Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №750/7799/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7799/26

Провадження № 2/750/3828/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Рощиної Т.С.

секретаря – Рубець В.В.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Веремій Т.М.,

представника відповідача – Приходько В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Веремій Тетяни Миколаївни до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) через свого представника – адвоката Веремій Т.М. звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі – Відповідач) про визнання відмови у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 виконавчого комітету Чернігівської міської ради, як органу приватизації державного житлового фонду, неправомірною; визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири та зобов`язати виконавчий комітет Чернігівської міської ради, як орган приватизації державного житлового фонду, провести приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 та оформити право власності на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що п.8 рішення виконавчого комітету місткої ради від 03.02.2025р. №68 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік» було затверджено спільні рішення адміністрації і профспілкових комітетів підприємств, організації, житлових комісій про виділення житлової площі та дозволено видати ордер КНП «Пологовий будинок» ЧМР Сердюк О.В., сім`я з двох осіб (вона, син), на службову однокімнатну, житловою площею 18.4 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного рішення був виданий ордер. 26.02.2025 ОСОБА_1 була зареєстрована у вище вказаній квартирі разом з сином, ОСОБА_2 . Рішенням ВК ЧМР від 03.02.2026 №79 за клопотанням КНП «Пологовий будинок» ЧМР однокімнатну, житловою площею 18.4 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 було виключено з числа службових; надано квартирі статус житлової та закріплено за зареєстрованою і проживаючою у ній ОСОБА_1 , сім`я з двох осіб (вона, син), за умови дотримання терміну проживання 7 років, а саме – 26.02.2032р., відповідно до п. 5.2 п.5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, затвердженого рішенням ЧМР від 26.04.2018р. №30/VII-7.

Ухвалою суду від 21.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Через канцелярію суду від 10.08.2026 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з статтею 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Відповідно до статті 121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання. Статтею 8 Закону передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Пунктом 8 рішення виконавчого комітету міської ради від 3 лютого 2025 року № 68 «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирний облік» було вирішено затвердити спільні рішення адміністрацій і профспілкових комітетів підприємств, організацій, житлових комісій про виділення житлової площі та видати ордер комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради: ОСОБА_1 - лікарю педіатру-неонатологу відділення інтенсивної терапії новонароджених, сім`я з двох осіб (вона, син), на службову однокімнатну, житловою площею 18,4 кв.м, квартиру АДРЕСА_2 . На виконання вказаного рішення 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 було видано ордер на службове приміщення серія СЛ № 38 з сім`єю на 2 осіб на право зайняття жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирних облік» № 79 від 03 лютого 2026 року було вирішено виключити з числа службових згідно з клопотанням комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради: однокімнатну, житловою площею 18,4 кв.м, квартиру АДРЕСА_2 . Надати квартирі статус житлової та закріпити за зареєстрованою і проживаючою у ній ОСОБА_1 , сім`я з двох осіб (вона, син), за умови дотримання терміну проживання 7 років, а саме - 26 лютого 2032 року, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, затвердженого рішенням «Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року №30/VІІ-7.

13.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Чернігівської міської ради із заявою про передачу в приватну власність квартири за адресою АДРЕСА_1 . Листом виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 974 від 19.05.2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні приватизації житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , оскільки рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирних облік» № 79 від 03 лютого 2026 року встановлено обов`язкове дотримання терміну проживання 7 років, а саме - 26лютого 2032 року. У зв`язку з цим, право на приватизацію зазначеного житлового приміщення може бути реалізоване лише після дотримання встановленого строку проживання, тобто не раніше 26.02.2032 року. Пунктом 10 статті 8 Закону закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року справі № 200/18858/16-ц сформувала такий правовий висновок: «У частині десятій Закону № 2482-ХІІ закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VІ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон № 500-VІ), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VІ, частина друга статті 2 Закону № 2482- ХІІ).» Безпосередньо частиною 2 статті 8 Закону передбачено, що не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових. Тобто існує законодавча заборона приватизувати службове житло, що відповідно є прямою підставою для відмови у приватизації. Відмова виконавчого комітету Чернігівської міської ради у приватизації квартири, що оскаржуються, є законною, обґрунтованою та винесена на підставі норм чинного законодавства. Спірна квартира виключена із числа службових лише з умовою дотримання терміну проживання в ній наймача 7 років - до 26 лютого 2032 року, а отже до цього часу вважається службовою та не підлягає приватизації.

У даному випадку житлове приміщення, на приватизацію якого претендує Позивач, відповідно до вказаного вище рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про затвердження списків громадян, поставлених на квартирних облік» № 79 від 03 лютого 2026 року виключено з числа службових та надано статус житлової виключно з умовою, яка встановлено відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року №30/VІІ-7: після проживання в житлі 7 років - до 26 лютого 2032 року. Тобто, до вказано строку – 26 лютого 2032 року, квартира вважає службовою та не підлягає приватизації у відповідності до частини 2 статті 8 Закону, а після виконання умови щодо проживання в житлі 7 років автоматично на підставі вказаного рішення набуває статус житлової та стає доступною для приватизації.

Практика Верховного Суду акцентує увагу на те, що службове житло не підлягає приватизації. Таке житло може бути об`єктом приватизації лише після виключення квартири із числа службових. Приватизація здійснюється лише за умов та в порядку, передбачених законом, а орган приватизації має перевіряти дотримання всіх передбачених умов (постанова Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 201/3211/24). Рішенням Чернігівської міської ради від 25 липня 2025 року № 45/VIII-17 «Про внесення змін до Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові» було ухвалено внести зміни до Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові (далі -_ Положення), затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7, зі змінами та доповненнями, а саме викласти підпункт 5.2 пункту 5 Положення в наступній редакції:

«За пропозицією громадської комісії з житлових питань Чернігівської міської ради з числа службових приміщень можуть бути виключені і наступні жилі приміщення:

5.2. з яких не можуть бути виселені громадяни без надання інших жилих приміщень відповідно до статті 125 Житлового кодексу України, за умови проживання ними не менше семи років у цьому службовому житлі. Умова проживання не менше семи років у службовому жилому приміщенні не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України та громадян, що проживають у жилих приміщення, які не належать до комунальної власності». Тобто, локальним нормативно правовим-актом - рішенням місцевого самоврядування (Чернігівської міської ради) встановлено обов`язкову вимогу для виключення службового приміщення з числа службових - тільки після проживання громадян не менше семи років у цьому службовому житлі. Лише після спливу семирічного терміну житло вважається таким, що виключене з числа службових. Позивач проживає в даному житлі на підставі ордеру, що наданий 10.02.2025 року і станом на звернення із заявою про приватизацію не виконала умови щодо проживання у житлі 7 років (встановлений термін -до 26 лютого 2032 року), що і стало підставою для відмови у здійсненні приватизації. У даному випадку сам факт наявності рішення про виключення квартири зі службових автоматично не породжує право на приватизацію.

Окрім того, рішення Чернігівської міської ради «Про затвердження Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові» №30/VII-7 від 26.04.2018 та рішення Чернігівської міської ради від 25.07.2025 №45/VIII-17 позивач не оскаржує, встановлений строк проживання в житлі до виключення його з числа службових Позивач не заперечує.

Через канцелярію суду 13.08.2026 від представника Позивача надійшла відповідь на відзив на позов, у якому вона зазначила, що пояснення відповідача є хибним тлумачення порядку застосування діючого законодавства та бездумного цитування норм законодавства, які жодним чином не стосуються заявленого позову та не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. Доводи Відповідача про те, що Позивач не має права на приватизацію квартири, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм права та не враховують ієрархію нормативно-правових актів. Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-ХІІ). Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Відповідно до частини десятої статті 8 Закону № 2482-ХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частин; четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-ХІІ). У постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 591/6623/16-ц (провадження № 61-21628св18) зазначено, що «Згідно частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки) розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають j аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселеним, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС». Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 04 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У зв`язку з тим, що необхідність у використанні приміщення (квартири АДРЕСА_2 ) як службового відпала для подальшої реалізації права на житло адміністрацією комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради за погодженням з профспілковим органом підприємства було прийнято рішення про виключення з числа службових житлових приміщень квартири за адресою: АДРЕСА_1 та вийти з відповідним клопотанням до заступника Чернігівського міського голови питань діяльності виконавчих органів Віктора Геращенко. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03 лютого 2026 року № 79 за клопотанням комунального некомерційного підприємства «Пологовий будинок» Чернігівської міської ради однокімнатну, житловою площею 18,4 кв.м, квартиру АДРЕСА_2 було виключено з числа службових, надано квартирі статус житлової та закріплено за зареєстрованою і проживаючою у ній ОСОБА_1 , сім`я з двох осіб (вона, син), за умови дотримання терміну проживання 7 років, а саме - 26 лютого 2032 року, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26.04.2018р. №30/VII-7. Отже, спірна квартира АДРЕСА_2 в даний час в установленому порядку виключена із числа службових. Як вбачається з Витягу з рішення Виконавчого комітету ЧМР від 03.02.2026 року № 79 квартира за адресою: АДРЕСА_1 виключена з числа службових та має статус житлової. Натомість, як вбачається з відповіді від 19 травня 2026 року №974 виконавчого комітету Чернігівської міської ради Відповідачем було відмовлено у приватизації квартири на підставі підпункту 5.2 пункту 5 Положенні про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7: «з яких не можуть бути виселені громадяни без надання інших приміщень відповідно до 125 Житлового кодексу України, за умови проживання їх не менше семи років у цьому службовому житлі». Беручи до уваги, що вказана квартира вже виключена з числа службових, посилання Відповідача, як на підставу для відмови у приватизації, на необхідність дотримання строку проживання 7 років після виведення квартири з числа службових жилих приміщень, а саме до 26.02.2032, встановленого Положенням про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові, є неправомірною. Чинне законодавство України, яке регулює питання приватизації комунального житлового фонду, не встановлює семирічного строку проживання в квартирі, як умови виникнення або реалізації права на приватизацію. Тобто у ОСОБА_1 немає жодних перешкод для реалізації процедури приватизації квартири, яка перебуває у комунальній власності. Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м Чернігові, затверджене рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7, є підзаконним нормативно-правовим актом та за своєю юридичною силою не може змінювати порядок реалізації права громадян на приватизацію житла, визначений законами України. При цьому підпункт 5.2 пункту 5 зазначеного Положення регулює питання виключення жилих приміщень із числа службових та визначає умови, за яких таке виключення може здійснюватися. Вказана норма не встановлює та не може встановлювати додаткові правові підстави для відмови у приватизації житлового приміщення, яке вже виключене з числа службових. До того ж, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вже виключено з числа службових та визначено її статус як житлової. Відповідач, посилаючись на підпункт 5.2 пункту 5 Положення як на підставу для відмови у приватизації, фактично намагається встановити додаткову умову реалізації права на приватизацію, яка суперечить Закону України «Про приватизацію» державного житлового фонду», а саме: необхідність проживання у квартирі протягом семи років. Однак така умова не передбачена Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та не може бути додатково встановлена підзаконним нормативно-правовим актом. Отже, підпункт 5.2 пункту 5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м. Чернігові не може бути застосований як правова підстава для відмови Позивачу у приватизації квартири, яка на момент розгляду питання про приватизацію вже виключена з числа службових.

Ухвалою суду від 14.09.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.10.2026.

У судове засідання з`явилися позивач ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Веремій Т.М. та представник відповідача Приходько В.О.

У судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, надали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов, пояснила, що на даний час вказана квартира має статус службового житла до 26.02.2032.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 26.02.2025 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 06.05.2026 № 2026/007267449.

Син позивача, ОСОБА_2 , з 26.02.2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 06.05.2026 № 2026/007267018.

Відповідно до копії ордеру на службове жиле приміщення виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради №38 серія сл від 10.02.2025 ОСОБА_1 з сім`єю на 2 осіб на право зайняття жилого приміщення, житловою площею 18,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , підстави видачі: Рішення МВК від 03.02.2025 №68.

Відповідно до копії витягу з протоколу №2 засідання профспілкового комітету пологового будинку ЧМР від 07.02.2025, вирішили: визнати, що ОСОБА_1 має право на отримання службового жилого приміщення. Клопотати перед ВК ЧМР про надання ОСОБА_1 службової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

За даними технічного паспорту на квартиру, виданого ФОП ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_2 складається з однієї кімнати, кухні, ванної кімнати, коридору, загальною площею 29,9 кв.м.

Згідно копії витягу з рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №79 від 03.02.2006, вирішено виключити з числа службових згідно з клопотанням КНП «Пологовий будинок» ЧМР: 1.1. Однокімнатну, житловою площею 18.4 кв.м., квартиру АДРЕСА_2 . Надати квартирі статус житлової та закріпити за зареєстрованою і проживаючою у ній ОСОБА_1 , сім`я з двох осіб (вона, син), за умови дотримання терміну проживання 7 років, а саме – 26 лютого 2032 року, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Положення про виключення з числа службових жилих приміщень в м Чернігові, затверджене рішенням Чернігівської міської ради від 26 квітня 2018 року № 30/VІІ-7.

Відповідно до копії відповіді ВК Чернігівської міської ради №974 від 19.05.2026, ОСОБА_1 відмовлено у здійснені приватизації житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України (назва в редакції Закону від 21 квітня 2022 року № 2215-IX, далі - ЖК України) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно з статтею 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 121 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання.

Статтею 8 Закону передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад та житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина перша статті 2 Закону № 2482-XII).

Передання квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2482-XII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23) вказано: «Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. У цьому випадку порушення прав позивача відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення. Таким чином, якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача».

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону № 2482-XII).

Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, серед яких: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Разом з тим, суд звертає увагу, що, як зазначалося вище, державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад та житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно з ч.9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.

Порядок передачі такого житлового фонду визначається Кабінетом Міністрів України, а факт передачі засвідчується актом приймання-передачі, форма якого також затверджується Урядом України.

Оскілки квартира АДРЕСА_3 на даний час не має статусу державного житлового фонду, вона не підлягає приватизації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що покладення на Відповідача обов`язку вчинити зазначені у позові дії, які можуть бути здійснені лише за умови проживання у житлі 7 років (встановлений термін - до 26 лютого 2032 року) є неправомірним.

За положеннями ч.ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічні положення визначені у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі досліджених судом доказів, з урахуванням доводів сторін, суд приходить до висновку, що Позивач не довів свої позовні вимоги належними та достатніми доказами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, судові витрати мають бути залишені за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 4, 11, 23, 50, 81, 95, 175, 177, 183, 184 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівська міська рада, 14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Магістратська, будинок № 7, код ЄДРПОУ: 04062015.

Суддя Т.С. Рощина