Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/28413/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/28413/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344), щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не в нарахованому розмірі з застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та виплати поточних платежів не в повному розмірі унаслідок застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.03.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, у розмірі нарахованого станом на 01.03.2026 підсумку пенсії (з надбавками) єдиним платежем без застосування будь-яких обмежень чи зменшень, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 520/27223/25 перераховано з 01.02.2023 без обмеження граничним розміром у сумі 40244,82 грн, а станом на 01.03.2026 з урахуванням підвищень на коефіцієнти збільшення за постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 і від 25.02.2026 № 236 підсумок пенсії становить 45839,82 грн. Указав також, що відповідач не включає до виплати суми цих підвищень, застосовує до пенсії понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, і щомісяця фактично виплачує лише 30178,86 грн, а різницю, що виникла внаслідок виконання судового рішення, обліковує окремо відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, і після визнання цієї постанови протиправною та нечинною не виплачує взагалі. Зазначив, що статтею 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення допускається виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», закон про Державний бюджет України не може змінювати чи обмежувати права, встановлені спеціальними законами, а обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстави несплати судового збору. У встановлений судом строк представник позивача подав заяву про усунення недоліків, до якої додав платіжну інструкцію від 14.09.2026 № H5XC-1AX3-X275-6PHX про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28413/26 та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України; відповідача зобов`язано надати суду копії всіх доказів, що стосуються предмета спору. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

29 вересня 2026 року на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на позовну заяву від 28.09.2026 № 2000-1002-7/168832, підписаний начальником головного управління Галиною Баєвою, з додатком - протоколом перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю, зазначаючи, що відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) розмір пенсії не може перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; що на виконання рішення суду у справі № 520/27223/25 пенсію позивача перераховано з 01.02.2023 у розмірі 77 відсотків грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром і підсумок пенсії встановлено у розмірі 40244,82 грн, а судові рішення виконуються в межах покладених зобов`язань і виплати за ними продовжуються до внесення змін до законодавства або зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Указав також, що основний розмір пенсії позивача з 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026 проіндексовано згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 185, № 209 і № 236, проте підсумок пенсії з урахуванням нарахованих сум індексації встановлено з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеного розміру. Окремо зазначив, що з 01.01.2026 відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 пенсію позивача нараховано із застосуванням коефіцієнтів до сум перевищення, оскільки підсумок пенсії перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а позивач не належить до осіб, визначених пунктом 2 цієї постанови.

Відповіді на відзив, інших заяв чи клопотань учасників справи до суду не надходило. Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01.06.2004 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), пенсійна справа № ФХ110738, орган призначення - Міністерство оборони України.

Згідно з листами відповідача від 16.04.2026 № 2000-0203-8/65645 і від 05.08.2026 № 2000-0203-8/134401 у січні 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 520/27223/25, яке набрало законної сили 30.12.2025, відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 за оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 № ФХ-110738, у розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром.

З протоколу «Перерахунок пенсії» за пенсійною справою № ФХ110738, перерахованою з 01 лютого 2023 року (підстава перерахунку - рішення суду), вбачається, що сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 52266,00 грн, основний розмір пенсії - 77 відсотків грошового забезпечення при вислузі 29 років - 40244,82 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 40244,82 грн, а розмір пенсії з 01.02.2026 зазначено у сумі 31276,45 грн.

З протоколу «Перерахунок пенсії», перерахованої з 01 січня 2026 року (підстава перерахунку - рішення суду), вбачається, що до основного розміру пенсії 40244,82 грн нараховано індексацію базового основного розміру пенсії за 2024 рік у сумі 1500,00 грн і за 2025 рік у сумі 1500,00 грн, основний розмір пенсії з урахуванням індексації становить 43244,82 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 43244,82 грн, проте у рядку «З урахуванням максимального розміру пенсії» зазначено 40244,82 грн, після чого здійснено «Пониження суми 40244,82 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025» до 31276,45 грн за такою деталізацією: 25950,00 грн без пониження в діапазоні до 10 прожиткових мінімумів (коефіцієнт 1,0); 1297,50 грн (0,5 х 2595,00) в діапазоні від 10 до 11 прожиткових мінімумів; 2076,00 грн (0,4 х 5190,00) в діапазоні від 11 до 13 прожиткових мінімумів; 1952,95 грн (0,3 х 6509,82) в діапазоні від 13 до 17 прожиткових мінімумів.

З протоколу «Перерахунок пенсії», перерахованої з 01 березня 2026 року (підстава перерахунку - індексація з 03.26), вбачається, що до основного розміру пенсії 40244,82 грн нараховано індексацію за 2024 рік - 1500,00 грн, за 2025 рік - 1500,00 грн і за 2026 рік - 2595,00 грн, основний розмір пенсії з урахуванням індексації і підсумок пенсії (з надбавками) становлять 45839,82 грн, у рядку «З урахуванням максимального розміру пенсії» зазначено 40244,82 грн, а після пониження згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1778 за тією самою деталізацією підсумок пенсії, що підлягає виплаті з 01.04.2026, визначено у сумі 31276,45 грн.

Водночас у матеріалах справи наявний протокол «Перерахунок пенсії», перерахованої з 01 березня 2026 року, у якому основний розмір пенсії обчислено у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення - 36586,20 грн, з урахуванням індексації - 42181,20 грн, у рядку «З урахуванням максимального розміру пенсії» зазначено 36586,20 грн, а після пониження згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1778 сума до виплати з 01.04.2026 визначена у розмірі 30178,86 грн. На копії цього протоколу від 16.04.2026 зроблено рукописну відмітку «поточна пенсія з урахуванням ПКМУ 821 від 14.07.2025 р.», а на копії від 04.08.2026 - «пенсія, визначена органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів». Копію саме цього протоколу з відміткою від 16.04.2026 відповідач додав до відзиву.

Згідно з витягом з електронної бази даних отримувачів пенсій силових міністерств і відомств станом на 16.04.2026 і витягом з підсистеми «ПВП ДКГ» станом на 04.08.2026 за основною відомістю позивачу щомісяця з січня по серпень 2026 року включно виплачувалось 30178,86 грн. Крім того, за додатковими відомостями з типом виплати «Поточна заборгованість ПКМУ № 821 ДБУ» позивачу виплачено у лютому 2026 року 70,12 грн, у березні 2026 року 982,00 грн, у квітні 2026 року 877,00 грн, у травні 2026 року 780,00 грн, у червні 2026 року 936,00 грн, а за відомостями з типом виплати «Відкладена заборгованість ПКМУ № 821 ДБУ» - 103,00 грн, 101,00 грн, 100,00 грн, 100,00 грн і 132,00 грн у ті самі місяці. За липень і серпень 2026 року додаткових виплат не здійснювалось.

Листом від 16.04.2026 № 2000-0203-8/65645 на адвокатський запит представника позивача від 10.04.2026 відповідач повідомив, що з лютого 2026 року з урахуванням пункту 2 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821), пенсія позивача фінансується у розмірі, визначеному органом Пенсійного фонду України, а виплата різниці між розміром перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку № 821 в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням; що підсумок пенсії з урахуванням нарахованих сум індексації встановлено з урахуванням максимального розміру пенсії, але не нижче раніше призначеного розміру пенсії; і що з 01.01.2026 пенсія позивача нараховується із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1778.

Листом від 05.08.2026 № 2000-0203-8/134401 на адвокатський запит представника позивача, що надійшов 03.08.2026, відповідач повідомив, що з визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 постанови Кабінету Міністрів України № 821 протиправною та нечинною інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, відсутній, а обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не скасований, у зв`язку з чим спрямування коштів на виплату перерахованих за рішенням суду пенсій може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку; що з лютого 2026 року розпочато погашення поточної заборгованості і виплачено 3645,12 грн, а залишок невиплачених коштів, нарахованих на виконання рішення суду, виплачуватиметься за умов надходження відповідного фінансування.

Отже, за документами самого відповідача підсумок пенсії позивача станом на 01.03.2026 нараховано у розмірі 45839,82 грн, проте до виплати визначено лише 31276,45 грн внаслідок двох послідовних обмежень: спершу підсумок пенсії обмежено сумою 40244,82 грн «з урахуванням максимального розміру пенсії», тобто без сум індексації 5595,00 грн, а потім до цієї суми застосовано понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1778. Із суми 31276,45 грн щомісячно виплачується лише 30178,86 грн, а різниця 1097,59 грн обліковується як заборгованість за Порядком № 821 і виплачувалась частинами до червня 2026 року, після чого не виплачується.

Стверджуючи про протиправність виплати пенсії не в нарахованому розмірі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. За пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Згідно з частиною 3 цієї статті зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону № 2262-XII особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Предметом спору є правомірність виплати позивачу пенсії в розмірі, меншому за нарахований, внаслідок трьох дій відповідача: обмеження підсумку пенсії «з урахуванням максимального розміру пенсії», застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778, і поділу пенсії на частини із застосуванням Порядку № 821. Суд оцінює кожну з цих дій окремо.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), «приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року». Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що «приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення». Цей шестимісячний строк сплив 12.04.2023.

Отже, у спірному періоді з 01.03.2026 чинної норми закону, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-XII, немає. Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 та від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми цього Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним.

Крім того, обов`язок відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі № 520/27223/25, яке набрало законної сили 30.12.2025 і відповідно до статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14 КАС України є обов`язковим до виконання. Відповідач, визначивши з 01.03.2026 підсумок пенсії позивача з надбавками у розмірі 45839,82 грн, обмежив його сумою 40244,82 грн «з урахуванням максимального розміру пенсії», тобто фактично виключив з виплати суми індексації, нараховані відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 185, № 209 і № 236, у загальному розмірі 5595,00 грн. Такий підхід, за якого пенсія після перерахунку на виконання судового рішення встановлюється «без обмеження максимальним розміром» лише станом на одну дату, а при кожному наступному перерахунку знову обмежується, позбавляє судове рішення реального змісту і не ґрунтується на жодній чинній нормі закону. Верховний Суд у постанові від 06.07.2026 у справі № 560/19245/25, ухваленій у подібних правовідносинах (пенсію перераховано без обмеження максимальним розміром на виконання судового рішення, а під час наступних щорічних індексацій знову обмежено), зазначив, що предметом такого спору є правомірність застосування органом Пенсійного фонду України обмеження максимальним розміром пенсії після проведення щорічних індексацій, і вказав на обов`язок органу Пенсійного фонду України під час виплати пенсії визначити її розмір із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185 і № 209, та без обмеження максимальним розміром.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778, суд зазначає таке.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі - Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - постанова № 1778), пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Застосування таких коефіцієнтів до пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, фактично є обмеженням її розміру, яке цим Законом не передбачене. Закон № 2262-XII є спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, і частина 3 його статті 1-1 прямо встановлює, що зміна умов і норм такого пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Змін до Закону № 2262-XII щодо застосування коефіцієнтів до сум перевищення пенсії не вносилось.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007), а законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008). Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Отже, стаття 30 Закону № 4695-IX і прийнята на її виконання постанова № 1778 не можуть змінювати умови та норми пенсійного забезпечення, встановлені Законом № 2262-XII.

Згідно з частиною 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі № 580/1002/26 сформував такий правовий висновок щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою № 1778: «застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України». Такого самого висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.07.2026 у справі № 560/1321/26, а щодо аналогічного механізму, встановленого на 2025 рік статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, - у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин дії відповідача щодо виплати пенсії позивача із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою № 1778, є протиправними.

Щодо виплати пенсії позивача із застосуванням Порядку № 821 суд зазначає таке.

Закон № 2262-XII встановлює єдиний розмір пенсії, обчислений за правилами цього Закону, і обов`язок органів Пенсійного фонду України виплачувати її щомісяця. Ні цей Закон, ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачають поділу пенсії на частину, визначену органом Пенсійного фонду України, і частину, обчислену за судовим рішенням, як і обліку поточної пенсії як заборгованості з виплатою її частинами в межах окремо виділених бюджетних асигнувань. Перерахована на виконання судового рішення пенсія є пенсією, призначеною відповідно до Закону № 2262-XII, і підлягає щомісячній виплаті в повному розмірі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, пункти 1, 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправними та нечинними; постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у цій справі касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики залишено без задоволення. Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 08.06.2026 Порядок № 821 у відповідній частині є нечинним і не може бути підставою для виплати позивачу пенсії в розмірі, меншому за нарахований.

Щодо періоду з 01.03.2026 до 08.06.2026, коли Порядок № 821 формально був чинним, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, згідно з яким суди не застосовують норми підзаконного нормативно-правового акта, що суперечать закону, незалежно від того, чи визнані такі норми протиправними та нечинними в судовому порядку і чи були вони чинними на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки застосований відповідачем механізм Порядку № 821 до поточної пенсії позивача суперечить статті 52 Закону № 2262-XII, з урахуванням частини 3 статті 7 КАС України суд застосовує закон як акт вищої юридичної сили, і результат вирішення спору від дати 08.06.2026 не залежить.

Посилання відповідача в листі від 05.08.2026 № 2000-0203-8/134401 на пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4695-IX суд відхиляє. Цим пунктом установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ця норма визначає облік видатків бюджету Пенсійного фонду України за напрямами і не змінює встановлених Законом № 2262-XII розміру пенсії та обов`язку щомісячної виплати пенсії в повному розмірі, не дозволяє виплачувати поточну пенсію частинами або в черговості і не створює підстав для невиплати пенсії за відсутності порядку, який мав би прийняти Кабінет Міністрів України. Питання належного планування і розподілу бюджетних асигнувань є питанням організації діяльності суб`єкта владних повноважень і не може перекладатися на пенсіонера у вигляді неотримання пенсії, розмір якої визначений законом і підтверджений судовим рішенням.

Довід відповідача в листі від 16.04.2026 № 2000-0203-8/65645 про те, що Порядок № 821 визначає лише механізм виплати сум пенсії і не стосується визначення розміру та складових пенсії, суд також відхиляє, оскільки саме внаслідок застосування цього механізму позивач щомісяця з лютого 2026 року отримує пенсію в розмірі, меншому за нарахований, а з липня 2026 року різниця не виплачується зовсім.

Надаючи оцінку доводам відзиву, суд зазначає таке.

Довід відповідача про те, що відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI розмір пенсії не може перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, суд відхиляє, оскільки приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині, що поширює її дію на Закон № 2262-XII, з 12.04.2023 втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, а обов`язок перерахувати пенсію позивача без обмеження максимальним розміром встановлено судовим рішенням у справі № 520/27223/25, яке набрало законної сили.

Довід відповідача про те, що судові рішення виконуються в межах покладених зобов`язань, а виплати, призначені на виконання судового рішення, продовжуються до внесення змін до норм законодавства або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача, позовних вимог не спростовує. Відповідач не навів жодної зміни до Закону № 2262-XII чи до умов пенсійного забезпечення позивача, яка б виникла після ухвалення рішення у справі № 520/27223/25 і дозволяла б знову обмежити пенсію позивача максимальним розміром. Індексація пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 185, № 209 і № 236 є підвищенням пенсії, а не підставою для повернення до обмеження, від якого пенсію звільнено судовим рішенням.

Довід відповідача про те, що підсумок пенсії з урахуванням нарахованих сум індексації встановлено з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеного розміру пенсії, суд відхиляє з мотивів, наведених вище. Сам відповідач нарахував позивачу індексацію за 2024, 2025 і 2026 роки в загальному розмірі 5595,00 грн і визначив підсумок пенсії з надбавками у розмірі 45839,82 грн, проте не включив суми індексації до виплати, посилаючись на максимальний розмір пенсії, норма про який щодо пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, є нечинною.

Довід відповідача про те, що з 01.01.2026 пенсія позивача обчислюється із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови № 1778, оскільки її підсумок перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а позивач не належить до осіб, визначених пунктом 2 цієї постанови, суд відхиляє з мотивів, наведених вище щодо неможливості зміни умов і норм пенсійного забезпечення, встановлених Законом № 2262-XII, законом про Державний бюджет України та підзаконним актом. Оскільки постанова № 1778 до пенсії позивача не підлягає застосуванню, питання про належність позивача до осіб, визначених пунктом 2 цієї постанови, значення для вирішення спору не має.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що підсумок пенсії позивача з надбавками станом на 01.03.2026 нарахований самим відповідачем у протоколі перерахунку пенсії з 01.03.2026, а предметом спору є три обмеження, які відповідач застосував до цього підсумку: обмеження максимальним розміром, понижуючі коефіцієнти постанови № 1778 і поділ пенсії на частини за Порядком № 821. Ці обмеження визнані судом протиправними, тому відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.03.2026 у розмірі нарахованого станом на 01.03.2026 підсумку пенсії (з надбавками) єдиним платежем, без застосування коефіцієнтів постанови № 1778, без поділу пенсії на частини із застосуванням Порядку № 821 і без обмеження граничним (максимальним) розміром, з урахуванням раніше проведених виплат, що унеможливлює повторну виплату одних і тих самих сум.

Водночас вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії «без застосування будь-яких обмежень чи зменшень» у частині, що виходить за межі трьох наведених обмежень, задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Інших обмежень чи зменшень пенсії позивача, крім зазначених вище, матеріали справи не містять, відтак порушення прав позивача в цій частині не встановлено, а заборона на майбутнє застосовувати до пенсії будь-які, наперед не визначені обмеження чи зменшення, у тому числі відрахування, які провадяться на підставах, передбачених статтею 59 Закону № 2262-XII, не є способом захисту порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх дій не довів. Факти обмеження пенсії позивача максимальним розміром, застосування до неї понижуючих коефіцієнтів постанови № 1778 і виплати її частинами із застосуванням Порядку № 821 підтверджуються протоколами перерахунку пенсії, витягами з електронної бази даних і листами самого відповідача та ним не заперечуються.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не в нарахованому розмірі із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та виплати поточних платежів не в повному розмірі унаслідок застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, у розмірі нарахованого станом на 01.03.2026 підсумку пенсії (з надбавками) єдиним платежем без поділу пенсії на частини із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, без обмеження граничним (максимальним) розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар