Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №590/1/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум.Суми

Справа №590/1/25

Номер провадження 22-ц/816/396/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Худика А. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усенка Антона Володимировича на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року в складі судді Деркача І.М., ухвалене в селищі Ямпіль, повний текст якого складено 24 квітня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - адвокат Дідух Є.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 03 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено договір № 4109995 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору: сума кредиту складає 21000,00 грн, згідно з п. 1.3. договору строк кредиту 360 днів: з 03 листопада 2023 року по 28 жовтня 2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 21000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. За період строку дії кредитного договору відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 0,00 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 12600,00 грн.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору. У зв`язку із порушенням зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом на 26 липня 2024 року становить 120540,00 грн, яка складається з: 21000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 99540,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 03 листопада 2023 року по 26 липня 2024 року.

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 4109995 від 03 листопада 2023 року перейшло на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Станом на дату укладання договору факторингу від 26 липня 2024 року № 26/07/2024, строк дії договору № 4109995 від 03 листопада 2023 року не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 , ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у період з 27 липня 2024 року по 28 жовтня 2024 року (94 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 39480,00 грн (21000,00 грн * 2,00 %).

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість у розмірі на загальну суму 160020,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суму заборгованості за договором № 4109995 про надання споживчого кредиту від 03 листопада 2023 року в розмірі 160020,00 грн, з яких: сума кредиту - 21000,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 139020,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» суму сплаченого при подачі позову судового в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Усенко А.В. не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 400,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач повинен бути звільнений від нарахованих відсотків за кредитним договором № 4109995 в розмірі 160 020,00 грн, у зв`язку з тим, що відповідач проходить військову службу в лавах ЗСУ на посаді солдата.

Вказує, що зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем вносились платежі, направлені на часткове погашення заборгованості на загальну суму 12 600,00 грн, а тому сума, що підлягає стягненню за кредитним договором становить 8400,00 грн.

Також зазначає, що відшкодування заявлених представником позивача витрат в розмірі, обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірним з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» Лисенко Д.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Шелудько О.О., представника позивача - Лисенка Д.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

03 листопада 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4109995 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За взаємною згодою сторони погодили такі умови договору (відповідно до п. 1.2. - 1.4. договору): тип кредиту, сума кредиту складає 21000,00 грн; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка становить 2,00 %, знижена процентна ставка становить 1,30 %; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: 172200 грн за стандартною ставкою, 167790,00 грн за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки. Відповідно до п .2.1. товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_1 (а.с. 27-36).

Відповідно до реквізитів договору № 4109995 від 03 листопада 2023 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Т654», зазначив всі свої анкетні дані, контактний номер телефону: НОМЕР_2 (а.с. 36).

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до договору № 4109995 від 03 листопада 2023 року, сторонами визначено: дата повернення кредиту (27 жовтня 2024 року), нараховану суму процентів (146790,00 грн); сума кредиту (21000,00 грн); разом до оплати (167790 грн) (а.с .37).

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора Т654 від 03 листопада 2023 року, орієнтовна вартість кредиту за зниженою ставкою - 167790,00 грн, за стандартною ставкою - 172200,00 грн (а.с. 18-21).

Відповідач підписав паспорт споживчого кредитування електронним підписом одноразовим ідентифікатором 03 листопада 2023 року та підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування. ОСОБА_1 підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скерувало до суду інформацію, яка підтверджує що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ІВАN НОМЕР_5 на яку 03 листопада 2023 року відповідно до виписки за договором б/н за період з 03 листопада 2023 року по 14 листопада 2023 року здійснено переказ коштів на суму 21000,00 грн, номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операції (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_4 зазначено НОМЕР_2 (а.с. 109-110).

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 відбулось через систему іPay.ua в сумі 21000,00 грн, номер транзакції в системі - 304186981, що підтверджується копією листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 26 липня 2024 року № 686-2607, яке підтверджує що з ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року (а.с. 26).

Сума заборгованості за договором № 4109995 від 03 листопада 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26 липня 2024 року позичальником по якому є ОСОБА_1 , розрахована первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в формі поденного розрахунку заборгованості та становить: тіло кредиту -21000,00 грн, проценти за користування - 99540,00 грн., 12 грудня 2023 року було сплачено по тілу кредиту - 0,00 грн та проценти за користування - 12600,00 грн (а.с. 61-66).

Згідно з наданої копії договору факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4109995 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 листопада 2023 року перейшло на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру боржників від 24 липня 2024 року згідно з яким розмір заборгованості становить 120540,00 грн, яка складається з: 21000,00 грн - заборгованості за кредитом; 99540,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 22).

Також місцевим судом встановлено, що 29 липня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїм листом повідомлено боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і відповідачу ОСОБА_1 на номер НОМЕР_2 (а.с. 17-17 зворот).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу ОСОБА_1 по кредитному договору № 4109995 за період з 27 липня 2024 року по 28 жовтня 2024 року становить: сума заборгованості за тілом кредиту - 21000,00 грн, нарахованих процентів ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 39480,00 грн (а.с. 124-125 зворот).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19 березня 2019 року, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21 березня 2024 року (а.с. 68-71 зворот).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачені договором строки кошти (суму позики) та нараховані відсотки не повернув, відтак, вимоги щодо стягнення заборгованості по кредиту№ 4109995 від 03 листопада 2023 року в розмірі 160020,00 грн, з яких: сума кредиту - 21000,00 грн, сума процентів за користування кредитом - 139020,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Умови договору відповідач не виконав, допустивши несплату боргу за наданим кредитом та процентами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнутого розміру заборгованості за тілом кредиту в сумі 21000,00 грн, оскільки такий висновок ґрунтується на належних та допустимих доказах, наявних у матеріалах справи.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з розміром, обрахованих місцевим судом відсотків в сумі 139020,00 грн.

Згідно приписів пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», процентна ставка, її тип та порядок обчислення встановлюється у договорі і є істотною умовою цього договору.

В пункті 1.4.1. кредитного договору передбачено, що стандартна процента ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 2 % щоденно.

В пункті 1.4.2. кредитного договору передбачено, що знижена процентна ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 1,30 % щоденно.

За зниженою процентною ставкою проценти нараховані, починаючи із 03 листопада 2023 року по 06 грудня 2023 року в сумі 4830, 00 грн.

За стандартною процентною ставкою проценти нараховані, починаючи із 07 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року в сумі 57 540,00 грн (21000,00 грн * 137 днів * 2 %).

Разом із тим 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст.8 Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 % (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Оскільки сума боргу за тілом кредиту складає 21000,00 грн, відповідно із 22 квітня 2024 року по 06 серпня 2024 року включно проценти мали б складати - 1,5 % на день, що дорівнює 33 705,00 грн, із розрахунку: 21000,00 грн * 107 днів * 1,5 %.

Таким чином, розмір відсотків за вказані вище періоди з урахуванням положень вищевказаних законів мав становити 96075,00 грн (4830,00 грн - відсотки за період із 03 листопада 2023 року по 06 грудня 2023 року + 57 540,00 грн - відсотки за період із 07 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року + 33 705,00 грн - відсотки за період з 22 квітня 2024 року по 06 серпня 2024 року включно).

Однак відповідач не погоджується із розміром нарахованих відсотків з підстав наявності у нього пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо долучених стороною відповідача доказів до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що подані відповідачем до апеляційної інстанції докази (копія військового квитка, серії НОМЕР_6 про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_7 на посаді солдата з 07 серпня 2024 року по теперішній час та копія витягу з наказу Міністерства оборони України), не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних та не залежних від відповідача обставин, оскільки перебування відповідача на військовій службі зумовило такі причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, вважає за доцільне їх прийняти.

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів для доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Так із наданих документів, а саме: військового квитка, серії НОМЕР_6 та витягу з наказу Міністерства оборони України вбачається, що ОСОБА_1 з 07 серпня 2024 року проходить службу на посаді солдата у військовій частині НОМЕР_7 (а.с. 158-159).

Таким чином, у період виконання умов договору № 4109995 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього з 07 серпня 2024 року не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом згідно договору.

Тому, враховуючи норми п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки у період з 03 листопада 2023 року по 06 серпня 2024 року включно в сумі 83475,00 грн, враховуючи, що ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості в сумі 12600,00 гривень, а вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 07 серпня 2024 року по 28 жовтня 2024 року задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками з прийняттям нової постанови щодо даних вимог, а в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, пропорційно до задоволених позовних вимог (65,29 %) із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1581 грн 58 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

З урахуванням характеру спору, предмета доказування у справі, обсягу виконаної адвокатом роботи, а також того, що справа стосувалася стягнення заборгованості за кредитним договором та не потребувала значного обсягу процесуальних дій, апеляційний суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції є завищеним і має бути зменшений до 3000 грн, а враховуючи часткове задоволення позову стягненню підлягає сума 1958,70 грн (3000 грн х 65,29 %).

Крім того, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (34,71 %) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1576,53 грн судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усенка Антона Володимировича задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасувати і прийняти нову постанову щодо даних вимог.

Змінити рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за відсотками за договором № 4109995 про надання споживчого кредиту від 03 листопада 2023 року в розмірі 83475 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1958 грн 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 1581 грн 58 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2025 року в іншій частині залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на користь ОСОБА_1 1576 грн 53 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

А. М. Худик