Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №347/1978/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1978/26

Провадження № 2-а/347/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Микуляк С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року,

в с т а н о в и в:

07.08.2026 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що інспекторка взводу роти батальйону УПП в Івано-Франківській області, старша лейтенантка поліції, Мацко Інна Іванівна, 01.08.2026, не маючи належних доказів, поводячи себе упереджено та всупереч вимогам діючих нормативно правовим актам склала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року про те що, він цього числа в с. Марківці, дорога Н10 118 км. «....керуючи Т3, рухався зі швидкістю 76км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 26 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху приладом TruCam TC008397, а також під час спілкування водій не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівників патрульної поліції чим порушив вимоги п.2.1., а також реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив вимоги п.2.1.6, також не мав діючого полісу страхування наземних ТЗ, чим порушив вимоги п.2.1. г ПДР України, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування T3 особою яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії..», та притягнула його до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді накладання штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що у постанові Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року, відповідач вказує його посвідчення водія НОМЕР_1 , його транспортний засіб ТOYOTA CAMRY AA0908TK та місце його реєстрації: вул. Небесної Сотні, 5. с. Рожнів, Косівського району Івано-Франківської області.

Тобто, відповідач володіє інформацією про наявність у нього відповідних документів як на транспортний засіб, так про наявність посвідчення водія.

Позивач вважає, що постанова Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року складена відповідачем є упередженою, не об`єктивною й такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, тому її слід скасувати за такими доводами:

Відповідач зобов`язана при виконанні своїх службових та посадових повноважень керуватись вимогам ст. 3 Конституції України, правовими нормами КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», та суттю, прийнятою нею Присязі.

Позивач вказує, що відповідач, всупереч чинному законодавству, без будь-яких пояснень почала вимагати в позивача для перевірки документи, тобто посвідчення водія на право керування Т/3, свідоцтво про реєстрацію Т/3 при цьому звинувативши його у порушенні ПДР.

Позивач звертає увагу на те, що його вимога надати докази про вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не було реалізоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», «Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.»

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» « Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України».

Відповідач, жодного разу не запитала про наявність/відсутність полісу. Жодних доказів про порушення позивачем ПДР пред`явлено не було.

Позивач зазначає, що в подальшому, відповідач без додержання усіх правил провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачених Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі (Затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 з відповідними змінами та доповненнями, Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) та, незважаючи на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу і перевірки документів, без будь-якої підготовки до розгляду справи винесла оскаржувану постанову, яку відмовлявся надати позивачу.

Позивач стверджує, що з метою оскарження та отримання постанови відповідача, він поклав свій підпис про отримання постанови.

Сторона позивача вважає, що якщо мова йде про порушення ПДР, то поліцейський зобов`язаний надати докази такого порушення, якими можуть бути фото- або відеозйомка, свідчення свідків, інші способи подачі інформації.

На переконання позивача в даному випадку відповідач грубо порушив вимоги ст. 252 КУпАП та п. 10 Розділу III. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху Інструкції «Про Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, якою передбачено, що «...Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.. ».

Позивач вважає, що, не зважаючи на його заперечення та вимоги щодо пред`явлення доказів фото чи відео, відповідач враховувала тільки свої «внутрішні переконання» достатніми для прийняття рішення на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Також, позивач вважає, що відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його вину, тобто порушення ним ПДР та вчинення адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України.

Ухвалою судді від 11.08.2026 року по справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження надіслані сторонам, та отримані ними.

18.08.2026 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції подав відзив, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, а також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

01.08.2026 близько 17 год. 00 хв. екіпажем Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції під час несення служби на автодорозі Н-10 «Стрий – Івано-Франківськ – Чернівці – Мамалига», на 118 км. – с. Марківці, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС008397) виявлено порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме: водій транспортного засобу TOYOTA CAMRY н.з. НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР.

Поліцейським подано сигнал про зупинку ТЗ на підставі статті 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Після зупинки ТЗ працівники поліції представились відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», проінформували водія про причину зупинки, виконавши вимогу частини другої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме про те, що водій рухався зі швидкістю 76 (сімдесят шість) км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 (двадцять шість) км/год., чим порушив пункт 12.4 ПДР.

Після виконання вимог, передбачених статтею 18 та статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські висловили законну вимогу до водія про пред`явлення документів, передбачених підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР. Водій вищевказаного ТЗ відмовився пред`являти на вимогу поліцейського документи передбачені пунктом 2.1 ПДР.

Старший лейтенант поліції Мацко І.І. повідомила водія, що за відмову пред`явити документи передбачена адміністративна відповідальність частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Старшим лейтенантом поліції Мацко І.І. за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» самостійно було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 279 КУпАП, старший лейтенант поліції Мацко І.І., як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУпАП, оголосила про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Позивача було ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, ознайомлено з відеозаписом порушення.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а саме порушення вимог пункту 12.4 ПДР та пункту 2.1 ПДР за які передбачена відповідальність частиною першою статті 122 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП, на підставі частини другої статті 36 КУпАП, поліцейською після розгляду адміністративної справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

Згідно зі статті 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про порядок її оскарження та виконання, вручено копію оскаржуваної постанови.

Сторона відповідача звертає увагу на те, що на відміну від пристроїв фіксації старих зразків які не фіксували в режимі фото-відео та фіксували швидкість найближчого предмету який рухається, прилад TruCAM ІІ LTI 20/20 вимірює швидкість об`єкта на який наведено лазерний приціл (на відео позначається курсором).

Оскільки лазерний вимірювач швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, на відеозаписі з приладу LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008397 із зафіксованим порушенням ПДР вказані координати 48°49'43.62"N 24°48'56.76"E, де було вчинено порушення. Якщо ввести вказані координати (висоту і довготу) на карті, вказана точка і буде місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до сервісу Google maps ділянка 118 км. автодороги Н-10 пролягає саме через населений пункт село Марківці, Івано-Франківського району.

Представник відповідача вважає, що твердження позивача, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 повинен бути зафіксованим під час вимірювання швидкості руху ТЗ, спростовується листом ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" від 01.10.2019 за № 22-38/49 з якого вбачається, що лазерний вимірювач швидкості руху TruCAM ІІ LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.

На підтвердження своїх заперечень представником відповідача долучено відео порушення ПДР із приладу TruCam TC008397 та фото порушення ПДР із приладу TruCam TC008397.

01.09.2026 року позивач подав відповідь на відзив, вказавши, що представник, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи позов, не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Відтак, важливим в дані справі є те, що зупинила позивача не поліцейська І. Мацко, а поліціянт Вара Андрій Олександрович.

Позивач зазначає, що після зупинки, він наголосив поліціянту А. Варі, що він повинен мати передбачені законом фактичні та юридичні підстави для застосування відповідного поліцейського заходу, тобто мати докази про порушення ПДР, а відтак - вимагати пред`явлення документів.

Але поліціянт А. Вара не надав доказів про порушення позивачем ПДР, а відтак, він наголосив йому, що у нього немає законної підстави вимагати в нього документи, тому його вимога є неправомірною, а отже в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вказує, що після того, як поліціянт А. Вара посадив його у свій службовий автомобіль з метою здійснення освідчення, в якому і знаходилась поліцейська І. Мацко, вони поїхали в бік Тисмениці.

Однак, по дорозі в с. Хом`яківка, вони зустріли командира роти Яворського Сергія Володимировича, якому він повторно пояснив суть справи і показав відповідні документи.

Також, позивач стверджує, що ним подано керівнику Косівської прокуратури відповідне звернення щодо неправомірних дій поліцейського А. Вари.

Після, з`ясування всіх обставин, командир роти наголосив, що вони мусять якось вийти із цієї ситуації, тому поліцейська І. Мацко винесла оскаржувану постанову в с. Хом`яківка.

Позивач наголошує, що поліціянтка І. Мацко до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» - не зверталась.

Позивач вважає, що в даному випадку представник відповідача вводить суд в оману. Його дані поліцейська І. Мацко, отримала від командира роти ОСОБА_2 , якому він показав всі належні документи.

Враховуючи наведене позивач просить постанову інспекторки взводу роти батальйону УПП в Івано-Франківській області, старшої лейтенантки поліції, Мацко Інни Іванівни, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати. Провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 19.08.2026 року за клопотанням позивача було постановлено здійснювати розгляд вказаної справи з повідомленням сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що постановою Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух , встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з п.2.1. Правил дорожнього руху: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

Згідно пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: 1) відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди; 2) органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними прикордонного контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу; 3) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Відповідно до пункту 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках, якщо існує достатньо підста ввважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема у випадках порушення правил дорожнього руху, в тому числі частиною першою статті 126 КУпАП. Відповідно до частини другої статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Старший лейтенант поліції ОСОБА_3 є працівником УПП в Івано-Франківській області ДПП, тобто посадовою особою органу Національної поліції України. Таким чином, старший лейтенант поліції Мацко І.І. має законні підстави здійснювати провадження у справі про адміністративне правопорушення та приймати рішення про застосування адміністративного стягнення за місцем його вчинення.

З долученого до справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після виконання вимог ст.18 та ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» та повідомлення поліцейською ОСОБА_3 причини його зупинки, пов`язаною із порушення ПДР України (перевищенням обмеження швидкості руху), представлення для ознайомлення доказів порушення ОСОБА_1 встановленого обмеження швидкості руху, на законну вимогу поліцейської ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія та страховий поліс, тому розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, спірна постанова відповідає вимогам закону та скасуванню не підлягає.

Стаття 280 КупАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватись відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст.251 Кодексу.

Належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є фото або відеофіксація моменту вчинення правопорушення та наявність у події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП у діях ОСОБА_1 .

Відповідач надав суду належні докази вчинення правопорушення позивачем та докази на спростування обставин, викладених у позові.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як вбачається з системного аналізу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі – Інструкція №1026), особистий мобільний телефон та логістичний пристрій з функцією фотофіксаці не є технічним приладом чи технічним засобом, який може використовуватися працівниками поліції з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення .

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У даному випадку позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечує, а відповідач висловив заперечення проти позову та подав докази на спростування заперечень позивача.

За змістом п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року №1395: під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, виявивши адміністративне правопорушення, поліцейська вжила заходів щодо притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та розглянула дану справу на місці його вчинення в порядку ст.258 КУпАП, яка передбачає винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, від сторони відповідача до суду не надходило заперечень проти позову та у даній справі не спростовано обставини, викладені у позовній заяві щодо факту вчинення правопорушення та належності доказів цього факту.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно роз`яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.

За змістом рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25 докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».

В даному випадку судом встановлено у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП, оскільки матеріали справи містять докази вчинення вказаних правопорушень адмінпритягуваним. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся відповідно вимог чинного законодавства уповноваженою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року підлягає залишенню без змін, а позовна заява – залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 122 ч.6, 139, 247, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 9 ч.2, 77, 120, 121, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року – залишити без задоволення, а постанову Серії ЕНА № 7652126 від 01.08.2026 року – залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання рішення.

Суддя Д.С. Драч