Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №577/5068/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5068/26

Провадження № 2/577/2638/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Галяна С.В.

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК«Нові кредити» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16265,25 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Вимоги мотивує тим, що 28.05.2023 року між ТОВ «ФК «Нові Кредити» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про споживчий кредит №00-636920. За цим Договором Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту 4500 грн. на строк 21 календарний день. Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, а також разовий платіж (за наявності) за послуги Кредитодавця, пов`язані з видачею Кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил про надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору станом на день звернення до суду заборгованість становить 16265,25 грн., з яких 4500 грн. - заборгованість по кредиту, 2812,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8952,75 грн. – прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом.

Представник позивача ТОВ «ФК«Нові кредити» Гірчак А.М. до судового засідання не з`явився, прохає розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує (а.с. 6 зв.).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи була належно повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 33). Відзив та заперечення проти позову від відповідача не надходили. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Галяна С.В. від 07.09.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 28.09.2026 року (а.с. 28).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявка на отримання мікрокредиту та договір № 00-636920 датовані 28.05.2023 року. Пунктом 1.1 передбачено кредитний ліміт 4 500 грн. і строк кредитування 21 календарний день. Пункт 2.6 встановлює денну ставку 2,5%. Водночас у пункті 2.9 зазначено проценти за весь строк у сумі 2 475 грн., а загальну вартість кредиту — 7075 грн. з урахуванням 100 грн. разового платежу. Пунктами 3.1 та 7.1 визначено дату повернення 18.06.2023 року (а.с. 9-15).

За пунктами 2.5–2.7 договору проценти нараховуються на фактичну суму кредиту протягом погодженого строку. Пункти 3.5–3.6 передбачають триденний пільговий період, а пункти 3.7–3.8 — можливість продовження строку за погодженням сторін із оформленням додаткової угоди. Пункти 5.6 і 6.3 окремо регулюють платежі у зв`язку з простроченням та відсилають до частини другої статті 625 ЦК України.

Позивач також надав досудову вимогу від 27.05.2025 року, у якій зазначено ту саму загальну суму боргу 16265,25 грн. Вимога містить пропозицію сплатити борг протягом 30 днів із дня її отримання (а.с.22). Цей документ відображає позицію кредитора щодо суми вимог, сам по собі він не підтверджує ані зарахування коштів, ані правильності всіх нарахувань.

Наданий розрахунок відображає щоденні нарахування по 112,50 грн. Починаючи з 22.06.2023 року відповідні записи названі «Нарахування штрафних відсотків». Сукупна заявлена сума процентних нарахувань становить 11765,25 грн. (а.с.16).

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних у встановленому законом порядку. Позивач має довести укладення договору з відповідачкою, надання кредиту, зміст погоджених умов і розмір заборгованості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За статтею 89 ЦПК України докази оцінюються окремо та у взаємному зв`язку, без наперед установленої сили будь-якого з них. Неподання відзиву саме по собі не є визнанням позову.

Відповідно до статей 207, 626, 628, 629 ЦК України та статей 11–12 Закону України «Про електронну комерцію» договір може бути укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Така форма не спростовує його обов`язковості, проте суд повинен перевірити належність акцепту саме відповідачці та погоджені сторонами умови.

Роздруківка електронного договору із зазначенням одноразового ідентифікатора підлягає оцінці за статтею 100 ЦПК України разом з іншими доказами його укладення. Відсутність власноручного підпису не свідчить про недійсність електронного правочину. Водночас відображення коду в тексті документа не звільняє суд від перевірки належності волевиявлення відповідачці. За наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності копії електронному оригіналу застосовуються правила витребування й оцінки оригіналу електронного доказу.

За статтями 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належно, а одержаний кредит підлягає поверненню у погоджений строк. Оцінивши докази видачі кредиту та непогашеного залишку, суд установив надання відповідачу 4500 грн. і наявність неповернутого основного боргу в цьому розмірі. Тому вимога про стягнення 4500 грн. основного боргу підлягає задоволенню. Внутрішній розрахунок кредитодавця оцінено у сукупності із зазначеними доказами, а не як самодостатнє підтвердження перерахування коштів.

За статтею 1048 ЦК України кредитодавець має право на погоджену плату за правомірне користування кредитом. Умови щодо її розміру суд тлумачить за статтями 213, 637 ЦК України у взаємозв`язку зі змістом усього договору. Пункт 1.1 договору та заявка визначають строк 21 календарний день, пункт 2.6 — ставку 2,5% на день. За незмінної суми кредиту 4500 грн. денна плата становить 112,50 грн., а за 21 день — 2 362,50 грн.

Натомість наведена у пункті 2.9 сума 2475 грн. відповідає 22 денним нарахуванням. Вона не узгоджується із прямо визначеною тривалістю кредитування. Посилання на календарні дати видачі й повернення та пункт 2.5 не усуває цієї суперечності: одночасне включення обох граничних дат призводить до оплати додаткового дня. Самостійної, однозначно погодженої умови про окрему плату за такий день договір не містить; 2475 грн. описані саме як проценти за весь установлений строк.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, застосовній до укладення договору, нечіткі чи двозначні умови тлумачаться на користь споживача. Тому суд надає перевагу розрахунку за прямо погодженими 21 днем і денною ставкою, що становить 2362,50 грн. Суд не змінює ставку 2,5% на день і не визнає пункт договору недійсним з власної ініціативи, а встановлює обсяг погодженої плати шляхом тлумачення суперечливих положень. Можливість такого тлумачення без окремої позовної вимоги споживача підтверджена постановою ОП КЦС ВС від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23.

Пункти 3.5–3.6 передбачають пільговий порядок виконання за умови надходження платежу протягом трьох днів після закінчення строку. За відсутності такого платежу та доведеної додаткової угоди ці положення не підтверджують безумовного продовження строку правомірного користування кредитом. Умова про дію договору до завершення розрахунків також не означає необмеженого строку нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України.

Заявлені 2812,50 грн. відповідають 25 денним нарахуванням по 112,50 грн. Позивач не може обґрунтувати їх стягнення лише тим, що вони названі звичайними процентами у власному розрахунку. Поза погодженим строком необхідно встановити окрему правову підставу нарахування.

За пунктами 5.6 і 6.3 післястрокові проценти є наслідком неправомірного користування коштами та передбачені за частиною другою статті 625 ЦК України. У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 ВП ВС розмежувала плату за правомірне користування кредитом у межах строку та відповідальність за порушення грошового зобов`язання після його закінчення. Правову природу платежу визначають підстава й період його нарахування, а не лише назва, надана кредитодавцем.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, застосовний до спірного періоду 2023 року, звільняє позичальника під час дії воєнного стану та у визначений законом період після його завершення від відповідальності за статтею 625 ЦК України і від неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Платежі, передбачені договором за прострочення та нараховані з 24.02.2022 року, підлягають списанню. Оскільки спірні післястрокові нарахування здійснено у 2023 році, на них поширюється це спеціальне правило. Воно не звільняє від повернення самого кредиту та правомірно нарахованої плати за погоджений строк.

Рішення КСУ від 22.06.2022 року № 6-р(II)/2022, на яке посилається позивач, не встановлює обов`язку стягувати всі договірні нарахування незалежно від їх правової природи та не скасовує спеціального звільнення від відповідальності за пунктом 18. Вимога кредитора про виконання зобов`язання також не усуває цього звільнення. Тому у стягненні 8952,75 грн. післястрокових нарахувань та 450 грн. із заявлених 2812,50 грн. слід відмовити. Обґрунтований розмір боргу становить 4500 + 2362,50 = 6 862,50 грн.; розмір відхилених вимог — 9402,75 грн. Разовий платіж 100 грн. до заявленої заборгованості не включено, тому окреме його стягнення виходило б за межі позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Отже, відшкодуванню підлягає 1 123,30 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 20052025 від 20.05.2025 року між ТОВ «ЮК «АУРУМ» та позивачем, договір № 10082026 від 10.08.2026 року між АО «КВАДРА ПРАВО» та ТОВ «ЮК «АУРУМ», ордер серії ВЕ № 1206702 на ім`я адвоката Гірчака Андрія Миколайовича, акт приймання-передачі послуг та детальний опис робіт від 14.08.2026 року. У рядку 17 акта та опису зазначено ОСОБА_1 , вартість послуг 7000 грн.; опис визначає загалом 4 години на підготовку, подання позову та подальший супровід справи.

За частиною другою статті 137 ЦПК України витрати на допомогу адвоката визначаються на підставі договору та доказів обсягу послуг і їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті стороною чи третьою особою. Тому участь юридичної компанії в оплаті допомоги та відсутність підтвердження фактичної оплати самі по собі не виключають відшкодування. Водночас договірна винагорода не визначає автоматично суму компенсації за рахунок відповідачки: застосовуються критерії частини третьої статті 141 ЦПК України.

Суд ураховує, що позов стосується одного кредитного договору на 4500 грн., ґрунтується на стандартних умовах, заявці та розрахунку кредитодавця. Основний обсяг юридичної роботи полягає в підготовці позову і клопотання про витребування банківських відомостей. Докази витрат оформлено зведеним актом щодо 19 боржників з однаковою вартістю 7 000 грн.; опис робіт щодо кожного з них містить однаковий загальний обсяг 4 години. Це не заперечує виконання роботи, але потребує оцінки необхідності покладення всієї заявленої суми на іншу сторону саме у цій справі.

Акт від 14.08.2026 року охоплює також подальший супровід, тоді як позов сформовано 28.08.2026 року. Тому загальне формулювання акта саме по собі не засвідчує виконання на цю дату всіх подальших процесуальних дій. Суд оцінює реально надану допомогу за конкретними матеріалами справи, а не презюмує здійснення будь-яких майбутніх дій. Досудову вимогу від 27.05.2025 року складено іншим адвокатом; вона не доводить виконання додаткових робіт за договором від 10.08.2026 року.

Звичайний пропорційний розподіл усіх заявлених 7000 грн. дав би 2953,38 грн. Проте він передбачає, що вся сума витрат є необхідною та обґрунтованою для цієї справи. Поданий комплексний опис не відокремлює вартість підготовлених документів від вартості подальшого супроводу. Тому суд додатково оцінює обсяг підтвердженої допомоги, зв`язок кожної складової з розглядом спору та пропорційність компенсації; саме існування акта не зобов`язує покладати на відповідачку всю пропорційну частку договірної винагороди.

З урахуванням підготовки позову та клопотання, обсягу документів за одним стандартним кредитним договором, відсутності в описі індивідуалізованих додаткових робіт, відокремлених від загального подальшого супроводу, і часткового задоволення вимог суд визначає 1000 грн. необхідною та обґрунтованою сумою компенсації. Решта 6000 грн. не покладається на відповідачку. Сума 1000 грн. є остаточним результатом розподілу витрат із урахуванням усіх зазначених критеріїв та частки задоволення позову; повторне пропорційне зменшення цієї суми не здійснюється. Це не змінює обов`язків замовника перед виконавцем щодо погодженого гонорару.

Зменшення витрат виключно за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України потребує клопотання іншої сторони. Натомість при розподілі витрат застосовуються критерії частини третьої статті 141 ЦПК України. Ці процесуальні механізми розмежовано в пунктах 139–144 постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23. Суд застосовує механізм часткового відшкодування витрат за статтею 141 ЦПК України з наведених вище підстав.

Таким чином, загалом на користь позивача підлягає стягненню 8985,80 грн., що складається з 6862,50 грн. заборгованості, 1123,30 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 100, 133, 137, 141, 263–265, 268, 273, 274, 279, 354–355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити» заборгованість за кредитним договором №00-636920 від 28.05.2023 року в розмірі 6862,50 грн., а також понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 1123,30 грн. та 1000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 8985,80 грн. (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн. 80 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нові кредити», (юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4-А, ЄДРПОУ: 42152351).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Галян С. В.