Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №144/1781/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/1781/25

Провадження № 22-ц/801/1459/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 144/1781/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.07.2012 за життя ОСОБА_2 власноруч підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі укладеного договору позичальник отримав такий платіжний інструмент: кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 01/18, тип – “Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки. Для користування кредитним лімітом в подальшому позичальник також отримав такі платіжні інструменти: 1. кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії – 11/21, тип – “Універсальна GOLD”; 2. кредитну картку номер – НОМЕР_3 , строк дії – 11/25, тип – “Універсальна GOLD”. Крім цього, позичальник користувався кредитною карткою НОМЕР_4 , отриманої на підставі Анкети-заяви від 25.03.2011.

08.12.2021 позичальник підписав власноруч заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте, припинив повертати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, у зв`язку з порушенням зобов`язань позичальником та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на теперішній час заборгованість позичальника становить 32 985,88 грн (заборгованість за тілом кредиту).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. 26.10.2023 банк направив претензію кредитора до Теплицької державної нотаріальної контори, яка у листі від 02.11.2025 підтвердила заведення нею спадкової справи після смерті позичальника, однак не надала інформації про його спадкоємців. 10.01.2024 банк з метою уточнення інформації про спадкоємців позичальника направив лист до Теплицької державної нотаріальної контори, відповіді на який не отримав. 31.03.2025 Теплицький районний суд Вінницької області ухвалою по справі №144/452/25 витребував спадкову справу, з якої банк вперше дізнався, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідач. 01.10.2025 банк додатково направив претензію на адресу відповідача щодо сплати заборгованості за договором. 18.10.2024 банком також була направлена претензія відповідачу як на той момент потенційному спадкоємцю. Проте, станом на теперішній час, заборгованість за договором не погашена. У зв`язку із зазначеним, просить суд позов задовольнити та стягнути судові витрати з позивача.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник АТ КБ «Приватбанк» Рой В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 09.07.2012 року в розмірі 32 985,88 грн. Вирішити питання судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Гавриш Л.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 09.07.2012 ОСОБА_2 власноруч підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору позичальник отримав такий платіжний інструмент: кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 01/18, тип – “Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки. Для користування кредитним лімітом в подальшому позичальник також отримав такі платіжні інструменти: 1. кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії – 11/21, тип – “Універсальна GOLD”; 2. кредитну картку номер – НОМЕР_3 , строк дії – 11/25, тип – “Універсальна GOLD”. Крім цього, позичальник користувався кредитною карткою НОМЕР_4 , отриманою на підставі анкети-заяви від 25.03.2011.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, станом на дату смерті ОСОБА_2 , заборгованість останнього за кредитним договором становила 32 985,88 грн.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 20.05.2023 (т. 1 а.с.55 на звороті).

ОСОБА_1 , який є сином спадкодавця, 24 травня 2023 року звернувся до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії довідки виконавчого комітету Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №607, на день смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним у квартирі був зареєстрований син - ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 58 на звороті).

01 листопада 2023 позивач направляв претензію кредитора до Теплицької державної нотаріальної контори (т. 1 а.с. 66 на звороті - 67).

У відповіді на претензію кредитора державний нотаріус повідомила АТ КБ «Приватбанк», що їх претензію від 19.10.2023 року долучено до спадкової справи за № 127/2023 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 73).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник пропустив встановлений ст. 1281 ЦК шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що син померлого – ОСОБА_1 , прийняв спадщину шляхом подання 24.05.2023 року відповідної заяви до державного нотаріуса Теплицької державної нотаріальної контори.

01 листопада 2023 АТ КБ «Приватбанк» направив претензію кредитора до Теплицької державної нотаріальної контори, у якій просив повідомити банк чи заводилась спадкова справа після померлого боржника – ОСОБА_2 та включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити відповідний запис в книзі обліку спадкових справ.

У відповіді на претензію кредитора державний нотаріус повідомила АТ КБ «Приватбанк», що їх претензію від 19.10.2023 року долучено до спадкової справи за № 127/2023 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у відповіді від 02.11.2023 року (вих. № 233/02-14) державний нотаріус повідомив АТ КБ «Приватбанк», що спадкоємців, які прийняли спадщину після померлого ОСОБА_2 , було повідомлено про майнову претензію.

28.11.2023 року спадкоємець ОСОБА_1 направив на адресу АТ КБ «Приватбанк» відповідь на претензію, у якій зазначив, що 22.11.2023 року у Теплицькій державній нотаріальній конторі він був ознайомлений з претензією щодо боргу за кредитним договором в сумі 38 790 грн, який був укладений між банком та ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що він є спадкоємцем майна померлого боржника, просить банк надіслати на його адресу копії документів, зокрема: копію кредитного договору, розрахунок сплачених ОСОБА_2 грошових сум та розшифровку розрахунку кредитного боргу ( т. 1 а.с. 151).

У відповідь на прохання надати копії документів, АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що ОСОБА_1 не є стороною кредитного договору, а відомості які він бажає отримати є банківською таємницею (т. 1 а.с. 153).

Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів.

За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі.

Отже кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).

Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Водночас кредитор, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта цієї статті).

Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

За таких обставин, враховуючи те, що кредитор – АТ КБ «Приватбанк» реалізував своє право на пред`явлення права вимоги до боржника шляхом подання претензії до державного нотаріуса за місцем відкриття спадкової справи у строк, визначений статтею 1281 ЦК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку пред`явлення вимоги до спадкоємця.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положення ст. 1282 ЦК України в свою чергу забезпечують дотримання права кредитора на сплату його заборгованості у разі смерті позичальника, тобто дотримання забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань.

Разом з тим, саме на спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, покладається обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 року у справі № 487/1342/21). Тобто, доведення обсяг спадкового майна та його вартість покладається саме на відповідача в даному випадку, а встановлення даного обсягу відносить до обов`язку суду.

Так, 09.07.2012 ОСОБА_2 власноруч підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору позичальник отримав такий платіжний інструмент: кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 01/18, тип – “Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки. Для користування кредитним лімітом в подальшому позичальник також отримав такі платіжні інструменти: 1. кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії – 11/21, тип – “Універсальна GOLD”; 2. кредитну картку номер – НОМЕР_3 , строк дії – 11/25, тип – “Універсальна GOLD”. Крім цього, позичальник користувався кредитною карткою НОМЕР_4 , отриманої на підставі Анкети-заяви від 25.03.2011.

Згідно розрахунку, проведеного позивачем, станом на дату смерті ОСОБА_2 , заборгованість останнього за кредитним договором становила 32 985,88 грн.

Заперечень щодо розміру вимог банку відповідач в ході розгляду справи не заявляв, та доказів на підтвердження того, що розмір цих вимог перевищує вартість майна, отриманого в спадщину, не надав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 09.07.2012, укладеним між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 , в розмірі 32 985,88 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 6 056 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук