Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №320/38320/24 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №320/38320/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглекон» (85323, Донецька обл., Покровський р-н, м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 20Б, оф. 25, код ЄДРПОУ 30206597) про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглекон», у якому просить:

- прийняти рішення, яким накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Донвуглекон» (код ЄДРПОУ: 30206597), що знаходяться в банках на суму податкового боргу в розмірі - 257 847,02 гривень.

Аргументуючи ці вимоги, зазначило, що за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 257847,02 грн, у тому числі з податку на додану вартість - 146.090,97 грн і з податку на прибуток підприємств - 111.756,05 грн, що підтверджується інформацією про розмір та структуру податкового боргу та інтегрованими картками платника податків. Відповідачу направлено податкову вимогу від 05.06.2018 № 112000-17, яку вручено за довіреністю. З аналізу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на думку позивача, очевидним є факт відсутності у відповідача будь-якого майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу, а тому відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України у контролюючого органу виникло право звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків. Послалося також на пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України та на висновки Верховного Суду щодо розмежування адміністративного арешту майна і арешту коштів у банку.

Позовна заява надійшла до Київського окружного адміністративного суду 12.08.2024 і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 передана на розгляд судді Лапія С.М. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/38320/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

У зв`язку зі зміною відповідачем місцезнаходження з м. Києва на м. Мирноград Донецької області ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 справу передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду, куди вона надійшла 28.01.2025 і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 передана на розгляд судді Льговської Ю.М. Листом Донецького окружного адміністративного суду від 12.06.2026 № 320/38320/24 справу на 43 аркушах направлено до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26. Справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 02.09.2026 і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 передана на розгляд судді Смагар С.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 справу прийнято до провадження, розгляд вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відповідачу повторно встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а у позивача витребувано довідку про розмір та структуру податкового боргу відповідача станом на дату надання відповіді, податкову вимогу від 05.06.2018 № 112000-17 і податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 № 584620413 з доказами їх надіслання та вручення, відомості про узгодженість і оскарження визначеного податковим повідомленням-рішенням грошового зобов`язання, відомості про наявність або відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, у тому числі про рухоме майно та його балансову вартість, витяг з інтегрованої картки платника податків з 01.01.2024 та відомості про вжиті заходи стягнення податкового боргу.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав. Під час розгляду справи Київським окружним адміністративним судом відповідач подав лише заяву від 23.09.2024 про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи і заяву від 15.11.2024 про передачу справи за підсудністю. Витребувані ухвалою від 04.09.2026 докази позивач до суду не подав, про причини їх неподання не повідомив. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні сторони не заявляли.

Відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглекон» (код ЄДРПОУ 30206597) зареєстроване 16.02.1999, з 17.01.2006 перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Шевченківському районі). Відповідно до ідентифікаційних та реєстраційних даних інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» станом на 08.02.2024 податковою адресою відповідача була адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 121, кв. (офіс) 199, а до 06.07.2019 - 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, кв. (офіс) 2/11. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.04.2024 з 22.04.2024 місцезнаходженням відповідача є: 85323, Донецька обл., Покровський р-н, м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 20Б, оф. 25; керівником є Піляєв Юрій Васильович, основним видом діяльності - 46.76 оптова торгівля іншими проміжними продуктами, а також серед видів діяльності зазначено 05.10 добування кам`яного вугілля.

Головне управління ДФС у м. Києві сформувало податкову вимогу форми «Ю» від 05.06.2018 № 112000-17, згідно з якою загальна сума податкового боргу відповідача станом на 04.06.2018 становила 557.350,29 грн, у тому числі 556.330,29 грн за кодом класифікації доходів бюджету 11021000 (податок на прибуток підприємств) і 1.020,00 грн за кодом класифікації доходів бюджету 21081103 (штрафні санкції). Податкову вимогу направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, кв. (офіс) 2/11; у повідомленні про вручення поштового відправлення № 0104223853927 зазначено дату вручення 11.06.2018 та міститься підпис одержувача.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта від 09.08.2023 № 52784/ж5/26-15-04-13-03/30206597 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 18.09.2023 № 584620413, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 232.010,00 грн за порушення граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 27.10.2022 № 3 (зареєстрована 10.01.2023, затримка 56 днів, штраф 30 відсотків від суми податку на додану вартість 766.666,67 грн - 230.000,00 грн) і від 25.01.2023 № 1 (зареєстрована 20.02.2023, затримка 2 дні, штраф 2 відсотки від суми податку на додану вартість 100.500,00 грн - 2.010,00 грн). Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу 19.09.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0600046761984) за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 121, кв. 199; поштове відправлення повернуто відправнику з довідкою форми 20 з причини закінчення встановленого строку зберігання, без зазначення дати такої відмітки.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код класифікації доходів бюджету 14010100) за 2023 рік станом на 31.12.2022 у відповідача обліковувалася переплата в сумі 85.919,03 грн. 03.11.2023 у картці відображено нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2023 № 584620413 у сумах 230.000,00 грн і 2.010,00 грн, у рахунок яких зараховано переплату в сумі 85.919,03 грн, після чого заборгованість становила 146.090,97 грн (144.080,97 грн + 2.010,00 грн). Така сама заборгованість обліковується в інтегрованій картці за 2024 рік станом на 31.01.2024.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на прибуток підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000) за 2023 рік відповідачу нараховувалася пеня за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємств, задекларованого у податковій декларації від 06.03.2023 № 9309405598, за період з 12.06.2023, а також пеня в сумі 67,27 грн на суму грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» від 21.04.2023 № 278570415. Станом на 31.12.2023 залишок несплаченої пені становив 111.756,05 грн, і така сума відображена як сальдо на початок року в інтегрованій картці за 2024 рік. Відповідно до цієї ж картки у листопаді 2023 року відповідач самостійно нарахував податок на прибуток підприємств за податковою декларацією від 07.11.2023 в сумі 5.415.300,00 грн та 22.11.2023 погасив недоїмку з податку на прибуток підприємств у сумах 2.808.501,34 грн і 2.603.990,44 грн (платіжне доручення № 414 від 22.11.2023).

Відповідно до інформації про розмір та структуру податкового боргу, який підлягає стягненню у справі, станом на 08.02.2024 податковий борг відповідача становить 257.847,02 грн, з яких 146.090,97 грн - штрафні санкції з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2023 № 584620413 і 111.756,05 грн - пеня з податку на прибуток підприємств. Відомостей про розмір податкового боргу відповідача після 08.02.2024 матеріали справи не містять.

Згідно з інформацією про банківські рахунки станом на 08.02.2024 відповідач має відкриті рахунки в АТ «Райффайзен Банк» (у національній валюті та в доларах США), в АБ «Укргазбанк» та рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.02.2024 № 365067980 відомості щодо відповідача в цих реєстрах відсутні.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.02.2024 № 89025007 14.07.2020 за № 27934568 зареєстровано публічне обтяження - арешт усього рухомого майна відповідача на підставі постанови про арешт майна боржника від 13.07.2020 № 62547949, виданої Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); розмір основного зобов`язання - 343.925,39 грн, термін дії - до 14.07.2025, звернення стягнення не зареєстровано.

Стверджуючи про наявність у відповідача податкового боргу та відсутність у нього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашено, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції Закону України від 12.01.2023 № 2888-IX, чинній на час звернення до суду) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України (в редакції Закону України від 12.01.2023 № 2888-IX) встановлено, що арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, предметом цього спору є застосування арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банках, на підставі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а не стягнення коштів з рахунків платника податків у рахунок погашення податкового боргу і не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого рішенням керівника контролюючого органу. Така вимога не належить до переліку, визначеного частиною 1 статті 283 КАС України, тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними ухвалою про відкриття провадження.

З наведених норм випливає, що арешт коштів платника податків на підставі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути застосований судом за одночасної наявності двох умов: наявності у платника податків податкового боргу та відсутності у нього майна, або меншої за суму податкового боргу балансової вартості такого майна, або неможливості такого майна бути джерелом погашення податкового боргу. Висновок, на який посилається позивач у позовній заяві, також виходить з того, що підставою для застосування арешту коштів у банку є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Доведення наявності обох умов покладається на контролюючий орган як на позивача (частина 1 статті 77 КАС України).

Щодо наявності податкового боргу суд зазначає, що інформацією про розмір та структуру податкового боргу та інтегрованими картками платника податків підтверджено обліковування за відповідачем станом на 08.02.2024 заборгованості в сумі 257.847,02 грн, яка складається зі штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2023 № 584620413 у сумі 146.090,97 грн і пені з податку на прибуток підприємств у сумі 111.756,05 грн. Податкову вимогу від 05.06.2018 № 112000-17 відповідачу вручено 11.06.2018, а абзацом другим пункту 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податкове повідомлення-рішення від 18.09.2023 № 584620413 направлено відповідачу за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення і повернуто відправнику з довідкою про закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення, що відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 ПК України вважається належним врученням. Доказів оскарження цього податкового повідомлення-рішення чи сплати визначених ним сум матеріали справи не містять. Відповідач, якому було відомо про розгляд справи, оскільки він подавав до суду заяви від 23.09.2024 і від 15.11.2024, відзиву не подав, наявності та розміру податкового боргу не заперечив і доказів його погашення не надав. Отже, наявність у відповідача податкового боргу в сумі 257.847,02 грн суд вважає доведеною.

Щодо відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено податковий борг, суд зазначає таке.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2024 № 365067980 нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 08.02.2024 № 89025007 усе рухоме майно відповідача з 14.07.2020 перебуває під арештом, накладеним державним виконавцем у виконавчому провадженні з розміром основного зобов`язання 343.925,39 грн, при цьому за майже чотири роки до звернення позивача до суду звернення стягнення на таке майно не зареєстровано. Майно, яке перебуває під арештом в інтересах іншого стягувача і за рахунок якого не задоволено вимоги навіть у тому виконавчому провадженні, не може бути реальним джерелом погашення податкового боргу в розумінні підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Водночас з інтегрованої картки платника податків з податку на прибуток підприємств за 2023 рік вбачається, що у листопаді 2023 року відповідач самостійно задекларував податок на прибуток підприємств у сумі 5.415.300,00 грн та сплатив до бюджету 2.808.501,34 грн і 2.603.990,44 грн. Наведене свідчить, що відповідач здійснює розрахунки через рахунки в банках, а тому саме арешт коштів на таких рахунках є ефективним і співмірним заходом, спрямованим на забезпечення погашення податкового боргу, з метою застосування якого законодавець наділив контролюючий орган правом на звернення до суду.

Неподання позивачем доказів, витребуваних ухвалою від 04.09.2026, суд оцінює відповідно до частини 9 статті 80 КАС України і розглядає справу за наявними в ній доказами, яких у своїй сукупності достатньо для висновку про наявність умов, визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Відповідач, будучи обізнаним про розгляд справи, доказів наявності в нього майна, вільного від обтяжень і достатнього для погашення податкового боргу, не надав.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач довів наявність у відповідача податкового боргу та відсутність у нього майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, а отже і наявність умов, з якими підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 80, 90, 139, 159, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглекон» (85323, Донецька обл., Покровський р-н, м. Мирноград, вул. Соборна, буд. 20Б, оф. 25, код ЄДРПОУ 30206597) про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглекон» (код ЄДРПОУ 30206597), що знаходяться в банках, на суму податкового боргу в розмірі 257847,02 грн.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар