Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/25138/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року № 520/25138/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 до виплати з 01.03.2026 року із застосуванням максимального розміру, запровадженого ст. 2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року без обмежень, запроваджених ст. 2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, з урахуванням раніше проведених виплат; 3) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.03.2026 року до пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»; 4) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 01.03.2026 року Відповідач, провівши індексацію, застосував до пенсії обмеження максимальним розміром та виплачує мені пенсію із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 1778 від 30 грудня 2025 року.

Позивач зазначає, що замість нарахованого підсумку пенсії з надбавками у розмірі 39361,30 грн відповідач визначив до виплати лише 30010,19 грн.

Отже, позивач вважає, що такими діями пенсійного фонду порушені його права на отримання пенсії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області був повідомлений про розгляду справи судом засобами електронної пошти, своїм правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Станом на 01.03.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, провівши індексацію, застосував до пенсії позивача обмеження максимальним розміром та виплачує мені пенсію із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до пункту 1 постанови КМУ № 1778 від 30 грудня 2025 року.

19 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою щодо виплати йому пенсії у повному обсязі.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.05.2026 року № 32781-29890/Н-02/8-2000/26 позивачу було повідомлено, що з 01.01.2026 року пенсію обчислено з урахуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до пункту 1 постанови № 1778, а з 01.03.2026 року основний розмір пенсії проіндексовано за постановою № 236 у межах визначеного граничного розміру, але підстав для виплати пенсії у повному обсязі без таких обмежень відповідач не вбачає.

Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року справі № 520/20944/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язано провести виплату позивачу пенсії з 01.03.2025 року без обмежень, запроваджених ст. 2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, Пенсійний фонд на думку позивача, виконуючи це рішення, не мав права після проведення індексації 2026 року застосовувати обмеження максимальним розміром.

У зв`язку з цим позивач знову звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із вимогою проводити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.08.2026 року № 51379-52213/Н-02/8-2000/26, наданим за результатами розгляду звернення позивача вх. від 20.07.2026 року № ВЕБ-20001-Ф-С-26-412715, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомив про відсутність підстав для виплати пенсії у повному обсязі без зазначених обмежень.

У цьому листі відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі № 520/20944/25, яке набрало законної сили 26.11.2025 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1, а після такого перерахунку пенсію встановлено без обмеження максимальним розміром.

Водночас, відповідач у цьому ж листі вказав, що у зв`язку з проведенням перерахунків, пов`язаних із підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, нарахуванням індексації та іншими змінами в законодавстві, пенсія надалі нараховується з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеної пенсії.

Крім того, у листі від 05.08.2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області послалось на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та повідомило, що з 01.03.2026 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 проіндексовано із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 у межах визначеного постановою граничного розміру, але не нижче раніше призначеної пенсії. Відповідач також зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови № 236 розмір підвищення пенсії в результаті такого перерахунку не може перевищувати 2595 грн.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , відповідач фактично підтвердив, що після проведення індексації з 01.03.2026 до пенсії позивача застосовано як обмеження максимальним розміром, так і понижуючі коефіцієнти, встановлені постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778.

Згідно з даними пенсійної справи № 2001000148 (протокол перерахунку пенсії), перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено з 01.03.2026 року. Підсумок пенсії з надбавками становить 39361,30 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії — 36023,95 грн, а сума до виплати після застосування пониження за постановою КМУ № 1778 від 30.12.2025 — 30010,19 грн.

Деталізація пониження за протоколом перерахунку: без пониження у межах 10 прожиткових мінімумів — 25950,00 грн; пониження у діапазоні понад 10 до 11 прожиткових мінімумів — 1297,50 грн; понад 11 до 13 прожиткових мінімумів — 2076,00 грн; понад 13 до 17 прожиткових мінімумів — 686,69 грн. Разом до виплати визначено 30010,19 грн.

Таким чином, замість нарахованого підсумку пенсії з надбавками у розмірі 39361,30 грн відповідач визначив до виплати 30010,19 грн.

Позивач вважаючи що такими діями пенсійного фонду порушені його права, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон № 2262-ХІІ.

За приписами частини першої статті 63 цього Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

грудня 2025 року прийнято Закон України № 4695-IX «Про Державний бюджет на 2026 рік», статтею 30 якого установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону Постановою Кабінету Міністрів України прийнята Постанова від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», якою визначений розмір і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

На підставі пункту 1 Постанови № 1778, для тієї частини пенсійних виплат, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановлюються коефіцієнти до відповідних сум перевищення: від 10 до 11 прожиткових мінімумів - 0,5, від 11 до 13 прожиткових мінімумів - 0,4, від 13 до 17 прожиткових мінімумів - 0,3, від 17 до 21 прожиткових мінімумів 0,2. Для виплат, які перевищують 21 розмір прожиткового мінімуму, встановлено коефіцієнт 0,1.

Пунктом 2 Постанови № 1778 визначено коло осіб, до пенсій яких не застосовуються коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї Постанови.

Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не відноситься до осіб, вказаних у пункті 2 Постанови № 1778, а тому до розміру його пенсії, який перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, застосовані встановлені пунктом 1 коефіцієнти до відповідних частин пенсії, в результаті чого пенсія зменшена.

Оцінюючи правомірність таких дій відповідача щодо застосування понижуючих коефіцієнтів та зменшення розміру пенсії позивача, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

За приписами статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Питання можливості застосування обмеження пенсії осіб, яким пенсія призначена на підставі Закону України № 2262-ХІІ було предметом розгляду Конституційного Суду України, а також Верховного Суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України із 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У Постанові № 1778, якою визначений розмір і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій в період воєнного стану, вказано про її прийняття на виконання статті 30 Закону України № 4695-IX від 03.12.2025 року «Про Державний бюджет на 2026 рік».

Водночас, за приписами частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзацах 2 та 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційний Суд України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 зазначено, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Законом № 2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

При розгляді такої категорії справ Верховний Суд у постановах від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 та від 17.09.2025 року у справі № 120/1202/25 виснував, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 Постанови № 1778, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправними.

Щодо положень ст. 2 Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено обмеження пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 2 Закону № 3668-VI встановлено обмеження пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим же Законом № 3668-VI (пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення») також були внесені зміни до ст. 43 Закону № 2262-XII, якими обмежено пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення ст. 2 Закону № 3668-VI та пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI за буквальним відтворенням та правовим регулюванням є тотожними.

Рішенням Конституційного Суду від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 було визнано неконституційними положення 2 ст. 43 Закону № 2262-XII в редакції, яка була запроваджена Законом № 3668-VI, а отже зазначене не дає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норми ст. 2 Закону № 3668-VI, оскільки тотожна норма цього закону була визнана неконституційною.

Отже, стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, у зв`язку з чим відсутні підстави для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром.

Згідно перерахунку пенсії по пенсійній справі позивача станом на 01.03.2026 року, підсумок пенсії (з надбавками) склав 39631,30 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: складає 30010,19 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Суд дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX та постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025 року, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.10.2025 року у справі № 380/8835/25, від 06.11.2025 року у справі № 460/2027/25, від 10.11.2025 року у справі № 560/4848/25, від 11.11.2025 року у справі № 560/5858/25 та від 12.11.2025 року у справі № 400/1994/25, в яких спірним було питання щодо виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, та враховуючи дискреційні повноваження Пенсійного фонду, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі № 520/25138/26 не здійснювати.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до виплати з 01.03.2026 року із застосуванням максимального розміру, запровадженого ст. 2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) провести виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2026 року без обмежень, запроваджених ст. 2 розділу І і п. 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) щодо застосування з 01.03.2026 року до пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, РНОКПП 14099344) здійснити з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.