Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/26724/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 р. № 520/26724/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (49027, м. Дніпро, вул.Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Півника Максима Андрійовича від 26 травня 2026 про закінчення виконавчого провадження №79051475 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 200/7342/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 03.07.2025;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Півника Максима Андрійовича з`ясувати долю виконавчого листа, виданого 03.07.2025 Донецьким окружним адміністративним судом на примусове виконання судового рішення від 19.12.2024 у справі адміністративного судочинства № 200/7342/24, та у разі його втрати звернутися до Харківського окружного адміністративного суду з приводу видачі його дублікату.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №200/7342/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі від 08.11.2024 №045750028614 у частині визначення стажу судді ОСОБА_1 тривалістю 27 років 6 днів та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 64 відсотків суддівської винагороди.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.07.2024, виходячи зі стажу судді 32 роки 5 місяців 7 днів та 74 відсотків суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судове рішення набрало законної сили 21.05.2025.

На примусове виконання зазначеного судового рішення Донецьким окружним адміністративним судом 03.07.2025 видано виконавчий лист у справі №200/7342/24.

Виконавчий документ надійшов до органу державної виконавчої служби 08.09.2025, а 09.09.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Півником Максимом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79051475.

У межах виконавчого провадження встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, однак доплату за період із 04.07.2024 по 30.06.2025 у розмірі 127 604,96 грн не виплачено, у зв`язку із чим судове рішення в повному обсязі не виконано.

Постановою державного виконавця від 28.10.2025 за невиконання судового рішення на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та встановлено новий строк його виконання. Постановою від 26.11.2025 за повторне невиконання рішення на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

11.12.2025 державним виконавцем направлено до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

Того ж дня державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79051475.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №200/10428/25 вказану постанову державного виконавця від 11.12.2025 визнано протиправною та скасовано.

На виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем 13.03.2026 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №79051475.

Копії постанови про відновлення виконавчого провадження 17.03.2026 за вих. №6511 направлено сторонам виконавчого провадження та Донецькому окружному адміністративному суду. Поштове відправлення №R067123899439 отримано Донецьким окружним адміністративним судом 24.03.2026.

20.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних стягувача у зв`язку з неправильним зазначенням адреси її фактичного проживання.

Посилаючись на те, що протягом місяця із дня одержання судом постанови про відновлення виконавчого провадження оригінал виконавчого листа до органу державної виконавчої служби не надійшов, державний виконавець 26.05.2026 на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №79051475.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів та осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами і нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

За правилами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби — державних виконавців, а у передбачених цим Законом випадках — на приватних виконавців.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктами 1, 3 та 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавцю надано право проводити перевірку виконання боржниками рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою про видачу його дубліката у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.

Частиною другою статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься у день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Згідно із частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно чи кошти боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення та проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом №1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною чи скасування такої постанови у встановленому законом порядку виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Частиною другою статті 41 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк із дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Зі змісту наведених положень убачається, що формальною умовою закінчення відновленого виконавчого провадження на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII є непред`явлення виконавчого документа протягом місячного строку, встановленого частиною другою статті 41 цього Закону.

Водночас, вказані обставини не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти з урахуванням мети наданих повноважень, усіх істотних обставин, принципів добросовісності, розсудливості та пропорційності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Суд ураховує, що оригінал виконавчого листа вибув із розпорядження органу державної виконавчої служби внаслідок прийняття державним виконавцем постанови від 11.12.2025 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII та направлення виконавчого документа до суду, який його видав.

Надалі рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №200/10428/25 зазначену постанову державного виконавця визнано протиправною та скасовано.

Таким чином, необхідність повторного пред`явлення виконавчого листа виникла внаслідок прийняття державним виконавцем постанови, яка була скасована судом, а не внаслідок дій чи бездіяльності позивача як стягувача.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовилася від примусового виконання рішення, втратила інтерес до його виконання або іншим чином перешкоджала поверненню виконавчого документа до органу державної виконавчої служби.

Суд також ураховує, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №200/7342/24 у повному обсязі не виконано.

Інформація про виконавче провадження №79051475 свідчить, що після його відновлення державним виконавцем 13.03.2026 та внесення 20.03.2026 змін до реєстраційних даних стягувача інших виконавчих дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження виконавчого листа або забезпечення продовження його виконання, в АСВП не відображено.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення фактичного виконання остаточного судового рішення.

Виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Залишення чинною постанови від 26.05.2026 призведе до того, що остаточне судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишиться невиконаним унаслідок неузгодженості дій державних органів, тоді як позивач не мала можливості самостійно усунути причини неповернення виконавчого листа.

Такі наслідки не відповідають принципам обов`язковості виконання судових рішень, ефективності виконавчого провадження та пропорційності, а також меті, з якою державному виконавцю надано відповідні повноваження.

Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 01.06.2023 у справі №120/2061/22-а.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що, хоча державний виконавець мав формальні підстави для закінчення відновленого виконавчого провадження через неповернення судом виконавчого листа, така постанова не може залишатися чинною, якщо її наслідком є подальше невиконання судового рішення з причин, що виникли внаслідок дій державних органів і не залежать від стягувача. Верховний Суд визначив скасування постанови про закінчення виконавчого провадження належним і достатнім способом захисту порушеного права стягувача.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зважаючи на встановлені обставини та наведене правове регулювання, суд доходить висновку, що постанова державного виконавця від 26.05.2026 про закінчення виконавчого провадження №79051475, підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання державного виконавця з`ясувати долю виконавчого листа та в разі його втрати звернутися до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про видачу дубліката суд зазначає наступне.

Підпунктом 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із відповідною заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа визначене як право виконавця, яке реалізується за наявності передбачених законом підстав, зокрема після встановлення факту втрати оригіналу.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів позивача.

Водночас застосування такого способу захисту є необхідним лише тоді, коли саме скасування акта не забезпечує відновлення порушеного права.

У цій справі скасування постанови від 26.05.2026 відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII має наслідком виникнення в державного виконавця обов`язку відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після одержання судового рішення.

Після відновлення виконавчого провадження відповідач зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VIII заходів для забезпечення подальшого виконання рішення, зокрема отримати виконавчий документ, установити його місцезнаходження, а в разі підтвердження втрати — вирішити питання про звернення до суду із заявою про видачу дубліката.

Таким чином, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, тоді як заявлена вимога про зобов`язання державного виконавця вчинити умовні майбутні дії є передчасною.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (49027, м. Дніпро, вул.Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Півника Максима Андрійовича від 26 травня 2026 про закінчення виконавчого провадження №79051475 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 200/7342/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 03.07.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (49027, м. Дніпро, вул.Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях