Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №736/2666/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2666/25

Головуючий у першій інстанції - Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1044/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року у розмірі 82 320 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1149538 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало кредит в розмірі 15 000 грн на умовах, визначених договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. 21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за наведеним договором. ОСОБА_1 порушила зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за договором у сумі 82 320 грн, з яких: 15 000 грн - тіло кредиту, 67 320 грн - проценти за користування кредитом.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року в загальному розмірі 82 320,00 грн, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суму 8 000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог.

Скаржниця не погоджується з висновком суду першої інстанції за яким, використавши одноразовий ідентифікатор, відповідачка підписала кредитний договір. Зазначає, що у справі відсутні докази її реєстрації у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом товариства, відтак не підтверджує проходження ідентифікації та підписання кредитного договору.

Зазначає, що позивачем не надано первинних бухгалтерських доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Крім того, не доведено набуття права вимоги саме до відповідачки, оскільки з наданих витягів і неповних копій документів неможливо достовірно встановити набуття права вимоги саме за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року.

Апеляційна скарга, з-поміж іншого містить заперечення щодо визначеного районним судом розміру заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 указує, що розмір нарахованих процентів (63 320 грн) майже у 4,5 рази перевищує суму позики (15 000 грн). У паспорті споживчого кредиту зазначено, що орієнтована реальна річна процентна ставка становить 59 995,62%. Скаржниця стверджує, що наведений розмір процентів є несправедливим, таким, що не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості (ст. 3, 627 ЦК України) і грубо порушує права споживачки, як слабшої сторони договору.

У письмових поясненнях ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не погодившись з доводами апеляційної скарги, просило скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обгрунтовуючи доводи відзиву, позивач зазначає, що долучений до матеріалів справи витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Селфі Кредит», а саме довідка про ідентифікацію (з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) підтверджує, що ОСОБА_1 уклала договір №1149538 від 30 листопада 2023 року о 10:44:17 та була ідентифікована товариством за допомогою підписання аналогом ЕПЦ у формі одноразового ідентифікатора.

Видача ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом-повідомленням ТОВ «Пейтек» про перерахування відповідачці коштів за кредитним договором № 1149538. Первісний кредитор ТОВ «Селфі Кредит» не створювало окремого рахунку для позичальниці, а перархувало кошти на вже існуючий, відтак не може мати доступ до рахунків позичальниці або отримати інформацію щодо вчинення фінансових операцій

Позивач заперечує проти зменшення розміру процентів за користування кредитом, указуючи на те, що ОСОБА_1 надавалась інформація щодо умов договору, з-поміж іншого і про розмір і порядок нарахування процентів, з якою вона ознайомилась та погодилась, уклавши договір на визначених у ньому умовах.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а рішення суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 зобов`язання за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року належним чином не виконувала, що зумовило виникнення заборгованості у сумі 82 320,00 грн, яка складається з: 15 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 67 320 грн заборгованості за процентами.

З таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується суд апеляційної інстанції.

У справі встановлено, що 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Селфі Кредит» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір № 1149538 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який підписано електронним підписом позичальниці з одноразовим ідентифікатором Х437 (а.с. 710). Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у сумі 15 000 грн строком на 350 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 днів, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5 договору встановлена процентна ставка - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,22% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 25 грудня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 130 500 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 123 075 грн (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 30 листопада 2023 року або 01 грудня 2023 року (п. 2.2 договору).

30 листопада 2023 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х437 підписано також паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), графік платежів, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 1149538 від 30 листопада 2023 року, інформаційне повідомленя від споживача фінансових послуг, який є додатком № 2 до зазначеного договору (а.с. 10 зворот-12). У паспорті відповідачка власними підписом засвідчила, що отримала та ознайомлилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи з обраних нею умов кредитування.

Фінансова установа зобов`язання за кредитним договором від 30 листопада 2023 року виконала. Директором ТОВ «Пейтек», яке має право на надання платіжних послуг, надано довідку від 30 вересня 2025 року про успішне перерахування 30 листопада 2023 року грошових коштів в сумі 15 000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 14).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим «Селфі Кредит», станом на 21 червня 2024 року за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 82 320 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000 грн; заборгованість за процентами - 67 320 грн (а.с. 14 зворот-18).

21 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 21062024, за яким фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 18 зворот-23). Цього ж дня ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року за яким, згідно з вимогами п. 8.3 договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 21 червня 2024 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 9 817, загальна сума заборгованості: 159 218 1246,24грн (а.с. 24).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року в загальній сумі 82 320 грн, з яких: тіло кредиту - 15 000 грн; проценти - 67 320 грн (а.с. 23 зворот).

Платіжною інструкцією від 21 червня 2024 року підтверджується проведення оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал`на користь ТОВ «Селфі Кредит» коштів за наведеним вище договором факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року в сумі 2 479 762,78 грн (а.с. 24 зворот).

16 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу з рекомендацією сплатити заборгованість за договором № 149538, укладеним 30 листопада 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та боржником, у розмірі 82 320 грн (а.с. 25).

Згідно з повідомленням АТ КБ «Приват Банк» від 19 листопада 2025 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 30 листопаа 2023 року зараховано платіж в сумі 15 000 грн(а.с. 48).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта - серію, номер, дату видачі та ким виданий, РНОКПП, електронну пошту, адресу місця проживання, номери мобільних телефонів), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту позичальниця обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу особи на веб-сайт за допомогою логіну і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 та від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Кредитний договір, який сформовано за допомогою програмного забезпечення (ІКС), містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, РНОКПП, номер та серію паспорта, дату його видачі, адресу проживання, номери мобільних телефонів заявниці адресу електронної пошти та номер особистого електронного платіжного засобу. Зазначене підтверджує доводи позивача про авторизацію відповідачки на сайті ТОВ «Селфі Кредит» з метою отримання кредитних коштів.

Ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надала пояснень, яким чином повна інформація про неї потрапила спочатку до ТОВ «Селфі Кредит», а згодом - до позивача. Матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з приводу неправомірного використання третіми особами її персональних даних. Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідачки щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «Селфі Кредит».

Апеляційним судом відхиляються твердження скаржниці про відсутність в матеріалах справи доказів підтвердження реєстрації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариствата підписання договору електронним підписом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , маючи намір укласти кредитний договір, ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Селфі Кредит» і залишила там власні контактні дані, з-поміж іншого серію та номер паспорта, РНОКПП, зазначила електронну адресу, номери мобільних телефонів та номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 . Відповідачка за обставинами справи не спростувала того, що отримала ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле.

Довідка про ідентифікацію (а.с. 13) свідчить про те, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1149538 від 30 листопада 2023 року, ідентифіковано ТОВ «Селфі Кредит». Одноразовий ідентифікатор «Х437» для акцепту договору позичальником надіслано на номер телефону НОМЕР_2 . Саме такий номер зазначений ОСОБА_1 серед інших мобільних номерів у кредитному договорі.

Будучи володільцем телефонного номеру НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати суду роздруківку телефонних дзвінків/смс-повідомлень за 30 листопада 2023 року, які б підтвердили відсутність її комунікації з ТОВ «Селфі Кредит» цього дня. Саме по собі заперечення відповідачки щодо укладення кредитного договору за наявності інших доказів, які спростовують ці твердження, і за браком доказів зворотного, не доводять її позицію про відсутність кредитних зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, скаржниця посилалась на відсутність доказів перерахування кредитором грошових коштів на виконання умов договору.

Водночас суд виходить з того, що у п. 2.1. договору № 1149538 від 30 листопада 2023 року сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

За інформацією сервісу ТОВ «Пейтек» 30 листопада 2023 року успішно перераховано кошти в сумі 15 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Крім того, АТ КБ «Приват Банк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 30 листопада 2023 року зараховано платіж в сумі 15 000 грн.

Відповідачка, заперечуючи проти надходження кредитних коштів, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, належних письмових доказів на підтвердження відсутності у неї банківської картки з номером № НОМЕР_1 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у спірний період суми за кредитом не надала, хоча не була позбавлена можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх заперечень, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.

Колегія суддів вважає, що, указуючи на відсутність у справі доказів перерахування їй кредитних коштів, скаржниця застосовує концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13). Тобто, заперечуючи перерахування кредитних коштів, ОСОБА_1 не надає належних доказів на підтвердження цих доводів. Позивачем надано наявні у товариства докази перерахування коштів у сумі 15 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , які у належний спосіб ОСОБА_1 не спростовано. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, відповідачка, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Є безпідставними також твердження скаржника про недоведеність позивачем права вимоги за договором факторингу з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року до ОСОБА_1 , а саме:

- договір факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, укладений ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит»;

- акт приймання-передачі реєстру боржників від 21 червня 2024 року до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року;

- копію платіжної інструкції від 21 червня 2024 року про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» 2 479 762,78 грн за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року.

Договір факторингу № 21062024 від 21 червня 2024 року, укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», не визнано недійсним у встановленому порядку, тобто презумпцію правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростовано. Отже, укладений між фінансовими установами договір факторингу є належним доказом переходу до позивача права грошової вимоги до боржниці. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем тверджень щодо укладення ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді та набуття позивачем права вимоги за указаним кредитним договором.

Доводи скаржниці щодо непропорційно великого розміру нарахованих відсотків відносно заборгованості за тілом кредиту, що порушує принцип рівності сторін договору, колегією суддів відхиляються, оскільки оспорюваність умови чи договору про споживчий кредити або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, відтак суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23. Укладений ОСОБА_1 кредитний договір не містить нечітких або двозначних положень щодо розміру та порядку нарахування відсоткової ставки за користування кредитними коштами, які б могли бути витлумачені судом на користь позичальниці, як споживача.

Водночас, суд першої інстанції, здійснивши розрахунок суми боргу, помилково застосував відсоткову ставку, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Тобто, у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а у період з 22 квітня по 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про надання споживчого кредиту № 1149538 укладено 30 лисопада 2023 року, тобто до набрання чинності наведеним вище законом, отже на нього поширюється дія Пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо поетапного зменшення розміру процентної ставки за кредитом. Аналізуючи зроблений судом першої інстанції висновок про необхідність стягнення заявленої позивачем суми заборгованості повністю, колегія суддів виходить з такого.

Позивач визначив для розрахунку суми боргу за процентами період з 30 листопада 2023 року по 21 червня 2024 року.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості (а.с. 23-29) свідчить про те, що у період з 30 листопада 2023 року по 24 грудня 2023 року кредитором на кредит у сумі 15 000 грн нараховувалися проценти за зниженою процентною ставкою 0,22 % в день, а у період з 25 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - за стандартною процентною ставкою 2,2%, що відповідало вимогам чинного законодавства на момент укладення договору та не перевищувало встановленого законом обмеження, передбаченого п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», щодо максимального розміру денної процентної ставки (2,5 %).

З 22 квітня 2024 року по 21 червня 2024 року кредитором на суму кредиту у розмірі 15 000 грн нараховувалися проценти за стандартною процентною ставкою 2,2 % в день, що суперечить положенням п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо періоду нарахування максимального розміру денної процентної ставки 1,5 %.

Отже загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами у період з 30 листопада 2023 року по 21 червня 2024 року розраховується наступним чином:

- у період з 30 листопада 2023 року по 24 грудня 2023 року розмір нарахованих процентів, які мала сплачувати позичальниця, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000 грн становить 825 грн (15 000 х 0,22 % х 25 днів = 825 грн);

- у період з 25 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір нарахованих процентів, які мала сплачувати позичальниця, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000 грн, становить 39 270 грн (15 000 х 2,2 % х 119 днів = 39 270 грн);

- у період з 22 квітня 2024 року по 21 червня 2024 року розмір нарахованих процентів, які мала сплачувати позичальниця, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у сумі 15 000 грн, становить 13 725 грн (15 000 х 1,5 % х 61 днів = 13 725 грн).

Таким чином, загальний розмір заборгованості за нарахованими процентами у період з 30 листопада 2023 року по 21 червня 2024 року складає 53 820 грн.

Зважаючи на проведені апеляційним судом власні розрахунки, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 листопада 2023 року становить 68 820 грн, з яких: 15 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 53 820 грн заборгованість за процентами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розміру заборгованості, зменшивши його з 82 320 грн до 68 820 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 6). Ураховуючи те, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми боргу за кредитним договором, задовольнивши позовні вимоги товариства на 83,60% (68 820 грн від заявлених вимог 82 320 грн), слід також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з 2 422,40 грн до 2 025,12 грн (2 422,40 грн х 83,60%).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 8 000 грн.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді першої інстанції адвокат Усенко М.І. здійснював на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І., та ордеру серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року (а.с. 27 зворот, 29).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000 грн (п. 2.3 договору). Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг та термін оплати послуг вказуються в акті наданих послуг (п. 2.4, 2.5 договору).

Відповідно до наданого позивачем акту наданих послуг № 762 від 08 жовтня 2025 року (а.с. 28) виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року у справі, де боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором № 1149538. Сума наданих послуг становить 8 000 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту (а.с. 28).

Згідно з детальним описом наданих послуг від 19 вересня 2025 року до акту № 762 від 08 жовтня 2025 року, АО «Апологет» надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви (3 год. 30 хв); подання позовної заяви досуду від імені клієнта. Загалом витрачено 6 год 30 хв (а.с. 28 зворот).

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише у майбутньому (постанова Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 686/28627/18).

Заперечуючи проти стягнення 8 000 грн витрат на оплату правничої допомоги, сторона відповідачанаголошувала на неспівмірності заявленого розміру витрат скадності справи.

Беручи до уваги специфіку правовідносин між сторонами, об`єм і зміст складеного адвокатом позову, співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд доходить висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Саме така сума відповідатиме критеріям реальності витрат на правові послуги та розумності їхнього розміру. Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог на 83,60%, доведеність отримання позивачем професійної правничої допомоги, а також пропорційність відшкодування судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з 8 000 грн до 4 180 грн (5 000 х 83,60%).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила 3 633,60 грн судового збору (а.с. 78). Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково на 16,40%, відтак з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 595,91 грн (3 633,60 грн х 16,40%) у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року - змінити.

Зменшити визначений судом першої інстанції до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» розмір заборгованості за кредитним договором № 1149538 від 30 листопада 2023 року з 82 320 грн до 68 820 грн, суму сплаченого судового збору - з 2 422,40 грн до 2 025,12 грн, суму витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн до 4 180 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 595,91 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.А. Луговець