Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №489/7833/25 — Миколаївський апеляційний суд

05.10.26

22-ц/812/1662/26

Справа № 489/7833/25 Головуюча у 1-й інстанції Щеглова Я. В.

Провадження № 22ц/812/1662/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

5 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , яка подана від його імені

адвокаткою Єлісєєвою Надією Олексіївною,

на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Щеглової Я. В. у місті Миколаєва зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Коллект Центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

24 вересня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 38 916 грн заборгованості за електронним кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначило, що 27 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3452377, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти на суму 9 000 грн строком на 30 днів до 27 жовтня 2021 року, зі сплатою одноразової комісії у розмірі 3% від суми кредиту за надання кредиту в сумі 270 грн, процентної ставки 0,38 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування в межах строку кредиту, а також із застосуванням стандартної (базової) ставки у 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що перевищує строк кредитування, визначений у пункті 1.3 договору, але не більше 60 днів, та з можливістю пролонгації договору на пільгових умовах.

Договір ОСОБА_1 не виконано, гроші кредитору не повернуто.

Тому за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 договором, первісним кредитором передано право вимоги на підставі укладеного 13 січня 2022 року за договором факторингу № 13-01/2022-79 ТОВ «Вердикт Капітал», та 10 січня 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр».

На момент звернення до суду, внаслідок невиконання зобов`язань позичальником, як боржником, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги про стягнення з нього заборгованості на загальну суму 38 916 грн, в тому числі, за тілом кредиту в розмірі 9 000 грн, процентами за користування кредитом в сумі 29 646 грн та 270 грн комісії.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 26 вересня 2025 року справу передано до Корабельного районного суду міста Миколаєва для розгляду за правилами підсудності.

Ухвалою судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 3 листопада 2025 року у справі відкрито провадження.

Відзиву на позовну заяву не надано.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 квітня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено, ухвалено про стягнення на користь товариства зі ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №3452377 від 27 вересня 2021 року в загальній сумі 38 916 грн. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення заборгованості за договором у повному обсязі, у зв`язку з його невиконанням.

В апеляційній скарзі відповідач, діючи через свою представницю, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення та порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким стягнути борг за тілом кредиту на суму 9 000 грн та за процентами за користування кредитом в межах строку кредитування в розмірі 1 026 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що розгляд справи у місцевому суді відбувся без його належного повідомлення, через його перебування на військовій службі, внаслідок чого він був позбавлений можливості викласти свої доводи та заперечення щодо пред`явленого позову.

Заперечував щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами 30 денного строку кредитування оскільки доказів автопролонгації позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять, а несплата або несвоєчасна сплата позичальником кредитних платежів не може слугувати належною підставою для продовження строку користування кредитом без вчинення сторонами договору відповідних дій. За наведеного вважав наявними підстави лише для стягнення процентів за користування кредитом виключно за період з 27 вересня по 27 жовтня 2021 року у розмірі 1 026 грн, а інші платежі після закінчення строку кредитування можуть бути нараховані лише в порядку статті 625 ЦК України.

Також вважав положення договору щодо сплати комісії нікчемними, оскільки за положеннями статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше 1 разу на місяць безоплатно повідомляє його інформацію про поточний розмір заборгованості, суму кредиту тощо.

Заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з відсутністю доказів її сплати та неспівмірністю їх розміру складності справи та обсягу виконаних робіт.

Посилався на відповідну судову практику.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про нарахування процентів за користування кредитом у відповідності до умов укладеного договору, з огляду на продовження його дії у разі наявності непогашеної заборгованості, та вважав вимогу про стягнення комісії за надання кредиту узгодженою за умовами договору згідно до норм чинного законодавства.

Спростував заперечення відповідача щодо завищення витрат та відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача в місцевому суді.

Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 17 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 5 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що на підставі ухвали Корабельного районного суду міста Миколаєва від 3 листопада 2025 року відкрито провадження за позовом ТОВ «Коллект Центр» та постановлено про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.89).

Копія ухвали про відкриття провадження 3 листопада 2025 року направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача та повернулась до суду 16 лютого 2026 року із відміткою «адресат відсутній» (а.с.80, 91-93).

За частиною 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Зокрема, відповідно до статті 277, частиною 5 статті 279 ЦПК України в ухвалі про відкриття провадження вирішує питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яку розглядає за відсутності учасників справи, якщо від них не надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження. Тому судова повістка та у випадках встановлених цим Кодексом разом з копіями відповідних документів згідно до частини 6 статті 128 ЦПК України надсилається відповідному учаснику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У цьому випадку днем вручення судової повістки відповідно до пунктів 1, 3-4 частини 8 статті 128 цього Кодексу є : розписка особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм процесуального права та за встановлених обставин, слід виснувати, що судом першої інстанції під час розгляду справи за позовом пред`явленим до ОСОБА_1 не допущено процесуальних порушень щодо його належного повідомлення про наявність та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, внаслідок чого підстави для скасування рішення місцевого суду у відповідності до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України відсутні.

Посилання представниці відповідача у змісті пред`явленої скарги на проходження ОСОБА_1 військової служби, як підстави для обов`язкового скасування рішення суду, не є слушним, оскільки з наданої до скарги довідки слідує, що ОСОБА_1 мобілізований з 22 січня 2026 року, в той час, коли повідомлення з ухвалою направлено йому за зареєстрованим місцем проживання 3 листопада 2025 року, і ним не повідомлено суду про зміну свого місця знаходження, внаслідок чого він вважається особою, що належно повідомлена про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання.

Переглядаючи справу за іншими доводами відповідача в частині помилкового визначення періоду нарахування процентів та нікчемності комісії, слід врахувати наступне.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положення цих статей застосовується і до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» цієї глави і не випливає із суті кредитного договору, а особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина 3 статті 1054 ЦК України), зокрема, і стосовно нарахування процентів (стаття 1056? ЦК України)

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

При вирішенні справи судом встановлено, що 27 вересня 2021 року, після заповнення анкети-заяви на кредит №3452377 між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3452377 на суму 9 000 грн строком на 30 днів, тобто до 27 жовтня 2021 року зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 0,38% на день від фактичного залишку кредиту в сумі 1 026 грн, одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 3% від суми кредиту на суму 270 грн відповідно до пункту 1.5.1. цього договору. Із встановленням стандартної (базової) процентної ставки за договором в розмірі 5% на день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, яким відповідно до пункту 2.3.1.2 є пролонгація на стандартних умовах, у випадку фактичного продовження позичальником користування кредитними коштами на один день, після завершення строку кредитування, визначеного у пункті 1.3, але не більше як на 60 днів поспіль. Узгоджено графік платежів (а.с.55, 25-29, 45).

Укладений договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора V77007(а.с. 25-29).

В день підписання договору кредитором ТОВ «Мілоан» із використанням сервісу LIQPAY здійснено 27 вересня 2021 року о 19 годині 40 хвилині платіж на суму 9 000 грн на картку 536354*94 згідно договору 3452377 (а.с.61зв).

Таким чином обставини та факти стосовно укладення договору підтверджено за допомогою письмових доказів, що містяться у матеріалах справи, та у змісті поданої апеляційної скарги відповідачем не заперечуються, яким оспорюються строки та порядок нарахування процентів за отриманими в користування коштами позики.

Заперечуючи проти нарахування процентів за межами 30ти днів, визначених у пункті 1.3, відповідач вказав на безпідставне нарахування процентів поза межами цих строків, так як ним не здійснена пролонгація договору та судом не враховано наявність у нього статусу військовослужбовця.

Втім, підстав для врахування положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за яким військовослужбовці не сплачують штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом, немає, оскільки проценти за користування виданим кредитом нараховані в період з 28 вересня 2021 року по 26 грудня 2021 року, а ОСОБА_1 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, починаючи з 22 січня 2026 року (а.с.111 зв) , тобто борг за користування кредитом у відповідача утворився до виникнення у нього статусу військовослужбовця та права на звільнення від сплати процентів.

З детального розрахунку кредитної заборгованості, наданого первісним кредитором, вбачається (а.с.62-63), що відповідачем після отримання кредитних коштів, за умовами погодженого договору одноразова комісія в розмірі 270 грн не сплачена, а також не здійснена сплата жодного платежу за період використання кредитних коштів, як до спливу строку кредитування на 30 днів, так і до 26 грудня 2021, строку пролонгації договору позичальником на стандартних умовах протягом 60ти днів, у зв`язку з відсутністю погашення у цей період боргу за отриманими кредитними коштами (а.с.25-29).

Ці обставини правильно встановлені судом, ним надана змістовна оцінка, з огляду на отримання відповідачем 9 000 грн кредитних коштів, без належного їх повернення, як в період строку кредитування, визначеного пунктом 1.3, так і в період його пролонгації відповідно до пункту 2.3.1.2, у зв`язку з фактичним продовженням позичальником користуватися сумою кредиту, та не сплатою ним одноразової комісії, узгодженої сторонами за умовами договору в розмірі 270 грн, та без погашення процентів, як в період строку, визначеного пунктом 1.3, так і в період строку, визначеного в пункті 2.3.1.2 та пункті 1.6.

Тобто судом правильно встановлені обставини в частині розрахунку, наданого первісним кредитором, за яким нараховано борг з погашення суми тіла кредиту в розмірі 9 000 грн та процентів за користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредиту і до 27 жовтня 2021 року за ставкою, визначеною у пункті 1.5.2 договору, у період пролонгації за фактичним користуванням кредитними коштами без їх погашення в період з 28 жовтня 2021 року і до 8 листопада 2021 року за ставкою, передбаченою у пунктах 1.6, 2.3.1.2 договору, і в подальшому, до закінчення 60 ти днів пролонгації за зменшеною ставкою на розсуд кредитора, але до 26 грудня 2021 року, на загальну суму 10 746 грн (а.с.63)

Крім того висновки суду про стягнення з відповідача на користь товариства комісії у розмірі 270 грн, узгоджуються не лише зі змістом договору, а і відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції чинній станом на день укладення кредитного договору, встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тому ці витрати (комісія) повинні бути сплачені позичальником у разі визначення їх у змісті договору та за відсутністю обов`язку кредитора згідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» надати їх споживачу безкоштовно, а саме коли кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Між тим, в укладеному сторонами договорі зазначено та погоджено сплату позичальником одноразової комісії за надання кредиту в сумі 270 грн, тобто такі умови договору узгоджені між кредитором та позичальником, які є вільними в укладенні договору під час визначення його умов, та відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не стосуються надання послуг, що у розумінні статті 11 цього Закону надаються кредитором безкоштовно і тому до нарахування та стягнення цієї комісії, визначеної у договорі, не можуть бути застосовані положення частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», за якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, можуть бути визнані нікчемними.

За такого доводи відповідача та його представниці у цій частині не заслуговують на увагу, так як не спростовують обґрунтованість нарахування первісним кредитором заборгованість за укладеним договором на загальну суму 20 016 грн, яка складається з: боргу за тілом кредиту на суму 9 000 грн, боргу з процентів за користування кредитом на суму 10 746 грн та 270 грн комісії.

Ця загальна сума боргу за електронним кредитним договором позичальником не погашена та передана 13 січня 2022 року первісним кредитором ТОВ «Мілоан» за договором факторингу № 13-01/2022-79 ТОВ «Вердикт Капітал», яким 10 січня 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 ця вимога передана позивачу ТОВ «Коллект Центр», за яким ним набуто право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним ним з ТОВ «Мілоан» (а.с.8-24, 30-41).

Не отримавши погашення, новий кредитор звернувся до суду з позовом, за яким пред`явив вимоги не лише за отриманим правом вимагати борг, що нарахований первісним кредитором, а ще додатково нарахував суми процентів за договором в розмірі 18 900 грн, які теж пред`явив до стягнення.

На обставини та підстави нарахування новим кредитором процентів за договором суд першої інстанції уваги не звернув та не врахував, що первісним кредитором фактору передано лише право наявної вимоги, тобто вимоги, строк виконання якої настав, що виключає подальше нарахування сум фактором чи наступним новим кредитором.

В той же час не враховано і відсутність підстав для нарахування процентів за стандартною процентною ставкою відповідно до статті 625 ЦПК України, яка хоча і передбачена за умовами договору, але за умовами пункту 4.2 цього договору передбачає такий обов`язок позичальника по сплаті процентів виключно після відповідної вимоги кредитора (а.с.27).

За наведеного колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих, після спливу строку кредитування та стандартної пролонгації договору протягом 60ти днів, процентів в сумі 18 900 грн.

Таким чином, апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення суду відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, за яким вимоги слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг за кредитним договором на загальну суму 20 016 грн.

Під час зміни судового рішення в частині задоволення позовних вимог, слід одночасно його змінити в частині розподілу судових витрат, як в сумі судового збору, так і в частині стягнення витрат за правничу допомогу, з огляду на часткове задоволення вимог та з урахуванням заперечень відповідача стосовно їх співмірності та обґрунтованості.

У цьому разі суд може зменшити розмір судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції до 1 245 грн 93 коп. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за статтею 137 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення, як позову, так і скарги, а також відповідність таких витрат критеріям, визначеним частиною 3 статті 141 ЦПК України, з власної ініціативи та з врахуванням оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують, і з огляду на конкретні обставини справи.

Тому, на переконання колегії суддів, розмір витрат на правничу допомогу для відшкодування за рахунок відповідача слід визначити в розмірі 4 000 грн.

Також за наслідками перегляду справи відповідно до статті 141 ЦПК України слід розподілити витрати, що поніс відповідач у суді апеляційної інстанції, та стягнути з позивача на користь відповідача 1 764 грн 70 коп. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені представницею ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 1 квітня 2026 року змінити, зазначивши про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за кредитним договором №3452377 від 27 вересня 2021 року заборгованість в загальній сумі 20 016 грн, яка складається з: боргу за тілом кредиту на суму 9 000 грн, боргу за процентами за користування кредитом на суму 10 746 грн та 270 грн комісії, а також 1 245 грн 93 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 000 грн витрат на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 1 764 грн 70 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова