Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №946/8946/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1948/26

Справа № 946/8946/24

Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Адамова А.С. 26 лютого 2025 року у м. Ізмаїл Одеської області, -

встановила:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів, в якій просила: розірвати Договір №14062024 від 14.06.2024 року, укладений між позивачем та відповідачем; стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 25996,27 грн., у тому числі: 24630,00 грн. - сума основного зобов`язання; 293,54 грн. - 3% річних; 1072,73 грн. - інфляційні витрати; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 14.06.2024 року вона здійснила замовлення інформаційної (консультаційної) послуги у ФОП ОСОБА_2 , а саме: отримання Visitor Visa до Канади для ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Договір №14062024 від 14.06.2024 року) та здійснила оплату за послугу на суму 24630,00 грн. Однак, станом на теперішній час відповідач послуги не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Відповідно до розрахунку за період з 14.06.2024 по 05.11.2024 року, сума стягнення боргу становить: 25996,27 грн., у тому числі: 24630,00 грн. - сума основного зобов`язання; 293,54 грн. - 3% річних; 1072,73 грн. - інфляційні витрати.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 оскаржувані договори в електронному вигляді не були укладені та не підписані відповідними електронними підписами відповідно до вимог чинного законодавства.

Також судом не було перевірено оригінал договору №14062024 від 14.06.2024 року, укладений між позивачем та відповідачем.

Сторони про розгляд справи на 08.09.2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2024 року між ОСОБА_1 (замовником) та ФОП ОСОБА_2 (виконавцем) було укладено Додаток до договору №12062024 про надання інформаційних (консультаційних) послуг (т. 1 а.с. 26-27).

Згідно п. 1.1 Додатку до договору №12062024, Виконавець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Додатком про укладення Договору надання послуг візової підтримки, надати замовлені Замовником Послуги, а Замовник зобов`язується прийняти Послуги та сплатити їх вартість.

Згідно п. 1.2 Додатку до договору №12062024, Зміст Послуг візової підтримки визначається у офіційному листуванні, використовуючи засоби електронного/інтернет зв`язку, або соціальні мережі, а саме: електронна пошта, Viber, telegram, whatsapp, Instagram, а також обговорюється індивідуально щодо кожної Послуги, і включає в себе в тому числі, але не виключно: надання інформації щодо переліку документів, необхідних для отримання візи іноземної держави та виїзду за кордон; формування пакету документів, необхідних для виїзду за кордон, перевірка документів на їх відповідність нормативним вимогам; надання допомоги в заповненні анкет та аплікаційних форм; організація передачі документів в консульські установи та інші уповноважені органи; надання інформаційно-консультаційних послуг з питань, пов`язаних із виїздом за кордон.

Відповідно до п. 1.2 Додатку до договору №12062024, надання Послуг Виконавцем здійснюється за наступних умов: - Внесення Замовником плати за надання Послуги відповідно до її вартості, та сплати Замовником інших обов`язкових платежів; -Забезпечення Замовником повної і достовірної інформації та правильність написання своїх персональних даних; - Подання Замовником Виконавцю оформлені належним чином документи, для виконання зобов`язань за Договором, згідно переліку, вказаному Виконавцем (сканованих копій необхідного пакету документів у форматі PDF).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами у договорі не зазначено основну його умову — розмір плати за надані консультативні послуги та порядок оплати наданих послуг, у зв`язку із чим колегія суддів вважає, що зобов`язання за договором №12062024 у сторін не виникли.

14.06.2024 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №14062024 про надання інформаційних (консультаційних) послуг (т. 1 а.с. 28-29).

Позивач зазначала, що виконала свої зобов`язання за договором, однак відповідач попри те, що отримала кошти, послуги не надала та відмовилася повертати отримані кошти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (ч. 2 ст. 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1,2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини сторін за спірним договором регулюються положеннями Глави 63 ЦК України, де відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 906 ЦК України встановлено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у зв`язку з цим, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також цивільне законодавство передбачає й можливість розірвання договору про надання послуг.

Так, згідно ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У даному випадку колегія суддів приймає до уваги, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач фактично частково виконав Договори № №12062024, 14062024. Так, Замовник/позивач здійснила передоплату та надала особисті данні, а Виконавець/ФОП ОСОБА_2 надала позивачу необхідні інформаційні матеріали. Сума переказу через банківську систему грошових коштів здійснена позивачем 14.06.2024 року (день укладення договору), що відповідає п. 3.2 Договору № 14062024 від 14.06.2024 року та є підтвердженням вчинення Замовником дій відповідно до умов договору.

Згідно Договору №14062024, Виконавець (Відповідач) зобов`язується надавати Замовнику (Позивачу) інформаційні (консультаційні) послуги з отримання Visitor Visa до Канади.

Згідно п.п. 2.1. Договору такими послугами є: консультація стосовно необхідних документів; заповнення анкет та формування пакету документів; запис в візовий центр Канади; вклейка візи у візовому центрі Канади.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідачка скинула позивачці договір у Viber, та позивачка його не підписувала власноручно, однак усі умови договору були погоджені та підтвердженням згоди Позивача з умовами договору є вчинення нею певних дій: надання певних документів і оплата послуги за Договором № 14062024.

Отже, колегія суддів вважає, що вказаний договір є укладеним сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажити товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Виходячи з тлумачення п. 2 ст. 205, п. 2 ст. 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 зазначено, що направлення рахунку-фактури та подальша сплата коштів за ним є повноцінним укладенням договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, договір про надання послуг є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень, або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Згідно п. 1.1 Договору №14062024 про надання інформаційних (консультаційних) послуг, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов`язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату такі інформаційні (консультаційні) послуги: з отримання Visitor Visa до Канади для ОСОБА_3 та Надвоцької Мирослави в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору №14062024, Виконавець, надаючи передбачені в п. 1.1 цього Договору послуги, інформує (консультує) Замовника з наступних питань: консультація стосовно необхідних документів; заповнення анкет та формування пакету документів за вимогами країни; запис на біометрію в візовий центр Канади VFS Global; вклейка візи у візовому центрі Канади VFS Global.

Згідно п. 3.1 Договору №14062024, Замовник з моменту набрання чинності цього Договору надає Виконавцю необхідні документи та інформацію для виконання інформаційних (консультаційних) послуг, п. 3.2. Замовник сплачує Виконавцю плату в розмірі 24630 грн. (600 у.о.) (включаючи подачу анкети на візу), шляхом внесення коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, фактично договір передбачав надання інформаційних (консультаційних) послуг.

Договір було направлено позивачу файлом в месенджері Viber.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи роздруківками переписки сторін, а також відеозаписом огляду месенджера, що міститься на а.с. 233, т.1.

Згідно платіжної інструкції 0.0.3703647282.1 від 14.06.2024 року, позивачка перерахувала відповідачці 24630 грн. з призначенням платежу – сплата за туристичні послуги (т.1 а.с. 11).

Надання інформаційних послуг відповідно до п.п. 2.1 Договору № 14062024 підтверджуються скриншотами листування в месенджері Viber, яке підтверджене афідевітом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. (Додаток 3), відеозаписом, який підтверджує дотримання Виконавцем п. 1.2 Договору та надання Замовнику матеріалів, у вигляді: переліку документів, необхідних для оформлення туристичної візи до Канади; зразків заповнення анкети англійською мовою; зразків листів-запрошення англійською мовою; зразків доручення на отримання візи від одного з батьків на другого неповнолітнього апліканта та інше (т.1 а.с. 30-51).

З наданого відеолистування у месенджері (т. 1 а.с. 233) вбачається, що у переписку між сторонами були скинуті договори, з якими позивачка була ознайомлена, заперечень своїх не висловлювала, та на виконання договорів були вчиненні позивачкою дії щодо передачі відповідачу документів необхідних та здійснено оплату у повному обсязі як визначено відповідачем саме на виконання умов вказаних договорів.

Зі свого боку представник позивача не заперечував проти того, що 14.06.2024 року позивач здійснила замовлення інформаційної (консультаційної) послуги у ФОП ОСОБА_2 шляхом укладення договору №14062024 від 14.06.2024 року, на виконання умов якого сторонами здійснювались активні дії, зокрема, ОСОБА_1 здійснила оплату за договором, а ФОП ОСОБА_2 — надала передбачену договором консультацію.

Відтак, колегія суддів вважає вказаний договір таким, що породжує для сторін певні правові наслідки.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що з чотирьох перелічених у договорі послуг: консультація стосовно необхідних документів; заповнення анкет та формування пакету документів за вимогами країни; запис на біометрію в візовий центр Канади VFS Global; вклейка візи у візовому центрі Канади VFS Global, - відповідачем позивачці було фактично надано лише одну, - консультацію стосовно необхідних документів для отримання візи.

Таким чином, усього ФОП ОСОБА_2 , на підставі Договору №14062024, мало бути надано 4 консультативні послуги на суму 24630 грн.

Тобто, з викладеного вбачається, що вартість однієї послуги дорівнює, орієнтовно, 6157,50 грн. (24630/4=6157,50).

Відповідно, сума за Договору №14062024 про надання послуг, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 вартість трьох неотриманих послуг, а саме: заповнення анкет та формування пакету документів за вимогами країни; запис на біометрію в візовий центр Канади VFS Global; вклейка візи у візовому центрі Канади VFS Global, становить 18472,50 грн. (24630-6157,50=18472,50).

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку із чим рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових втрат за сплату судового збору за подачу позову у розмірі 1211,20 грн., то колегія суддів доходить висновку, що ця вимога є безпідставною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», позивач звільнена від сплати судового збору, у зв`язку із чим, остання може звернутися із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2025 року — скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 18472,50 гривень.

В решті позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 02 жовтня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе