Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №950/1984/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1984/26

2/950/1128/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 135042 від 14 квітня 2025 року в загальному розмірі 7 620 грн 80 коп., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 квітня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 135042.

Відповідно до умов договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 90 днів, тобто до 12 липня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу, що відповідає 262,8 % річних. Крім того, п. 1.4 договору передбачено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25 % від суми кредиту.

Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування 14 квітня 2025 року грошових коштів у сумі 4 000 грн на платіжну картку, зазначену відповідачем.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до якого первісний кредитор відступив фактору належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом із Реєстру боржників до договору факторингу право вимоги за кредитним договором № 135042 від 14 квітня 2025 року до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС».

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 7 620 грн 80 коп., яка складається із: 4 000 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту; 2 620 грн. 80 коп. - простроченої заборгованості за процентами; 1000 грн. - плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач просив стягнути вказану заборгованість, 2 662 грн 40 коп. судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла письмова заява, в якій вона визнала заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 620 грн 80 коп., просила справу розглянути за її відсутності, водночас просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення.

04 серпня 2026 року представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 15 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи положення ст. 279 ЦПК України, характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у справі докази, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними письмовими матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі розгляду справи без участі учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Мотиви суду щодо позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо укладення кредитного договору

Судом установлено, що 14 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 135042.

Відповідно до індивідуальної частини договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу фінансовий кредит у сумі 4 000 грн на 90 днів, а відповідач — повернути кредит та сплатити проценти.

Договір укладено в електронній формі.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що відповідач при укладенні договору була ідентифікована кредитодавцем, а акцепт договору здійснила за допомогою одноразового ідентифікатора KL2728, направленого на зазначений нею номер мобільного телефону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Згідно зі ст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання може бути використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд доходить висновку, що сторонами в установленому законом порядку досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, а договір укладений у належній формі.

Щодо надання кредитних коштів

Факт виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредиту підтверджений довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 14 квітня 2025 року о 13:44 здійснено успішний переказ коштів у розмірі 4 000 грн на платіжну картку отримувача, емітовану АТ «Універсал Банк», з призначенням платежу «Выдача кредита #135042».

Зазначені відомості узгоджуються із кредитним договором, випискою з особового рахунку та іншими матеріалами справи.

Отже, суд вважає доведеним факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4 000 грн.

Щодо переходу права вимоги

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2.

Витяг із Реєстру боржників містить відомості щодо ОСОБА_1 , кредитного договору № 135042 від 14 квітня 2025 року та загального розміру вимоги 7 620 грн 80 коп.

Матеріалами справи також підтверджено здійснення ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» оплати за договором факторингу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Щодо розміру заборгованості

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 135042 станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 7 620 грн 80 коп., з яких: 4 000 грн - тіло кредиту, 2 620 грн 80 коп. - проценти, 1 000 грн - плата, передбачена п. 1.4 договору.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Більше того, відповідач у поданій до суду письмовій заяві безпосередньо визнала заборгованість у сумі 7 620 грн 80 коп.

За правилами ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд враховує, що визнання відповідачем позовних вимог узгоджується з дослідженими судом письмовими доказами, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Отже, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 135042 від 14 квітня 2025 року в сумі 7 620 грн 80 коп. є доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить стягнути з відповідача 15 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат суду подано договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 03 серпня 2026 року, рахунок від 03 серпня 2026 року на суму 15 500 грн та платіжну інструкцію № 5059 від 03 серпня 2026 року про сплату зазначеної суми Адвокатському бюро «Пархомчук та партнери».

З акта про отримання правової допомоги вбачається, що заявлені витрати складаються з:

1 500 грн - зустріч та консультація протягом 0,5 години; 9 000 грн - складення і подання позовної заяви, підготовка доказів та додатків, моніторинг і аналіз судової практики протягом 3 годин; 4 500 грн - інші клопотання та заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень протягом 1,5 години; 500 грн - канцелярські витрати, виготовлення копій документів та відправлення кореспонденції.

Відповідач у своїй заяві заперечила проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та просила суд їх зменшити.

Вирішуючи це питання, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд відповідно до ст. 141 ЦПК України також враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд ураховує, що ця справа є малозначною, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, фактичні обставини та характер правовідносин не є складними, доказова база складається переважно зі стандартних документів кредитної справи та документів про відступлення права вимоги.

Розгляд справи проведено у спрощеному позовному провадженні, без проведення значної кількості процесуальних дій та без необхідності участі адвоката у судових засіданнях.

Відповідач позовні вимоги щодо основної заборгованості фактично не оспорювала, а навпаки - визнала борг у повному розмірі.

Суд також враховує, що ціна позову становить 7 620 грн 80 коп., тоді як заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу становлять 15 500 грн, тобто більш ніж удвічі перевищують саму ціну позову.

Послуги у вигляді моніторингу судової практики та Єдиного державного реєстру судових рішень є складовою звичайної професійної діяльності адвоката при підготовці процесуальних документів і за обставин цієї справи не свідчать про таку складність чи обсяг роботи, які б обґрунтовували покладення на відповідача всієї заявленої суми.

При цьому договірні правовідносини між адвокатом та його клієнтом, у тому числі погоджений між ними розмір гонорару, є обов`язковими для сторін такого договору, однак не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про суму, яка повинна бути компенсована за рахунок іншої сторони.

Суд не втручається у домовленість між позивачем та адвокатом щодо загального розміру гонорару, а лише визначає ту частину фактично понесених позивачем витрат, яка з урахуванням критеріїв необхідності, розумності та пропорційності має бути покладена на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги характер і складність справи, ціну позову, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, розгляд справи у спрощеному провадженні, відсутність необхідності участі представника в судових засіданнях, визнання відповідачем заборгованості та заявлене нею клопотання про зменшення витрат, суд вважає розмір 15 500 грн надмірним та неспівмірним.

Виходячи із засад справедливості, пропорційності та верховенства права, суд вважає обґрунтованим і співмірним стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Щодо судового збору

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, заборгованість за кредитним договором № 135042 від 14 квітня 2025 року в загальному розмірі 7 620 (сім тисяч шістсот двадцять) грн 80 коп., з яких: 4 000 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 620 грн 80 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 1000 грн 00 коп. - заборгованість за послугами з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до п. 1.4 кредитного договору, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. Всього стягнути - 15283 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ