Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/28570/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/28570/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України та Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.04.2021 по 15.04.2022 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.04.2021 по 15.04.2022 відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за періоди з 29.04.2021 по 15.04.2022 - з 30.04.2021 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.04.2022 по 13.07.2024 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.04.2022 по 13.07.2024 відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за періоди з 15.04.2022 по 13.07.2024 - з 16.04.2022 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.

Аргументуючи ці вимоги, позивач зазначив, що з 29.04.2021 по 15.04.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, а з 15.04.2022 по 13.07.2024 - у Військовій частині НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, і в цей період посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювалися йому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 гривні). На переконання позивача, після визнання протиправним і скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року, відновила дію первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а тому відповідачі мали застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Позивач також зазначив, що за порушення строків виплати належного грошового забезпечення він має право на компенсацію втрати частини доходів за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28570/26, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), у відповідачів витребувано докази, що стосуються предмета спору, та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

16 вересня 2026 року до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, у якому цей відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених до нього. Відповідач зазначив, що виданим пізніше пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції з розрахунковою величиною, встановленою законом на 1 січня 2018 року, а за роз`ясненням Міністерства юстиції України у разі неузгодженості між актами одного органу застосовується акт, виданий пізніше. Указав також, що примітки до додатків 1 і 14 до постанови № 704 норм права не містять, а мінімальна заробітна плата за пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII не застосовується як розрахункова величина. Зазначив, що спеціальними актами для військовослужбовців Державної прикордонної служби України є Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, і Схема тарифних розрядів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2018 року № 169, а пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року, тому грошове забезпечення позивачу обчислено правомірно, з дотриманням статті 19 Конституції України. Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зазначив, що умисного порушення строків виплати з боку Військової частини НОМЕР_5 немає, і послався на умови воєнного стану, в яких діє військова частина.

Військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, витребуваних судом доказів не надала. Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповіді на відзив до суду не надходило. Інших заяв по суті справи і клопотань учасники справи не подавали. Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 11 серпня 2021 року.

Листом Військової частини НОМЕР_2 , наданим у відповідь на адвокатський запит від 21.08.2026 (вхідний № 13815-26-Вх), повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у НОМЕР_3 прикордонному загоні з 29.04.2021 по 15.04.2022, а накази начальника НОМЕР_3 прикордонного загону по особовому складу за 2021 рік і квітень 2022 року втрачено (знищено) у місті Маріуполь під час бойових дій. До листа додано особові картки грошового забезпечення позивача за 2021 і 2022 роки та архівні відомості про нарахування за ці роки.

З особових карток грошового забезпечення та архівних відомостей Військової частини НОМЕР_2 вбачається, що позивача прийнято і призначено на посаду наказом від 29.04.2021 № 260-ОС, у травні - червні 2021 року посадовий оклад позивача становив 2.640,00 грн, після призначення на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія кінологічного відділення (наказ від 26.07.2021 № 443-ОС) - 3.080,00 грн, оклад за військовим званням «молодший сержант» - 670,00 грн; у січні - квітні 2022 року посадовий оклад нараховано у розмірі 3.080,00 грн, оклад за військовим званням - 670,00 грн щомісяця, у тому числі за квітень 2022 року в повному розмірі. Наказом від 15.04.2022 № 20-ОС позивача направлено до НОМЕР_6 прикордонного загону (грошовий атестат від 15.04.2022 № 264); в особовій картці грошового забезпечення за 2022 рік міститься відмітка «Звільнений 01.05.2022 за наказом № 20-ОС від 15.04.2022», а в архівній відомості за 2022 рік датою звільнення зазначено 01.05.2022.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16 квітня 2022 року № 144-ОС молодшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_3 прикордонного загону 16 квітня 2022 року, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення; підставою зазначено припис Військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2022 № 12/238.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 липня 2024 року № 637-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 з 13 липня 2024 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження служби до НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Листом Військової частини НОМЕР_5 , наданим у відповідь на адвокатський запит від 21.08.2026 (вхідний № 16060-26-Вх), надано особові картки грошового забезпечення позивача за 2022-2024 роки, копії наказів про виплату додаткової винагороди та витяги з наказів про зарахування і виключення зі списків особового складу.

З архівних відомостей Військової частини НОМЕР_5 за 2022, 2023 і 2024 роки (дата прийняття - 16.04.2022, дата звільнення - 13.07.2024) вбачається, що за січень - квітень 2022 року ця військова частина позивачу жодних сум не нараховувала (0,00 грн), з травня по листопад 2022 року посадовий оклад нараховано у розмірі 3.080,00 грн (у грудні 2022 року - 3.323,87 грн), у 2023 році та з січня по липень 2024 року - 3.170,00 грн; оклад за військовим званням з червня 2022 року по квітень 2024 року нараховано у розмірі 740,00 грн (у травні 2022 року - 789,33 грн, у травні 2024 року - 814,67 грн), у червні - липні 2024 року - 810,00 грн.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 20 серпня 2026 року за квітень 2022 року Військова частина НОМЕР_2 відобразила 15 днів служби позивача та заробіток у сумі 97.500,00 грн, а Військова частина НОМЕР_5 - 15 днів служби та заробіток 0,00 грн; починаючи з травня 2022 року і по липень 2024 року включно заробіток позивача відображено Військовою частиною НОМЕР_5 .

Обставини проходження позивачем військової служби у відповідачів у спірні періоди та обчислення його посадового окладу і окладу за військовим званням виходячи з розрахункової величини 1762 гривні Військова частина НОМЕР_5 у відзиві визнає, а Військова частина НОМЕР_2 не спростувала; розміри окладів, зазначені в особових картках та архівних відомостях обох відповідачів, відповідають саме цій розрахунковій величині. Отже, спір має правовий характер і стосується того, який показник підлягав застосуванню як розрахункова величина у спірних періодах, а також того, хто з відповідачів нараховував позивачу грошове забезпечення за кожен місяць спірного періоду.

Стверджуючи про протиправність обчислення грошового забезпечення за період з 29.04.2021 по 13.07.2024 не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та про право на компенсацію втрати частини доходів, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та порядок визначення таких розмірів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704).

Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Судовим рішенням у справі № 826/6453/18, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року і залишене без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та нечинним.

Частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доводи Військової частини НОМЕР_5 про те, що застосуванню підлягає виданий пізніше пункт 6 постанови № 103, і про пріоритет пізнішого акта за роз`ясненням Міністерства юстиції України, суд відхиляє. Пункт 6 постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним і нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили 29 січня 2020 року. Визнання припису нормативно-правового акта протиправним і нечинним у судовому порядку за своїми наслідками не тотожне скасуванню акта органом, який його видав. Припис, визнаний судом протиправним, не може далі визначати зміст акта, до якого його було внесено, а тому з 30 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, - у первісній. Правило про пріоритет пізнішого акта стосується чинних актів одного органу і не може застосовуватися до припису, який втратив чинність за рішенням суду. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Посилання відповідача на пункт 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870, і на ненормативний характер приміток до додатків 1 і 14 до постанови № 704 висновку суду не змінює. Розрахункова величина, яку суд застосовує, визначена не примітками, а самим пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції, а наведені положення Правил № 870 регулюють нормопроєктувальну техніку, а не наслідки визнання припису протиправним за рішенням суду.

Не впливає на висновки суду і посилання відповідача на пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII. Позивач не просить визначати посадовий оклад та оклад за військовим званням з мінімальної заробітної плати, а його вимоги стосуються лише застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Питання застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини предметом спору не є, і суд такого обов`язку на відповідачів не покладає.

Посилання відповідача на пункт 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» суд відхиляє, оскільки закон про Державний бюджет України діє протягом відповідного бюджетного періоду, а наведене застереження стосувалося 2019 року і на спірні періоди 2021-2024 років не поширюється.

Не приймає суд і довід відповідача про те, що спеціальними актами, які визначають розрахункову величину для військовослужбовців Державної прикордонної служби України, є Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, і наказ Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2018 року № 169. За частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII розміри грошового забезпечення встановлює Кабінет Міністрів України, а керівники центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, визначають лише порядок його виплати. Як зазначає сам відповідач, Інструкція № 558 щодо розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями відсилає до постанови № 704 і власної розрахункової величини не встановлює. Схема тарифних розрядів, затверджена наказом № 169, за її назвою, наведеною у відзиві, встановлена за посадами осіб офіцерського складу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіального органу та Управління інформації, тоді як позивач, маючи військове звання сержантського складу, проходив службу в прикордонних загонах на посадах, які не є посадами осіб офіцерського складу. Крім того, відомчий наказ має нижчу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, а відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Отже, з 30 січня 2020 року і по 19 травня 2023 року включно розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, згідно з якою до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить закону, із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 пункт 2 постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови № 704 визнано протиправним і нечинним, проте постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову про визнання протиправним і нечинним пункту 2 постанови № 481 відмовлено. Скасування такого рішення судом касаційної інстанції означає, що воно не породило правових наслідків, які частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує саме з набранням законної сили, у тому числі наслідку у вигляді втрати чинності нормативно-правовим актом. Отже, редакція пункту 4 постанови № 704, установлена постановою № 481, діяла безперервно з 20 травня 2023 року, у тому числі по 13 липня 2024 року.

Відповідність пункту 2 постанови № 481 актам вищої юридичної сили була предметом самостійної судової перевірки у справі № 320/29450/24 і за наслідками касаційного перегляду підтверджена, тому підстав для незастосування пункту 4 постанови № 704 у цій редакції за правилами частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у суду немає. Висновки Верховного Суду, сформульовані до 20 травня 2023 року, і судове рішення у справі № 826/6453/18 стосуються попередньої редакції пункту 4 постанови № 704 і правовідносин, що виникли після набрання чинності постановою № 481, не регулюють.

Суд враховує, що в постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 висловлено також висновок щодо незастосування пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481. Водночас будь-який висновок щодо застосування норми права застосовується до тієї норми, яка є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності редакції пункту 4 постанови № 704, установленої постановою № 481, вирішено пізнішою постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, ухваленою в межах нормоконтролю, предметом якого був саме пункт 2 постанови № 481, і саме ця редакція за приписами статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин, що виникли з 20 травня 2023 року.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню щодо періоду до 19 травня 2023 року включно, а щодо періоду з 20 травня 2023 року по 13 липня 2024 року обов`язку застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, законодавство не встановлювало, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розмежування обов`язків двох відповідачів суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу VI цієї Інструкції у разі переміщення військовослужбовців по службі з одного органу Держприкордонслужби в інший зарахування на грошове забезпечення проводиться на підставі грошового атестата та наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

За період з 29.04.2021 по 30.04.2022 грошове забезпечення позивачу нараховувала і виплачувала Військова частина НОМЕР_2 , що підтверджується її особовими картками грошового забезпечення, архівними відомостями за 2021 і 2022 роки та індивідуальними відомостями форми ОК-5. Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у цьому періоді обчислено виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року та на 1 січня 2022 року, у тому числі за весь квітень 2022 року. Весь цей період охоплюється дією первісної редакції пункту 4 постанови № 704, а тому бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 є протиправною, і належним способом захисту порушеного права є зобов`язання цього відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за цей період з урахуванням раніше виплачених сум (за період з 16.04.2022 по 30.04.2022 - з виходом за межі позовних вимог з підстав, наведених нижче).

Щодо вимог до Військової частини НОМЕР_5 за період з 15.04.2022 по 30.04.2022 суд зазначає таке. Позивач розмежував вимоги між відповідачами за датою переведення, заявивши вимоги до Військової частини НОМЕР_2 за період по 15.04.2022, а до Військової частини НОМЕР_5 - за період з 15.04.2022. Проте з архівної відомості Військової частини НОМЕР_5 за 2022 рік та індивідуальних відомостей форми ОК-5 вбачається, що за квітень 2022 року Військова частина НОМЕР_5 грошового забезпечення позивачу не нараховувала (0,00 грн), а посадовий оклад та оклад за військовим званням за весь квітень 2022 року в повному місячному розмірі нарахувала Військова частина НОМЕР_2 , в особовій картці якої датою звільнення позивача зазначено 01.05.2022. Військова частина НОМЕР_5 нараховувала позивачу грошове забезпечення лише з травня 2022 року. Перерахунок полягає у зміні розміру виплат, уже нарахованих відповідачем. Доказів того, що у квітні 2022 року Військова частина НОМЕР_5 нараховувала позивачу будь-які виплати, матеріали справи не містять. Оскільки обов`язок перерахунку може бути покладений лише на того суб`єкта владних повноважень, який здійснював нарахування відповідних виплат, підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_5 та зобов`язання її здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 15.04.2022 по 30.04.2022 немає, а в цій частині позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.

Водночас відмова в задоволенні вимог до Військової частини НОМЕР_5 за цей період без покладення відповідного обов`язку на Військову частину НОМЕР_2 залишила б порушене право позивача на грошове забезпечення в належному розмірі за період з 16.04.2022 по 30.04.2022 без захисту, хоча суб`єкт владних повноважень, який нарахував позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням за цей період виходячи з розміру 1762 гривні, є відповідачем у цій справі, обставини нарахування встановлено на підставі його власних документів, а позивач просить про захист права на належний розмір грошового забезпечення за весь спірний період. Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на це для ефективного захисту прав позивача суд виходить за межі позовних вимог і поширює обов`язок Військової частини НОМЕР_2 щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення на період з 16.04.2022 по 30.04.2022, а отже на весь квітень 2022 року, за який ця військова частина нарахувала позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням.

З 01.05.2022 по 13.07.2024 грошове забезпечення позивачу нараховувала і виплачувала Військова частина НОМЕР_5 , що підтверджується її архівними відомостями за 2022-2024 роки, індивідуальними відомостями форми ОК-5 та визнається цим відповідачем у відзиві. Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у цьому періоді обчислено виходячи з розміру 1762 гривні. За період з 01.05.2022 по 19.05.2023 така бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 є протиправною, а належним способом захисту є зобов`язання цього відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за цей період, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум. За період з 20.05.2023 по 13.07.2024 Військова частина НОМЕР_5 діяла відповідно до чинної редакції пункту 4 постанови № 704, і в цій частині позовні вимоги до неї задоволенню не підлягають.

Посилання Військової частини НОМЕР_5 на те, що вона діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приймає лише щодо періоду з 20.05.2023. Щодо періоду з 01.05.2022 по 19.05.2023 застосування відповідачем розрахункової величини, встановленої визнаним протиправним і нечинним приписом, не відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України. Обставини воєнного стану, на які посилається відповідач, не змінюють змісту обов`язку з обчислення грошового забезпечення в належному розмірі і на розрахункову величину не впливають.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), встановлено: «Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року».

Абзацом першим пункту 4 Порядку № 159 встановлено: «Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100».

Пунктом 5 Порядку № 159 встановлено: «Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць».

Із наведених приписів вбачається, що сума компенсації обчислюється з нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць. Суд не визначає конкретних сум перерахованого грошового забезпечення, і станом на дату ухвалення цього рішення суми, які підлягають виплаті ОСОБА_1 за наслідками перерахунку грошового забезпечення, не нараховані; вони підлягають нарахуванню на виконання цього рішення. Отже, позовні вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_5 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів заявлені передчасно, а тому задоволенню не підлягають. Щодо періоду з 20.05.2023 по 13.07.2024, а також щодо квітня 2022 року у вимогах до Військової частини НОМЕР_5 вимога про компенсацію не підлягає задоволенню ще й тому, що обов`язку цього відповідача з виплати грошового забезпечення в більшому розмірі за ці періоди суд не встановив. З цих самих підстав доводи Військової частини НОМЕР_5 про відсутність умисного порушення строків виплати окремої оцінки не потребують.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідачі не довели правомірності обчислення грошового забезпечення позивача виходячи з розміру 1762 гривні за період до 19 травня 2023 року включно.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 29.04.2021 по 30.04.2022 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 29.04.2021 по 30.04.2022 відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції, чинній до внесення змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2022 по 19.05.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 19.05.2023 відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції, чинній до внесення змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до вказаної постанови, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар