Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №947/31907/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1869/26

Номер справи місцевого суду: 947/31907/26

Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №726504, 22.07.2026, близько 19:30, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Audi A4, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи на вул.Люстдорфська дорога в м.Одесі, напроти буд.114/2, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпеці свого маневру, не переконавшись у відсутності на проїжджій частині інших транспортних засобів, яким він створює перешкоду, розпочав рух. Внаслідок чого ОСОБА_1 допустив зіткнення з транспортним засобом Hyundai Sonata, державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він, ОСОБА_1 , виїжджав. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. За що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 20.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 07.09.2026 захисник ОСОБА_1 – адвокат Цвігун А.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 20.08.2026, вказану постанову змінити у частині застосованого до ОСОБА_1 стягнення, а саме, замість позбавлення права керування всіма транспортними засобами строком на 6 місяців, застосувати стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вказує що постанова оскаржується лише у частині накладеного стягнення, вину за вчинення ДТП ОСОБА_1 визнає в повному обсязі.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 20.08.2026, апелянт зазначає, що не був присутній під час розгляду справи. Копію оскаржуваної постанови від 20.08.2026 отримав у приміщенні Київського районного суду м. Одеси саме 02.09.2026.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при обранні адміністративного стягнення не було враховано п. 20, 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 та, внаслідок чого, обставини, які впливають на об`єктивність та правильність застосування адміністративного стягнення до правопорушника належним чином встановлені не були, всебічно і повно судом не досліджувались.

ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати свої пояснення та реалізувати інші процесуальні права, передбачені законом, оскільки апелянт у дату призначення судового засідання, вказану в протоколі, а саме 24.08.2026, прибув до Київського районного суду м. Одеси, однак на момент його явки судове засідання вже відбулось, тому останній не мав можливості повідомити суду про те, що він визнає вину в повному обсязі, щиро усвідомлює протиправність своєї поведінки та розкаюється у вчиненому та надати суду документи та інші докази, що характеризують його особу. Крім того, ОСОБА_1 відшкодував потерпілому завдану шкоду, що свідчить про його ставлення до наслідків вчиненого, на підтвердження чого до апеляційної скарги долучено договір про порядок відшкодування збитків від 24.07.2026, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є власницею пошкодженого автомобіля.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 «не усвідомив ситуацію, яка чітко регламентується правилами дорожнього руху, внаслідок чого не визнав своєї вини, вважаючи, що діяв виключно у відповідності із правилами дорожнього руху і відповідно до дорожньої обстановки, намагався перекласти провину на іншого водія тощо, а тому необхідно обрати йому більш суворе стягнення за вчинене з передбаченої санкцією статті альтернативи стягнень, а саме, позбавлення права керування транспортними засобами» не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки апелянт, викладаючи обставини ДТП, не мав на меті уникнути відповідальності чи ввести суд в оману, а реалізував своє право надати пояснення. Саме по собі те, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях описував механізм та обставини ДТП і не погоджувався з окремою оцінкою події, не може автоматично свідчити про його зухвале ставлення до вимог ПДР, невизнання вини чи необхідності призначення найбільш суворого стягнення.

ОСОБА_1 з 01.04.2026 року працює в ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» за основним місцем роботи на посаді механіка з ремонту автотранспорту, що підтверджується ловілкою №164 від 04.09.2026 року виданою директором ТОВ «Криворізький хлібзавод № 1». Характер займаної ОСОБА_1 посади безпосередньо пов?язаний з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів підприємства, а тому наявність чинного посвідчення водія є необхідною умовою для належного виконання ним своїх трудових обов?язків. У межах виконання своїх посадових обов?язків ОСОБА_1 повинен мати можливість керувати транспортними засобами підприємства для їх переміщення до місця проведення технічного обслуговування чи ремонту, проведення перевірок технічного стану, здійснення діагностичних та ремонтних робіт, а також для виконання інших завдань, пов?язаних із забезпеченням належного технічного стану автотранспорту підприємства. Позбавлення права керування транспортними засобами фактично позбавить його можливості повноцінно виконувати функціональні обов?язки за займаною посадою та може призвести до неможливості подальшого виконання ним роботи за основним місцем працевлаштування. Відтак застосування до ОСОБА_1 такого суворого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, матиме для нього не лише безпосередні правові наслідки, а й істотні негативні наслідки у сфері трудової діяльності, оскільки створить об?єктивні перешкоди для виконання ним посадових обов?язків та збереження основного місця роботи.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ груни з дитинства. Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 804 19.01.2023 ОСОБА_1 було видалено ліву нирку. Таким чином, ОСОБА_1 має особливий стан здоров?я, який об?єктивно потребує дотримання відповідного режиму життя, регулярного медичного спостереження та обмеження надмірних фізичних навантажень. За таких обставин, з огляду на встановлену інвалідність та перенесене оперативне втручання, пов?язане з видаленням лівої нирки, можливість користуватися автомобілем також має для ОСОБА_1 важливе соціальне та побутове значення, у тому числі для забезпечення його мобільності, відвідування медичних закладів та проходження необхідних медичних оглядів.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Цвігун А.В. підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, просили задовольнити в повному обсязі.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та поновлення строку на апеляційне оскарження, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині адміністративного стягнення, виходячи з наступного.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Мотивуючи винуватість, суд першої інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 6 (шість) місяців, не в повій мірі врахував передбачені ст. 33 КУпАП обставини.

Згідно ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

За приписами ст. 34 КУпАП обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставин, що передбачені ст. 35 КУпАП, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , оцінку всім обставинам справи та його доводам не надав, а також не зазначив мотивів застосування найсуворішого виду покарання, враховуючи що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, внаслідок ДТП відсутні особи, які зазнали травм, водій був тверезий.

Крім того, апеляційний суд враховує наявність Договору про порядок відшкодування збитків від 24.07.2026, що складений між ОСОБА_3 (потерпілою) та ОСОБА_1 (особою, що притягається до адміністративної відповідальності), стан здоров`я ОСОБА_1 , характер його роботи, виконання якої неможливо без наявності посвідчення водія.

Отже, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає обставинам справи, не в повній мірі відповідає меті застосування такого стягнення, встановленій ст. 23 КУпАП.

Враховуючи наявність вищевказаних обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутність обставин що її обтяжують, а також положення ст. 33 КУпАП, апеляційний суд доходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень можливе шляхом застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову.

Отже, оскаржувану постанову слід змінити в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2026 року змінити в частині стягнення.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у виді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова