо спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності органів державної влади.

Відповіді на відзив позивач не подав. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , майор, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 01.01.2001 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, у розмірі 77 відсотків грошового забезпечення при вислузі 29 років, пенсійна справа № ФХ106995, орган, що надає документи, - Міністерство оборони України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 520/17857/24, яке набрало законної сили 17.09.2024, зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2022 згідно з оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024 № ФХ-106995, виходячи з показника розміру пенсії 77 відсотків грошового забезпечення.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 520/32256/24 ІНФОРМАЦІЯ_3 видав довідку від 28.05.2025 № ФХ-106995/7379/С про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії, згідно з якою грошове забезпечення становить 34.941,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 7.520,00 грн, оклад за військовим званням - 2.040,00 грн, надбавка за вислугу років 50 відсотків - 4.780,00 грн, надбавка за особливості проходження служби 65 відсотків - 9.321,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10 відсотків - 752,00 грн, премія 140 відсотків - 10.528,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 520/20629/25, яке набрало законної сили 20.11.2025, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки від 28.05.2025 № ФХ-106995/7379/С та зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 згідно з цією довідкою з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII.

Листом від 22.04.2026 № 2000-0203-8/69743, наданим на адвокатський запит від 16.04.2026, відповідач повідомив, що у грудні 2025 року на виконання рішення суду у справі № 520/20629/25 провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 згідно з довідкою від 28.05.2025 № ФХ-106995/7379/С, що «Рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на головне управління не покладено», що «Після перерахунку на виконання рішення суду поточний розмір пенсії ОСОБА_1 не змінився, доплата за минулий час відсутня», а розмір нарахованої та виплаченої пенсії у листопаді та грудні 2025 року становив 23.610,00 грн.

З доданого до цього листа протоколу «Перерахунок пенсії» за пенсійною справою № ФХ106995, перерахованою з 01 лютого 2023 року (підстава перерахунку - «Рішення суду»), вбачається, що для обчислення пенсії враховано грошове забезпечення 34.941,00 грн, основний розмір пенсії визначено у розмірі 77 відсотків грошового забезпечення - 26.904,57 грн, підсумок пенсії з надбавками - 26.904,57 грн, а підсумок «з урахуванням максимального розміру пенсії» - 20.930,00 грн.

Згідно з наданою відповідачем у цьому ж листі інформацією про розмір та складові пенсії позивача за періодами, при незмінному грошовому забезпеченні 34.941,00 грн основний розмір пенсії становив 26.904,57 грн станом на 01.02.2023, 01.03.2023 і 01.01.2024, 28.404,57 грн станом на 01.03.2024 і 01.01.2025 (з урахуванням індексації 2024 року), 29.904,57 грн станом на 01.03.2025 і 01.01.2026 (з урахуванням індексації 2024 і 2025 років), 32.499,57 грн станом на 01.03.2026 (з урахуванням індексації 2024-2026 років), а підсумок пенсії визначався «з урахуванням максимального розміру пенсії» у сумах 20.930,00 грн станом на 01.02.2023, 01.03.2023 і 01.01.2024, 23.610,00 грн станом на 01.03.2024, 01.01.2025 і 01.03.2025, 25.950,00 грн станом на 01.01.2026 і 01.03.2026.

З протоколу «Перерахунок пенсії» за пенсійною справою № ФХ106995, перерахованою з 01 квітня 2026 року (підстава перерахунку - «Індексація з 03.26»), вбачається, що основний розмір пенсії 26.904,57 грн з урахуванням індексації за 2024 рік (1.500,00 грн), 2025 рік (1.500,00 грн) і 2026 рік (2.595,00 грн) становить 32.499,57 грн, підсумок пенсії з надбавками - 32.499,57 грн, а підсумок «з урахуванням максимального розміру пенсії» - 25.950,00 грн.

Суми 20.930,00 грн, 23.610,00 грн і 25.950,00 грн дорівнюють десяти прожитковим мінімумам для осіб, які втратили працездатність, установленим законами про Державний бюджет України на 2023 рік (2.093,00 грн), на 2024 і 2025 роки (2.361,00 грн) та на 2026 рік (2.595,00 грн).

Отже, матеріалами справи, зокрема документами самого відповідача, підтверджено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 на виконання рішення суду у справі № 520/20629/25 відповідач обмежив розмір пенсії, що підлягає виплаті, десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Стверджуючи про протиправність обмеження пенсії максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.»

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) частину статті 43 Закону № 2262-XII, яка надалі стала частиною сьомою цієї статті, викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»

Одночасно частиною першою статті 2 Закону № 3668-VI встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до низки законів, у тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон № 2262-XII прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин і є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII, а саме «частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення ці положення «втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення». Отже, ці положення втратили чинність 20.12.2016.

У мотивувальній частині цього Рішення Конституційний Суд України зазначив: «Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.»

Водночас приписи статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII, які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, на час ухвалення Рішення № 7-рп/2016 змін не зазнали. Отже, до 12.04.2023 існувала колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та статтею 2 Закону № 3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсій, призначених за Законом № 2262-XII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 виснувала, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 та від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а тому обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним.

Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), «приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року». Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення ці приписи «втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення». Отже, ці приписи втратили чинність 12.04.2023.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Наведені висновки Верховного Суду сформовано щодо періодів, коли стаття 2 Закону № 3668-VI була чинною. Зокрема, у постанові від 11.07.2022 у справі № 620/613/21 Верховний Суд, установивши колізію між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та статтею 2 Закону № 3668-VI, дійшов висновку про протиправність обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, максимальним розміром. Відтермінування Рішенням № 7-р(II)/2022 втрати чинності приписами статті 2 Закону № 3668-VI до 12.04.2023 зазначеної колізії не усуває і не надає пенсійному органу права обирати найменш сприятливий для особи підхід за період з 01.02.2023 по 11.04.2023.

Отже, за період з 01.02.2023 по 11.04.2023 обмеження пенсії позивача максимальним розміром було протиправним з огляду на неконституційність частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та наявну колізію, яка вирішується на користь особи, а починаючи з 12.04.2023 у законодавстві України взагалі відсутня чинна норма, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводу відповідача про те, що рішенням суду у справі № 520/20629/25 зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на нього не покладено, а підсумок пенсії встановлено в межах максимального розміру, визначеного Законом № 2262-XII, суд зазначає, що питання застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром не було предметом розгляду у справі № 520/20629/25, а тому предметом цього спору є не виконання рішення у справі № 520/20629/25, а самостійні дії відповідача із застосування обмеження, вчинені при перерахунку пенсії, правомірність яких підлягає перевірці в порядку позовного провадження. Відсутність у рішенні суду прямої заборони обмежувати пенсію максимальним розміром не надає відповідачу повноважень на таке обмеження, які мають ґрунтуватися на законі. Положення Закону № 2262-XII про максимальний розмір пенсії (частина сьома статті 43) втратили чинність з 20.12.2016, тому максимального розміру пенсії, «визначеного Законом № 2262», на який посилається відповідач, у спірний період не існувало.

Довід відповідача про те, що без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті лише пенсії особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, якщо звернення за призначенням пенсії мало або матиме місце починаючи з 12.04.2023, суд відхиляє. Ані Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, ані Рішення від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 не ставлять втрату чинності неконституційними приписами в залежність від дати звернення особи за призначенням пенсії чи дати її призначення. Рішенням № 7-р(II)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI, «що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII», без розмежування пенсій за датою їх призначення. У мотивувальній частині цього Рішення Конституційний Суд України наголосив, що «встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї». За відсутності чинної норми, яка дозволяє обмеження, таке обмеження не може бути застосоване до жодної особи, пенсія якій призначена відповідно до Закону № 2262-XII, а тлумачення пенсійним органом рішень Конституційного Суду України не є нормативно-правовим актом і не може створювати для позивача обмежень, не встановлених законом.

Посилання відповідача на статтю 19 Конституції України, пункт 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 щодо спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності органів державної влади позовних вимог не спростовує, а навпаки, їх підтверджує: орган державної влади може обмежити розмір пенсії лише на підставі чинної норми закону, а такої норми щодо пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, у спірний період відповідач не навів.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, на якого покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, доказів наявності чинної норми закону, яка дозволяє обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, суду не надав. Сам факт застосування такого обмеження при перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 відповідач у відзиві не заперечував, а обґрунтовував його правомірність.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 520/20629/25 з 01.02.2023 з обмеженням розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату у нарахованому розмірі пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 520/20629/25 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.05.2025 № ФХ-106995/7379/С з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 520/17857/24 без обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 064,96 грн.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар