Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/28550/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/28550/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_4 , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати з моменту його підписання наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 2875 від 06 серпня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку № 8/2077 від 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) у військовому званні «солдат», військово-облікова спеціальність та код згідно з обліком 101837, та направлення його до військової частини НОМЕР_4 ;

- визнати протиправним та скасувати з моменту його підписання наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 227 від 07 серпня 2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ), призваного на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на посаду солдата резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти військової частини НОМЕР_4 з 07 серпня 2026 року;

- визнати протиправним та скасувати з моменту його підписання наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 220-РС від 08 серпня 2026 року про призначення солдата резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ), на посаду навідника 9 аеромобільної роти НОМЕР_7 аеромобільного батальйону;

- визнати протиправним та скасувати з моменту його підписання наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 230 від 09 серпня 2026 року, відповідно до якого солдат резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ), призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 08 серпня 2026 року № 220-РС на посаду навідника 9 аеромобільної роти НОМЕР_7 аеромобільного батальйону, з 09 серпня 2026 року посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно не продовження ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із необхідністю догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно не продовження ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із необхідністю догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 продовжити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із необхідністю догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (протокол № 43 від 11 червня 2026 року) йому надано відстрочку від призову за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з постійним доглядом за матір`ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду, причому підстави для відстрочки діють до 26 травня 2027 року. Після продовження строку мобілізації відстрочка мала бути продовжена автоматично засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак цього зроблено не було. 05 серпня 2026 року його доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника якого № 2875 від 06 серпня 2026 року призвали на військову службу під час мобілізації і направили до Військової частини НОМЕР_4 , де наказами № 227 від 07 серпня 2026 року, № 220-РС від 08 серпня 2026 року та № 230 від 09 серпня 2026 року зарахували до списків особового складу і призначили на посаду. Вважає, що особу, яка за законом не підлягає призову, призвано протиправно, а накази військової частини, видані на виконання наказу про призов, є протиправними як похідні.

Ухвалою від 11 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 15 вересня 2026 року, після усунення недоліків, позивача звільнено від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28550/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також зазначено, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

25 вересня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що відстрочка оформлюється районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, а з 05 серпня 2026 року позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , тож продовжувати йому відстрочку Новобаварський територіальний центр не був уповноважений і не мав технічної можливості. Указав також, що відстрочкою позивач користувався до 01 серпня 2026 року включно, а на період з 02 по 04 серпня 2026 року, коли позивач ще перебував у нього на обліку, припадала п`ятиденна перевірка підстав для відстрочки, передбачена пунктом 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, тож бездіяльності не було. Окремо послався на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22 про те, що право на відстрочку може бути реалізоване лише до набуття особою статусу військовослужбовця.

ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військова частина НОМЕР_4 відзивів на позовну заяву не подали, ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснень щодо позову не подав. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є військовозобов`язаним. Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 серпня 2026 року № 12992 позивач перебував на військовому обліку в цьому територіальному центрі з 20 листопада 2000 року по 05 серпня 2026 року.

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_5 . Висновком про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду (форма № 080-4/о), виданим 26 травня 2026 року лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 24» Харківської міської ради, визначено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді; висновок дійсний до 26 травня 2027 року.

Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04 червня 2026 року, складеним за заявою позивача від 26 травня 2026 року, підтверджено факт здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 .

05 червня 2026 року позивач через центр надання адміністративних послуг подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 червня 2026 року № 43 позивачу вирішено «надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»», у графі про строк відстрочки зазначено 01.08.2026, у графі «Термін дії підстав, які дають право на отримання відстрочки» - 26.05.2027.

У військово-обліковому документі, сформованому 12 червня 2026 року в застосунку «Резерв+», щодо позивача зазначено тип відстрочки «п.9 ч.1 ст.23», відстрочка до «завершення мобілізації». Ті самі відомості про відстрочку до завершення мобілізації відображені у застосунку «Резерв+» станом на 31 липня 2026 року.

З 05 серпня 2026 року позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що визнає у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06 серпня 2026 року № 2875 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до поіменного списку № 8/2077 від 06 серпня 2026 року солдата ОСОБА_1 , 1982 року народження, військово-облікова спеціальність 101837, РНОКПП НОМЕР_1 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_4 .

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07 серпня 2026 року № 227 солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду солдата резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 07 серпня 2026 року. Підставою видання наказу в частині позивача зазначено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», рапорт солдата ОСОБА_1 та поіменний список № 8/2077 від 06 серпня 2026 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 08 серпня 2026 року № 220-РС позивача призначено на посаду навідника 9 аеромобільної роти НОМЕР_7 аеромобільного батальйону, що зазначено в наказі командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 09 серпня 2026 року № 230, згідно з яким позивач з 09 серпня 2026 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків.

У відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 14 серпня 2026 року № 8/2140 повідомив, що згідно з інформацією, яка міститься в ІКС «Оберіг», позивач «дійсно мав офіційно оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з 19.06.2025 р., яка до 02.08.2026 р. не продовжувалась шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а строк дії останньої відстрочки закінчився 02.08.2026.

Листом від 17 серпня 2026 року № 12992 ІНФОРМАЦІЯ_9 повідомив, що відстрочку позивачу надано згідно з протоколом № 43 від 11 червня 2026 року з терміном дії до 02.08.2026, а інформацію щодо продовження відстрочки надати не має можливості у зв`язку з призовом позивача ІНФОРМАЦІЯ_10 .

У відповідь на адвокатський запит від 27 серпня 2026 року № 1251480/26-08/3 Військова частина НОМЕР_4 повідомила, що оригінал рапорта щодо звільнення позивача з військової служби з підтверджуючими документами до військової частини не надходив.

Стверджуючи про протиправність свого призову на військову службу під час мобілізації за наявності законної підстави для відстрочки, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено: «Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»».

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин, а порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII (в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024, чинній у спірний період) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: «зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду».

Згідно з частиною 8 статті 23 Закону № 3543-XII «Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки».

Частиною 9 статті 23 Закону № 3543-XII передбачено: «Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України».

Такий порядок визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560). Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, на який посилаються і позивач, і ІНФОРМАЦІЯ_9 у відзиві, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України, а відстрочка, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за наявності законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки або відомостей, отриманих шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами або базами даних) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки.

Із наведених норм випливає, що підставою для відстрочки за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII є сам факт постійного догляду за матір`ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного догляду, а дата закінчення відстрочки, вказана в рішенні комісії, пов`язана не з припиненням такої підстави, а лише зі строком проведення мобілізації. У разі продовження строку мобілізації відстрочка продовжується автоматично на підставі раніше поданих документів, якщо законні підстави не відпали, і для цього військовозобов`язаний не зобов`язаний повторно звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом установлено, що позивач здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка за висновком лікарсько-консультативної комісії від 26 травня 2026 року потребує постійного стороннього догляду; висновок дійсний до 26 травня 2027 року. Саме на підставі цих документів комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 11 червня 2026 року (протокол № 43) надала позивачу відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII і сама зафіксувала, що підстави, які дають право на відстрочку, діють до 26 травня 2027 року.

Строк проведення мобілізації після 01 серпня 2026 року продовжено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 прямо визнає у відзиві, а ІНФОРМАЦІЯ_1 не заперечує, провівши 06 серпня 2026 року призов позивача саме під час мобілізації. Жодних обставин, за яких позивач утратив би законні підстави для відстрочки, відповідачі не назвали і доказів цього не надали.

Отже, станом на 02 серпня 2026 року відстрочка позивача мала бути продовжена шляхом автоматичної зміни дати про її закінчення засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Те, що цього не відбулося, підтвердив сам ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 14 серпня 2026 року № 8/2140.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_2 про відсутність бездіяльності суд зазначає таке.

До 05 серпня 2026 року позивач перебував на військовому обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_11 , комісія якого надала йому відстрочку. Отже, на дату, з якої відстрочка мала бути продовжена, тобто 02 серпня 2026 року, обов`язок забезпечити відображення продовженої відстрочки в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів лежав на цьому відповідачі. Подальше взяття позивача на облік в іншому територіальному центрі цього обов`язку заднім числом не скасовує і не робить бездіяльність за попередній період правомірною.

Посилання відповідача на п`ятиденний строк перевірки підстав для відстрочки суд не приймає. Продовження відстрочки за пунктом 60 Порядку № 560 відбувається автоматично на підставі раніше поданих документів, а законні підстави відстрочки позивача на той час уже були перевірені комісією цього ж відповідача, яка в протоколі № 43 від 11 червня 2026 року зафіксувала, що вони діють до 26 травня 2027 року. Строк перевірки, на який посилається відповідач, не є строком, протягом якого особа, що має законні підстави для відстрочки, залишається без неї і може бути призвана. Крім того, відповідач не надав жодного доказу того, що в період з 02 по 05 серпня 2026 року він узагалі розпочав таку перевірку чи вчинив будь-яку дію щодо продовження відстрочки позивача, а у відповіді від 17 серпня 2026 року № 12992 прямо відмовився надати інформацію щодо продовження відстрочки. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести правомірність бездіяльності покладається саме на відповідача, і цей обов`язок не виконано.

Посилання відповідача на технічну неможливість продовжити відстрочку після 05 серпня 2026 року не стосується періоду з 02 по 05 серпня 2026 року, коли позивач перебував у нього на обліку, і жодними доказами не підтверджене.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22 щодо реалізації права на відстрочку лише до набуття особою статусу військовослужбовця суд не приймає, оскільки ця теза стосується особи, яка до призову такого права не реалізувала. Верховний Суд у постанові від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23 розмежував ці ситуації і зазначив: «Особа, яка до моменту призову звернулась із заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, набуває правового становища особи, щодо якої територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність відповідних підстав та прийняти рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації». Позивач реалізував право на відстрочку до призову: його заяву від 05 червня 2026 року розглянуто комісією, відстрочку надано протоколом № 43 від 11 червня 2026 року, а спір стосується того, що відповідачі допустили призов особи, яка на момент призову мала законні підстави для відстрочки, а відтак не підлягала призову.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_9 допустив протиправну бездіяльність щодо непродовження позивачу строку дії відстрочки за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII шляхом автоматичної зміни дати про її закінчення засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 05 серпня 2026 року взяв позивача на військовий облік і з цього моменту став органом, який відповідно до частини 8 статті 23 Закону № 3543-XII здійснює перевірку підстав щодо надання позивачу відстрочки та її оформлення. При цьому, як видно з його листа від 14 серпня 2026 року № 8/2140, цьому відповідачу з ІКС «Оберіг» було відомо, що позивач має оформлену відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, яку не продовжено. Замість того щоб перевірити, чи збереглися законні підстави для цієї відстрочки, і продовжити її, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного дня видав наказ про призов позивача. При цьому наказ про призов видано в межах того самого п`ятиденного строку перевірки підстав для відстрочки, який почав спливати з 02 серпня 2026 року і на який посилається ІНФОРМАЦІЯ_9 , і до завершення будь-якої перевірки. Тим самим і цей відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо непродовження позивачу строку дії відстрочки.

Оскільки на 06 серпня 2026 року позивач мав законні підстави для відстрочки, передбачені пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, і в силу прямого припису цієї норми не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 серпня 2026 року № 2875 у частині призову позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_4 виданий не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, а тому є протиправним і підлягає скасуванню в цій частині. Відсутність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про продовження відстрочки є наслідком бездіяльності самих відповідачів і не може бути покладена на позивача.

Щодо наказів Військової частини НОМЕР_4 суд зазначає таке.

Наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07 серпня 2026 року № 227 щодо позивача виданий на виконання наказу про призов і поіменного списку № 8/2077 від 06 серпня 2026 року, на які він прямо посилається як на підставу. Накази від 08 серпня 2026 року № 220-РС про призначення позивача на посаду і від 09 серпня 2026 року № 230 про прийняття ним посади є наступними кроками проходження тієї самої служби за призовом і самостійної підстави, відмінної від призову, не мають. Посилання в наказах на рапорти позивача стосуються лише оформлення його прибуття та прийняття посади і не є волевиявленням на проходження військової служби, оскільки призов під час мобілізації здійснюється не за згодою особи.

Скасування наказу про призов у частині позивача позбавляє правової підстави всі похідні від нього накази, якими позивача зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду. Залишення таких наказів чинними означало б, що особа, незаконність призову якої встановлено судом, продовжує проходити службу за цим самим призовом, тобто порушене право позивача не було б відновлено. За таких обставин накази Військової частини НОМЕР_4 від 07 серпня 2026 року № 227, від 08 серпня 2026 року № 220-РС та від 09 серпня 2026 року № 230 у частині позивача також підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Висновок Верховного Суду в постанові від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23 про те, що протиправність призову сама по собі не породжує обов`язку звільнення з військової служби, зроблено щодо особи, яка до призову не реалізувала право на відстрочку, і до цієї справи не застосовується; позивач же отримав відстрочку до призову, а предметом позову є не звільнення з військової служби, а скасування наказів, виданих на виконання протиправного наказу про призов. Суд враховує, що військова частина діяла на підставі наказу про призов, який на той час був чинним, однак це не змінює того, що похідні накази не можуть існувати після скасування акта, на якому вони ґрунтуються.

Щодо наказу від 08 серпня 2026 року № 220-РС суд зазначає, що його копію до матеріалів справи не надано, проте факт його видання, дата, номер і зміст у частині призначення позивача на посаду навідника 9 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону підтверджуються витягом із наказу Військової частини НОМЕР_4 від 09 серпня 2026 року № 230. Згідно з цим витягом наказ № 220-РС виданий по особовому складу, а не по стройовій частині, як помилково зазначено в позовній заяві, і в резолютивній частині рішення суд зазначає його вид відповідно до документа. Військова частина НОМЕР_4 відзиву не подала, обставин видання цього наказу не спростувала.

Щодо способу захисту суд зазначає, що після скасування наказу про призов позивач повертається до статусу військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому ефективним способом відновлення його права є зобов`язання саме цього відповідача продовжити позивачу строк дії відстрочки за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації. Такий спосіб захисту відповідає вимогам частини 2 статті 9 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України і не підміняє дискреції відповідача, оскільки законні підстави для відстрочки вже встановлені рішенням комісії, а продовження відстрочки за пунктом 60 Порядку № 560 є обов`язком, а не правом територіального центру. Продовжена в такий спосіб відстрочка за прямим приписом пункту 60 Порядку № 560 діє не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірності оскаржуваних наказів і бездіяльності, а позивач надав докази, які підтверджують наявність у нього на момент призову законних підстав для відстрочки.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Сплачений позивачем до вирішення питання про звільнення судовий збір у розмірі 1.064,96 грн (квитанція від 09 вересня 2026 року № 7645-6370-7290-4794) розподілу між сторонами не підлягає і може бути повернутий за клопотанням позивача в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір». Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, докази розміру яких представник позивача заявив подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення, буде вирішено в порядку частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 06 серпня 2026 року № 2875 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до поіменного списку № 8/2077 від 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та направлення до Військової частини НОМЕР_4 .

Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 07 серпня 2026 року № 227 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 на посаду солдата резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти з 07 серпня 2026 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 08 серпня 2026 року № 220-РС в частині призначення солдата резерву 2 взводу резерву 26 запасної роти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаду навідника 9 аеромобільної роти НОМЕР_7 аеромобільного батальйону.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 09 серпня 2026 року № 230 в частині прийняття солдатом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09 серпня 2026 року справ і посади навідника 9 аеромобільної роти НОМЕР_7 аеромобільного батальйону та приступлення до виконання обов`язків.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо непродовження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непродовження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , шляхом автоматичної зміни дати про закінчення відстрочки засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) продовжити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з необхідністю догляду за матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар