Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №344/21583/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21583/25

Провадження № 2/344/2042/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Івано-Франківська обласна державна адміністрація звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначає, що на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений наказом Івано-Франківської обласної державної адміністрації «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату облдержадміністрації, які займають посади державної служби категорії “Б” і “В”, у 2019 році» №162-к від 05.12.2019, в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2019 №167-к «Про звільнення ОСОБА_2 »; поновлено ОСОБА_2 з 27.12.2019 на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації; стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 гривень (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищевказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20 набрало законної сили 21.01.2025 та в частині відшкодування ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 гривень у зв`язку із його незаконним звільненням було виконаним Івано-Франківською обласною державною адміністрацією у березні 2025 року.

ОСОБА_1 був службовою особою (керівником апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації), яка самостійно проводила оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 та приймала вищевказані накази.

Позивач зазначає, що обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №300/141/20, є преюдиційним при розгляді цього спору.

Надані позивачем докази, що містяться в матеріалах справи, підтверджують, що ОСОБА_1 підписано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації “Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату облдержадміністрації, які займають посади державної служби категорії “Б” і “В”, у 2019 році” №162-к від 05.12.2019, в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 , який визнано протиправним і скасовано, та підписано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2019 №167-к “Про звільнення ОСОБА_2 ”, який судом також визнано протиправним і скасовано.

Тому обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної Івано-Франківській обласній державній адміністрації у зв`язку з виплатою коштів незаконно звільненому працівнику ( ОСОБА_2 ) за час вимушеного прогулу покладається саме на ОСОБА_1 як на особу, яка одноосібно підписала наказ від 26.12.2019 №167-к “Про звільнення ОСОБА_2 ”.

Позивач вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню шкода, заподіяна Івано-Франківській обласній державній адміністрації у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу, у сумі 887477,48 гривень, яка визначена рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 300/141/20.

За наведених обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заподіяної шкоди у розмірі 887477,48 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10649,73 гривень (а.с. 1-11).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.55).

Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 56-57).

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Чекайла Василя Михайловича про закриття провадження у цивільній справі за позовом Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником (а.с. 91-97).

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 110-111).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача Ігнатенко О.Ю. підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Чекайло В.М. у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити, пояснив, що позивачем не доведена наявність вини у діях відповідача, не було проведено службове розслідування та не надано пропозиції про відшкодування шкоди.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений наказом Івано-Франківської обласної державної адміністрації “Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців апарату облдержадміністрації, які займають посади державної служби категорії “Б” і “В”, у 2019 році” №162-к від 05.12.2019, в частині оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2019 №167-к “Про звільнення ОСОБА_2 ”; поновлено ОСОБА_2 з 27.12.2019 на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату обласної державної адміністрації; стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 грн. (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 17-29).

Листом В.о. керівника апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації повідомлено Юридичний департамент Івано-Франківської обласної державної адміністрації про те, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20 виконано у встановленому законом порядку (а.с. 30).

Головним управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на підставі виконавчого документа було безспірно стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 670519,17 гривень, що підтверджується випискою з рахунку від 17.04.2025 (а.с. 31).

З виписки від 15.04.2025 вбачається, що перераховано податок на доходи фізичних осіб із середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 43540,21 гривень (а.с. 31 зворот, а.с. 32).

Івано-Франківською обласною державною адміністрацією нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 у розмірі 195245,05 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 64 від 14 квітня 2025 року (а.с.32 зворот).

Відповідно до платіжних інструкцій від 06.08.2024 № 162, № 161, 160 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією сплачено ОСОБА_2 військовий збір утриманий із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 250,10 гривень, податок на доходи фізичних осіб із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 3001,20 гривень, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13422,06 гривень (а.с.33-35).

Наказом Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 05.12.2019 №162-к затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_2 , в якому зазначено отримання ОСОБА_2 негативної оцінки (а.с. 41-42).

Із зазначеними вище результатами виконання завдань та висновком під розпис ОСОБА_2 був ознайомлений 26.12.2019, де висловив зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності (а.с. 43-44).

Наказом №167-к від 26.12.2019 ОСОБА_2 звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (а.с. 45).

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11.01.2021 № 2-к звільнено ОСОБА_1 з посади керівника апарату обласної державної адміністрації 11.01.2021 в порядку переведення на рівнозначну посаду директора Державного архіву Івано-Франківської області (а.с. 133).

Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 09.10.2023 № 317-к звільнено ОСОБА_1 з посади директора Державного архіву Івано-Франківської області 11.10.2023 (а.с. 133).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди) (частина четверта статті 1191 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 Кодексу законів про працю України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237 Кодексу законів про працю України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі..

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Подібний висновок, викладений у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року № 332/832/18, 22 вересня 2021 року № 676/2149/20.

Судом встановлено, що наказом керівника апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації Маланія Р.Г. №167-к від 26.12.2019 ОСОБА_2 було звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №300/141/20, що набрало законної сили 21.01.2025, визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 26.12.2019 №167-к “Про звільнення ОСОБА_2 ”, поновлено ОСОБА_2 з 27.12.2019 на посаді завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату обласної державної адміністрації та стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 887477,48 гривень (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 48 копійок) з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання вказаного судового рішення Івано-Франківською обласною державною адміністрацією проведені необхідні виплати у березні 2025 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні платіжні документи.

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Суд погоджується з твердженням позивача про наявність преюдиційних обставин, установлених під час розгляду судами справи № 300/141/20, якими встановлено факт незаконного звільнення працівника за наказом відповідача.

ОСОБА_1 хоча і не брав участі у цій справі, але, згодом, будучи обізнаним про таке рішення, не оскаржив його у встановленому законом порядку, принаймні в частині встановлених судом обставин, оскільки воно стосується його інтересів. Рішення суду набрало законної сили.

Тобто факт незаконного звільнення ОСОБА_2 із посади завідувача сектору мобілізаційної роботи апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації є доведеним, та відповідно до приписів частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Відповідач як посадова особа, за наказом якого працівник незаконно звільнений із займаної посади, винний у заподіянні шкоди позивачу у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несе повну матеріальну відповідальність за вказані дії.

Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі, а тому посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 справа № 401/1387/17-ц, від 11.04.2018 справа № 161/6047/16-ц, від 20.06.2019 справа № 462/8925/14, від 03.10.2018 справа № 591/8512/15-ц.

Отже, відповідач мав право і повинен була прийняти остаточне рішення про наявність підстав для звільнення працівника у відповідності до вимог трудового законодавства, в тому числі, перевіривши дотримання цих вимог в процесі здійснення процедури звільнення працівника.

Як вбачається з наказу № 167-к від 26.12.2019 "Про звільнення ОСОБА_2 », він видавався за підписом керівника апарату Івано-Франківської обласної державної адміністрації Маланія Р.Г. Отже, відповідач і є тією службовою особою, за наказом якої відбулося звільнення працівника.

Свідчать матеріали справи також про наявність в діях відповідача всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки, яка виявилась у прийнятті незаконного наказу про звільнення особи; завданої шкоди внаслідок визнання його незаконним та скасування у вигляді сплати позивачем коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику; причинного зв`язку між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача, а також вина заподіювача шкоди, як керівника, який видав незаконний наказ.

Отже, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, пов`язаної із незаконним звільненням ОСОБА_2 , оскільки саме за його наказом відбулося таке звільнення. При цьому заявлена сума до стягнення є обґрунтованою, оскільки відповідає прямій дійсній шкоді, якою є грошові суми, виплачені звільненому працівникові за період вимушеного прогулу (якщо суд поновив звільненого з роботи працівника).

Розмір виплаченого поновленій на роботі особі заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем під час розгляду даної справи не оспорюється.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 663/1169/20 (провадження № 61-56 св 22).

Ураховуючи викладене, у спірних правовідносинах суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 178 від 17 вересня 2025 року та платіжної інструкції № 177 від 17 вересня 2025 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у загальному розмірі 10649,73 гривень (а.с. 54).

Позовні вимоги задоволені повністю, тому також слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 10649,73 гривень.

На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 130, 134, 237 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Івано-Франківської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 20567921, рахунок НОМЕР_2 , суму заподіяної шкоди у розмірі 887477,48 гривень (вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень сорок вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Івано-Франківської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 20567921, судовий збір у розмірі 10649,73 гривень (десять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень сімдесят три копійки).

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Івано-Франківська обласна державна адміністрація, код ЄДРПОУ 20567921, місцезнаходження: 76004 м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Грушевського, буд. 21.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.