Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №734/2298/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2298/26

Провадження № 2/734/1161/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого – судді Бузунко О. А.,

за участі секретаря судових засідань Шапки О. О.

в присутності представника позивача – адвоката Тарасенко І. В.,

представників відповідача – Олійник В. А., адвоката Лабадіна І. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради, третя особа Козелецька селищна рада Чернігівського район Чернігівської області про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення під час надання щорічної основної відпустки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради, третя особа Козелецька селищна рада Чернігівського район Чернігівської області, у якому просить стягнути з КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради на її користь невиплачену матеріальну допомогу за 2023, 2024, 2025 роки у розмірі 42 125, 00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до Наказу головного лікаря Козелецької центральної районної лікарні (правонаступником якої є Відповідач) № 68 від 05 травня 2014 року «Про прийняття на роботу», Позивача було прийнято до поліклінічного відділення на посаду сестри медичної поліклініки по терапії.

У подальшому, згідно з інформацією про трудову діяльність та стаж роботи Позивача з 02.06.2014 було переведено на посаду сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету стаціонару, а з 01.07.2015 — переміщено на посаду сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету поліклінічного відділення, із встановленням посадових окладів згідно зі штатним розписом за відповідні роки трудової діяльності.

Позивач перебувала у відпустках:

- 2022 рік: з 28.06.2022 до 30.06.2022 – відпустка без збереження заробітної плати.

- 2023 рік: з 07.08.2023 до 06.09.2023 – основна та додаткова відпустка; з 11.12.2023 до 20.12.2023 – відпустка як одинокій матері.

- 2024 рік: з 05.08.2024 до 06.09.2024 – основна та додаткова відпустка.

- 2025 рік: у серпні 2025 року відповідно до затвердженого графіку відпусток (після попереднього надання відпустки як одинокій матері з 02.06.2025 до 11.06.2025).

Проте, починаючи з 2023 року (після повернення Позивача з відпусток по догляду за дитиною та відновлення активної трудової діяльності й реалізації права на щорічні основні відпустки), Відповідачами в односторонньому та протиправному порядку було припинено виплату Позивачу гарантованої чинними нормативно-правовими актами допомоги на оздоровлення під час надання щорічних основних відпусток.

Відтак, спірними періодами у даній справі, за які матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу нарахована та виплачена не була, є 2023, 2024 та 2025 роки.

Відсутність згадки про допомогу на оздоровлення у Колективному договорі підприємства не може бути підставою для обмеження прав працівника, гарантованих нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України – Постановою КМУ N?524 від 11.05.2011 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Попри наведені обґрунтування, 22 серпня 2025 року листом № 1791 Відповідачем вдруге було відмовлено Позивачу у нарахуванні вказаних виплат.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради у задоволенні позову просить відмовити.

На думку Відповідача, обґрунтування позовних вимог зводиться до безпідставної відмови Козелецькою ЛІЛ здійснити нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки за період 20023 – 2025 років, виплата якої, на думку позивача, прямо передбачена положеннями п.п. 2 р. 2 Постанови КМУ N?524 від 11.05.2011 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до другого абзацу пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року N? 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі Постанова КМУ N?524) з 01 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час

надання основної щорічної відпусти.

Тобто, вказана постанова регламентує виплату матеріальної допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам закладів охорони здоров?я, які функціонують в організаційно-правовій формі державного чи комунального закладу (установи) та відносяться до галузі бюджетної сфери.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров?я» N? 2002-VIII від 06 квітня 2017 р., розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення концепції реформи фінансування охорони здоров?я» № 1013-р від 30 листопада 2016 року та згідно з рішенням Козелецької районної ради Чернігівської області

№ 9-29/VII від 20 грудня 2019 року, створено комунальне некомерційне підприємство Козелецької районної ради «Козелецька центральна районна лікарня» шляхом перетворення Комунального закладу «Козелецької районної лікарні».

Таким чином, Комунальний заклад «Козелецька центральна районна лікарня» змінило свій статус з бюджетної установи на КНП «Козелецька центральна районна лікарня Козелецької районної ради». У подальшому КНП «Козелецька центральна районна лікарня Козелецької районної ради» перейменована на КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради.

Рішенням 46 сесії восьмого скликання Козелецької селищної ради від 25 липня 2025 року № 89-46/VIIII затверджено статут КНП «Козелецька ЛІЛ» в новій редакції.

Таким чином, відповідно до цивільного законодавства комунальне некомерційне підприємство, після перетворення комунального закладу (установи), у тому числі з урахуванням положень статуту, набуває можливості, як унітарне підприємство в автономному режимі визначати напрям використання коштів, включаючи визначення розміру фонду виплати оплати праці та заохочень, шляхом формування фінансового плану.

При КНП «Козелецька ЛІЛ» фінансується за кошти Національної служби здоров?я в рамках державних медичних гарантій, на підставі укладених договорів про надання медичних послуг населенню. Дані кошти не є бюджетними та повинні спрямовуватись виключно на потреби, регламентовані договірними зобов?язаннями, і пріоритетними є виконання зобов?язань, пов?язаних з наданням медичної допомоги пацієнтам, які уклали угоди з лікарями підприємства. Невиконання зобов?язань тягне за собою можливість позбавлення фінансування та розірвання угод з боку Національної служби здоров?я України, яка виступає в якості замовника цих послуг. Водночас, фінансовими планами КНП «Козелецька ЛІЛ» на 2023 – 2025 роки не передбачено фінансування на виплату працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Отже, правовий аналіз та юридичний зміст наведених вище нормативних актів свідчать, що комунальне некомерційне підприємство не є комунальним закладом (установою) та не відноситься до галузі бюджетної сфери, тому має право самостійно визначатись із системою оплати праці працівників у межах наявних коштів зафіксованих у власних локальних нормативних актах (колективний договір, накази, тощо).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 11 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

18 червня 2026 року до суду надійшла заява за підписом голови Козелецької селищної ради Чернігівського район Чернігівської області про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про необхідність відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. ст. 16 ЦК України визначає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з комунальним некомерційним підприємством «Козелецькою лікарнею інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради та працює сестрою медичною фізіотерапевтичного відділення кабінету поліклінічного відділення.

Наказами генерального директора/медичного директора КНП «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради № 83-9/Від. (19.07.2023), № 108-2/Від. (05.08.2024), № 100/Від. (08.08.2025) ОСОБА_1 надавалася щорічна основна відпустка. Цими наказом не передбачено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення.

05 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до директора КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради із заявою, в якій просила нарахування та виплату їй гарантованої державою матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки за спірні періоди.

Листом від 08 серпня 2025 року № 1729 Відповідач відмовив у здійсненні такої виплати, посилаючись на положення Колективного договору підприємства, якими зазначена виплата не передбачена.

Відповідно до ст. 94 КЗпПУ заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із ст. 97 КЗпПУ оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Роботодавець (роботодавець – фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Зі змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я» № 2002-VIII від 06 квітня 2017 року, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення концепції реформи фінансування охорони здоров`я» № 1013-р від 30 листопада 2016 року та згідно з рішенням Козелецької районної ради Чернігівської області №9-29/VII від 20 грудня 2019 року, створено комунальне некомерційне підприємство Козелецької районної ради «Козелецька центральна районна лікарня» шляхом перетворення Комунального закладу «Козелецької районної лікарні».

28 жовтня 2021 року комунальне некомерційне підприємство Козелецької районної ради «Козелецька центральна районна лікарня» перейменоване на Комунальне некомерційне підприємство «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради.

Після перетворення КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради набуло статусу суб`єкта господарської діяльності некомерційне підприємство з надання медичних послуг населенню.

Відповідно до Статуту КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради (затверджений рішенням п`ятнадцятої сесії Козелецької селищної ради восьмого скликання від 28 жовтня 2021 року № 18-15/VІІІ), який був чинним до 25 липня 2025 року (затвердження Статуту в нової редакції, КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради є лікарняним закладом охорони здоров`я, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, паліативної допомоги та медичної реабілітації (п. 1.1). Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п. 1.5). Забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) Підприємства або їх частини серед засновників (учасників), працівників Підприємства (крім оплати праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб (п. 1.6). Підприємство є юридичною особою публічного права (п. 4.1). підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану (п. 4.3).

Аналогічні положення закріплені в Статуті КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради (затверджений рішенням сорок шостої сесії Козелецької селищної ради восьмого скликання від 25 липня 2025 року № 89-46/VІІІ).

Організаційно-правова форма відповідача – комунальне некомерційне підприємство має суттєву відмінність від комунальних закладів (установ) за своєю організаційно-правовою формою, в тому числі і за джерелами фінансування.

Відповідно до Статутів КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради (в редакції за 2021 та 2025 роки) джерелами формування майна Підприємства є: комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення Засновника; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); Цільові кошти; Кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; Кредити банків; Майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; Майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; Майно та кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України; Інші джерела, не заборонені законодавством (п. 5.3).

Виплата медпрацівникам матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (ставки зарплати) регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року №524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до постанови №524 з 01 січня 2012 року медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради після перетворення комунального закладу (установи) набуває права самостійно визначати напрям використання коштів, включаючи визначення розміру фонду виплати оплати праці та заохочень, шляхом формування фінансового плану.

В матеріалах справи містяться фінансові плани КНП «Козелецької лікарні інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради за 2023-2025 роки, відповідно до яких видатки на оплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки не передбачені.

Отже, слід дійти висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 11травня 2011року № 524«Питання оплати праці працівників установ,закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» на спірні правовідносини не поширюються.

Таким чином, на законодавчому рівні не встановлено обов`язку роботодавця виплачувати матеріальну допомогу медичним працівникам комунального некомерційного підприємства на оздоровлення.

Відповідно до положень статей 10, 11 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Колективний договір укладається на підприємстві, в установі, організації, а також з фізичною особою, яка використовує найману працю.

За положеннями ч. 3 ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Колективний договір на 2022-2027 роки, укладений між КНП "Козелецька лікарня інтенсивного лікування" та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації КНП "Козелецька лікарня інтенсивного лікування" Козелецької селищної ради не передбачає виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки.

Отже, оскільки положення п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11травня 2011року№524«Питання оплати праці працівників установ,закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» на спірні правовідносини не поширюються, зважаючи, що умовами Колективного договору не передбачено безумовного обов`язку керівника виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, з огляду на те, що не доведено доказами неправомірності дій відповідача щодо ненадання матеріальної допомоги на оздоровлення позивачці, суд у задоволенні позову відмовляє.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволеній позову суд відмовив, витрати позивача залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради, третя особа Козелецька селищна рада Чернігівського район Чернігівської області про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення під час надання щорічної основної відпустки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 /.

Комунальне некомерційне підприємство «Козелецька лікарня інтенсивного лікування» Козелецької селищної ради/вул. Розумовських, 45, с-ще Козелець Чернігівського району Чернігівської області/.

Козелецька селищна рада Чернігівського район Чернігівської області/ вул. Соборності, 27, с-ще Козелець Чернігівського району Чернігівської області/.

Повний текст рішення складений 05 жовтня 2026 року.

Суддя Олена БУЗУНКО