Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №729/980/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/980/26

2/729/905/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

судді Демченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Роєнко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5394225.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі Товариства.

Відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 17 820 грн 00 коп., з яких: 4 980 грн 00 коп. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 5 840 грн 00 коп. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 7 000 грн 00 коп. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 5394225 у загальному розмірі 17 820 грн 00 коп. та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у випадку неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Судова повістка, направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5394225.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки, визначені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 5 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 360 днів, з 30 вересня 2025 року, за умови виконання позичальником Графіку платежів.

Пунктом 1.4 договору визначено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеного у додатку № 1 до договору. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом – 25 вересня 2026 року.

Згідно з умовами договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього періоду, встановлений Графіком платежів.

Кредитні кошти надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником первісному кредитору.

Кредитний договір укладено в електронній формі.

24 квітня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5394225 у сумі 17 820 грн 00 коп., з яких: 4 980 грн 00 коп. – заборгованість за основним зобов`язанням; 0 грн 00 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 0 грн 00 коп. – заборгованість по комісії за надання кредиту; 5 840 грн 00 коп. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 7 000 грн 00 коп. – заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач платежів для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки первісного кредитора не здійснював. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24 квітня 2026 року, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до статей 205, 207 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору на визначених у ньому умовах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5394225 від 30 вересня 2025 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід до позивача права вимоги за кредитним договором.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 5 840 грн 00 коп. комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з умов кредитного договору № 5394225 від 30 вересня 2025 року, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) визначена як винагорода за обслуговування кредитної заборгованості кредитодавцем протягом строку кредитування.

При цьому позивачем не надано доказів того, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 5 840 грн 00 коп. нарахована за самостійні додаткові чи супутні послуги, які не охоплюються обов`язком кредитодавця безоплатно надавати споживачу інформацію про стан кредитної заборгованості.

За таких обставин умови договору в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, яка фактично включає плату за надання інформації, що відповідно до закону має надаватися споживачу безоплатно, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем комісії, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5 840 грн 00 коп. комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 7 000 грн 00 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір № 5394225 укладений 30 вересня 2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, заявлена до стягнення неустойка (штраф, пеня) у розмірі 7 000 грн 00 коп. нарахована після 24 лютого 2022 року та відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 000 грн 00 коп. заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) задоволенню не підлягають.

Разом з тим, наданими позивачем доказами підтверджено наявність у відповідача заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 4 980 грн 00 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5394225 від 30 вересня 2025 року у розмірі 4 980 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 4 980 грн 00 коп. із заявлених 17 820 грн 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 744 грн 04 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 288, 289, 352-355 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 5394225 від 30 вересня 2025 року у розмірі 4 980 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в повернення судового збору 744 (сімсот сорок чотири) гривні 04 копійки.

Найменування сторін:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Демченко