Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/1094/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р. Справа № 520/1094/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.12.2025 №UА807000/2025/000393/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.12.2025 №UА807000/2025/000393/2 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Також, позивачем надіслано відповідь на відзив, в якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO.,LTD (Китай) було укладено контракт №2411/2023 від 24.11.2023.

Пунктом 1 Договору визначено наступне:

1.1. Продавець постачає (продає), а Покупець купує Товар. Характеристики вказуються у Додатках (Специфікаціях) на кожну поставку.

1.2. Відповідно до цього Контракту Продавець зобов`язується передати товар у власність Покупцю в асортименті, кількості та строках, погоджених у Додатках (Специфікаціях) на товар, а Покупець зобов`язується купити цей товар та сплатити його вартість (ціну) за період, зазначений у Контракті. Додатки (Специфікації) на поставку до цього Контракту надсилаються Продавцем факсом або електронною поштою протягом 3 (трьох) банківських днів з дня надходження замовлення Покупця, а оригінали Додатків (Специфікацій) на поставку передаються разом з Товаром.

1.3. Країною походження товару є Китай.

1.4. Одержувачем вантажу за контрактом є - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

1.5. Відправником вантажу за контрактом є Qingdao Globalstar Industry Co.,Ltd.

1.6. Товар має бути новим, не перебувати у заставі і на нього повинні не поширюються права третіх осіб. Якість повинна відповідати технічному паспорту та цьому Договору.

Також, пунктом 2 Договору визначено наступне:

2.1. Ціни за товар, що продається за цим Контрактом, зазначені у Додатках (Специфікаціях) до цього Контракту та встановлюються в Доларах США на умовах FOB - XINGANG (Incoterms - 2010), якщо інше не обумовлено у Додатках (Специфікаціях).

2.2. У ціну товару увійшли витрати доставки товару до порту, витрати на навантаження товару на судно, вартість упаковки, маркування, вартість митного оформлення.

2.3. Загальна сума цього Контракту складає суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Так, 26.12.2025 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ФОП ОСОБА_1 подана електронна митна декларація (далі — ЕМД) №25UA807200019705U0 на товар: № 1 «Скло листове прозоре завтовшки 2 мм. Листи безбарвного флоат-скла….» код згідно з УКТ ЗЕД 7006009000, на товар: № 2 «Дзеркала склякні, інші, без рам. Скло листове прозоре завтовшки 2 мм….» код згідно з УКТ ЗЕД 7009910000, що надійшли на адресу ФОП ОСОБА_1 за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO.,LTD.

Разом з митною декларацією позивачем були надані документи, зазначені в графі 44 ЕМД № 25UA807200019705U0 від 26.12.2025, що також підтверджено митницею у відзиві на позов.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю за ЕМД № 25UA807200019705U0 від 26.12.2025 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, визначеній в митній декларації, позивачем було надано до митного органу заяву разом з доданими до неї документами (згідно переліку).

Проте, Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 26.12.2025 №UА807000/2025/000393/2.

Не погоджуючись із рішенням щодо коригування митної вартості товарів ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Положеннями частин 7, 8 статті 257 МК України встановлено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема митна вартість товарів та метод її визначення.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Як регламентує частина 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Змістом частин 5 та 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З урахуванням викладеного висновується, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Підставою для витребування додаткових документів можуть бути лише висновки, складені на підставі дослідження доданих до митної декларації документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як встановлено приписами статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За приписами частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митним органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митним органом не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

За нормами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митним органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Суд зауважує, що законом визначено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів. Зокрема, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, використання контролюючим органом дискреційних повноважень істотно обмежено чітко визначеними нормами закону.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

З урахуванням викладених правових норм можна встановити, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, контролюючий орган вправі витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які обумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд зважає на обов`язкову умову для витребування додаткових документів у декларанта - наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначеної вартості товару та водночас вказує, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

Окремо варто звернути увагу на доводи відповідача щодо обов`язковості врахування рекомендацій автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. З приводу даного твердження суд зазначає таке.

У постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а Верховний Суд вказав, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Відносно твердження митного органу, що в наданому під час митного контролю та митного оформлення прайс листі від 01.07.2025 зазначено, що товар відповідає першому сорту, але в комерційному інвойсі № 25GB22OMIC004-1 та в специфікації від 15.08.2025 №9 до зовнішньоекономічного договору №2411/2023 дана характеристика товару, що впливає на ціну товару не зазначена, суд зазначає наступне.

Продавець QINGDAO GLOBALSTAR INDUSTRY CO.,LTD листом від 07.01.2026 повідомив наступне: «На ваш запит щодо сорту товару (скло, дзеркало), який був Вам поставлений згідно до специфікації від 15.08.2025 №9 та від 18.08.2025 №10 до укладеного контракту від 24.11.2023 №2411/23 повідомляємо, що вказаний товар є першим сортом».

Відносно твердження митного органу, що до митного оформлення не надано договір, реквізити якого містяться в графі 3 залізничних накладних від 23.11.2025 № 31525063 та №31525081, суд зазначає наступне.

Експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" листом від 07.01.2026 повідомив наступне: «Цим листом зазначаємо, що в рамках укладеного між нами договору від 15.06.2023 №К150623-32 (додаток 9 позову) про надання транспортно-експедиторських послуг по коносаменту від 21.09.2025 №ZH250900383 (додаток 6 позову), контейнер №HASU1294288, MSKU7881759 здійснював експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ". Зазначаємо, що компанія ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" не може надати Вам договір, який зазначений в графі 3 залізничних накладних від 23.11.2025 №31525063, №31525081, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов`язання про не розголошування інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору. За інформацією наданою стороною, остання не надала згоду про поширення договору, який зазначений в графі 3 залізничних накладних від 23.11.2025 №31525063, №31525081».

До того ж, згідно до коду документа d3004, d3007, m4301, d3005 графи 44 поданої митної декларації від 26.12.2025 №25UA807200019724U0 (митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 26.12.2025 №25UA807200019705U0) (додаток 19, 22 позову) декларант надавав митному органу рахунок про транспортні витрати від 13.11.2025 №1142, довідку про транспортні витрати довідка від 13.11.2025 №1311/8, договір від 15.06.2023 №К150623-32 про надання транспортно-експедиторських послуг та платіжну інструкцію від 26.11.2025 №16999 про оплату транспортних послуг.

Декларант уклав договір транспортних послуг від 15.06.2023 №К150623-32 з єдиним суб`єктом господарювання на надання транспортних послуг з перевезення цього товару, інших транспортних договорів у декларанта немає у наявності.

Таким чином, декларант відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України подав документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відносно твердження митного органу, що в наданому рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2025 № 1142 відсутня послуга за оформлення транзитної декларації Т1, що зазначена в транспортній заявці від 05.09.2025 №2025-15, суд зазначає наступне.

Експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" листом від 07.01.2026 повідомив наступне: «Також, зазначаємо, що в рахунку на оплату транспортних послуг від 13.11.2025 №1142 (додаток 11 позову) буде відсутня інформація щодо оплати транспортного транзитного документа Т-1, оскільки починаючи з 2025 року на кожного імпортера/експортера, зазначеного в транспортних документах, відкривається окрема Т1. У залізнично-дорожню ставку лінії Маеrsk входить оформлення однієї Т1, вартість додаткової Т1- 45 євро/одна Т1 (дивись заявку про транспортні витрати від 05.09.2025 №2025-15). Оскільки, додаткова Т1 не оформлялася, тому компанія не виставляла рахунок для оплати такої послуги».

Відносно того, що у митного органу відсутній експедиторський договір з підприємством «ICS LTD» м. Одеса Україна, дані якого зазначено в морському коносаменті № ZH250900383. Відповідно до вищезазначеного морського коносаменту № ZH250900383, перевезення товару відбувалось підприємством «ICS LTD» м. Одеса Україна, однак договір з даним підприємством не надано ФОП ОСОБА_1 до митниці, що і обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" листом від 07.01.2026 повідомив наступне: «Цим листом зазначаємо, що в рамках укладеного між нами договору від 15.06.2023 №К150623-32 (додаток 9 позову) про надання транспортно-експедиторських послуг по коносаменту від 21.09.2025 №ZH250900383, контейнер №HASU1294288, MSKU7881759 здійснював експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ". Зазначаємо, що компанія ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" не може надати Вам експедиторський договір з підприємством «ICS LTD” м. Одеса Україна, який зазначено в морському коносаменті №ZH250900383, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов`язання про не розголошування інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору. За інформацією наданою стороною, остання не надала згоду про поширення експедиторського договору з підприємством «ICS LTD” м. Одеса Україна, який зазначено в морському коносаменті №ZH250900383».

До того ж, згідно до коду документа d3004, d3007, m4301, d3005 графи 44 поданої митної декларації від 26.12.2025 №25UA807200019724U0 (митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 26.12.2025 №25UA807200019705U0) (додаток 19, 22 позову) декларант надавав митному органу рахунок про транспортні витрати від 13.11.2025 №1142, довідку про транспортні витрати довідка від 13.11.2025 №1311/8, договір від 15.06.2023 №К150623-32 про надання транспортно-експедиторських послуг та платіжну інструкцію від 26.11.2025 №16999 про оплату транспортних послуг.

Декларант уклав договір транспортних послуг від 15.06.2023 №К150623-32 з єдиним суб`єктом господарювання на надання транспортних послуг з перевезення цього товару, інших транспортних договорів у декларанта немає у наявності.

Таким чином, декларант відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України подав документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відносно тверджень митного органу, що за відкритою інформацією з мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнери № HASU1294288 та № MSKU7881759 були відправлені з порту XINGANG (Китай) 21.09.2025. Проте контейнери по маршруту прямування в порту TANJUNG PELEPAS (Малайзія) 29.09.2025 були вивантажені з судна та 03.10.2025 перевантажені на інше судно. Далі 06.11.2025 контейнери прибули в порт BREMERHAVEN (Німеччина). Їх вивантажено 08.11.2025 та перевантажено на інше судно 09.11.2025. В порт GDANSK контейнери прибули 15.11.2025, надані були для відправлення лише 19.11.2025, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на залізничні платформи контейнери були навантажені 23.11.2025 (з/накладні № 31525063 та № 31525081. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в портах, однак вищевказані витрати не зазначені у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 13.11.2025 № 1142, а також в довідці на транспортно-експедиційні послуги від 13.11.2025 № 1311/8, в останній вказано лише навантажувально/развантажувальні роботи в порту призначення.

Експедитор ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" листом від 07.01.2026 (додаток 18 позову) повідомив наступне: «ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" зазначає, що додаткових витрат на маршруті слідування від XINGANG (Китай) до Gdansk (Польща) щодо зберігання товару в порту TANJUNG PELEPAS (Малайзія), порту BREMERHAVEN та порту GDANSK не несло у зв`язку із чим компанія не виставляла окремі рахунки замовнику ФОП ОСОБА_1 для їх оплати, оскільки перебачено безоплатне зберігання в порту (граничні строки). Щодо перевантаження товару, то такі витрати (навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України та інші послуги у розмірі 29 426,40 грн.) були передбачені та сплачені ФОП ОСОБА_1 (дивись рахунок від 13.11.25 №1142). Рахунок від 13.11.25 №1142 та довідка від 13.11.2025 №1311/8 (додаток 11, 12 позову) про транспортні витрати відображають всі необхідні для митниці витрати щодо транспортування вантажу за межами території України на умовах FOB XINGANG, CHINA (Китай) до кордону України – Gdansk – Mostiska (Польща)».

Відносно посилання відповідача на наявність рішень про визначення митної вартості за аналогічним товаром по даному підприємству як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованими з огляду таке.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі № 815/228/17, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також суд звертає увагу на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, згідно з якими відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Подібні правові висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 року у справі № 640/29559/20, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, від 07.05.2025 у справі № 560/1787/23.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методом.

Отже, наявність рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству саме по собі не свідчить про неправильність визначення позивачем митної вартості товарів, а отже не може бути підставою для її коригування.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач надав Харківській митниці до митного оформлення усі необхідні документи, які передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України. В той же час, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не обґрунтував належним чином наявність сумнівів в числових значеннях або недостовірність та/або неповноту наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів і подальшого коригування митної вартості.

Доводи позивача про те, що відповідачем було застосовано резервний метод визначення митної вартості без достатніх на те підстав суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості у графі 33 вказується послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Крім того, тут зазначається про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 МК України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу в порядку статті 64 МК України в рішенні зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідачем взагалі не наведено інформації щодо консультацій з декларантом, а також не наведено мотивів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість)).

Крім того, застосовуючи резервний метод Харківською митницею було порівняно лише митну вартість товарів. При цьому митним органом не було проаналізовано, зокрема, умов поставки товару, комерційних умов тощо.

Натомість жодних доказів на підтвердження реальності проведення процедури консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів відповідачем в ході судового розгляду не надано.

В силу приписів частини 4 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що формальне посилання митного органу в рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 та від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17.

Таким чином, посилання митного органу на те, що у оскаржуваному рішенні між ним та декларантом відбулась процедура консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, є безпідставними, оскільки проведення такої консультації не підтверджується жодним доказом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.12.2025 №UА807000/2025/000393/2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.