Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №585/3432/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3432/26

Номер провадження 2/585/2130/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

Справа № 585/3432/26, провадження № 2/585/2130/26,

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК Єврокредит»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості.

Представник позивача: Журавльов Станіслав Георгійович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1414107 від 11.08.2025,

представник відповідача Менько Дмитро Дмитрович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВМ №1090430 від 26.08.2026.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До суду звернувся представник ТОВ «ФК Єврокредит» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.01.2021 року між АТ «МЕГБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний Договір № 1-421-855-2-21-Г (з ануїтетними платежами) (далі - Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.3 Кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Позичальником пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України. Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.2 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердив, що: - з Правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлений і згодний; - один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 9.1 Кредитного договору). За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05.01.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої): 12 709,06 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої): 1 119,28 грн. Заборгованості по сплаті комісії (в тому числі простроченої): 5 628,00 грн. Загальна сума заборгованості: 19 456,34 грн.

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача, яка добровільно заборгованість не сплачує, тому представник позивача просить про стягнення указаної суми боргу та судових витрат (2662,40 грн. судового збору та 11200 грн. витрат на професійну правничу допомогу) в судовому порядку.

У відзиві на позов представник відповідача вказує, що відповідач позовні вимоги визнає частково. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, то факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 709,06 грн відповідач не спростовує та в цій частині позовні вимоги визнає. Щодо процентів, то позивачем порушується питання про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом понад строк кредитування за період з 06.01.2023 р. по 03.09.2024 р., тобто за період, що повністю припадає на дію в Україні воєнного стану, правові підстави для стягнення таких відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, відсутні. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих кредитором за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування, тобто після 05 січня 2023 року, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають. Таке застосування до спірних правовідносин норм права відповідає практиці Верховного Суду та узгоджується із судовою практикою Сумського апеляційного суду (постанова від 17 березня 2026 року у справі № 576/2345/25). Відтак, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за процентами за користування кредитом в межах строку кредитування по 05.01.2023 включно у розмірі 975,91 грн. Щодо комісії, то Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду. Позивачем не надано докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату. Наведене дає підстави для висновку, що пункти договору, якими передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту, суперечать положенням ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним. Кредитний договір № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року не містить опису послуги, за яку здійснюється щомісячне нарахування комісійної винагороди. Також позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Відтак, умова кредитного договору про сплату комісії є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Вказаний висновок був підтверджений судом касаційної інстанції - постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 712/12028/20 та узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 216/7637/21. Позовні вимоги щодо стягнення щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 5 628,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн є явно завищеною і непропорційною до складності справи, предмета спору та ціни позову. Враховуючи критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 11 200,00 грн до 5 000,00 грн, про що заявляється відповідне клопотання. Зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 872,65 грн (13 684,97 : 19 456,34 х 2 662,40) сплаченого ним при подачі заяви судового збору та 3 516,84 грн (13 684,97 : 19 456,34 х 5 000,00) витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а всього 5 389,49 грн судових витрат. У зв`язку із розглядом даної справи відповідач також поніс витрати на правничу допомогу, розмір яких відповідно до п. 5 договору про надання правничої допомоги від 26.08.2026 року, з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, попередньо визначається за домовленістю сторін у фіксованій сумі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн за ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій, підготування та подання до Роменського міськрайонного суду відзиву на позов у даній справі. Зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 1 483,16 грн (5 771,37 : 19 456,34 х 5 000,00) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В порядку, визначеному ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає різниця у вказаних сумах, що становить 3 906,33 грн (5 389,49 - 1 483,16 = 3 906,33).

У повторно поданому відзиві на позов представник відповідача заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що позивач не довів належними доказами факт фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів. Надана позивачем виписка з позичкового рахунку сама по собі не підтверджує фактичного отримання коштів відповідачкою. Меморіальний ордер не замінює доказ фактичного надходження коштів у розпорядження позичальника. Із наданої позивачем виписки не вбачається жодної операції, яка б свідчила про фактичне використання відповідачкою отриманих кредитних коштів на власний розсуд. Відсутність факту користування кредитними коштами має істотне доказове значення. Поведінка відповідачки після 06.01.2021 року не свідчить про фактичне користування нею сумою 26 800,00 грн. Натомість надана банком виписка містить переважно внутрішні операції банку з обліку кредитної заборгованості та подальші платежі, спрямовані на погашення такої заборгованості. Зокрема, за основним позичковим рахунком відображені операції з призначенням «Погашення заборгованості по рахунку НОМЕР_1 », а надалі - операції з перенесення заборгованості на рахунок простроченої заборгованості. Ці операції самі по собі не доводять, що відповідачка використовувала кредитні кошти на споживчі цілі. Позовні вимоги не можуть вважатися доведеними лише на підставі наданого позивачем розрахунку та виписки з позичкового рахунку. Посилаючи на норми відповідного законодавства просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 5000 грн у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги. У разі доведення позивачем факту надання ОСОБА_1 кредиту та видачі їй кредитних коштів, позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 1- 421-855-2-21-Г у розмірі 13 684,97 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 709,06 грн; заборгованість за процентами в розмірі 975,91 грн. В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог- відмовити. Зменшити розмір витрат ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на оплату правничої допомоги з 11 200,00 грн до 5 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 3 906,33 грн у відшкодування понесених судових витрат (з урахуванням заліку зустрічних вимог за ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

14.09.2026 від представник позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій він вказує, що у Відзиві на позовну заяву представник Відповідача не погодився із розміром нарахованих відсотків, посилаючись на ту обставину, що згідно умов Кредитного договору № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року розраховувати відсотки, начебто, можливо лише протягом строку надання кредиту, а саме з 06.01.2021 року по 05.01.2023 року. Повна інформацію про рух коштів за період з 06.01.2021 року по 05.01.2023 року відображена у виписках по особовому рахунку ОСОБА_1 . Зокрема, за період з 06.01.2021 року по 05.01.2023 року ОСОБА_1 були нараховані відсотки у розмірі: 3 501,24 грн. Також Відповідачем за вказаний вище період було здійснено декілька погашень заборгованості за відсотками: 1) 01/02/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 193,56 грн; 2) 01/03/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 208,44 грн; 3) 01/04/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 221,33 грн; 4) 05/05/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 205,41 грн; 5) 01/06/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 204,24 грн; 6) 01/07/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 187,57 грн; 7) 02/08/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 184,47 грн; 8) 01/09/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2-21- Г від 06/01/2021 на суму 175,38 грн; 9) 01/10/2021 року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 160,60 грн; 10) 01/11/2021року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 156,79 грн; 11) 01/12/2021 року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 142,83 грн; 12) 04/01/2022 року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 138,28 грн; 13) 01/02/2022року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 129,82 грн; 14) 01/03/2022року: Сплата нарахованих відсотків згідно угоди N 1-421-855-2- 21-Г від 06/01/2021 на суму 107,54 грн. Тобто, всього ОСОБА_1 здійснила погашення відсотків за Кредитним договором на суму 2 416,26 грн. Заборгованість Відповідача за відсотками за період з 06.01.2021 року по 05.01.2023 року становить: 3 501,24 грн - 2 416,26 грн = 1 084,98 грн З метою якнайшвидшого вирішення спору та враховуючи позицію сторони Відповідача, Позивачем прийнято рішення про зменшення позовних вимог щодо стягнення відсотків з 1 119,28 грн до 1 084,98 грн. У зв`язку з чим також додатково надаємо обґрунтовано правильний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року (за період з 06.01.2021 року по 05.01.2023 року). Щодо зменшення суми нарахованих комісій, то користуючись своїми процесуальними правами, сторона позивача зменшила розмір позовних вимог на суму заборгованості по сплаті комісії (в тому числі простроченої): 5 628,00 гривень. Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 1- 421-855-2-21-Г в розмірі 13 794,04 гривень, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої): 12 709,06 гривень та заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої): 1 084,98 гривень., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 11200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Від представника позивача 14.09.2026 надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в яких зазначено, що усі доводи представника Відповідача на обґрунтування клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зводяться до того, що така сума, начебто, є неспівмірною зі складністю справи та обсягом роботи адвоката. Проте, із такими запереченнями неможливо погодитися, вони є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Сторона позивача вважає, що розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій зі сторони Позивача Представник Відповідача, заперечуючи проти заявлених Позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не довів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Згідно з приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду, наведеними вище, недостатньо просто заявити про неспівмірність витрат на правову допомогу, що понесені іншою стороною. Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для підготовки та подання до суду кожної позовної заяви в інтересах ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», у тому числі і Позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, адвокатом Журавльовим С.Г. було опрацьовано велику кількість документів, список документів, з якими потрібно було працювати адвокату для підготовки Позовної заяви, становить більше 20 одиниць, займає велику кількість часу та потребує знань щодо перевірки розрахунків заборгованості та роботи з банківськими виписками по рахунку. Зі сторони Позивача надано усі необхідні докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу. Представник Відповідача ж не довів перед судом неспівмірність витрат, понесених Позивачем на правову допомогу та не надав жодних доказів у зв`язку із чим, на його думку, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу. У разі, якщо представник Відповідача вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним, він повинен був надати належні докази та обґрунтування, які в матеріалах справи відсутні. Просить задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11200 грн.

Від представника позивача 14.09.2026 надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в якому сторона позивача просить суд відмовити Відповідачу у стягненні на його користь витрат на правничу допомогу. Вважає заявлену до стягнення суму у розмірі 5000 грн. завищеною та недоведеною. Вимога відповідача про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу є безпідставною та не може бути задоволена, враховуючи наступне. У постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 та у постанові від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, суд прийшов до правового висновку, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Посилаючись на рішення ЄСПЛ вказує, що виходячи із норм чинного законодавства, усталеної судової практики, судові витрати мають бути фактичними, обґрунтованими, неминучими та необхідними. Проте, заявлена вимога представника Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає визначеним критеріям, оскільки саме у зв`язку із порушенням взятих на себе Відповідачем обов`язків по Кредитному договору № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року виник судовий спір і Відповідач, начебто, змушений був нести витрати на правову допомогу. Судовий спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій Відповідача (неналежне виконання обов`язку щодо повернення кредиту). Відповідач не намагався вирішити спір у досудовому порядку, добровільно кредитну заборгованість не погашав, не цікавився станом кредитної заборгованості, через що Позивач був змушений звернутися до суду. Тобто, саме дії та бездіяльність Відповідача призвели до необхідності Позивачу звертатись до суду за захистом порушених прав, а у ОСОБА_1 виникли додаткові витрати на правову допомогу. Проте, матеріали справи № 585/3432/26 не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували саме необхідність понесення Відповідачем витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 5 000,00 грн, а також їх співмірність із складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17.

14.09.2026 представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких сторона позивача посилається на те, що представник Відповідача у другому Відзиві на позовну заяву від 27.08.2026 року (вх. № 15036/26-Вх від 27.08.2026 року) стверджує, що, начебто, Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження видачі Відповідачу грошових коштів. Проте, вказане твердження є хибним і не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Адже у матеріалах справи містяться виписки з особового рахунку позичальника, які є належним доказом підтвердження видачі коштів кредиту. Окремо звертають увагу суду, що у першому Відзиві на позовну заяву, поданому до суду 26.08.2026 року (вх. № 15003/26-Вх від 27.08.2026 року), представник Відповідача не заперечував проти отримання Відповідачем коштів кредиту, а навпаки визнавав цей факт: «Факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, отримання відповідачем кредитних коштів, а також наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 709,06 грн відповідач не спростовує та в цій частині позовні вимоги визнає». Виписки з рахунків клієнтів банку (в тому числі позичальників), відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Дані виписки можуть слугувати безпосередньо первинними документами, а також можуть бути регістрами аналітичного обліку, записи у яких здійснюються лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Таким чином, за будь-яких умов виписки по особовому рахунку позичальника, що містяться в матеріалах справи, можуть бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання Банком позичальнику коштів кредиту. Отже, надані Позивачем виписки за рахунком позичальника підтверджують обставини видачі кредиту Відповідачу. Крім того, представник Відповідача також погоджується із тим, що належним доказом видачі коштів є саме банківська виписка, зазначаючи у другому Відзиві на позовну заяву від 27.08.2026 року вх. № 15036/26-Вх наступне: «Також до матеріалів справи долучено виписки по особових рахунках боржника, які, за своїм змістом, містять записи щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням, у тому числі відомості про зарахування та списання коштів, проведені банківські операції та дані щодо стану заборгованості» (аркуш 3 Відзиву на позовну заяву від 27.08.2026 року вх. № 15036/26-Вх). Зокрема, у Виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 з 06.01.2021 року по 02.12.2022 року, що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», відображена операція видачі Відповідачу грошових коштів 06.01.2021 року у сумі 26 800,00 грн: «Зарахування грошових коштів згідно кредитного договору N 1-421-855-2-21-Г від 06/01/2021 ОСОБА_1 ».

У матеріалах справи наявні копії Кредитного договору № 1-421-855-2-21-Г (з ануїтетними платежами) від 06.01.2021 року; Додатку 1 до Договору № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року «Розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит»; Паспорта споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою»; Додатку № 1 до Паспорту споживчого кредиту «Графік погашення капіталу та процентів, комісії»; Заяви на отримання Експрес кредиту на споживчі цілі у АТ Мегабанк. Усі зазначені документи містять підпис ОСОБА_1 , що вказує про її дійсне волевиявлення на отримання кредиту. Крім того, відповідно до Позовної заяви були додані виписки по рахунку: Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 з 06.01.2021 року по 02.12.2022 року , що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК»; Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 з 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, що сформована у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ). Згідно з викладеною у цих виписках інформацією, ОСОБА_1 неодноразово здійснювала погашення кредиту, у тому числі частково сплачувала ануїтетні платежі, визначені умовами Кредитного договору. Отже, здійснюючи часткове погашення заборгованості, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Кредитного договору. Заявлені позовні вимоги, з урахуванням зменшення, є законними та обґрунтованими. Наведені ж у Відзивах доводи представника Відповідача є безпідставними, необґрунтованими належними доказами, такими що суперечать приписам чинного законодавства.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 1- 421-855-2-21-Г в розмірі 13 794,04 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої): 12 709,06 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої): 1 084,98 гривень та судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

20.08.2026 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.79).

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Сторони зареєстровані в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно ч.7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.01.2021 року між АТ «МЕГБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний Договір № 1-421-855-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. За умовами указаного договору Кредит надається на строк з 06 січня 2021 р. до 05 січня 2023 р включно. Загальний розмір Кредиту, 26 800,00 грн. Процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості 10.00. Для обліку Кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_2 . 3.1.2. Для обліку нарахованих процентів за Кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_3 3.2. Позичальник зобов`язується: 3.2.1. Повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 16.00 годин 05 січня 2023 р. (а.с.9, 10).

Кредитодавець виконав умови Договору, надавши відповідачу кредит у розмірі 26800 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR.2817720.7158.3631 від 06.01.2021 про видачу кредиту, який містить у собі відомості щодо: суми операції: 26 800,00 грн; дати операції: 06 січня 2021 року, рахунка платника: НОМЕР_4 ; рахунка отримувача: НОМЕР_5 ; отримувача коштів: ОСОБА_1 , код отримувача: НОМЕР_6 : Призначення платежу: зарахування грошових коштів згідно кредитного договору №1-421- 855-2-21-Г від 06/01/2021 ОСОБА_1 (а.с.11, 145).

Матеріали справи містять розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за указаним вище договором (а.с.12), Графік погашення платежів (а.с.15) та Паспорт споживчого кредиту (а.с.13-14), підписані сторонами договору .

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, виданої в процесі ліквідації товариства, ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.01.2021 заборгованість відповідача становить 19456,34 грн., з якої 12709,06 грн. тіло кредиту, 1119,28 грн. заборгованість по процентам, 5628 грн. заборгованість по нарахованим і несплаченим комісіям (а.с.16).

Долучені до матеріалів справи виписки по особовому рахунку відповідача за періоди з 06.01.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.04.2024 відображають рух коштів по особовому рахунку, який був відкритий ОСОБА_1 на виконання умов договору. Виписки підтверджують факт видачі відповідачу кредитних коштів, та здійснення нею платежів на часткове погашення кредиту. З виписок вбачається, що заборгованість відповідача з тіла кредиту становить 12709,06 грн. (а.с.153), за відсотками - 975,91 грн. (а.с.166) (а.с.17-27, 146-166).

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача, що вбачається з долучених до матеріалів справи доказів (а.с.32-43).

Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Суд прийшов до такого висновку, виходячи з наступного.

06.01.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено Договір № 421-855-2-21-Г (з ануїтетними платежами), на виконання умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 26800 грн.

У повторно поданому відзиві сторона відповідача заперечує на позов посилаючись на те, що матеріали справи не дають у своїй сукупності встановити факт реального зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, факт отримання нею кредитних коштів і користування ними, з чим суд не погоджується.

Так, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором №1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 року підтверджується долученими до матеріалів справи стороною позивача виписками з особового рахунку останньої , які є первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 року у справі № 645/59/16-11, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, с первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 року №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (надалі - Постанова № 75).

Відповідно до п. 41 Постанови №75, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

У п. 42 Постанови №75 вказано, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 57 Постанови №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизусться на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 59 Постанови №75, банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) клієнтські рахунки та виписки з них: 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

У п. 60 Постанови №75 зазначено, що клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

У п. 62 Постанови №75 вказано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п. 63 Постанови №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання: 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта печатку банку.

Таким чином, виписки з рахунків клієнтів банку (в тому числі позичальників), відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Дані виписки можуть слугувати безпосередньо первинними документами, а також можуть бути регістрами аналітичного обліку, записи у яких здійснюються лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Таким чином, за будь-яких умов виписки по особовому рахунку позичальника, що додаються, можуть бути належним доказом щодо заборгованості Відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання Банком позичальнику коштів.

Указане підтверджується актуальною судовою практикою, зокрема аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61- 3689св21).

Отже, надані ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» виписки за рахунком позичальника підтверджують факт видачі кредиту Відповідачу, користування нею кредитними коштами та здійснення платежів на часткове погашення кредиту.

Окрім того, банківська виписка містить відомості, що дають змогу ідентифікувати власника відповідного банківського рахунку.

Зокрема, у виписках зазначено повне ім`я клієнта та відповідні ідентифікаційні та реквізитні дані рахунку.

Зазначення у банківській виписці відомостей про клієнта та реквізитів його рахунку підтверджує належність такого рахунку конкретній особі та дає можливість пов`язати відображені у виписці фінансові операції саме з відповідним клієнтом.

Отже, банківська виписка є документом, що містить інформацію про власника рахунку та проведені за ним операції, а тому може використовуватися для підтвердження обставин здійснення відповідних платежів та їх належності конкретній особі.

Крім того, як зазначено вище, з долучених до матеріалів справи виписок вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість, тобто відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття умов укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Проте відповідач у повному обсязі, як було передбачено умовами указаного вище правочину, своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Договору, не надає, у зв`язку з чим має заборгованість, що також підтверджується виписками за рахунком.

Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за несплаченим тілом кредиту у розмірі 12709,06 грн. та відсотків за користування ним в сумі 975,91 грн., як і указано у виписках, яку остання добровільно не погашає, та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув права грошової вимоги до неї, у примусовому порядку.

Позивач просить про стягнення заборгованості в загальному розмірі 13794,04 грн., з якої 12709,06 грн. заборгованість за основним боргом, 1084,98 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками , проте розмір заборгованості за відсотками в сумі 1084,98 грн. не знайшов свого підтвердження за результатами розгляду справи, оскільки сума заборгованості за відсотками, згідно долучених до матеріалів справи виписок, становить 975,91 грн.

Так, з доданої до позовної заяви Виписки по особових рахунках з 03.12.2022 по 03.09.2024, сформованої 05.10.2024, за рахунком № НОМЕР_7 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 для обліку нарахованих та несплачених процентів, вбачається, що першим записом за вказаний період є операція від 20.12.2022 на суму 975,91 грн з призначенням платежу «Зміна плану рахунків при завантаженні в ЄІОС НБ», яка є технічним перенесенням до нової облікової системи суми процентів, нарахованих та обчислених Банком в межах строку кредитування (до 05.01.2023) за ставкою, визначеною п. 2.4 Договору (10,00 % річних). Усі подальші записи за вказаним рахунком, здійснені в період з 12.01.2023 по 02.09.2024 на загальну суму 143,37 грн (1 119,28 - 975,91 = 143,37), обліковані Банком та його правонаступниками виключно з призначенням платежу «Віднесення прострочених %», тобто самим кредитором кваліфіковані як проценти, нараховані внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання (за період, що настав після закінчення строку дії Кредитного договору - 05.01.2023), а не як плата за правомірне користування кредитними коштами за ставкою п. 2.4 Договору.

Оскільки добровільно відповідач заборгованість не погашає, така підлягає стягненню з неї у судовому порядку в сумі 13684,97 грн.

Інші доводи сторін, висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

По даній справі сторона позивача заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 11200 грн.

Сторона відповідача заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002).

Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Дана справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом встановлено, що представником позивача, окрім позовної заяви, було підготовлено та подано: заяву про зменшення розміру позовних вимог, заперечення на клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги додаткові пояснення у справі клопотання про доручення доказів заяву про виконання ухвали суду, що свідчить про фактичне здійснення адвокатом додаткової роботи в ході розгляду справи та необхідність реагування на доводи, викладені стороною відповідача у відзивах.

Отже, доводи представника відповідача про необхідність визначення витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 5000 грн. суд вважає недостатньо обґрунтованими.

Разом з тим, заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11200 грн. суд вважає завищеним та таким, що не в повній мірі відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості.

З огляду на характер спірних правовідносин, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів та час, необхідний для їх підготовки, суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 7000 грн.

Таким чином, згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: судовий збір у розмірі 2641,35 грн. судового збору (13684,97 грн. х 2662,40 грн. : 13794,04 грн) та 6944,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу (13684,97 грн х 7000 грн. : 13794,04 грн.).

Щодо витрат на правову допомогу на користь відповідача.

Сторона позивача, посилаючись на відповідні норми законодавства просить відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір посилаючись на те, що спір виник внаслідок з невиконанням умов договору і стягнення таких витрат з позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих представником відповідача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу, надану їй адвокатом Меньком Д.Д. під час розгляду справи, у розмірі 4000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, та необхідних процесуальних дій сторони відповідача.

Таким чином , зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 31,63 грн.( 109,07 х 4000 : 13794,04) витрат на оплату правничої допомоги.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 9586 грн. (2641,35 + 6944,65=9586), а з позивача на користь відповідача - 31,63 грн.

В порядку, визначеному ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця в сумі судових витрат у розмірі 9554,37 грн. (9586 - 31,63 =9554,37).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411) суму заборгованості за кредитним договором № 1-421-855-2-21-Г від 06.01.2021 у розмірі 13684 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 97 коп., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 12709,06 гривень та заборгованості по сплаті відсотків в сумі 975,91 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411) судові витрати: у розмірі 9554 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 37 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, тел. НОМЕР_11, адреса електронної пошти: court_fc_evrocredit@ukr.net.

Представник позивача: адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №5817 видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 04.07.2024, поштова адреса: 49005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., Дніпро, р-н Соборний, вул. Сімферопольська, буд. 21, оф. 411, тел. НОМЕР_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , номери засобів зв`язку: НОМЕР_10 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова