Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №468/1139/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.09.26

22-ц/812/1497/26

Єдиний унікальний номер судової справи 468/1139/25

Номер провадження 22-ц/812/1497/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

29 вересня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та її представника - адвоката Максименко С.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Максименко Світланою Вікторівною, рішення, яке ухвалено Баштанським районним судом Миколаївської області 05 травня 2026 року, під головуванням судді Муругова В.В. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з онуком, визначення способу участі у вихованні онука та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні онука, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчий комітет Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, Служба у справах дітей Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, Виконавчий комітет Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні онука.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що її син, ОСОБА_3 , проживав в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та вони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В грудні 2022 року син з невісткою розірвали шлюб, після чого ОСОБА_2 уїхала проживати в с. Новополтавка Баштанського району Миколаївської області.

Останнім часом відповідач створює перешкоди для спілкування та участі позивача у вихованні її онука, не дає забирати онука додому позивача, не дає можливості бачитись та спілкуватись з онуком.

На підставі викладеного, позивач просила ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у спілкуванні з онуком.

Визначити спосіб її участі у спілкуванні та вихованні онука шляхом:

- зустрічі та спільного дозвілля без присутності матері щотижня у будь-який один вихідний день за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням та згодою самої дитини за місцем проживання позивача, в тому числі із ночівлею один раз на місяць за бажанням та згодою самої дитини;

- зустрічі з онуком за бажанням та згодою останнього без присутності матері щороку у день народження баби, в тому числі в майбутньому і у позашкільний час, до 20.00 год.;

- зустрічі з онуком за його бажанням та згодою без присутності матері щороку наступного дня після його дня народження, в тому числі згодом і у позашкільний час, до 20.00 год.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач не надала доказів перешкоджання їй у спілкуванні з онуком, а відповідач наявність таких фактів заперечує.

Відповідач заперечувала проти визначених позивачем способів її участі у спілкуванні та вихованні онука, оскільки спілкування баби з онуком без присутності матері не відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої дитини. Крім того, з позивачем проживає батько дитини, якому рішенням органу опіки та піклування визначена можливість побачень з дитиною лише у присутності матері, тому це суперечитиме такому рішенню органу опіки та піклування.

Також вказувала, що з позивачем проживають інші особи, щодо яких судом розглядалось кримінальне провадження за ч.1 ст.263 КК України, тому відвідування дитиною вказаного житла може негативно вплинути на право дитини перебувати в безпечному середовищі.

Крім того, відповідач просила стягнути з позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в межах орієнтовної суми в 80 000 грн.

В липні 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала до районного суду зустрічний позов, в якому вказувала, що не проти того, щоб баба та дід спілкувалися з онуком та брали участь у його вихованні. Підтримує ініціативи зустрічей баби, діда, батька з дитиною, не чинить їм перешкод у спілкуванні з дитиною та його вихованні. Разом з тим, прагне щоб в даному спілкуванні та вихованні були забезпеченні якнайкращі інтереси малолітньої дитини.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила визначити позивачу інший спосіб участі у спілкуванні та вихованні онука шляхом її побачень (зустрічей) з онуком у присутності матері за місцем проживання дитини, до того, як дитині виповниться 6 років, день та час зустрічей має узгоджуватися з матір`ю дитини за 5 днів до зустрічі; побачень (зустрічей) з онуком без присутності матері за місцем проживання дитини 3 рази на місяць по 4 години, після того, як дитині виповниться 6 років, день та час зустрічей має узгоджуватися з матір`ю дитини за 5 днів до зустрічі. Відповідні зустрічі повинні відбуватися лише за умови задовільного самопочуття та стану здоров`я дитини на момент зустрічі.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2025 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено спосіб участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- зустрічі та спільного дозвілля без присутності матері щотижня у будь-який один вихідний день за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням та згодою самої дитини в населеному пункті за місцем проживання дитини до 17.00 год.;

- зустрічі з онуком за бажанням та згодою останнього без присутності матері щороку у день народження баби в населеному пункті за місцем проживання баби до 19.00 год.;

- зустрічі з онуком за його бажанням та згодою без присутності матері щороку наступного дня після його дня народження в населеному пункті за місцем проживання дитини до 19.00 год.

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині вимог про усунення перешкод в спілкуванні з онуком відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні онука відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 344 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування різниці у судових витратах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд дійшов висновку, що запропоновані в первісному позові періодичні побачення баби з онуком, в тому числі пов`язані з днями їх народження, в достатній мірі забезпечать реалізацію її передбачених в ст.257 СК України прав. Разом з тим, щодо можливості позивачем забирати дитину до себе додому, в тому числі на ночівлю, то суд зазначив, що мати дитини категорично таку можливість заперечила. Натомість суду надані докази того, що за місцем проживання позивача допускалось незаконне зберігання зброї, що підтверджене вироком, який набрав законної сили. Підтверджені судовим рішенням факти зберігання за місцем проживання позивача зброї безумовно становлять небезпеку для оточуючих мешканців такого житла, в тому числі для малолітньої дитини, та її перебування в такій обстановці не відповідатиме найвищим інтересам дитини на розвиток у безпечному середовищі. Тому, суд виснував, що вимоги первісного позову про побачення баби з онуком за її місцем проживання та з можливістю його ночівлі на даному етапі розвитку дитини не підлягають задоволенню.

Також суд не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо необхідності присутності матері при побаченнях баби з онуком, зазначивши, що такі побачення можливі без присутності матері з метою уникнення конфліктних ситуацій між матір`ю та бабою дитини та вік дитини дає можливість саме таких зустрічей.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд зазначив, що в даній справі спір стосується реалізації бабою її прав на спілкування з онуком та визначення способів такого спілкування та участі у вихованні дитини і в такому спорі не порушенні власне права відповідача ОСОБА_2 , як матері дитини, за захистом яких вона б мала звернутись до суду з відповідним позовом. В даному випадку відповідач може в межах ініційованого позивачем позову заперечувати проти вимог позову, запропонувавши інші спосіб та порядок участі баби у вихованні онука.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через представника - адвоката Максименко С.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині встановлення способу участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зустрічей бабусі з онуком за бажанням та згодою останнього без присутності матері щороку у день народження баби в населеному пункті за місцем проживання баби та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Змінити рішення суду в частині встановлення способу участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зустрічі та спільного дозвілля без присутності матері щотижня у будь-який один вихідний день за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням та згодою самої дитини в населеному пункті за місцем проживання дитини до 17.00 год. та зустрічі з онуком за його бажанням та згодою без присутності матері щороку наступного дня після його дня народження в населеному пункті за місцем проживання дитини до 19.00 год, виклавши рішення суду в цій частині в наступній редакції:

Визначити спосіб участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

- зустрічі та спільного дозвілля в присутності матері у першу, другу та четверту неділю місяця за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за бажанням та згодою самої дитини в населеному пункті за місцем проживання дитини з 13.00 год. до 17.00 год.;

- зустрічі з онуком за його бажанням та згодою в присутності матері щороку наступного дня після його дня народження або наступного дня після повернення онука додому у разі святкування дня народження у місці, відмінному від місця проживання дитини, в населеному пункті за місцем проживання дитини з 15.00 год. до 19.00 год.

Також відповідач просила розподілити судові витрати за наслідками розгляду апеляційної скарги та стягнути з ОСОБА_1 на її користь судовий збір в розмірі 1 816 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначила, що встановлений судом порядок спілкування баби з онуком станом на час розгляду справи не направлений на забезпечення якнайкращих інтересів дитини та не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справи щодо її фактичних обставин.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення про зустрічі позивача з онуком без присутності матері не враховано: 1) віку дитини - 4 (чотири) повних роки та особливостей психоемоційного розвитку дитини в цьому віці і її гнучкість впливу з боку дорослих; 2) конфліктну ситуацію між бабою дитини та її матір`ю, та відповідно можливість негативного впливу баби на психоемоційний стан дитини через негативне ставлення до відповідачки; З) оточення позивача, зокрема проживання позивача та осіб, які притягненні до кримінальної відповідальності за незаконне зберігання за її місцем проживання зброї і відповідні досить вагомі з цього приводу побоювання відповідача щодо належної безпеки дитини під час спілкування із бабусею без присутності матері.

Також вказувала, що зазначений судом графік не покликаний на створення стабільних умов щодо виховання бабусею онука та їх часу спілкування, оскільки не визначає часу початку таких зустрічей, а лише фіксує кінець зустрічі, яка відповідно може тривати з 00.00 год. відповідного дня, та може цілком порушувати режим дитини, оскільки зазначеним рішенням судом фактично визнано право бабусі на спілкування з онуком у будь-який час з 00.00 год. відповідного дня до часу, визначеного судом як кінцевий.

Наведене свідчить про відсутність повного та всебічного з`ясування обставин справи судом, не врахування інтересів дитини в частині забезпечення її правом на інформацію про початок зустрічі з бабусею, не встановлення у відповідності до вимог законодавства часових проміжків зустрічей бабусі та онука.

Звернуто увагу на те, що зустрічі бабусі та онука в день народження бабусі в населеному пункті за місцем проживання бабусі без присутності матері не направлені на забезпечення якнайкращих інтересів дитини, та створюють відповідну небезпеку для дитини через встановлені у справі фактичні обставини. Визначивши зустрічі з онуком за його бажанням та згодою без присутності матері щороку наступного дня після його дня народження в населеному пункті за місцем проживання дитини до 19.00 год., судом не враховано, можливість від`їзду дитини на дні народження з метою їх святкування та можливості зустрічей в найближчі дні після повернення дитини додому, що вкотре не враховує якнайкращі інтереси дитини.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про усунення перешкод в спілкуванні з онуком та зустрічного позову про визначення способу участі у вихованні онука сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвом про народження, виданим Баштанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 18 листопада 2022 року, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.13).

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 малолітня дитина проживає разом з матір`ю (протилежного не встановлено). Так, згідно з довідкою Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 23 вересня 2025 року ОСОБА_2 фактично проживає з неповнолітнім сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.214).

Позивач ОСОБА_1 є рідною бабою дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.12,13).

Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області від 19 грудня 2022 року за №141 батькові дитини ОСОБА_3 визначені способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом зустрічей з дитиною двічі на тиждень у присутності матері (том 1 а.с.102 -103).

Вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 липня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі (том 1 а.с.210-212).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області від 27 січня 2026 року №11 орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_4 шляхом спільно обумовлених зустрічей у присутності матері ОСОБА_2 (том 2 а.с.16-18).

На тепер, між сторонами виник спір щодо порядку і способу участі позивача у вихованні онука та спілкуванні з ним.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У частині 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У частинах 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).

У частині 2 статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Згідно з ч.ч.2,8,9,10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.

За правилами ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Частини 5,6 ст.19 СК України передбачають, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За вимогами ч.1 ст.263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

За приписами ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Конструкція ст.159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.

Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх внуків в першу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та внуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до внука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №295/13297/18 вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (ч.ч.2,3 ст.257 СК України).

У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі №607/13092/16-ц зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

У справах зі спорів щодо участі баби, діда у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує.

Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. russia» від 05 березня 2019 року, §82).

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, спір стосується права бабусі на спілкування зі своїм онуком та встановлення графіку спілкування з ним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ОСОБА_1 (баба) має право спілкуватися зі своїм онуком на підставі положень ст.257 СК України.

Водночас, проаналізувавши вищевикладене, оцінивши висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення способу та порядку участі баби у вихованні малолітньої дитини, врахувавши вік малолітньої дитини, факт тривалого неспілкування баби з онуком, відстань між місцем проживання позивача та місцем проживання дитини, визначений графік зустрічей батька дитини, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити визначений судом першої інстанції спосіб участі баби у вихованні та спілкуванні з онуком шляхом:

зустрічі та спільного дозвілля без присутності матері ОСОБА_2 у першу, другу та четверту неділю кожного місяця за попередньою домовленістю з матір`ю дитини в населеному пункті за місцем проживання дитини з 12.00 год. до 17.00 год.;

зустрічі з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 щороку наступного дня після його дня народження або наступного дня після повернення онука додому у разі святкування дня народження у місці, відмінному від місця проживання дитини, в населеному пункті за місцем проживання дитини з 12.00 год. до 17.00 год.

При цьому, при вирішенні справи, колегією суддів не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з онуком буде перешкоджати нормальному його розвитку, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до переконання, що спілкування баби із онуком буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і бабусі.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення таких зустрічей у присутності матері не беруться колегією суддів до уваги, оскільки зважаючи на конфлікт між сторонами, присутність матері може бути перешкодою для налагодження стосунків між бабою та дитиною. До того ж, у матеріалах справи відсутні докази того, що зустрічі позивача з онуком без присутності матері за місцем проживання дитини суперечать інтересам дитини.

До того ж, колегія суддів зауважує, що присутність відповідача під час зустрічей позивача з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі (постанова Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №466/3563/19 (провадження №61-5280св22)).

Колегія суддів також вважає за необхідне встановити місцем для спілкування саме місце проживання дитини, що відповідно говорить про те, що саме бабуся у визначений час має прибути за місцем проживання дитини.

Стосовно визначення бабусі для спілкування дня, пов`язаного зі святкуванням її дня народження за місцем проживання останньої, то колегія суддів вважає, що визначення судом дня для такого спілкування та можливості такого спілкування за місцем проживання баби, з урахуванням ситуації в країні не буде відповідати, як найкращим інтересам дитини, так і позбавить мати виконувати свій основний обов`язок щодо забезпечення дитині безпечного життя.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі зміни обставин, бабуся чи батьки дитини вправі за домовленістю між собою та з урахуванням динаміки стосунків із дитиною врегулювати по іншому питання щодо участі в її утриманні, вихованні, питанні спілкування з дитиною, а з спливом часу та можливою зміною обставин не позбавлені права встановленим порядком у будь-який час по-новому врегулювати спірні питання.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.

Також Верховний Суд у постановах від 10 березня 2021 року у справі №686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі №565/1501/19 вказав, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.13, ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У справі, що переглядається, предметом позову є установлення порядку участі бабусі у вихованні онука.

При цьому, тлумачення ч.2 ст.159 СК України дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків (баби, діда) у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною.

З урахуванням наданих суду повноважень у цій категорії справ установлення судом апеляційної інстанції способу участі ОСОБА_1 у вихованні онука, не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог та порушення принципу диспозитивності.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що аргументи апеляційної скарги частково є виправданими, тому рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року в частині часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в оскаржуваній частині щодо визначення позивачу способу її участі у вихованні онука та часу їхнього спілкування підлягає зміні. Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову про усунення перешкод у спілкуванні дитиною та відмови у задоволенні зустрічного позову не є предметом апеляційного перегляду.

Щодо судових витрат, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявила, зокрема, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000 грн. та судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 816 грн. 80 коп.

Так, судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судовим рішенням (постановою), колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу відповідача, то вона має право на відшкодування їй судового збору в розмірі 454 грн. 20 коп. пропорційно до кількості задоволених/відхилених вимог.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до умов ч.ч.4-6 ст.137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Встановивши, що інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Максименко С.В., а понесені витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, врахувавши характер правовідносин, конкретні обставини у даній справі, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, такі як, їх співмірність зі складністю справи, перелік виконаних адвокатом робіт, а також врахувавши заперечення позивача ОСОБА_1 щодо їх стягнення, колегія суддів, керуючись принципами справедливості та верховенства права, вважає за необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст.367,374,375,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Максименко Світланою Вікторівною, - задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року в частині визначення способу участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , - змінити.

Визначити спосіб участі баби ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

зустрічі та спільного дозвілля без присутності матері ОСОБА_2 у першу, другу та четверту неділю кожного місяця за попередньою домовленістю з матір`ю дитини в населеному пункті за місцем проживання дитини з 12.00 год. до 17.00 год.;

зустрічі з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 щороку наступного дня після його дня народження або наступного дня після повернення онука додому у разі святкування дня народження у місці, відмінному від місця проживання дитини, в населеному пункті за місцем проживання дитини з 12.00 год. до 17.00 год.

В частині розподілу судових витрат - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, надану в апеляційній інстанції в сумі 2 000(дві тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 05 жовтня 2026 року