Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №587/4153/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4153/25

Номер провадження 22-ц/816/2584/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною,

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2025 року у складі судді Лебедя О.В., ухваленого в м. Тростянці Сумської області,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 10 січня 2017 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду з обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а останній зобов`язувався у порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, передбачених договором. Умовами договору передбачено, що у випадку невиконання ОСОБА_1 умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед АТ «Альфа Банк» протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

АТ «Альфа Банк» свої зобов`язання за договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит. Однак відповідач порушив зобов`язання, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 91094,93 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 63911,16 грн та заборгованості за відсотками у сумі 27183,77 грн.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», про що були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Посилаючись на вказані обставини, просило суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2017 року в розмірі 91094,93 грн та судові витрати.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2025 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2017 у розмірі 91094 грн 93 коп., а також кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 91094 грн 93 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Зачепіло З.Я., подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачеві досудової вимоги про порушення зобов`язань за кредитним договором.

Вказує, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості не можливо встановити, яка заборгованість є поточною, а яка є простроченою, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зауважує, що з наданої позивачем виписки по рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об`єктивного розгляду справи та задоволення вимог банку. Крім того виписка оформлена з порушення вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не є доказом у цій справі.

Наголошує на тому, що він є військовослужбовцем, а тому нарахування відсотків за кредитним договором є незаконним.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник не прибули, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи товариство повідомлено належним чином. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до вимог ч. 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

06 січня 2017 року ОСОБА_1 підписав договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби для держателів платіжних карток № 227.630548925.111.

06 січня 2017 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, якою запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк».

Згідно підписаної ОСОБА_1 оферти: максимальна сума кредиту (кредитної лінії) складає 200000 грн; сума доступного кредиту (кредитної лінії) на момент складення оферти - 1000 грн; процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 26 % річних; тип процентної ставки – фіксована. Тип картки - MasterCard Debit World строком дії п`ять років з моменту випуску. Обов`язковий мінімальний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

10 січня 2017 року ОСОБА_1 власноручно підписав анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, підтвердивши таким чином свою згоду з акцептом публічної пропозиції та укладення договору з банком на умовах викладених в публічній пропозиції.

Також ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором станом на 25 березня 2025 року становить 91094,93 грн та складається із заборгованості по простроченому тілу кредиту в сумі 63911,16 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 27183,77 грн.

У матеріалах справи міститься виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard за період з 10 січня 2017 року по 25 березня 2025 року, належному ОСОБА_1 , в якій наявна інформація про рух кредитних коштів, списання процентів і комісій за користування кредитом, списання процентів за овердрафтом, поповнення кредитного рахунку, безготівкове використання кредитних коштів на придбання товарів та послуг, зняття готівки в банкоматі та інші операції.

17 червня 2025 року позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу щодо необхідності виконання договірних зобов`язань.

АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Альфа банк».

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Матеріалами справи підтверджується, що між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) 06 січня 2017 року було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Також відповідачем підписано анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

В оферті від 06 січня 2017 року, сторонами погоджено умови кредитування, в тому числі і відсоткову ставку за користування кредитною лінією у розмірі 26%.

У підписаній відповідачем оферті, акцептованій банком викладені усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, зокрема сума кредиту та розмір процентів за користування кредитними коштами, що виключає необхідність звертатися до інших документів банку (Публічної пропозиції тощо) для з`ясування змісту спірних правовідносин.

З наданої позивачем виписки з карткового рахунку слідує, що банк виконав свої зобов`язання, відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, видав кредитну картку та надав кредитні кошти, якими відповідач активно користувався.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням вимог п.п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (зі змінами), надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, усі операції за кредитом із зазначенням суми, дати проведення операції та чіткою вказівкою призначення проведеної операції, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого основного боргу, процентів.

ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявленого банком розміру заборгованості за кредитом та власного контррозрахунку.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останнім надано довідку військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2026 року № 3177, з якої слідує, що відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Проте відомостей з якої дати ОСОБА_1 є мобілізованим вказана довідка не містить.

Згідно з довідкою від 08 червня 2026 року № 4699/2769/289 військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 04 травня 2023 року по 14 січня 2024 року, з 30 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року, з 09 лютого 2024 року по 14 травня 2024 року, 25 травня 2024 року, з 25 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року, з 09 жовтня 2024 року по 19 жовтня 2024 року, з 04 листопада 2024 року по 15 січня 2025 року, з 09 лютого 2025 року по 20 лютого 2025 року, з 24 лютого 2025 року по 24 червня 2025 року, з 27 червня 2025 року по 30 червня 2025 року, з 21 липня 2025 року по 11 серпня 2025 року, з 01 вересня 2025 року по 29 листопада 2025 року, з 15 грудня 2025 року по 18 грудня 2025 року, з 12 квітня 2026 року по 18 травня 2026 року, з 04 червня 2026 року по 08 червня 2026 року.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість за відсотками за користування кредитом нараховувалася за період з 10 січня 2017 року по 25 березня 2025 року.

Оскільки ОСОБА_1 з 04 травня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а інші відомості щодо початку його мобілізації відсутні, то саме з цієї дати на нього розповсюджуються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже колегія суддів вважає, що позивачем за період з 10 січня 2017 року по 03 травня 2023 року включно відповідачу правомірно були нараховані відсотки за користування кредитом у сумі 2521,84 грн.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 66433,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 63911,16 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 2521,84 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1766,41 грн (72,92%).

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1229,97 грн (27,08%).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 29 грудня 2025 року в частині суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню, та в частині судових витрат, змінити.

Перший – другий абзаци резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2017 у розмірі 66433 гривні 00 копійок та судові витрати у розмірі 1766 гривень 41 копійка.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1229 гривень 97 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик