Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №349/945/26 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/945/26

Провадження № 2/349/752/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу №349/945/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В обгрунтування позову зазначено, що 04 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №04.06.2025-100000002 за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 217 днів. Відсоткова ставка - "Стандарт", встановлена у розмірі 1 %, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, відсоткова ставка "Економ" 0,5%, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за якими застосовано відсоткову ставку "Стандарт". Також сторонами погоджено розмір комісії за надання кредиту - 9 % від суми кредиту, що становить 360,00 грн., комісію за обслуговування кредиту - 360 грн. у кожному з двох чергових періодів.

08 серпня 2025 року між сторонами укладено додатковий договір до вищезазначеного договору відповідно до якого за ініціативою позичальника збільшено суму кредиту до 9200,00 грн., комісія - 9%, що становить 468,00 грн., комісія за обслуговування - 828,00 грн. починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Строк на який надається кредит 426 днів, дата повернення кредиту 03 серпня 2026 року.

Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало позичальнику кредит у розмірі 9200,00 грн, що підтверджується довідками ТОВ "Універсальні платіжні рішення".

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язання виконав лише частково, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 790 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9200,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 1852,00 грн, неустойки в сумі 1738,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь цю заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та в сумі 130,98 грн. пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, просила справу розглядати за відсутності представника позивача.

За ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Судові повістки були доставлені до електронного кабінету ОСОБА_1 24 червня 2026 року, 27 липня 2026 року.

Відповідач повторно не з`явився в судове засідання, хоча про день, час і місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено наступні обставини справи.

04 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 підписав пропозицію позивача ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надав позивачу заявку, яка є невід`ємною частиною цієї пропозиції з якою він ознайомився в цей же день за посиланням htpp://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Цього ж дня відповідач одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е721 підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №04.06.2025-100000002, який є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

При укладенні цього кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного Банку України, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до умов кредитного договору №04.06.2025-100000002 від 04 червня 2025 року, сторони погодили наступні умови кредитування: дата видачі кредиту - 04 червня 2025 року; сума кредиту - 4000,00 грн; строк, на який надається кредит 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 06 січня 2026 року; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох періодів на який надається кредит, процентна ставка 0,5% , яка застосовується протягом наступних періодів за черговими, у яких застосовувалася ставка 1%; комісія за надання кредиту - 9 % від суми кредиту, що дорівнює 360,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 360,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів. У кредитному договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 5355-28ХХ-ХХХХ-2835. Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено графік платежів у розмір яких входять сума кредиту, відсотки та комісії.

08 серпня 2025 року позичальник підписав пропозицію про укладення додаткового договору до кредитного договору одноразовим ідентифікатором К711 за умовами додаткової угоди сума кредиту з дати укладення цього додаткового договору становить 9200,00 грн. Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику другий транш у розмірі 5200,00 грн. на електронний платіжний засіб для надання коштів 5355-28ХХ-ХХХХ-2835. Строк на який надається кредит (другий транш) - 152 дні з дати його надання, комісія за надання 2 траншу - 9% від суми другого траншу і становить 468 ,00 грн., комісія за обслуговування - 828,00 починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.

Видача кредитних коштів підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №403-1506, №404-1506 від 15 червня 2026 року, згідно яких успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 04 червня 2025 року о 00 год. 04 хв. 40 сек в сумі 4000,00 грн, номер карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua -761743151, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.06.2025-100000002 ; 08 серпня 2025 року о 00 год. 04 хв. 13 сек в сумі 5200,00 грн, номер карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 826497250, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.06.2025-100000002.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі згідно умов договору.

Відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором, однак свої зобов`язання виконав частково, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

З розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100000002 від 04 червня 2025 року станом на 12 червня 2026 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12 790,00 грн, з яких: основний борг - 9200,00 грн, відсотки - 1852,00 грн, штраф - 1738,00 грн.

Між сторонами виник спір щодо укладення кредитного договору, належного виконання його умов та непогашення відповідачем заборгованості за цим договором.

За ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За матеріалами справи встановлено, що 04 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 підписав заявку про приєднання до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), та підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №04.06.2025-100000002, а також підписав відповідь позичальника про прийняття пропозиції про укладення додаткового договору.

Цими документами визначено, що заявка на отримання споживчого кредиту та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору складають кредитний договір. Відповідач підтвердив, що ознайомився з примірниками вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови.

Зі змісту кредитного договору, додаткового договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_1 електронними підписами - одноразовими ідентифікаторами Е721, К711, що відповідає вимогам статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, зокрема розмір кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом, розмір комісій, відповідальність за порушення умов договору.

Після підписання кредитного договору, додаткового договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в загальній сумі 9200,00 грн, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений ним у кредитному договорі і на який було переаховано кредитні кошти.

Відповідачем не спростовано належності йому цього карткового рахунку, чи ненадходження кредитних коштів в сумі 9200,00 грн. на картковий рахунок.

З розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків за його користування, відповідно до умов кредиту.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 9200,00 грн.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

За змістом ст.10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн, 5200,00 грн. строком на 152 дні з дати надання другого траншу, з кінцевим терміном повернення - 03 серпня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» - у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується по 04 вересня 2025 року, з 05 вересня 2025 року відсоткова ставка "Економ" - 0,5% в день.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено 04 червня 2025 року, відсотки за користування кредитом позивачем нараховано за період з 04 червня 2025 року по 06 січня 2026 року, тобто в межах строку кредитування, встановленого договором, та за відсотковою ставкою 1% та 0,5%, тобто в межах визначених Законом України «Про споживче кредитування» .

Щодо стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту, то необхідно зазначити, що згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 , що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не надав доказів надання відповідачу послуг, зазначених у п.9 Договору, то нарахування комісії за обслуговування кредиту є неправомірним.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Згідно Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1738,00 грн. не підлягають до задоволення.

За розрахунком заборгованості відповідачем

05 липня 2025 року сплачено 1660,00 грн., з яких 60,00 грн. зараховано на погашення штрафу, 360,00 грн. на погашення комісій, 1240,00 грн. на погашення відсотків;

07 серпня 2025 року сплачено 1780,00 грн. з яких 120,00 грн. зараховано на погашення штрафу, 360,00 грн. на погашення комісій, 1300,00 на погашення відсотків;

07 вересня 2025 року сплачено 1990,00 грн., які зараховано на пошення відсотків;

12 вересня 2025 рок увнесено суму 3106,00 грн. з яких 1296,00 зараховано на погашення комісій, 966,00 грн. на погашення штрафу, 844,00 на погашення відсотків;

08 жовтня 2025 року відповідачем сплачено 1840,00 грн. з яких 276,00 грн. зараховано на погашення штрафів;

13 листопада 2025 року сплачено 2530,00 грн. з яких 966,00 грн. зараховано на погашення штрафу.

17 квітня 2026 року сплачено 1000,00 грн., яку зараховано на погашення відсотків.

Тобто за період з 05 липня 2025 рок упо 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 сплачено 13 906,00 грн. З внесених сум 2 418,00 грн. зараховано на погашення штрафів, 1 296,00 грн. на погашення комісій.

Сума комісій за надання кредиту, яка підлягала до стягнення становить - 828,00 грн. (360,00 грн. + 468,00 грн.).

Зарахування 2418,00 грн. на погашення штрафу і 468,00 грн. на погашення комісій є неправомірним.

Ці кошти необхідно зарахувати на погашення відсотків в сумі 1852,00 грн., решту 1034,00 грн. на погашення тіла кредиту.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №04.06.2025-100000002 від 04 червня 2025 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 8166,00 грн. тіла кредиту.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено з застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00116444 від 17 червня 2026 року .

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 8166,00 грн, що становить 63,85 % від ціни позову (8166,00 грн х 100% : 12790 грн.), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1699,94 грн ( 2662,40 грн х 63,85 % : 100 %) .

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 4 частини 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Дослідивши надані позивачем докази направлення відповідачу поштовою службою "Е-Пост" позовної заяви з додатками, а саме квитанцію №2119663 від 15 червня 2026 року, де загальна вартість послуги становить 130,98 грн., суд дійшов висновку, що зазначені витрати є судовими витратами, оскільки вони понесені позивачем у зв`язку з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, а тому підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.06.2025-100000002 від 04 червня 2025 року в розмірі 8166,00 грн. заборгованості за основним боргом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 1830,92 грн., з яких 1699,94 грн грн судового збору, 130,98 грн. витрат, пов`язаних з відправленням поштової кореспонденції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя О.О.Гаврилюк