Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №484/1605/26 — Миколаївський апеляційний суд

30.09.26

22-ц/812/1487/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа №484/1605/26

провадження №22-ц/812/1487/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н. С.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Маржиної Т. В. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну порядку стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який обґрунтовувала наступним.

Позивачка вказувала, що сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2022 року з ОСОБА_3 стягнуто на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 24 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Однак наразі розмір аліментів, який вона отримує на утримання сина, є недостатнім для його належного утримання, оскільки він підріс, збільшилися витрати на його харчування, освіту, лікування, розвиток та інші необхідні потреби дитини. Рівень доходів і прожитковий мінімум значно зросли. Також зросли ціни на товари та послуги. Сума аліментів у 3000,00 грн вже не покриває реальні потреби дитини.

Позивачка зазначала, що наразі відповідач проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, а тому отримує грошове забезпечення, надбавки та премії, що дозволяє стягувати з нього аліменти у частці від доходу. Рівень доходу відповідача істотно зріс порівняно з моментом попереднього судового рішення, що дає можливість більш справедливо розподілити обов`язки щодо утримання дитини.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила змінити спосіб та розмір стягнення аліментів: замість твердої грошової суми 3000,00 грн встановити аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог у розмірі частки його доходів заперечував. Вказував, що згоден на збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі до 10 000, 00 грн з урахуванням віку дитини та збільшення витрат на її утримання. Крім того зазначав, що проходить військову службу та несе чимало додаткових витрат, які пов`язані із забезпеченням власних військових потреб, придбанням спорядження, екіпірування, транспортні витрати, витрати на оренду житла та інші витрати, необхідні для належного виконання службових обов`язків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, визначений на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2022 року (справа №203/5097/21).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, який виданий на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/5097/21, провадження №2/203/494/22 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій суму в розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 24 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Розмір аліментів, який був встановлений раніше за рішенням суду наразі є очевидно недостатнім для нормального життя та розвитку дитини. Однак, оскільки відповідач має на утриманні ще одну малолітню дитину, суд вважав, що позовні вимоги позивачки можуть бути задоволені частково у розмірі 1/6 частки доходів відповідача, що є достатнім для забезпечення фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в частині визначення розміру аліментів скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначала, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не може сплачувати аліменти у вказаному нею розмірі.

Також позивачка вказувала, що на її думку, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку та без належного обґрунтування зменшив заявлений нею розмір аліментів до 1/6 частки доходів відповідача. Сам по собі факт наявності у відповідача іншої дитини, на її думку, не є безумовною та автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім того позивачка зазначала, що суд першої інстанції не встановив розмір доходу відповідача та не з`ясував чи буде визначена ним частка доходів відповідача відповідати тому розміру утримання дитини, який сам відповідач визнав можливим сплачувати.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно, фактично визнавши наявність достатнього матеріального становища для забезпечення належного утримання дитини.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_3 через представника ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2022 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи з 24 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Син сторін ОСОБА_9 проживає разом із матір`ю у м. Первомайську Миколаївської області.

Він та позивачка є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 10 травня 2022 року.

Відповідно до довідки закладу дошкільної освіти №14 «Казка» м. Первомайську Миколаївської області від 17 березня 2026 року ОСОБА_10 відвідував заклад дошкільної освіти №14 «Казка» з 18 травня 2023 року.

Згідно із посвідченням № НОМЕР_1 від 30 червня 2025 року ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій.

Відповідач є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, відповідь на відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18 та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відбулися зміни у матеріальному стані у бік його покращення, про що свідчать досліджені докази про те, що він наразі має постійне джерело доходів як військовослужбовець ЗСУ та має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж 3000,00 грн, а саме 10 000,00 грн, що зазначено у відзиві на позовну заяву, що обумовлюють можливість змінити спосіб стягнення аліментів на частку від доходу відповідача та визначення розміру аліментів у розмірі 1/6 частки доходів відповідача, а не як просила позивачка, оскільки відповідач має на утриманні ще одного малолітнього сина.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Суд повно і всебічно дослідивши обставини справи, дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів на частку від доходу відповідача, оскільки досліджені докази свідчать про наявність у нього постійного доходу, та визначення розміру аліментів у розмірі 1/6 частки доходів відповідача, оскільки він має на утриманні ще одного малолітнього сина.

Посилання позивачки на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не може сплачувати аліменти у вказаному нею розмірі та, що сам по собі факт наявності у відповідача іншої дитини не є безумовною та автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Стаття 182 СК України зобов`язує суд при визначенні розміру аліментів враховувати наявність у платника аліментів інших дітей.

Доводи позивачки про те, що суд першої інстанції не встановив розмір доходу відповідача та не з`ясував чи буде визначена ним частка доходів відповідача відповідати тому розміру утримання дитини, який сам відповідач визнав можливим сплачувати, не заслуговують на увагу, оскільки позивачка просила стягувати аліменти саме у частці від доходу відповідача, не погоджувалася з запропонованим відповідачем розміром аліментів у сумі 10 000,00 грн, а тому визначення судом розміру аліментів з урахуванням досліджених доказів у розмірі 1/6 частки доходів відповідача відповідає встановленим обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.