Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/26973/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

05 жовтня 2026 року №520/26973/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28.09.2020 року по 2021 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 28.09.2020 року по 2021 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що з 28.09.2020 по 2021 рік проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 і перебував на грошовому забезпеченні відповідача, проте під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення індексація фактично не проводилася. Указав також, що 22.06.2026 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про нарахування та виплату індексації, а 25.06.2026 в його інтересах направлено адвокатський запит, однак відповіді на них не отримав. Зазначив, що обов`язок проводити індексацію грошового забезпечення виникає безпосередньо із Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, і не залежить від звернення військовослужбовця.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 520/26973/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), у відповідача витребувано докази, що стосуються предмета спору, зокрема довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за кожний місяць спірного періоду із зазначенням усіх складових, відомості про нарахування або ненарахування індексації грошового забезпечення за спірний період із зазначенням базового місяця та застосованих індексів споживчих цін і відомості про дати підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням у спірному періоді.

16 вересня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, зазначив, що твердження позивача про ненарахування індексації спростовується довідкою-розрахунком грошового забезпечення, у якій індексація відображена окремою складовою: за 2020 рік позивачу нараховано індексацію в сумі 905,16 грн, за 2021 рік - у сумі 4.120,73 грн, а всього 5.025,89 грн. Указав також, що позивач оскаржує саме ненарахування індексації, а не правильність її розрахунку, не зазначає, який місяць розраховано неправильно і яку суму він вважає недоплаченою, а суд не може замість позивача змінити фактичну підставу позову; що посилання на загальні норми про індексацію не доводить порушення; що додані до позову документи мають кадровий характер і не містять відомостей про нарахування індексації; що рапорт позивача від 22.06.2026 до військової частини не надходив і не зареєстрований, а поштові документи позивача цього не спростовують; що зобов`язання нарахувати індексацію за період, за який її вже нараховано, означало б покладення на відповідача обов`язку повторно вчинити вже вчинену дію. До відзиву додано довідки-розрахунки грошового забезпечення позивача та витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_2 .

Відповідь на відзив до суду не надходила. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін учасники справи не заявляли, тому справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28 вересня 2020 року № 238-РС з прапорщиком запасу ОСОБА_1 укладено контракт строком на 5 років, його прийнято на військову службу за контрактом і призначено командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону Військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 вересня 2020 року № 364 позивача з 28 вересня 2020 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30 жовтня 2020 року № 269-РС позивача призначено командиром відділення зв`язку взводу зв`язку танкового батальйону, справи і посаду він прийняв 05 грудня 2020 року, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 грудня 2020 року № 500.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16 квітня 2021 року № 97-РС позивача призначено командиром танка танкового взводу танкової роти танкового батальйону, справи і посаду він прийняв 21 квітня 2021 року, що підтверджується витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 квітня 2021 року № 167. Відповідач у відзиві повідомив, що наказ № 97-РС, зазначений в ухвалі від 01 вересня 2026 року з датою 16.01.2021, фактично датований 16.04.2021, що узгоджується з витягом з наказу від 23 квітня 2021 року № 167.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14 березня 2025 року № 74 позивача, звільненого з військової служби в запас наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 02 лютого 2025 року № 36-РС, з 14 березня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 06 квітня 2021 року.

Згідно з довідкою-розрахунком грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 від 07 вересня 2026 року № 0989/10/5474 за 2020 рік позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення за вересень, жовтень, листопад і грудень 2020 року по 226,29 грн щомісяця, а всього за 2020 рік - 905,16 грн. За вересень 2020 року грошове забезпечення нараховано не за повний місяць (оклад за військовим званням - 63,33 грн, посадовий оклад - 200,00 грн), а індексацію - в сумі 226,29 грн, як і за повні місяці.

Згідно з довідкою-розрахунком грошового забезпечення Військової частини НОМЕР_2 від 07 вересня 2026 року № 0989/10/5475 за 2021 рік позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення: за січень, лютий і березень 2021 року - по 331,42 грн, за квітень, травень і червень 2021 року - по 415,41 грн, за липень і серпень 2021 року - по 540,03 грн, за вересень 2021 року - 504,03 грн, за жовтень 2021 року - 296,15 грн, а всього за 2021 рік - 4.120,73 грн. За вересень і жовтень 2021 року грошове забезпечення нараховано не за повний місяць: оклад за військовим званням - 886,67 грн і 520,97 грн, посадовий оклад - 2.958,66 грн і 1.738,39 грн відповідно, тоді як за повний місяць ці оклади становили 950,00 грн і 3.170,00 грн. За листопад і грудень 2021 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалося за жодною складовою, у тому числі індексація.

Сума нарахованої позивачу індексації в кожному з наведених місяців включена до загальної суми нарахованого за місяць грошового забезпечення і до суми, визначеної до виплати. Довідки-розрахунки підписані тимчасово виконуючим обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 та начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини і скріплені печаткою. Розміру прожиткового мінімуму та величини індексу споживчих цін, з яких обчислено суми індексації, довідки-розрахунки не містять. Окремих відомостей про місяць, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації (базовий місяць), про застосовані індекси споживчих цін і про дати підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням, витребуваних ухвалою від 01 вересня 2026 року, відповідач до суду не подав.

22 червня 2026 року позивач направив командиру Військової частини НОМЕР_2 рапорт з додатками цінним листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення форми Ф.107 і накладною Акціонерного товариства «Укрпошта» № 6502616834026 від 22.06.2026, у якій одержувачем зазначено Військову частину НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 . 26 червня 2026 року на адресу Військової частини НОМЕР_2 направлено рекомендований лист, у фіскальному чеку щодо якого одержувачем зазначено «ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 ». Доказів надання відповіді на ці звернення матеріали справи не містять.

Стверджуючи про ненарахування та невиплату йому індексації грошового забезпечення за період військової служби з 28.09.2020 по 2021 рік, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.»

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII передбачено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); …».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII передбачено: «Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка».

Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII також передбачено: «Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.»

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), передбачено: «Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: … грошове забезпечення військовослужбовців; …».

Абзацами першим, другим і п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141, чинній у спірному періоді, передбачено: «Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, … індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. … Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків».

Абзацом шостим пункту 4 Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 визначено, що в разі, коли особа служить неповний службовий час, сума індексації визначається з розрахунку кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно службовому часу.

Абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено: «У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення».

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 визначено, що для новоприйнятих військовослужбовців і військовослужбовців, яких переведено на інше місце проходження служби, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, грошове забезпечення військовослужбовця є об`єктом індексації, а індексація нараховується на грошовий дохід, одержаний у відповідному місяці, у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обов`язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення виникає в суб`єкта, який нараховує грошове забезпечення, з самого закону і не залежить від звернення військовослужбовця. Ці положення відповідач у відзиві не заперечує.

Позивач обрав спосіб захисту, за яким просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 28.09.2020 по 2021 рік і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію. Фактичною підставою позову позивач визначив те, що індексація його грошового забезпечення під час проходження служби «фактично не проводилася». Водночас друга позовна вимога сформульована як зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію «відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення», а в позовній заяві позивач посилається також на невиконання відповідачем обов`язку щодо правильного нарахування та виплати грошового забезпечення. Тому предметом перевірки суду є не лише факт нарахування індексації, а й те, чи нараховано її в розмірі, якого вимагають Закон і Порядок № 1078. Ненарахування частини належної суми індексації є ненарахуванням індексації в цій частині.

Твердження позивача про те, що індексація взагалі не проводилася, не знайшло підтвердження. Довідками-розрахунками грошового забезпечення від 07 вересня 2026 року № 0989/10/5474 і № 0989/10/5475 підтверджено, що в кожному місяці спірного періоду, за який позивачу нараховувалося грошове забезпечення, з вересня 2020 року по жовтень 2021 року включно, відповідач нараховував позивачу індексацію грошового забезпечення окремою складовою, а всього за цей період нараховано 5.025,89 грн індексації. Нараховані суми індексації включено до сум грошового забезпечення, визначених до виплати. Однак відображення індексації в довідках-розрахунках саме по собі не доводить, що її нараховано в належному розмірі. Витребуваних ухвалою від 01 вересня 2026 року відомостей про базовий місяць, застосовані індекси споживчих цін і дати підвищення окладів відповідач не подав, тому суд перевірив суми нарахованої індексації самостійно - за даними довідок-розрахунків, нормами Порядку № 1078, законами про Державний бюджет України на 2020 і 2021 роки та офіційно опублікованими Державною службою статистики України індексами споживчих цін.

Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив: «З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України … від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу». Аналогічний висновок викладено у пункті 73 постанови Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 140/6730/24. У пункті 55 постанови Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23 зазначено, що «визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу».

Позивача прийнято на військову службу за контрактом 28 вересня 2020 року. Останнє підвищення посадових окладів і окладів за військовими званнями військовослужбовців до і протягом спірного періоду відбулося з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Призначення позивача 30 жовтня 2020 року на рівнозначну посаду і 16 квітня 2021 року на вищу посаду з посадовим окладом 3.170,00 грн замість 3.000,00 грн є індивідуальним збільшенням посадового окладу у зв`язку з переміщенням по службі, а не переглядом тарифних ставок (посадових окладів), і нового місяця підвищення доходу не утворює. Отже, місяцем підвищення доходу позивача є березень 2018 року, а індекс споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення обчислюється наростаючим підсумком з квітня 2018 року.

За офіційно опублікованими індексами споживчих цін, обчисленими наростаючим підсумком з квітня 2018 року, поріг індексації 103 відсотки був перевищений у жовтні 2018 року (103,7 відсотка), січні 2019 року (103,2 відсотка), травні 2019 року (103,1 відсотка), листопаді 2020 року (103,9 відсотка), лютому 2021 року (103,2 відсотка) і травні 2021 року (103,7 відсотка); з червня по жовтень 2021 року поріг індексації не перевищувався. Відповідно, величина приросту індексу споживчих цін для нарахування індексації грошового забезпечення позивача становила: з липня 2019 року по грудень 2020 року - 10,3 відсотка, з січня по березень 2021 року - 14,6 відсотка, з квітня по червень 2021 року - 18,3 відсотка, з липня по жовтень 2021 року - 22,7 відсотка.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб становив: з 01 липня 2020 року - 2197 грн, з 01 грудня 2020 року - 2270 грн, з 01 січня 2021 року - 2270 грн, з 01 липня 2021 року - 2379 грн. Грошове забезпечення позивача за кожний повний місяць спірного періоду перевищувало прожитковий мінімум, тому індексації підлягала сума в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звіряючи суми індексації з цими даними, суд встановив таке: за жовтень і листопад 2020 року належна індексація становить 2197 грн Ч 10,3 % = 226,29 грн, нараховано 226,29 грн; за грудень 2020 року належна індексація становить 2270 грн Ч 10,3 % = 233,81 грн, нараховано 226,29 грн; за січень, лютий і березень 2021 року належна індексація становить 2270 грн Ч 14,6 % = 331,42 грн, нараховано по 331,42 грн; за квітень, травень і червень 2021 року - 2270 грн Ч 18,3 % = 415,41 грн, нараховано по 415,41 грн; за липень і серпень 2021 року - 2379 грн Ч 22,7 % = 540,03 грн, нараховано по 540,03 грн; за вересень 2021 року - 540,03 грн Ч 28 / 30 календарних днів = 504,03 грн, нараховано 504,03 грн; за жовтень 2021 року - 540,03 грн Ч 17 / 31 календарний день = 296,15 грн, нараховано 296,15 грн. Кількість днів, за які позивачу нараховано грошове забезпечення у вересні і жовтні 2021 року, відповідає співвідношенню нарахованих за ці місяці окладів до окладів за повний місяць (886,67 / 950,00 = 28 / 30; 520,97 / 950,00 = 17 / 31). За вересень 2020 року позивачу нараховано 226,29 грн індексації - суму, обчислену за повний місяць, яка не менша за належну за неповний місяць служби.

Отже, за всі місяці спірного періоду, крім грудня 2020 року, індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано в розмірі, не меншому за визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078, із застосуванням правильного місяця підвищення доходу - березня 2018 року.

За грудень 2020 року відповідач обчислив індексацію з прожиткового мінімуму 2197 грн, що діяв до 30 листопада 2020 року, а не з прожиткового мінімуму 2270 грн, встановленого для працездатних осіб з 01 грудня 2020 року. Застосування саме прожиткового мінімуму, встановленого на грудень 2020 року, прямо передбачено прикладом 4 додатка 4 до Порядку № 1078, згідно з яким «у грудні 2020 року працівник повинен отримати індексацію 70,37 гривні, обчислену виходячи з величини індексу споживчих цін, що становить 3,1 відсотка, та з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у грудні 2020 року, що становить 2270 гривень». Унаслідок цього позивачу не нараховано і не виплачено індексацію грошового забезпечення за грудень 2020 року в сумі 7,52 грн (233,81 грн - 226,29 грн). Доказів протилежного відповідач не надав.

Таким чином, бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2020 року в повному розмірі є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2020 року, обчислену з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн і величини приросту індексу споживчих цін 10,3 відсотка, з урахуванням раніше нарахованої за цей місяць індексації в сумі 226,29 грн. В іншій частині спірного періоду бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації не встановлено.

За листопад і грудень 2021 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалося взагалі. Оскільки індексація нараховується на грошовий дохід, одержаний у відповідному місяці, за відсутності нарахованого грошового забезпечення об`єкт індексації за ці місяці відсутній. Вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за листопад і грудень 2021 року позивач не заявляв, і такі вимоги предметом цього спору не є.

Довід відповідача про те, що заявленої позивачем бездіяльності фактично не існувало, суд визнає обґрунтованим частково: індексацію грошового забезпечення позивачу нараховано в усіх місяцях спірного періоду, за які нараховувалося грошове забезпечення, однак за грудень 2020 року - не в повному розмірі.

Довід відповідача про те, що предметом спору є лише ненарахування індексації, а суд не може замість позивача перевіряти правильність її обчислення, суд відхиляє. Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України «Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.» Перевіряючи, чи нараховано позивачу індексацію в розмірі, визначеному Законом і Порядком № 1078, суд не виходить за межі позовних вимог, оскільки позивач прямо просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію відповідно до цих актів, а недонарахована частина належної суми індексації є ненарахованою індексацією. Крім того, відомості про базовий місяць і застосовані індекси споживчих цін, необхідні для перевірки розміру індексації, ухвалою від 01 вересня 2026 року були витребувані саме у відповідача, який їх не подав. Відсутність у позивача власного розрахунку за таких обставин не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність своєї поведінки.

Довід відповідача про те, що загальні норми законодавства про обов`язковість індексації самі по собі не доводять порушення прав позивача, суд визнає обґрунтованим. Обов`язок відповідача проводити індексацію грошового забезпечення позивача сторонами не оспорюється, а спірним є лише те, чи виконав відповідач цей обов`язок. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав цей обов`язок за всі місяці спірного періоду, крім грудня 2020 року.

Довід відповідача про те, що додані до позову витяги з наказів, військовий квиток і посвідчення мають кадровий характер і не містять відомостей про нарахування чи ненарахування індексації, відповідає змісту цих документів. Вони підтверджують проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , але жодних даних про склад нарахованого грошового забезпечення не містять. Належними доказами нарахування грошового забезпечення та його складових є довідки-розрахунки грошового забезпечення, подані відповідачем.

Щодо доводу відповідача про те, що рапорт позивача від 22.06.2026 до військової частини не надходив, а у фіскальному чеку Акціонерного товариства «Укрпошта» одержувачем зазначено «Військова частина НОМЕР_5 », суд зазначає таке. Скорочене найменування одержувача «ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_5 » міститься у фіскальному чеку щодо рекомендованого листа від 26.06.2026, тоді як у накладній № 6502616834026 від 22.06.2026 щодо відправлення з рапортом одержувачем зазначено Військову частину НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас ця обставина на результат вирішення спору не впливає. Предметом позову є бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а не щодо розгляду рапорту чи адвокатського запиту. Обов`язок нараховувати індексацію виникає із закону незалежно від звернення військовослужбовця, а результат вирішення спору визначається тим, чи нараховано позивачу індексацію в належному розмірі.

Довід відповідача про те, що вимога про зобов`язання нарахувати індексацію за період, за який її вже нараховано, означала б покладення на відповідача обов`язку повторно вчинити вже вчинену дію, суд визнає обґрунтованим щодо всіх місяців спірного періоду, крім грудня 2020 року. За грудень 2020 року суд зобов`язує відповідача не повторно нарахувати індексацію, а донарахувати і виплатити її в частині, не нарахованій через застосування прожиткового мінімуму, що не діяв у цьому місяці, з урахуванням уже нарахованої суми. Доказів невиплати нарахованих сум індексації матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач свій обов`язок доказування виконав частково: подав довідки-розрахунки грошового забезпечення, якими підтверджено помісячне нарахування позивачу індексації в усіх місяцях спірного періоду, за які нараховувалося грошове забезпечення, і розмір нарахованої індексації за всі місяці, крім грудня 2020 року, відповідає вимогам Порядку № 1078. Правомірності нарахування індексації за грудень 2020 року в сумі 226,29 грн замість 233,81 грн відповідач не довів.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за грудень 2020 року в повному розмірі, обчисленому з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 грудня 2020 року в розмірі 2270 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за грудень 2020 року, обчислену з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн і величини приросту індексу споживчих цін 10,3 відсотка, з урахуванням раніше нарахованої за грудень 2020 року індексації в сумі 226,29 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар