Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №496/8251/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7055/26

Справа № 496/8251/25

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Вадовської Л.М., Коновалової В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Буран В.М., у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 Головне управління Пенсійного фонду України (далі по тексту – ГУ ПФУ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надмірно виплаченої пенсії у розмірі 29506,0 грн, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.

Відповідач двічі звертався до ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 відповідно до ст. 114 Закону, а саме 15.05.2025. Заява опрацьовувалась за екстериторіальним принципом спеціалістами ГУ ПФУ фонду України в Сумській області та ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області, які призначали пенсію та перевіряли пенсійну справу та розпорядженням ГУ ПФУ в Сумській області заявнику призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з 06.05.2025.

Пільговий стаж роботи обчислено з урахуванням наданих довідок № 375 від 02.08.2020 та № 376 від 02.08.2020, які не відповідають додатку № 5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, в редакції чинній на дату звернення за призначенням пенсії.

Відділом контрольно-перевірочної роботи №1 ГУ було надіслано лист 1500-0902-8/186577 від 05.12.2024 та листом № 1500-0902-8/42685 від 12.02.2025 повідомлено щодо узгодження перевірок з ПАТ Одеський НПЗ стосовно довідок виданих за період 18.08.1994 по 31.08.1998 та з 01.02.1999 по 04.10.2005.

Головне управління вказує, що ПАТ Одеський НПЗ не допускав до перевірки первинних документів без представника ПАТ Одеський НПЗ, який надає довідки для призначення (перерахунку) пенсії. На неодноразові запити відділу контрольно-перевірочної роботи № 1 ГУ щодо призначення відповідальної особи для співпраці з органами Пенсійного фонду України та з ПАТ Одеський НПЗ, відповідь від підприємства ПАТ Одеський НПЗ не була надана.

Враховуючи зазначене, періоди роботи за наданими довідками з 01.09.1998 по 31.01.1999 та з 01.02.1999 по 04.10.2005 не зараховано до спеціального стажу роботи.

У зв`язку з відмовою у призначенні пенсії за віком виникла переплата пенсії в сумі 29506,0 грн за період з 06.05.2025 по 31.07.2025 та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 26.08.2025 № 3127. Про суму переплати, її причину та необхідність її повернення відповідача повідомлено рекомендованим листом від 27.08.2025 № 1500-0404-8/144153. На теперішній час переплата не погашена.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області, в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кошти у розмірі 29506,0 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню відповідачем, як такі, що набуті без достатньої правової підстави в результаті його недобросовісних дій. При цьому, скаржником стверджується, що при розгляді справи необхідно врахувати, що незаконне втрачання коштів ПФУ тягне за собою дефіцит бюджету пенсійного фонду.

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.

Згідно довідки ПАТ «Одеський Нафтопереробний завод» від 02.08.2020 № 375 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана ОСОБА_1 про те, що працював повний робочий день на ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і за період з 01.02.1999 по 04.10.2005 виконував роботи з чистки резервуарів, посада робітник, за період з 01.02.1999 по 04.10.2005, 6 років 8 місяців 3 дні (а.с. 5).

Згідно довідки ПАТ «Одеський Нафтопереробний завод» від 02.08.2020 № 376 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана ОСОБА_1 про те, що працював повний робочий день на ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та за період з 18.08.1994 по 31.08.1998 виконував роботи з наливу бітуму, на посаду зливальника розливальника, зайнятого на зливанні і розливанні шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки технологічної бітумної установки технологічного цеху № 1, за період з 01.09.1998 по 31.01.1999 виконував роботи з монтажу, демонтажу, ремонту випробування, регулювання, налагодженню обладнання, агрегатів за професією посадою слюсар ремонтник товарно сировинного цеху (а.с. 5 зворот).

Відповідно до заяви 3439 від 15.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області та просив виконати призначення/перерахунок пенсії (а.с. 6-7).

Відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 Головного управління надіслано лист 1500-0902-8/186577 від 05.12.2024 та листом № 1500-0902-8/42685 від 12.02.2025 повідомлено щодо узгодження перевірок з ПАТ Одеський НПЗ стосовно довідок виданих за період 18.08.1994 по 31.08.1998 та з 01.02.1999 по 04.10.2005 (а.с. 13-14).

Рішенням від 20.08.2025 № 155350020290 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 12).

Позивачем відповідачу надсилалися листи з вимогою повернути надмірно отримані кошти, однак відповідачем кошти не повернуто (а.с. 10 зворот).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність передбачених законом обставини для стягнення з відповідача надміру виплаченої суми пенсії.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Згідно з ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають правова позиція Верховного Суду у справі № 6-91цс14 постанова від 02.07.2014 року).

Відповідно, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказане тлумачення положень ст.ст. 1212, 1215 ЦК України наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15.

Згідно встановлених судом матеріалів справи, відповідач – ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV.

При цьому на підтвердження наявності відповідного стажу відповідачем разом із заявами про призначення/перерахунок пенсії надано довідки ПАТ «Одеський Нафтопереробний завод» від 02.08.2020 № 375 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана ОСОБА_1 про те, що працював повний робочий день на ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і за період з 01.02.1999 по 04.10.2005 виконував роботи з чистки резервуарів, посада робітник, за період з 01.02.1999 по 04.10.2005, 6 років 8 місяців 3 дні (а.с. 5); а також довідку від 02.08.2020 № 376 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видана ОСОБА_1 про те, що працював повний робочий день на ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та за період з 18.08.1994 по 31.08.1998 виконував роботи з наливу бітуму, на посаду зливальника розливальника, зайнятого на зливанні і розливанні шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки технологічної бітумної установки технологічного цеху № 1, за період з 01.09.1998 по 31.01.1999 виконував роботи з монтажу, демонтажу, ремонту випробування, регулювання, налагодженню обладнання, агрегатів за професією посадою слюсар ремонтник товарно сировинного цеху (а.с. 5 зворот).

Зазначені довідки складені та засвідчені заступником генерального директора з виробництва ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» Макаровим О.Ю., якому згідно наявної в матеріалах довідки надано право підпису документів товариства (а.с. 11), містять печатку товариства та копії таких долучено до матеріалів справи безпосередньо позивачем.

Як стверджується скаржником саме через недобросовісність дій ОСОБА_1 утворилася сума переплати у розмірі 29506,0 грн. Посилання на наявність в даному випадку рахункової помилки ні матеріали позовної заяви, ні апеляційна скарга не містить.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведеними положеннями ЦК України та безпосередньо Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, підставами для повернення переплачених сум пенсії є: встановлення наявності рахункової помилки з боку ГУ Пенсійного фонду в Одеській області та наявності недобросовісності в боку набувача даних виплат, в даному випадку – відповідача ОСОБА_1 .

При цьому, як зазначено вище, в даній категорії справ добросовісність набувача презюмуються та відповідно тягар доказування наявності такої покладається безпосередньо на платника відповідних грошових сум. Тобто, позивач, звертаючись до суду із відповідними позовним вимоги, зобов`язаний надати в даному випадку, з огляду на його твердження та обґрунтування заявлених вимог, відповідні докази на підтвердження наявності факту недобросовісності дій набувача даних грошових коштів, а саме – ОСОБА_1 .

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами в розумінні положень ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Однак, як вбачається зі встановлених судом матеріалів справи, розпорядженням ГУ ПФУ в Сумській області відповідачу – ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 1 з 06.05.2025 на підставі поданих останнім заяв про призначення пенсії за віком, із долученими доводками про наявність відповідного стажу для призначення таких, які в свою чергу входять до визначеного порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, переліку документів, які підтверджують стаж роботи.

Позивачем в свою чергу будь-яких належних та достатніх доказів в розумінні положень ст. 76, 77 ЦПК України на підтвердження наявності факту недобросовісності з боку відповідача щодо набуття вказаних грошових коштів у вигляді переплати по пенсії в розмірі 29506,0 грн, не надано та до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлені всі фактичні обставини справи та зроблено правильний висновок щодо відсутності в даному випадку правових підстав для стягнення переплати по пенсії.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яке ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, які в свою чергу не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 29 вересня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді Л.М. Вадовська

В.А. Коновалова