Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №523/1557/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2606/26

Справа № 523/1557/22

Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 ,

від відповідача комунального підприємства «Одесміськелектротранс» - не з`явились,

від відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - не з`явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Одеської міської ради – не з`явились,

переглянувши справу №523/1557/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , діючої у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , до комунального підприємства «Одесміськелектротранс», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», за участю третьої особи Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою представника Бочевар Михайла Павловича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , апеляційною скаргою комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року у складі судді Далеко К.О., -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , звернувшись 28 січня 2022 року до суду з вищеназваним позовом, вказали, що 24 листопада 2013 року близько 18:55 годин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним трамваєм марки «Т-3» №3331 в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога на ділянці трамвайного шляху навпроти будинків № НОМЕР_1 з боку пров. Векслера в напрямку вул. Лиманної з порушенням правил безпеки дорожнього руху, передбачених пунктами 2.3 «б», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши потерпілим тяжкі тілесні ушкодження. Місце вказаної дорожньо-транспортної пригоди знаходиться між трамвайним полотном та проїзною частиною, де здійснюється посадка та висадка пасажирів маршрутного таксі, за відсутності тротуару, посадкового майданчику, чи узбіччя, що унеможливлює дотримання пункту 4.11 Правил дорожнього руху щодо очікування транспортного засобу, не створюючи перешкод для дорожнього руху. Вказані обставини підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12013170110003920.

За вказаним фактом 24 листопада 2013 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170110003920 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. У кримінальному провадженні 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діюча в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , подали цивільний позов до КП «Одесміськелектротранс» та ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року кримінальне провадження №12013170110003920, внесене до ЄРДР 24 листопада 2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, закрито у зв`язку зі смертю останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 ; цивільний позов про відшкодування шкоди залишено без розгляду, з роз`ясненням права звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Обґрунтування наявності та обсягу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_1 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3858 від 11 грудня 2013 року пішохід ОСОБА_1 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у вигляді забиття головного мозку легкого ступеню, множинних переломів склепіння та основи черепу, крововиливу під тверду мозкову оболонку скроневої області зліва, відкритого перелому кісток носу та забито-розтрощеної рани спинки носу, забитої рани лобної області справа, виличної області зліва, верхньої губи, розтрощення правої вушної раковини, забиття м?яких тканин лобної, очної, скроневої, лівої тім`яної областей, саден спини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний 82 дні, майже добу знаходився у комі, пройшов тривалий курс лікування, в результаті отриманих трав був позбавлений можливості забезпечувати сім`ю.

Розмір заподіяної майнової шкоди ОСОБА_1 .

Втрачений заробіток (дохід) відповідно до частин 1, 2 статті 1195 ЦК України.

ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний 82 дні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності серії ОГЕ №№410859, 396487, 396726, 397597, 238823, 397694.

Розмір страхової виплати, яку слід стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , становить 100000,00 грн. х 0,2% = 200,00 грн. х 82 дня = 16400,00 грн.

Додаткові витрати відповідно до частин 1, 2 статті 1195 ЦК України, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Сума майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 , пов`язаної з додатковими витратами, становить 8848,00 грн., що підтверджується письмовими доказами.

Заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 та розмір її компенсації.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, оцінена з урахуванням розумності та з метою компенсації моральних страждань. При визначенні розміру моральної шкоди необхідно виходити з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було завдано шкоду здоров`ю, а життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Нестепний головний біль внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, щоденне вживання сильнодіючих медикаментів в період та протягом року після стаціонарного лікування, внаслідок спричинених ОСОБА_1 травм позбавили його можливості тривалий час працювати та утримувати сім`ю. Спричинена ДТП інвалідність трирічного сина ОСОБА_4 призвела до переживання постійного стресу і страху за стан здоров`я дитини і неможливість йому жодним чином допомогти відновити стан здоров`я.

Спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду ОСОБА_1 оцінив в 700000,00 грн. Факти страждань підтверджено показаннями свідків, факт зміни способу життя підтверджено показаннями осіб, які проживають в будинку за місцем проживання позивачів.

Обґрунтування наявності та обсягу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_4 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3859 від 11 грудня 2013 року пішохід ОСОБА_4 в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації нижніх кінцівок на рівні стегон, рваних ран обох нижніх кінцівок, закритого перелому 1 крижового хребця зліва з розривом крижово-клубового зчленування та деформацією тіла лівої клубової кістки по внутрішньому її краю, забитої рани і садна лобу, які супроводжувались розвитком травматичного шоку 2 ступеню, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В результаті спричинених ДТП тілесних ушкоджень ОСОБА_4 була оформлена інвалідність до 18 років за діагнозом: травматична ампутація правого стегна на рівні середньої третини і лівої гомілки на рівні верхньої третини.

ОСОБА_4 має виключно високу ступінь втрати здоров`я з фактичною неможливістю самообслуговування і надмірною залежністю від постійного стороннього догляду, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12 серпня 2014 року.

Більше того, під час наїзду трамвая трирічний ОСОБА_4 не втрачав свідомість, спостерігав під впливом больового шоку за тим, що відбувалося, а після проведеної операції дитина переживала душевні страждання від відсутності ніг та неможливості самостійно рухатися. Вказане призвело в подальшому до обмеження життєдіяльності ОСОБА_4 – фактичної нездатності обслуговувати себе, неможливості самостійно пересуватися, без сторонньої допомоги перебувати у дошкільному навчальному закладі на загальних умовах тощо.

Розмір заподіяної майнової шкоди ОСОБА_4 .

Втрачений заробіток (дохід) ОСОБА_4 відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1199 ЦК України.

ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим УСЗН у Суворовському районі ДП та СП Одеської МР від 12 березня 2014 року, дійсне до 02 квітня 2028 року. Відсутність обох ніг свідчить про фактичну непрацездатність останнього, незалежно від отримання професійної кваліфікації, а відтак останній має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижчому встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати відповідно до частини 4 статті 1199 ЦК України.

Відшкодування у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно має бути стягнуте безпосередньо з КП «Одесміськелектротранс» до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Витрати у зв`язку з лікуванням ОСОБА_4 відповідно до статті 1199 ЦК України.

Згідно медичної картки №6528, листа від 20 вересня 2019 року вих. №1022 КУ «Одеської обласної дитячої клінічної лікарні» ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в умовах закладу в період 24 листопада 2013 року – 13 січня 2014 року (від анестезіології та інтенсивної терапії 24 листопада 2023 року – 02 грудня 2013 року, від ортопедії 02 грудня 2013 року - 13 січня 2014 року) та був змушений постійно вживати лікарські препарати згідно листків призначення лікарів.

Сума майнової шкоди, завданої ОСОБА_4 становить 6315,07 грн., що підтверджується письмовими доказами.

Заподіяння моральної шкоди ОСОБА_4 та розмір її компенсації.

Травматична ампутація нижніх кінцівок на рівні стегон в результаті ДТП позбавила можливості ОСОБА_4 самостійно ходити, соціалізуватися серед однолітків, які не хотіли гратися разом з ним, призвела до обмеження життєдіяльності, так як дитина потребує постійного догляду. Неможливість самостійного пересування викликає в дитини постійний стрес та змушує додати бар`єри у зв`язку з відсутністю достатньої кількості пандусів та зручних в`їздів, виїздів біля житлових будинків, а також проходити періодичні курси реабілітації, що спричиняє йому душевні страждання. Втрата здоров`я ОСОБА_4 є для нього незворотною втратою, що спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі душевні страждання. Моральні переживання, страждання дитини, які почалися з трирічного віку в результаті наїзду трамвая, важко оцінити з точки зору розумності та співмірності, однак.

З метою зменшення дискомфорту цього відчуття моральна шкода оцінюється в 1000000,00 грн. Вказаний розмір, виходячи з того, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, обґрунтовується тяжкістю наслідків протиправної поведінки (каліцтвом дитини), тривалим та незворотнім розладом здоров`я ОСОБА_4 , обсягом, ступенем та тривалістю заподіяних моральних страждань (фізичних, душевних, психічних), їх характером та тривалістю, необхідністю серйозних змін у способі життя ОСОБА_4 у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, зважаючи на те, що ОСОБА_4 втратив здоров`я в дитинстві.

Факти страждань підтверджуються показаннями свідків, факт зміни звичного способу життя підтверджено показаннями осіб, які проживають в будинку за місцем проживання позивачів, характеристикою ЗОШ за місцем навчання ОСОБА_4 .

Обґрунтування наявності та обсягу майнової шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки ОСОБА_3 .

Заподіяння моральної шкоди та розмір її компенсації.

24 листопада 2013 року ОСОБА_3 знаходилась на місці дорожньо-транспортної пригоди та отримала тілесні ушкодження.

Незважаючи на те, що від отриманої травми періодично втрачала свідомість, ОСОБА_3 постійно перебувала в лікарні, де в реанімаційному відділенні знаходився її малолітній син. Погіршення стану здоров`я через отриману закриту черепно мозкову травму, струс головного мозку, забої, синці та пошкодження голови, тулубу та кінцівок призвело до госпіталізації 28 листопада 2013 року до Міської клінічної лікарні №1, звідки 03 грудня 2013 року була вимушена виписатися у зв`язку із знаходженням малолітнього сина та чоловіка в лікарні в тяжкому стані та необхідності догляду за ними. ОСОБА_3 стала вимушеним очевидцем завдання тілесних ушкоджень чоловікові ОСОБА_1 та каліцтва сина ОСОБА_4 , пережила психологічну травму, була вимушена змінити свій звичний уклад життя для організації надання допомоги чоловіку під час його лікування та сину увесь період від моменту ДТП до цього часу. Тривале лікування всіх членів сім`ї, сильні душевні хвилювання пов`язані, зокрема, з забезпеченням постійного догляду за чоловіком та єдиною дитиною, якій ампутували ліве та праве стегно, яка проходила тривалий курс прийому лікарських препаратів, що порушило її нормальну життєдіяльність, позбавило можливості матеріального забезпечення своєї сім`ї більше року. Моральні страждання внаслідок каліцтва дитини переживає до цього часу.

Моральну шкоду, завдану наслідками дорожньо-транспортної пригоди, від якої постраждали члени сім`ї, ОСОБА_3 оцінила в 700000,00 грн. Вказаний розмір визначено, виходячи з глибоких душевних страждань, викликаних травмуванням чоловіка та каліцтвом дитини, принципового характеру змін у способі її життя після дорожньо-транспортної пригоди.

Факти страждань підтверджуються показаннями свідків, факт зміни звичного способу життя підтверджено показаннями осіб, які проживають в будинку за місцем проживання позивачів.

Особи, зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, визначаються відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України.

Трамвай є джерелом підвищеної небезпеки. ОСОБА_5 , керуючи трамваєм Т-3 №3331, на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 листопада 2013 року, перебував у трудових відносинах з КП «Одесміськелектротранс», яке відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України зобов`язане відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Відшкодування шкоди ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Станом на 24 листопада 2013 року цивільна відповідальність КП «Одесміськелектротранс» була застрахована згідно Договору №97-1505-13-00012 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 12 лютого 2013 року, укладеного з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

КП «Одесміськелектротранс» 25 листопада 2013 року звернувся із заявою про настання ДТП, що має ознаки страхової події.

За Договором про закупівлю послуг зі страхування №У-У/2013/56 від 12 лютого 2013 року ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» за добровільним страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (трамваї, тролейбуси) по кожному страховому випадку за збиток життю і здоров`ю – 100000,00 грн. Вказаний Договір не передбачає страхових виплат у випадку завдання моральної шкоди. За умовами Договору ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» має здійснити страхову виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , що компенсує розмір майнової шкоди до 100000,00 грн. на кожну особу, що зазнали шкоди життю та здоров`ю.

Сума майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 , становить 8848,00 грн.

Сума майнової шкоди, завданої ОСОБА_4 , становить 6315,07 грн.

Таким чином, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до Договору про закупівлю послуг зі страхування №У-У/2013/56 від 12 лютого 2013 року має здійснити страхову виплату ОСОБА_1 8848,00 грн., ОСОБА_4 6315,07 грн. У разі невиконання страховою компанією своїх зобов`язань майнова шкода повинна бути стягнута з КП «Одесміськелектротранс».

Крім того, ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатний 82 дні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності. Договір про закупівлю послуг зі страхування №У-У/2013/56 від 12 лютого 2013 року не містить виключень, передбачених пунктом 13.2.3 Правил добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно розмір страхової виплати, яку слід стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 становить 100000,00 грн. х 0,2% = 200,00 грн. х 82 дня = 16400,00 грн.

Відшкодування КП «Одесміськелектротранс» відповідно до частини 1 статті 1194 ЦК України.

Фактичний розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 , складає 708848,00 грн. (майнова 8848,00 грн., моральна 700000,00 грн.).

Фактичний розмір шкоди, завданої ОСОБА_4 складає 1006315,07 грн. (майнова 6315,07 грн., моральна 1000000,00 грн.).

Ліміт страхової виплати становить 100000,00 грн., страхова виплата покриває лише відшкодування майнової шкоди, а, відтак, різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою відповідно до Договору про закупівлю послуг зі страхування №У-У/2013/56 від 12 лютого 2013 року має бути стягнуто з КП «Одесміськелектротранс».

Строк позовної давності дотримано. Цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду ухвалою суду від 19 травня 2021 року у зв`язку із закриттям кримінального провадження з підстав смерті обвинуваченого ОСОБА_5 . З моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24 листопада 2013 року, до моменту звернення до суду з цивільним позовом у кримінальному провадженні пройшло 376 днів. Період з 05 грудня 2014 року (пред`явлення позову у кримінальному провадженні) до 26 травня 2021 року (набрання законної сили ухвалою суду від 19 травня 2021 року про закриття кримінального провадження) до строку позовної давності не зараховується. Отже, позовна заява про відшкодування шкоди, подана в порядку цивільного судочинства в межах загального трирічного строку позовної давності.

ОСОБА_3 звертається до суду з позовом в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 як законний представник.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 просили:

стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 8848,00 грн. майнової шкоди як страхової виплати;

стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 16400,00 грн. страхової виплати;

стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_4 6315,07 грн. майнової шкоди як страхової виплати;

стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду 700000,00 грн.;

стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_4 компенсацію за завдану моральну шкоду 1000000,00 грн.;

стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_3 компенсацію за завдану моральну шкоду 700000,00 грн.;

зобов`язати КП «Одесміськелектротранс» виплачувати на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виплати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно з дня постановлення рішення до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.1-18).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року відкрито провадження ва справі.

Відповідач КП «Одесміськелектротранс» позов не визнав, зазначивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті грубої необережності батьків дитини, так як позивач ОСОБА_1 , який тримав дитину на руках, під час пригоди знаходився у стані алкогольного сп`яніння, що сприяло настанню тяжких наслідків; застосуванню підлягають правила статті 1193 ЦК України. При визначенні розміру відшкодування відповідач просив врахувати, що підприємство є збитковим, в умовах воєнного стану стан підприємства погіршився, його функціонування залежить від фінансування за рахунок бюджетних коштів, які виділяються не в повному обсязі. За зверненням КП «Одесміськелектротранс» Одеською міською радою сім`ї ОСОБА_6 було надано у 2017 році квартиру та за бюджетні кошти здійснено в квартирі ремонт, з огляду на що вважає, що підприємство вчинило дії по відшкодуванню моральної шкоди.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» позов не визнав, зазначивши, що 27 травня 2022 року здійснено виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 8848,00 грн. на 16400,00 грн.; 27 травня 2022 року здійснено виплату ОСОБА_3 , діючій в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , страхового відшкодування в розмірі 6315,07 грн.; просив закрити провадження в частині вимог до страхової компанії по пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про закриття провадження в частині вимог до страхової компанії.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року:

позов до КП «Одесміськелектротранс» про відшкодування шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 300000,00 грн., на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн., на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн., в решті вимог відмовлено;

в задоволенні позову до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди відмовлено;

стягнуто з КП «Одесміськелектротранс» на користь держави судовий збір в розмірі 4000,00 грн. (т.4 а.с.162-170).

Висновок суду мотивовано наступним. Між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та КП «Одесміськелектротранс» було укладено Договір про закупівлю послуг зі страхування №У-У/2013/56 від 12 лютого 2013 року. 25 листопада 2013 року КП «Одесміськелектротранс» повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, що містить ознаки страхового випадку. Згідно пункту 2.5 Договору ліміт відповідальності за шкоду життю і здоров`ю становив 100000,00 грн., вказаним Договором страхових виплат за завдання моральної шкоди не передбачено. ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 27 травня 2022 року здійснила страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 8848,00 грн. та 16400,00 грн., здійснила страхове відшкодування ОСОБА_4 в розмірі 6315,07 грн. Суд констатував, що ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» в ході розгляду справи до ухвалення судового рішення здійснено страхове відшкодування в межах заявлених до страхової компанії вимог, що має наслідком відмову в позові до страхової компанії. Водій трамваю ОСОБА_8 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з КП «Одесміськелектротранс»; майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси та закріплено за підприємством на праві господарського відання. Відповідальним за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням положень статті 1187 ЦК України є підприємство, у законному володінні якого перебував трамвай (джерело підвищеної небезпеки), водієм якого був ОСОБА_8 . Шкода, завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини, в даному випадку незалежно від вини водія трамваю ОСОБА_8 . Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від відповідальності за шкоду у разі, якщо доведене, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого. Суд констатував, що КП «Одесміськелектротранс» не доведено завдання позивачам шкоди внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілих, тому підстави для звільнення від відшкодування шкоди відсутні. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із встановлених у справі обставин, зокрема, щодо поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як батьків дитини у забезпеченні безпеки дитини, яка з народження мала інвалідність, враховував для кожного характер і обсяг страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті тощо та послався на засади розумності і справедливості. Відмовляючи у задоволенні вимог до підприємства про зобов`язання здійснювати на користь ОСОБА_4 в порядку статті 1195 ЦК України виплати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно до досягнення ним повноліття, суд виходив з того, що на час ухвалення судового рішення ОСОБА_4 є малолітньою дитиною, відповідно, повноліття не досяг.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , на рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , просить рішення суду першої інстанції змінити в частині позовних вимог про стягнення з підприємства моральної шкоди та стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 700000,00 грн., на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 700000,00 грн., на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1000000,00 грн. (т.4 а.с.180-182).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення в оскаржуваній частині полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди дитині 300000,00 грн. не навів мотивів, що свідчили б про безпідставність заявленого розміру відшкодування шкоди в 1000000,00 грн. Не надано належної оцінки доказам понесення позивачами та їх дитиною суттєвих моральних страждань, а також понесення дитиною цих страждань і наразі, оскільки дитині було ампутовано обидві кінцівки, дитина вимушена користуватися протезами та вже не матиме повноцінного життя. Поза увагою залишись показання свідків (родичів, знайомих) про суттєві зміни в житті позивачів та їх дитини, про їх страждання. Суд у рішенні зазначив про відсутність грубої необережності чи умислу потерпілих, з огляду на що відсутні підстави для застосування вимог частини 2 статті 1993 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди. Посилання на неналежну поведінку батьків безпідставне, так як ОСОБА_6 не притягувались до адміністративної чи іншої відповідальності за порушення вимог правил дорожнього руху чи за неналежне виконання ними як батьками своїх батьківських обов`язків, відтак, це не мало впливати на розмір відшкодування шкоди дитині в сторону зменшення. З тих самих підстав висловлено незгоду з розміром відшкодування шкоди ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рівні 50000,00 грн. кожному, оскільки вони зазнали суттєвих моральних страждань, про що детально описано в позові та доведено під час розгляду судом справи. Стягнення на відшкодування моральної шкоди суми, що більш ніж у 10 разів менша від заявлено, є помилковим.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП «Одесміськелектротранс» на рішення.

В апеляційній скарзі КП «Одесміськелектротранс» просить рішення суду першої інстанції змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 моральної шкоди (т.4 а.с.171-173).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення в оскаржуваній частині полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права. Суд не в повній мірі врахував той факт, що після дорожньо-транспортної пригоди КП «Одесміськелектротранс» направило до власника транспортного засобу Одеської міської ради звернення, в якому виклало обставини та зміст позовних вимог потерпілих та просило вирішити питання щодо надання квартири сім`ї малолітнього потерпілого ОСОБА_11 , 2010 року народження. Дане звернення було задоволено та рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 липня 2017 року за №276 сім`ї ОСОБА_6 надано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій здійснено капітальний ремонт за рахунок міської ради. Вважають, що даним підприємство як володілець транспортного засобу та Одеська міська рада як власник транспортного засобу вжили заходів для відшкодування моральної шкоди. Крім того, груба необережність ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_11 , який був у стані алкогольного сп`яніння та вийшов з дитиною на трамвайну лінію, сприяла виникненню ситуації, при якій водій трамвая не змін уникнути наїзду на пішоходів. Рішення в частині стягнення на користь дитини ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 300000,00 грн. не оскаржується.

В апеляційних скаргах не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Одесміськелектротранс» заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_12 інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , обґрунтувавши тим, що при визначенні розміру відшкодування шкоди суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності; розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Суд дослідив докази спричинення шкоди як дитині так і її батькам. Посилання на не притягнення батьків дитини до відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків є некоректним, так як не спростовує встановлених судом обставин. Згідно висновку судово-медичної експертизи №3858 від 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, у такому стані він з дитиною стояв на полотні трамвайної колії спиною до тієї частини дорожнього руху, по якій прогнозовано міг їхати трамвай. Суд вірно зазначив, що батькам необхідно було проявили належну пильність та увагу, знаходячись з дитиною на трамвайній колії. Стягнення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди по 50000,00 грн. є надмірним. Докази завдання ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень відсутні, водію трамвая не було інкриміновано завдання ОСОБА_10 ушкоджень. Крім того, в справі наявні докази отримання Горбуновими квартири за клопотанням підприємства (т.4 а.с.209-211).

Представником ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано відповідь на відзив, за змістом якої вказано на помилковість тверджень щодо не встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія трамвая та завданою шкодою з огляду на відсутність обвинувального вироку. Суд у цивільній справі досліджував обставини завдання шкоди, наявність в діях водія трамваю ознак порушень правил дорожнього руху, що призвели до наїзду на пішоходів; вина водія вбачається, зокрема, з висновків судово-медичних експертиз, що були проведені в рамках кримінального провадження. Суд встановив причинно-наслідковий зв`язок між діями водія трамваю та завданою позивачам шкодою; володілець джерела підвищеної небезпеки не довів завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілих. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною, відповідальність за шкоду наступає незалежно від вини. Щодо квартири, то житло отримано згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 липня 2017 року №276, прийнятого з метою поліпшення житлових умов мешканців міста, які мають право на отримання житла комунальної власності територіальної громади міста Одеси. З листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 10 серпня 2017 року вбачається, що на виконання доручення Одеського міського голови з питання надання житлової площі сім`ї ОСОБА_6 , яка виховує дитину інваліда та перебуває на обліку по поліпшенню житлових умов, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення №276 від 27 липня 2017 року «Про надання сім`ї ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_2 ». В квартирі проведено капітальний ремонт і доручено районній адміністрації видати ордер на жиле приміщення та укласти договір найму житлового приміщення. Таким чином, за змістом рішення №276 від 27 липня 2017 року житло було надано сім`ї ОСОБА_6 , так як вони перебували на обліку по поліпшенню житлових умов та враховуючи інвалідність дитини, при цьому у рішенні не йдеться про надання житла в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої 24 листопада 2013 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, судами не встановлювалось наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 будь-якої необережності, тим більше грубої, не встановлювалось чи дії ОСОБА_1 сприяли виникненню ситуації, при якій водій трамвая не змін уникнути наїзду на пішоходів. Більш того, виключно умисел потерпілого вливає на наявність підстав для відмови потерпілому у відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (т.4 а.с.216-217).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги КП «Одесміськелектротранс» в частині вимог про відшкодування моральної шкоди та про часткове задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , зміну рішення суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди дитині ОСОБА_4 з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо, зокрема, шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Юридична, зокрема, особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, або інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Із положень статті 1187 ЦК України, яка регулює відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слідують наступні висновки.

Підставами відповідальності за заподіяння шкоди є: шкода, протиправність діяльності, пов`язаної з підвищеною небезпекою для оточення, причинний зв`язок між джерелом підвищеної небезпеки та шкодою, що настала.

Цей вид відповідальності застосовується і за відсутності вини заподіювача, тобто має місце відповідальність незалежно від вини.

Суб`єктами відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є фізичні особи та юридичні особи; до них, зокрема, належать власники (володільці) транспортних засобів, використання, зберігання або утримання яких створює підвищену небезпеку.

Не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка експлуатує цей об`єкт внаслідок трудових відносин з володільцем цього джерела.

Суб`єктами права вимоги внаслідок заподіяння шкоди можуть бути, зокрема, пішоходи.

Закон вказує на ряд юридичних фактів, за наявності яких особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, може бути звільнена від відповідальності за заподіяну шкоду; до них належать непереборна сила і умисел потерпілого.

Якщо шкода виникла внаслідок непереборної сили, то причинного зв`язку між джерелом підвищеної небезпеки і шкодою немає. Тобто йдеться про вплив зовнішнього чинника стосовно джерела підвищеної небезпеки, який є основною причиною виходу джерела підвищеної небезпеки з-під контролю його володільця.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи, щоб їй заподіяли шкоду.

Груба необережність потерпілого не є обставиною, що звільняє особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від відповідальності.

Дорожньо-транспортна пригода мала місце 24 листопада 2013 року; в результаті пригоди трамвай Т-3 №3331, який є рейковим транспортним засобом, під керуванням водія ОСОБА_5 , що перебував у трудових відносинах з КП «Одесміськелектротранс», здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 , 1984 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження, завдавши потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження внесено 24 листопада 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170110003920; досудове розслідування проводилось за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження).

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013170110003920 надійшов до суду 03 грудня 2019 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України закрито у зв`язку зі смертю; цивільний позов про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Закриття кримінального провадження по пункту 5 частини 1 статті 284 УПК України за смертю обвинувачуваного не є обставиною, що реабілітує.

Позовні вимоги, зокрема, в частині відшкодування моральної шкоди, пред`явлено:

ОСОБА_1 /моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого та сина (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України);

ОСОБА_3 в інтересах малолітнього на той час сина ОСОБА_4 /моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (п.1 ч.2 ст.23 ЦК України); у душевних стражданнях, яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого та батька (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України);

ОСОБА_3 в своїх інтересах /моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо сина та чоловіка (п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральної шкоди вказаним особам завдано, що не заперечено відповідачем та підтверджено обставинами завдання шкоди; суб`єктом відповідальності за моральну шкоду є КП «Одесміськелектротранс» як володілець джерела підвищеної небезпеки (трамваю - рейкового транспортного засобу); моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, оскільки йдеться про шкоду, завдану каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Юридичних фактів, за наявності яких особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, може бути звільнена від відповідальності за заподіяну шкоду, не встановлено.

Так, про виникнення шкоди внаслідок непереборної сили не йдеться, а умислу потерпілого ОСОБА_1 чи малолітнього потерпілого ОСОБА_4 (усвідомленого бажання особи на заподіяння їй шкоди) не встановлено.

Груба необережність потерпілого не є обставиною, що звільняє особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від відповідальності.

Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для звільнення КП «Одесміськелектротранс» від відповідальності за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, володільцем якого підприємство є. Наявність/відсутність вироку обвинувального/виправдувального у відношенні ОСОБА_5 не впливає на право позивачів вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідальність за таку наступає незалежно від вини заподіювача.

Перебування ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп`яніння, та необачність ОСОБА_1 і ОСОБА_3 під час перебування з малолітньою дитиною у темну пору доби біля трамвайних колій тощо прийнято судом до уваги та враховано при визначенні розміру відшкодування шкоди.

Щодо застосування статті 1193 ЦК України, яка передбачає урахування вини потерпілого, на застосуванні якої наполягає КП «Одесміськелектротранс», то підстав для застосування даної правової норми не встановлено.

Так, за положеннями частини 1 статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Під умислом потерпілого розуміється усвідомлене бажання особи, щоб їй заподіяли шкоду, чого у даній справі не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні положень частини 2 статті 1193 ЦК України цивільне законодавство розрізняє просту і грубу необережність, що має значення при визначенні розміру відшкодування. При грубій необережності особа порушує елементарні правила поведінки, тому ступінь шкідливих наслідків досить великий. При простій необережності, навпаки, протиправність полягає у порушенні складних правил, у зв`язку з чим ступінь передбачення наслідків досить малий. У випадку коли заподіювач відповідає тільки за шкоду, а вина потерпілого виражена у формі грубої необережності, то враховуючи ступінь вини кожної зі сторін, можна говорити про зменшення розміру відповідальності заподіювача шкоди. Коли заподіювач відповідає незалежно від вини, то в разі наявності грубої необережності потерпілого розмір відшкодування повинен бути зменшений.

У справі, що переглядається грубої необережності потерпілого ОСОБА_1 , яка б сприяла виникненню шкоди, не встановлено. З огляду на обставини дорожньо-транспортної пригоди може йтися про просту необережність при перебуванні з малолітньою дитиною у темну пору доби біля трамвайних колій, проте проста необережність потерпілого не має наслідком зменшення розміру відшкодування шкоди в порядку застосування частини 2 статті 1193 ЦК України.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд першої інстанції керувався положеннями частини 3 статті 23 ЦК України, апеляційний суд з огляду на обставини справи не вбачає підстав для його зміни.

Посилання КП «Одесміськелектротранс» на необхідність врахування сприяння підприємства в отриманні сім`єю ОСОБА_6 квартири не приймаються як підстава для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

За положеннями частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Докази у справі щодо надання сім`ї ОСОБА_13 міською радою квартири для проживання з укладення договору найму не підтверджують, що дане є передбаченим частиною 3 статті 23 ЦК України «іншим способом» відшкодування сім`ї ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; вимоги апеляційних скарг в цій частині задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди дитині ОСОБА_4 суд першої інстанції не в повній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань малолітньої дитини, яка у трирічному віці зазнала тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до каліцтва (ампутації обох ніг), що є суттєвою зміною у житті ОСОБА_4 назавжди.

Враховуючи тривалість страждань, стан здоров`я потерпілої дитини, тяжкості заподіяного травмування, що має наслідком каліцтво з погіршенням здібностей та позбавленням можливості жити повноцінним життям тощо, апеляційний суд в межах заявленого грошового відшкодування 1000000,00 грн. вважає справедливим визначити грошове відшкодування моральної шкоди дитині ОСОБА_4 , 2010 року народження, у розмірі 700000,00 грн., приймаючи при цьому до уваги просту необережність батьків дитини при перебуванні з малолітньою дитиною у темну пору доби біля трамвайних колій. Вимоги апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди дитині підлягають задоволенню частково шляхом зміни розміру грошового відшкодування.

Рішення Суворовського районного суду м. Одесит від 07 квітня 2025 року в частині позовних вимог до КП «Одесміськелектротранс» про зобов`язання виплачувати на користь ОСОБА_4 виплати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно з дня постановлення рішення до досягнення ОСОБА_4 повноліття та в частині позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова група» про відшкодування майнової шкоди не оскаржено, відтак, в силу визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду в цій частині вимог при даному апеляційному перегляді справи не перевіряється.

В судовому засіданні 18 червня 2026 року апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами; надав позивачу ОСОБА_1 , представнику позивачів ОСОБА_2 , представнику відповідача КП «Одесміськелектротранс» Зуєвій І.І., які з`явилися в зал судового засідання, можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження, відпустки суддів, відрядження тощо ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 30 червня 2026 року, потому на 30 липня 2026 року, потому на 05 жовтня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Одесміськелектротранс» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Бочевар Михайла Павловича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючої в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , до комунального підприємства «Одесміськелектротранс», за участю третьої особи Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , до комунального підприємства «Одесміськелектротранс», за участю третьої особи Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (ЄДРПОУ 03328497) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого в м. Одесі, на відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 700000 грн. 00 коп.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до комунального підприємства «Одесміськелектротранс», за участю третьої особи Одеської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 05 жовтня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова