Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №391/627/26 — Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/627/26

Провадження № 2/391/545/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі судді Ревякіної О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 26034 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) учасників справи та задоволено клопотання позивача про витребування доказів у справі, які надійшли до суду 04.09.2026.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку відповідач отримала 15.08.2026.

Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з викликом сторін.

За таких обставин, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 17.11.2025 між відповідачем та ТОВ «Оптимальні кредити» було укладено Договір кредитної лінії №LM725770378 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника RWKW.

Згідно умов даного Кредитного договору відповідач отримав кредит у загальному розмірі 10000 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1826 днів або до його дострокового розірвання, дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення. Дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 17.12.2025. Відповідно до п. 7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту становить 17.12.2030. Базова процентна ставка за користуванням кредитом складає 357,70 % річних або 0,98 % в день (п. 8.3. договору).

Згідно п. 8.4 Договору Комісія за надання Кредиту є іншою складовою плати за послуги, нараховується одноразово при видачі Кредиту, відповідно до п. 8.5 розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 600 грн.

Відповідачу первісним кредитором перераховано кошти в загальній сумі 10000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Оптимальні кредити» про перерахування 17.11.2025 о 4:03:01 год. на платіжну картку 4149-62XX-XXXX-1715, яка належить ОСОБА_2 коштів у сумі 10000 грн. на виконання кредитного договору № LM725770378 та наданою до суду інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» від 04.09.2026, відповідно до якої 17.11.2025 на картку відповідача № НОМЕР_1 зараховано кошти в сумі 10000 грн.

21.01.2026 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № ОК-ТП/71, відповідно до якого ТОВ «Оптимальні Кредити» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором LM725770378 від 17.11.2025

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № ОК-ТП/71 21.01.2026 заборгованість відповідача становила 21430 грн, що складається з заборгованості за тілом – 10000 грн; заборгованості за відсотками 5830 грн; заборгованість по комісії 600 грн.; заборгованість по неустойці 5000 грн.

29.04.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/0426-01 відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь позивача права вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором LM725770378 від 17.11.2025.

Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором LM725770378 від 17.11.2025 у загальному розмірі 31034 грн, що складається: 10000 грн заборгованість по тілу кредиту, 15434 грн заборгованість по відсоткам, 600 грн заборгованість за комісією, 5000 заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №1 від 29.04.2026.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Оптимальні кредити», заборгованість відповідача за кредитним договором № LM725770378 станом на дату продажу 21.01.2026 становить: 10000,00 грн за тілом кредиту; 5830 грн за процентами; 600,00 грн комісія; 5000 грн неустойка. З розрахунку убачається, що жодних виплат в рахунок погашення заборгованості відповідач не здійснювала.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31034 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн, за процентами 15 434 грн, за комісією 600 грн, за неустойкою 5000 грн.

Згідно виписки з особового рахунку відповідача за Договором кредитної лінії № LM725770378 від 17.11.2025 заборгованість за Кредитним договором станом на 01.06.2026 (включно) складає 31034,00 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 10000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 15434,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 600,00 грн., заборгованості за штрафними санкціями 5000,00 грн.

Позивач у межах даного позову не заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Так, згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Положеннями статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Судом було встановлено, що між Відповідачем та Кредитодавцем в електронній формі було укладено договір про кредитування, згідно якого Відповідач отримав кредитні кошти. Даним договором було визначено суму кредиту, строк кредитування, розмір, підстави стягнення процентів за користування кредитними коштами, штрафні санкції у разі порушення умов договору. Таким чином, кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, доказів сплати коштів за договором суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Як вбачається з пункту 8.4 та 8.5 кредитного договору первісним кредитором встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 600 грн, одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу, тобто встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме кредитодавця, відповідно до умов договору.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 600 грн за видачу кредиту.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

За таких обставин, ТОВ «Оптимальні кредити» без належних на те правових підстав нарахована відповідачеві комісія за надання кредиту на суму 600,00 гривень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 25434,00 грн (10000 грн тіло кредиту + 15 434,00 грн відсотки), що становить 98% заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2609 грн (2662,40*98%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 7000 гривень, слід зазначити наступне.

Згідно статей 133,137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, обсягу наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає, що визначений розмір оплати в сумі 7000 грн є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Виходячи з конкретних обставин справи, її складності, наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, віднесення справи до категорії малозначних, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу (доказів оплати) позивачем послуг за договором про надання правової допомоги від 20.01.2026, зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 2940 грн (3000 грн х 98 %).

Керуючись статтями 4, 19, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №LM725770378 від 17.11.2025 в розмірі 25434,00 грн; судовий збір в сумі 2609,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2940 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. РЕВЯКІНА