Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №736/2726/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2726/25

Головуючий у першій інстанції - Пархомчук Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1761/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Стельмаха А. П.,

суддів Любчика О. В., Супруна О. П.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9974173 від 20 вересня 2024 року в розмірі 20 507 грн 20 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 20 вересня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-9974173, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 грн на споживчі потреби.

16 квітня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Позивач зазначав, що загальна заборгованість за кредитним договором становить 24 007 грн 20 коп., однак штрафні санкції у розмірі 3 500 грн до стягнення не заявляв та просив стягнути 20 507 грн 20 коп. Рішенням суду першої інстанції ця сума була визначена як 8 400 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 107 грн 20 коп. процентів.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 20 507 грн 20 коп. заборгованості за кредитним договором, 2 422 грн 40 коп. судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір між сторонами укладено, кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, останній належним чином зобов`язання за договором не виконав, а право вимоги перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Посилається, зокрема, на недоведеність укладення ним кредитного договору, оскільки, на його думку, позивач не довів належної ідентифікації особи, яка використала одноразовий ідентифікатор, а сам факт зазначення такого ідентифікатора в електронному документі не підтверджує його отримання та використання саме відповідачем.

Також апелянт заперечує отримання кредитних коштів, указуючи на відсутність належних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б зарахування коштів на рахунок, що належить саме йому.

Зазначає про недоведеність розміру заборгованості, вважаючи наданий кредитором розрахунок внутрішнім документом фінансової установи, та звертає увагу на значний розмір нарахованих процентів порівняно із сумою кредиту.

Крім того, посилається на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника під час дії воєнного стану від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а також на відсутність доказів направлення йому досудової вимоги.

У прохальній частині апеляційної скарги апелянт також порушує питання про направлення справи до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону відповідача; первісним кредитором проведено ідентифікацію позичальника, а факт перерахування кредитних коштів підтверджений документами платіжної установи та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодний доказ не має заздалегідь установленої сили.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено можливість вчинення правочину в електронній формі. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Частина перша статті 12 цього Закону допускає підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2024 року сформовано договір кредитної лінії № 00-9974173, у якому зазначені персональні дані ОСОБА_1 , його РНОКПП та реквізити документа, що посвідчує особу.

Довідкою ТОВ «МАКС КРЕДИТ» підтверджено, що акцепт договору здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором 96936, який 20 вересня 2024 року о 14:06:07 направлено на номер телефону НОМЕР_1 . У договорі зазначено, що цей ідентифікатор введено о 14:06:23.

Отже, доказування укладення договору в цій справі не зводиться лише до наявності роздрукованого електронного документа. Ідентифікаційні дані договору узгоджуються з даними відповідача, номером телефону, використаним під час укладення договору, та подальшими доказами отримання коштів на належну відповідачу платіжну картку.

За таких обставин довід апеляційної скарги про недоведеність волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору колегія суддів відхиляє.

За пунктами 1.2, 1.3 договору сума кредитного ліміту становить 7 000 грн, строк кредитування - 360 календарних днів, дата остаточного повернення кредиту - 15 вересня 2025 року. Стандартна процентна ставка становить 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, а знижена - 0,75 % за кожний день протягом перших 25 днів за встановлених договором умов.

Пунктом 2.8 договору передбачено перерахування 7 000 грн на платіжну картку позичальника № НОМЕР_2 .

ТОВ «ПрофітГід» підтвердило успішний переказ 20 вересня 2024 року о 14:06:41 коштів у сумі 7 000 грн на картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

Надана на виконання ухвали суду інформація АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 та що 20 вересня 2024 року на відповідний рахунок зараховано 7 000 грн.

Таким чином, відомості незалежних один від одного джерел - кредитного договору, платіжної установи та банку-емітента - узгоджуються щодо номера картки, дати та суми операції. Сукупність цих доказів є достатньою для встановлення факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Довід апелянта про відсутність належних доказів перерахування кредиту тому є необґрунтованим.

Щодо розміру заборгованості

Суд першої інстанції правильно визначив загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню, - 20 507 грн 20 коп., однак помилково визначив її складові, віднісши 8 400 грн повністю до тіла кредиту.

Із детального розрахунку первісного кредитора станом на 16 квітня 2025 року вбачається, що заборгованість у сумі 20 507 грн 20 коп. складається з: 7 000 грн - основної суми кредиту; 12 107 грн 20 коп. - процентів; 1 400 грн - одноразової комісії за надання кредиту. Штрафні санкції в розмірі 3 500 грн у суму 20 507 грн 20 коп. не включені.

Тому визначення судом першої інстанції 8 400 грн саме як «тіла кредиту» не відповідає змісту договору та детальному розрахунку первісного кредитора.

Щодо одноразової комісії в розмірі 1 400 грн

Пунктом 1.6 договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 400 грн. Пунктом 3.5 договору визначено строк її сплати.

У редакції Закону України «Про споживче кредитування», чинній на момент укладення договору 20 вересня 2024 року, до загальних витрат за споживчим кредитом включалися, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Після змін, внесених Законом № 3498-IX, споживач не зобов`язаний сплачувати лише ті платежі, які не зазначені в договорі та/або не враховані при розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виходила з того, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісій, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Нікчемною Велика Палата визнала конкретну умову про щомісячну оплату інформації, яку відповідно до статті 11 цього Закону кредитодавець повинен надавати споживачу безоплатно.

У постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 Верховний Суд безпосередньо зазначив, що є законним установлення комісії за розрахунково-касове обслуговування у формі здійснення операції з видачі кредиту, якщо така комісія передбачена договором і включена до загальних витрат за споживчим кредитом.

Наведені висновки є релевантними до спірних правовідносин.

На відміну від справ, у яких Верховний Суд визнавав нікчемними умови про щомісячну плату за невизначене розрахунково-касове обслуговування або за інформацію, що повинна надаватися споживачеві безоплатно, у цій справі комісія є одноразовою, її призначення прямо визначене договором - за надання кредиту, її розмір визначений у твердій сумі 1 400 грн, вона відображена у договорі та паспорті споживчого кредиту і врахована у загальних витратах та розрахунку денної процентної ставки.

Крім того, пунктами 1.7.1, 1.7.2 договору комісію в 1 400 грн включено до загальних витрат за кредитом при визначенні денної процентної ставки. За стандартною процентною ставкою загальні витрати визначені в сумі 25 088 грн, що за встановленою законом формулою становить близько 0,996 % на день.

На момент укладення договору 20 вересня 2024 року перехідний 240-денний період, передбачений Законом № 3498-IX, уже закінчився, тому застосовувалося загальне обмеження максимальної денної процентної ставки - 1 %. Отже, погоджена сторонами денна процентна ставка з урахуванням комісії не перевищувала встановленого законом максимального розміру.

За таких обставин підстав для неврахування 1 400 грн одноразової комісії за надання кредиту колегія суддів не вбачає.

Щодо процентів у розмірі 12 107 грн 20 коп.

За умовами договору протягом перших 25 днів користування кредитом могла застосовуватися знижена процентна ставка 0,75 % на день, що для кредиту в сумі 7 000 грн становить 52 грн 50 коп. на день.

Із детального розрахунку вбачається, що з 20 вересня до 14 жовтня 2024 року включно, тобто протягом 25 календарних днів, нараховано по 52 грн 50 коп. процентів на день. Загальна сума цих процентів становила: 52,50 грн х 25 днів = 1 312 грн 50 коп.

15 жовтня 2024 року в розрахунку відображено погашення саме в сумі 1 312 грн 50 коп.

Починаючи з 15 жовтня 2024 року застосовувалася стандартна ставка 0,94 % на день, що становить: 7 000 грн х 0,94 % = 65 грн 80 коп. на день.

У розрахунку процент за 15 жовтня 2024 року відображено наступного дня як «донарахування відсотків грейс» у сумі 65 грн 80 коп., одночасно з нарахуванням 65 грн 80 коп. за 16 жовтня. Таким чином, за період із 15 жовтня 2024 року до 16 квітня 2025 року включно нараховано проценти за 184 календарні дні: 65,80 грн х 184 = 12 107 грн 20 коп.

Зазначений розрахунок арифметично узгоджується з підсумковою сумою процентів, заявленою позивачем.

Проценти нараховані в межах установленого договором строку кредитування, який закінчувався 15 вересня 2025 року, а тому є платою за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а не відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, передбаченою статтею 625 ЦК України. У зв`язку із цим посилання апелянта на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не впливає на вирішення спору. Ця норма звільняє позичальника в період воєнного стану від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та від сплати неустойки за прострочення. У цій справі позивач не заявив до стягнення нараховані 3 500 грн штрафних санкцій, а заявлені 12 107 грн 20 коп. є договірними процентами за користування кредитом у межах строку кредитування.

Щодо переходу права вимоги

16 квітня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал.

За умовами договору перехід прав вимоги відбувався з моменту підписання акта приймання-передачі реєстру боржників.

У реєстрі боржників індивідуалізовано вимогу до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9974173, а платіжною інструкцією підтверджено здійснення фактором фінансування за договором.

Доводів, які б спростовували саме перехід права вимоги до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», апеляційна скарга не містить.

Щодо досудової вимоги.

Довід апелянта про ненаправлення кредитором досудової вимоги не є підставою для відмови у позові. Строк остаточного повернення кредиту визначено договором конкретною календарною датою - 15 вересня 2025 року.

За частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання, для якого встановлено строк виконання, підлягає виконанню у цей строк. Закон не встановлює для такого спору обов`язкового досудового порядку врегулювання як передумови звернення кредитора до суду. Позов подано після спливу визначеного договором строку виконання зобов`язання.

Щодо підсудності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстроване місце проживання відповідача знаходиться у Корюківському районі Чернігівської області.

Апелянт не навів фактичних і правових підстав, які свідчили б про порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) Корюківським районним судом Чернігівської області.

Тому підстав для скасування рішення із направленням справи до іншого суду з мотивів порушення правил підсудності немає.

Отже, матеріалами справи підтверджено укладення між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 кредитного договору, отримання відповідачем 7 000 грн кредитних коштів, виникнення обов`язку зі сплати передбачених договором процентів та одноразової комісії, а також перехід відповідної вимоги до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Станом на момент переходу права вимоги доведено заборгованість у загальному розмірі 20 507 грн 20 коп., яка складається з: 7 000 грн - основного боргу; 12 107 грн 20 коп. - процентів за користування кредитом; 1 400 грн - одноразової комісії за надання кредиту.

Доказів погашення цієї заборгованості відповідач не надав.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 20 507 грн 20 коп. є правильним по суті.

Разом із тим суд першої інстанції помилково кваліфікував 1 400 грн одноразової комісії як частину тіла кредиту та вказав, що заборгованість за тілом кредиту становить 8 400 грн, хоча фактично сума основного кредитного зобов`язання становить 7 000 грн.

Така помилка не впливає на загальний розмір грошового зобов`язання, яке підлягає стягненню, однак потребує зміни мотивувальної частини рішення з правильним визначенням правової природи складових заборгованості.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у зміні його мотивувальної частини.

Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 633 грн 60 коп. судового збору.

Оскільки рішення суду першої інстанції змінюється виключно в частині мотивів без зміни висновку щодо прав та обов`язків сторін, розміру задоволених позовних вимог та присудженої суми, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, немає.

Судовий збір у сумі 3 633 грн 60 коп., сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 141, 263, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року змінити в мотивувальній частині, виклавши мотиви в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 3 633 грн 60 коп., сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, покласти на нього.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2026 року.

Головуючий: Судді: