Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №401/1033/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/1033/26

Провадження № 2/401/1357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача, адвокат Ткаченко Ю.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року в загальному розмірі 20 642 грн. 90 коп., судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 4 500 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 05 липня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71681363, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,5 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 600 грн. 00 коп. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4,00 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. 01 вересня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15480898 до договору позики № 71681363, за умовами якої сторони домовилися про пролонгування строку кредитування на 29 днів та зміну процентної ставки з 0,5 % на 1 %. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою. Окрім того, 05 серпня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8114743, відповідно до якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 1 700 грн. 00 коп. строком на 360 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 293 грн. 25 коп. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 85,00 грн. за кожен день понадстрокового користування. На виконання умов кредитного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 1 700 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою. Згідно з Договором факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило право вимоги на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», у тому числі за кредитними договорами № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року, за якими боржником є ОСОБА_1 . За кредитним договором № 71681363 заборгованість відповідача перед позивачем складає 13 780 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 180 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 600 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 8 000 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. За кредитним договором № 8114743 заборгованість відповідача перед позивачем складає 6 862 грн. 90 коп., з яких: 1 700 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 469 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами; 293 грн. 25 коп. - заборгованість за комісією; 3 400 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. Загальний розмір заборгованості за вищевказаними кредитними договорами складає 20 642 грн. 90 коп. Разом із позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів від АТ "Акцент-Банк". (а.с. 3-7)

Ухвалою від 17 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано час для виправлення недоліків. (а.с. 61-63)

28 квітня 2026 року від представника позивача, адвоката Ткаченко Ю.О., до суду надійшла заява про виправлення недоліків позовної заяви. (а.с. 65-68)

Ухвалою від 08 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 70-71)

Ухвалою від 08 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Вказану ухвалу виконано 15 червня 2026 року. (а.с. 72-73)

11 серпня 2026 року представник відповідача, адвокат Деречина О.В., подала відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач визнає позовні вимоги частково. Зокрема, за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року відповідач визнає заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та за процентами в розмірі 1 180 грн. 00 коп., а за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року - заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1 700 грн. 00 коп. та за процентами в розмірі 1 469 грн. 65 коп. В іншій частині позовні вимоги не визнає, зокрема щодо стягнення пені (неустойки), комісії та витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що нарахування пені (неустойки) за прострочення виконання грошових зобов`язань є неправомірним у період дії воєнного стану з огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо комісії відповідач вказує, що позивачем не зазначено, за які саме послуги вона нарахована, та не надано доказів фактичного надання таких послуг, у зв`язку з чим вважає вимоги про стягнення комісії безпідставними. Крім того, відповідач вважає завищеними витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України та необхідність їх співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та ціною позову, у зв`язку з чим просить пропорційно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу. (а.с. 151-158)

Представник позивача в судове засідання не з`явився. 13 серпня 2026 року представник позивача, адвокат Ткаченко Ю.О., подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. (а.с. 160)

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися. 29 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Деречина О.В., подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у якій просила ухвалити рішення з урахуванням доводів та аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково. (а.с. 164-165)

Оскільки, сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05 липня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71681363, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн. 00 коп. (п. 2.2.1), строком на 30 днів (п. 2.2.2), із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,500 % (п. 2.2.3). Комісія за надання кредиту складає 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 600 грн. 00 коп. Дата повернення кредиту - 03 серпня 2025 року. Проценти за понадстрокове користування кредитом складають 4,00 % в день (п. 2.2.4). (а.с. 15 зворотний бік - 22)

Додатком № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71681363 від 05 липня 2025 року встановлено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. (а.с. 23)

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 71681363 від 05 липня 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора "'34310" за електронною поштою "ІНФОРМАЦІЯ_2". (а.с. 26)

Факт переказу кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 підтверджується квитанцією, виданою АТ "ТАСКОМБАНК". (а.с. 26 зворотний бік)

02 серпня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15480898 до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71681363 від 05 липня 2025 року, згідно з якою сторони домовилися продовжити строк кредитування на 29 днів (дата повернення кредиту - 01 вересня 2025 року). Денна процентна ставка становить 1,00 %. (а.с. 24, 25)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року, станом на 23 грудня 2025 року складає: 1 700 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 469 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами; 293 грн. 25 коп. - заборгованість за комісією; 3 400 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. (а.с. 27)

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року складає 6 862 грн. 90 коп., з яких: 1 700 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 469 грн. 65 коп. - заборгованість за процентами; 293 грн. 25 коп. - заборгованість за комісією; 3 400 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. (а.с. 9)

Судом встановлено, що 05 серпня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8114743, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" надало відповідачу кредит у розмірі 1 700 грн. 00 коп. строком на 360 днів (п. п. 2.2.1, 2.2.2). Розмір першого обов`язкового внеску становить 777,75 грн. (п. 2.2.3). Дата сплати першого обов`язкового платежу - 03 вересня 2025 року (п. 2.2.5). Процентна ставка складає 0,95 % в день, комісія за надання кредиту становить 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 293,25 грн. Неустойка становить 85 грн. 00 коп. в день (п. 2.2.8). (а.с. 28-35)

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 8114743 від 05 серпня 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора "'687337" за електронною поштою "ІНФОРМАЦІЯ_2". (а.с. 36)

Факт переказу кредитних коштів у розмірі 1 700,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 підтверджується довідкою, виданою ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів". (а.с. 36 зворотний бік)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року складає 13 780 грн. 00 коп., з яких: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 180 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 600 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 8 000 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. (а.с. 8)

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року, станом на 23 грудня 2025 року складає: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 1 180 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами; 600 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 8 000 грн. 00 коп. - заборгованість за неустойкою. (а.с. 13 зворотний бік)

16 вересня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" укладено Договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 38-45)

Згідно з Реєстрами боржників до Договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року, ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року в загальному розмірі 20 642 грн. 90 коп. (а.с. 45 зворотний бік - 48)

Копіями платіжних інструкцій № 579937994.1 від 06 січня 2026 року та № 579937984.1 від 24 грудня 2025 року підтверджується перерахування ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" коштів ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" за Договором факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року. (а.с. 48 зворотний бік, 49)

Із інформації, наданої на запит суду АТ "Акцент-Банк", стосовно рахунків ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ). По вказаному рахунку здійснено зарахування коштів: 05.07.2025 - 4 000 грн. 00 коп.; 05.08.2025 - 1 700 грн. 00 коп. (а.с. 82-142)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Верховний Суд у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитні договори № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами "'34310" та "'687337", тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 договорів про надання грошових коштів у позику.

За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в Постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитних договорів № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року, які укладені між первісним кредитором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами. Жодних доказів недійсності вказаного правочину матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" має право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 5 700 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією, виданою АТ "ТАСКОМБАНК", та довідкою, виданою ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів".

Вказані обставини підтверджуються також інформацією, яка надана АТ "Акцент-Банк", на виконання вимог ухвали про витребування доказів.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту: за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року в розмірі 4 000 грн. 00 коп. та за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року в розмірі 1 700 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, заборгованість відповідача по несплаченим відсоткам: за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року - 1 180 грн. 00 коп.; за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року - 1 469 грн. 65 коп.

Суд перевірив надані розрахунки та визнає їх обґрунтованими, такими, що відповідають умовам кредитних договорів і не суперечать вимогам законодавства.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року в розмірі 1 180 грн. 00 коп. та за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року в розмірі 1 469 грн. 65 коп., підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Також Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору № 71681363 від 05 липня 2025 року, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 15,00 % від суми кредиту одноразово і становить 600 грн. 00 коп.

Крім того, умовами кредитного договору № 8114743 від 05 серпня 2025 року, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 17,25 % від суми кредиту одноразово і становить 293 грн. 25 коп.

Однак, у кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитних договорів про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемними, внаслідок чого суми нарахованої комісії за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року в розмірі 600 грн. 00 коп. та за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року в розмірі 293 грн. 25 коп. не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року нараховано пеню у розмірі 8 000 грн. 00 коп., а за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року - пеню у розмірі 3 400 грн. 00 коп. (а.с. 8, 9)

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22 зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року в розмірі 8 000 грн. 00 коп. та за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року в розмірі 3 400 грн. 00 коп. слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року в загальному розмірі 8 349 грн. 65 коп., з яких:

- заборгованість за кредитним договором № 71681363 від 05 липня 2025 року в розмірі 5 180 грн. 00 коп., яка складається з: 4 000 грн. 00 коп. - заборгованості за основною сумою боргу; 1 180 грн. 00 коп. - заборгованості за процентами;

- заборгованість за кредитним договором № 8114743 від 05 серпня 2025 року в розмірі 3 169 грн. 65 коп., яка складається з: 1 700 грн. 00 коп. - заборгованості за основною сумою боргу; 1 469 грн. 65 коп. - заборгованості за процентами;

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року; Витяг з Акту № 6-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08 січня 2026 року; платіжна інструкція № 579938010.1 від 16 січня 2026 року; ордер серії АХ № 1287256 від 03 вересня 2025 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03 квітня 2018 року. (а.с. 49 зворотний бік - 52, 53, 53-54, 55)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 2153 грн. 78 коп.

Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 629, 1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" заборгованість за кредитними договорами № 71681363 від 05 липня 2025 року та № 8114743 від 05 серпня 2025 року в загальному розмірі 8349 грн. 65 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 2 153 грн. 78 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 12 503 (дванадцять тисяч п"ятсот три) грн. 43 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП", юридична адреса: 08205, Київська облась, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, ЄДРПОУ 44280974.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 12 грудня 2000 року Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_5 , УНЗР 19840724-07677, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області С.М. Андріянова