Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №343/1772/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1772/26

Провадження №: 2-а/343/33/26

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого суддi – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , 06.08.2026 звернувся в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить ухвалити рішення, яким:

постанову №1/1/11313 від 29.07.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати, а провадження в справі закрити.

Свої вимоги мотивує тим, що він, позивач ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, має інвалідність ІІІ групи та відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

24.07.2026, користуючись мобільним застосунком «Резерв+», позивач виявив інформацію про перебування його у розшуку з причини нібито неявки за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Жодної повістки про виклик до ТЦК та СП позивач не отримував та про необхідність явки не знав.

Після виявлення зазначеної інформації, позивач 24.07.2026 добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою з`ясування причин внесення відповідної інформації до застосунку «Резерв+».

У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно нього було складено протокол № 477 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Підставою для складання протоколу стало твердження відповідача про те, що позивачу була направлена повістка № 8107999 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 15.07.2026, однак він за нею не прибув.

Позивач ОСОБА_1 , зазначив, що належним чином про необхідність явки не повідомлявся, повістки не отримував, а поштове відправлення з повісткою перебувало у відділенні поштового зв`язку лише нетривалий час та було повернуто відправнику.

Крім того, позивач зазначає, що 29.07.2026 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений йому час для участі у розгляді справи, однак йому повідомили, що справа вже розглянута без його участі, а постанову він може отримати у вікні видачі документів.

На думку позивача, таким чином його було позбавлено можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема надати пояснення, заявляти клопотання та подавати докази (а.с.1-6).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 справа №343/1772/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.22).

Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.08.2026 відкрито провадження у справі № 343/1772/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено підготовче судове засідання за участю сторін на 04 вересня 2026 року. Відповідачу в строк до 04 вересня 2026 року запропоновано подати відзив на позов (а.с.23).

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , подав до суду відзив на позов , в якому зазначив, що ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.07.2026 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обстави кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З даного протоколу вбачається:

Суть адміністративного правопорушення - Під час опрацювання матеріалів справи та протоколу №477 про адміністративне правопорушення та перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг» встановлено, що гр. ОСОБА_1 будучи належно оповіщеним відповідно до вимог пп. 2 п. 41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, не прибув за повісткою №8107999 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.07.2026 для уточнення даних. Згідно трекінгу АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067218190445 (даної повістки №8107999) стоїть позначка -«одержувач відсутній за вказаною адресою» від 11.07.2026. Про поважні причини неприбуття, в порядку передбаченому абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гр. ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

29.07.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, виніс постанову № 1/1/11313, згідно якої установлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1000- нмдг - 17000 гривень.

Доводи про неналежне повідомлення позивача про вручення повістки спростовуються трекінгом АТ «Укрпошта».

А наявність в позивача групи інвалідності не спостовує факт порушення ним правил військового обліку.

Отже, постановляючи оскаржувану постанову, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обгрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (а.с.25-26).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.09.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.31).

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Воробець Р.М. ( ордер серії АТ №1147672 а.с.19) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини, просили ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 в судові засідання не з`явився, хоч про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному веб-сайті Долинського районного суду за веб-адресою : dl.if.court.gov.ua. про виклик в судове засідання (а.с. 32), рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28, 37). У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить справу слухати без їх участі (а.с.26).

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, надані в судовому засіданні, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши в повному об`ємі надані докази, приходить до наступного висновку:

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ч.1 ст.7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз. 5 ч.1 ст.1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» -особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як встановлено судом із протоколу № 477 про адміністративне правопорушення від 24.07.2026, ОСОБА_1 24.07.2026 прибув у супроводі органів Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При перевірці облікових даних було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 перебуває в розшуку, як особа, яка порушує правила військового обліку, для складання протоколу про адміністративне правопорушення. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що ОСОБА_1 було направлено поштовим зв`язком повістку № 8107999 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.07.2026. Громадянин ОСОБА_1 до ТЦК та СП не прибув, чим порушив абз. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 2 «Правил військового обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 309.12.2022, та вчинив правопорушення, передбаченен ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі зазначено про роз`яснення змісту ст. 63 Конституції України, а також прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11:00 год. 29.07.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , під чим є підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності», ОСОБА_1 пояснив, що не був належним чином оповіщений «АТ Укрпошта», тому за вказаною повісткою не прибув. Намір ухилятися не мав, просить закрити адміністративне провадження.

До протоколу додається: витяг АІТС «Оберіг», паспорті дані, копія повістки, копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с. 10).

Ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.

Згідно санкції ч.1 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, може бути накладено штраф на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч.3 наведеної статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, може бути накладено штраф на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За визначенням абзацу 5 ч.1 ст. 1 Закону № 3543-XII - особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває станом на дату ухвалення рішення.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває станом на дату ухвалення рішення.

Отже, станом на 15 липня 2026 року на території України діяв правовий режим особливого періоду.

Згідно із ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за

викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно із приписами абз.9 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Відповідно до ч.1 п. 2 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з постановою № 1/1/11313 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 29.07.2026, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , встановив, що останній, вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Копію постанови ОСОБА_1 отримав, що підтвердив своїм підписом (а.с. 11).

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті даних спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Згідно з п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 - повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Тобто, надсилання повістки про виклик до відповідного територіального ТЦК та СП здійснюється на адресу, зазначену військовозобов`язаним під час оновлення (уточнення) своїх військово-облікових даних, водночас, у випадку не оновлення військовозобов`язаним своїх військово-облікових даних, надсилання повістки здійснюється на адресу зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного.

З наведеного слідує, що засобами поштового зв`язку повістки надходять і тим військовозобов`язаним, які не оновили свої дані, так і тим, хто їх оновив. У обох випадках військовозобов`язаний зобов`язаний своєчасно з`явитися до територіального ТЦК та СП у визначену у повістці дату та час.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до підпункту 2, пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Змінами, внесеними постановою Уряду від 08 жовтня 2024 року № 1147 до Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.

У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже, після набрання чинності змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов`язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відмітку «відсутність адресата за вказаною адресою».

За відсутності поважних причин неявки до ТЦК за повісткою, військовозобов`язаний вважається таким, що не з`явився за викликом; неявка такої особи містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд враховує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин:

1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного;

2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою, позивач вказує, що будь-яких повідомлень (повісток) про необхідність з`явитися 15.07.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не отримував.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 виданого Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 05.03.2005 (а.с.8-9), позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Як слідує з повістки № 8107999, ОСОБА_1 слід було з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 15.07.2026 о 09:00 год. (а.с. 12).

Вказана повістка була направлена ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням із описом вкладення за № R067218190445 за адресою: АДРЕСА_1 (з.с.а.с. 12).

Згідно з даними відстеження поштового відправлення за № R067218190445, поштове відправлення прийнято 07.07.2026, прибуло до відділення 09.07.2026, 10.07.2026 невдала спроба вручення інші причини, 11.07.2026 повернуто відправнику, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 13).

Позивач до матеріалів справи долучив витяг з "Резерв+", згідно з яким він, ОСОБА_1 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний, свої облікові дані оновив - 24.07.2026, має оформлену відстрочку до завершення мобілізації (а.с. 15).

Як зазначив ОСОБА_1 , 24.07.2026 користуючись мобільним застосунком «Резерв+», він виявив інформацію про перебування його у розшуку з причини нібито неявки за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Жодної повістки про виклик до ТЦК та СП він не отримував та про необхідність явки не знав.

Таким чином між сторонами виник спір відносно підставності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП, однак саме по собі направлення позивачу рекомендованого поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» не може безумовно свідчити про належне його оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до встановленого законодавством порядку, у разі відсутності адресата за зазначеною на рекомендованому листі адресою, працівник об`єкта поштового зв`язку зобов`язаний поінформувати адресата про надходження такого поштового відправлення за наявним номером телефону та/або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Лише у разі, якщо протягом трьох робочих днів після такого інформування адресат не з`явився для отримання листа, працівник поштового зв`язку має право зробити відмітку «адресат відсутній за зазначеною адресою» та повернути поштове відправлення відправнику.

Як встановлено судом, поштове відправлення № R067218190445 було прийнято 07.07.2026, прибуло до відділення поштового зв`язку 09.07.2026, а 10.07.2026 здійснено невдалу спробу вручення із зазначенням причини «інші причини». Вже 11.07.2026 поштове відправлення було повернуто відправнику з причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що працівником поштового зв`язку позивача було поінформовано про надходження рекомендованого листа за наявним номером телефону та/або залишено повідомлення у його поштовій скриньці, а також що після такого інформування позивачу було надано передбачений законодавством триденний робочий строк для отримання поштового відправлення.

Більше того, з наданих відомостей про відстеження поштового відправлення вбачається, що воно було повернуте відправнику вже 11.07.2026, тобто до закінчення передбаченого порядком триденного строку після інформування адресата, якщо припускати, що таке інформування мало місце 10.07.2026.

Отже, відмітка про відсутність позивача за адресою, за наведених обставин, сама по собі не може бути визнана достатнім доказом належного оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП, оскільки відповідачем не доведено дотримання передбаченої законом процедури вручення (доставки) повістки засобами поштового зв`язку.

З огляду на те, що позивач заперечує отримання повістки та свою обізнаність про необхідність явки до ТЦК та СП, а відповідачем не надано доказів фактичного інформування позивача про надходження поштового відправлення та дотримання встановленого триденного строку, суд не вбачає достатніх підстав вважати доведеним факт належного оповіщення позивача про дату, час та місце явки.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів належного оповіщення позивача ОСОБА_1 про виклик до ТЦК та СП на 15.07.2026 та, відповідно, його обізнаності про виникнення обов`язку з`явитися у визначені повісткою дату та час, висновок про умисне невиконання позивачем такого обов`язку є передчасним.

Відсутність обізнаності особи про виникнення конкретного обов`язку за встановлених судом обставин не може сама по собі свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимим доказами порушення позивачем вимог абз.1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, як вбачається з постанови № 1/1/11313 від 29 липня 2026 року, після наведення загальних положень пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» посадова особа дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, не встановивши при цьому конкретних обставин такого правопорушення.

Зі змісту постанови неможливо встановити, який саме передбачений законодавством обов`язок не виконав позивач, у чому полягало відповідне порушення, а також коли, де, та за яких обставин воно було вчинене.

Зокрема, у постанові не зазначено, чи полягало порушення у неприбутті за викликом до ТЦК та СП, неуточненні персональних даних чи невиконанні іншого обов`язку. Якщо підставою притягнення до відповідальності було неприбуття за викликом, постанова мала містити відомості про відповідний виклик, дату і час явки, місце явки, спосіб вручення чи направлення повістки та докази належного оповіщення позивача. Якщо ж йшлося про невиконання обов`язку щодо уточнення персональних даних, такі обставини також мали бути конкретно встановлені та підтверджені належними доказами.

Однак зазначених обставин оскаржувана постанова не містить.

Відповідно до статей 252 та 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи зобов`язані всебічно, повно й об`єктивно дослідити її обставини, встановити факт вчинення адміністративного правопорушення, вину особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи.

Натомість оскаржувана постанова містить переважно посилання на нормативні положення без встановлення конкретної дії чи бездіяльності позивача. Більше того, її текст є незавершеним та внутрішньо суперечливим.

Так, у постанові зазначено: «Підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП», що не дає можливості встановити, у чому саме посадова особа вбачала протиправну поведінку позивача.

Посилання у постанові на те, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності вперше протягом року, також не підтверджує факту вчинення ним правопорушення та його вини, оскільки стосується питання застосування адміністративного стягнення.

При цьому відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_7 мав довести наявність передбачених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, конкретне порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, обставини його вчинення та вину позивача.

Однак таких обставин відповідачем не доведено.

Сам факт перебування особи на військовому обліку або наявність у законодавстві певного обов`язку не свідчить про його порушення конкретною особою. Для притягнення до адміністративної відповідальності необхідно встановити конкретну протиправну дію чи бездіяльність та підтвердити її належними і допустимими доказами.

За змістом ч.3 ст. 210-1 КУпАП відповідальність настає за конкретне порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Тому самого посилання на зазначену норму недостатньо для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

У цій справі об`єктивна сторона правопорушення в постанові не визначена, конкретна дія чи бездіяльність позивача не встановлена, а належні докази її вчинення та вини ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити відповідність встановлених відповідачем обставин складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому суд не вправі самостійно встановлювати замість суб`єкта владних повноважень обставини правопорушення або доповнювати оскаржувану постанову новими фактичними даними, які в ній не зазначені, оскільки це виходило б за межі судового контролю та порушувало б право особи на захист, гарантоване статтею 268 КУпАП.

Отже, з огляду на невстановлення в оскаржуваній постанові конкретної дії чи бездіяльності ОСОБА_1 , обставин її вчинення та належних доказів вини позивача, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст. 210-1 КУпАП.

Окремо суд звертає увагу на недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як зазначив позивач у судовому засіданні, він не був присутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та оскаржувати постанову. Справа про адміністративне правопорушення, за загальним правилом, розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відсутність такої особи допускається лише за умови наявності даних про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи та за відсутності клопотання про відкладення розгляду.

Водночас щодо правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1 КУпАП, законодавством встановлено спеціальний порядок розгляду справи за відсутності особи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 249 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 цього Кодексу, можуть розглядатися за відсутності особи у випадках, передбачених статтею 279-9 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 або 210-1 КУпАП, особа може звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 279-9 КУпАП у такому випадку керівник відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки після отримання заяви перевіряє викладені в ній фактичні дані та з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу виносить постанову, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, закон пов`язує можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП, з наявністю передбаченої ст. 279-9 КУпАП заяви особи про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи за її відсутності.

Таким чином, передбачених законом підстав для розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 судом не встановлено.

У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно із ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, із урахуванням установлених обставин, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, скасування постанови №1/1/11313 керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29 липня 2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, ч.2 ст.19 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, керуючись ст.ст. 19,77,139,241-246,250,251,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушенняі – задоволити.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 1/1/11313 від 29 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що були відсутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач : ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 ;

Суддя: