Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №592/10883/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 592/10883/26

Провадження № 2/342/854/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.

з участю представника позивача

(у режимі відеоконференції) Єськової О.В.

відповідача (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останнього заборгованість у сумі 32760 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що 15.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір №104056992, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 4000 грн. Згідно п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 1800 грн, які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

17.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором № 104056992. 10.01.2023р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договором № 104056992.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 104056992 становить 32760 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 27600 грн, заборгованість за комісіями - 1160 грн.

Провадження у даній справі відкрито 22.07.2026, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

05.08.2026 відповідач подав відзив на позов, зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх незаконними та безпідставними. Зазначив, що у періоди з 22.04.2020 року по 27.11.2025 року, а також з 15.05.2026 року і по теперішній час безперервно проходить військову службу в ЗСУ, брав участь в АТО, ООС та відбитті збройної агресії РФ, маю поранення, контузії, маю статус учасника бойових дій (УБД). Вважає нарахування відсотків у розмірі 27 600 грн на «тіло» кредиту 4 000 грн є прямим порушенням його прав як захисника України та суперечить державній політиці соціального захисту військовослужбовців. На момент укладення кредиту в анкеті-заяві було зазначено місце роботи - військова частина НОМЕР_1 , проте відповідач продовжував незаконно нараховувати відсотки за кредитом. Крім того, 5 листопада 2021 року первісним кредитором здійснювалося автоматичне безакцептне списання коштів з карткового рахунку за технологією C2A на загальну суму 3938 гривень, проте наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей про ці транзакції. Первісний кредитор навмисно не відобразив зазначені платежі у фінансовій звітності та не зарахував їх у рахунок погашення тіла кредиту, чим грубо порушив вимоги чинного законодавства щодо обліку фінансових операцій.

Вказав, що нарахування відсотків 7 разів перевищують тіло кредиту, що грубо порушує ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципи добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3, ст. 13 ЦК України).

Договір укладено 15.09.2021 року, у листопаді 2024 року сплинув строк позовної давності, а позов подано у 2026 році, що виходить за межі визначеного законом строку позовної давності, та є самостійною підставою для відмови у позові.

Позивач, не намагаючись врегулювати спір у позасудовому порядку, ініціював судовий процес з метою штучного збільшення витрат та створення тиску на військовослужбовця, що є зловживанням процесуальними правами

Також позивач не надав доказів направлення письмового повідомлення про відступлення права вимоги (рекомендованим листом з описом вкладення). Крім того, Позивачем порушено строки повідомлення, передбачені самими договорами відступлення права вимоги, які Позивач додає до позовної заяви, а неповідомлення боржника позбавляє нового кредитора права вимагати виконання зобов`язань (ч. 2 ст. 516 ЦК України).

Правнича допомога у розмірі 13 000 грн є надмірною та неспівмірною зі складністю справи. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувати наслідки спливу позовної давності та визнати борг безнадійним. У разі відмови у застосуванні позовної давності - відмовити у стягненні процентів та штрафних санкцій, як таких, що нараховані військовослужбовцю всупереч вимогам п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також визнати сплату боргу за тілом кредиту перед первісним кредитором на загальну суму 3938 гривень.

11.08.2026 представник позивача подав відзив на позовну заяву, зазначивши аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець, зі своєї сторони, належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Матеріали справи не містять і представник відповідача не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності зазначених кредитних договорів. Щодо доводів відповідача про необхідність списання процентів у зв`язку з проходженням військової служби, а також твердження про нібито неналежне зарахування первісним кредитором коштів у сумі 3 938,00 грн, не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог у заявленому розмірі. Насамперед позивач не заперечує, що частина п`ятнадцята статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює спеціальні гарантії для визначеної законом категорії військовослужбовців, зокрема щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом за наявності передбачених законом умов. Водночас застосування зазначеної норми у конкретних правовідносинах має здійснюватися з урахуванням її змісту, часу виникнення відповідного права, належного підтвердження статусу особи, характеру військової служби, а також доказів, наданих сторонами у справі. Самого лише посилання відповідача на факт проходження військової служби недостатньо для автоматичного висновку про неправомірність усієї суми процентів, заявленої до стягнення, без встановлення конкретного періоду, за який такі проценти були нараховані, правового режиму відповідного періоду та обставин, які мають значення для застосування спеціальної норми закону. При цьому відповідач фактично виходить із того, що сам факт перебування особи на військовій службі автоматично та без будь-яких інших умов припиняє обов`язок зі сплати будь-яких процентів, незалежно від моменту їх нарахування, характеру відповідних правовідносин та періоду, за який вони нараховані. Такий підхід є надмірно спрощеним та не враховує необхідності встановлення судом усіх юридично значимих обставин. Предметом доказування у цій частині є не лише сам факт проходження військової служби, а й юридично значимий зв`язок між цим статусом та конкретними нарахуваннями, які заявлені позивачем до стягнення. Відповідач такого деталізованого розмежування у своєму відзиві не здійснив. Натомість ним наведено загальний висновок про те, що вся сума процентів у розмірі 27 600,00 грн має бути списана виключно через факт проходження військової служби. Однак такий висновок не може ґрунтуватися лише на арифметичному співвідношенні між сумою кредиту та заявленою сумою процентів. Сам по собі розмір нарахованих процентів не є доказом порушення позивачем вимог спеціального законодавства. Зазначення у заяві-анкеті певного місця роботи саме по собі не є тотожним наданню кредитодавцю належного документа, що підтверджує наявність передбачених законом підстав для застосування спеціального режиму щодо нарахування процентів. Сам факт роботи у військовій частині не дає можливості автоматично встановити всі обставини, від яких законодавство ставить у залежність застосування відповідної соціальної гарантії, зокрема категорію військовослужбовця, підставу проходження військової служби, момент набуття відповідного статусу та інші обставини. Необґрунтованими є також твердження відповідача про те, що 05 листопада 2021 року первісним кредитором нібито було здійснено безакцептне списання коштів з його карткового рахунку на загальну суму 3 938,00 грн, які не були відображені у розрахунку заборгованості. Позивач звертає увагу суду, що саме по собі надання відповідачем квитанцій або банківської виписки не свідчить автоматично про те, що відповідні платежі були здійснені саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та що такі кошти не були враховані первісним кредитором. Відповідач не надав доказів того, що первісний кредитор отримав відповідні кошти саме як погашення спірної кредитної заборгованості та умисно не зарахував їх на виконання зобов`язання. Відповідач не надав належного розрахунку, з якого було б можливо встановити, що зазначені кошти мають бути зараховані саме в рахунок погашення тіла кредиту, а не процентів, інших передбачених договором платежів чи заборгованості в іншому порядку. Жодного належного доказу такого порушення відповідач суду не надав. Не встановлено контролюючим органом факту порушення, відсутні результати перевірки, рішення уповноваженого органу або інший документ, який би підтверджував наведені твердження. Тому такі висновки є виключно суб`єктивною оцінкою відповідача та не можуть вважатися встановленими обставинами. Так само не доведено, що первісному кредитору було належним чином повідомлено про всі обставини, необхідні для застосування відповідної законодавчої пільги у конкретний період нарахування спірних процентів. Відповідач у відзиві посилається на несправедливість умов кредитного договору в частині нарахування процентів, зазначаючи, що їх розмір у декілька разів перевищує суму фактично отриманого кредиту. При вирішенні питання про можливість стягнення процентів суд має розмежувати: проценти як плату за користування кредитними коштами; проценти, які фактично нараховуються після порушення строку повернення кредиту; неустойку та інші санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання. Таке розмежування має принципове значення для правильного застосування норм матеріального права. Якщо кредитодавець після закінчення строку кредитування продовжує застосовувати підвищену процентну ставку, безпосередньо пов`язану з фактом прострочення, то відповідні нарахування не можуть автоматично визнаватися звичайною платою за користування кредитом. Таким чином, твердження відповідача про несправедливість відповідних умов не може бути відхилене лише з мотивів того, що сторони формально погодили їх у тексті договору.

Саме по собі невчинення кредитором досудових заходів щодо врегулювання спору не є безумовною підставою для відмови у позові, якщо законом або договором не встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання відповідної категорії спорів. Також неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє права вимоги нового кредитора і не позбавляє його статусу кредитора.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що є усталеною позицією.

Щодо застосування строку позовної давності: факт укладення кредитного договору у 2021 році та його короткостроковий характер не свідчить про сплив строку позовної давності та не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Просить задовольнити позовні вимоги.

11.08.2026 відповідач подав заперечення, зазначивши, що строк позовної давності за вимогами, які виникли 01.10.2021, беззаперечно закінчився 01.10.2024, позов подано з пропуском строку, що є самостійною підставою для відмови. Щодо сплати 3938 грн на погашення боргу, вважає дії первісного кредитора, який приховав ці платежі, недобросовісними. Також зазначив, що статус військовослужбовця підтверджено належними та допустимими доказами. Просить відмовити у задоволенні позову.

28.09.2026 відповідач подав додаткові пояснення, зазначивши, що факт укладення електронного кредитного договору не заперечується. Проте у даній справі необхідно чітко розмежувати: проценти за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку; нарахування після закінчення строку кредитування; проценти, які позивач називає процентами за ст. 625 ЦК України; штрафні санкції та інші платежі. Саме такого розмежування у розрахунку Позивача належним чином не здійснено.

Розбіжності між первісним розрахунком ТОВ «МІЛОАН» та сумою процентів, заявленою позивачем, не дозволяють вважати заявлений позивачем розрахунок належним, повним та безсуперечним доказом розміру заборгованості. Нарахування 27 600 грн процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним, оскільки відповідно до анкети-заяви та умов кредитного договору строк кредитування становив 15 днів, а датою повернення кредиту визначено 30.09.2021 року. Саме до 30.09.2021 року діяла договірна ставка за користування кредитом у розмірі 3 % на день. Після 30.09.2021 року Позивач посилається вже на пункт 1.6 та пункт 2.3.1.2 договору, відповідно до яких застосовується стандартна ставка 5 % на день. При цьому сам Позивач у своїй відповіді на відзив фактично визнає, що зазначена ставка застосовувалась саме у зв`язку з порушенням строку повернення кредиту та позиціонує її як проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Однак правова природа такого нарахування потребує окремої оцінки судом.

Окрім того, на момент укладення договору 15.09.2021 року проходив військову службу у Збройних Силах України, тобто інформація про проходження військової служби була зазначена безпосередньо в документах, які перебували у розпорядженні первісного кредитора при укладенні договору. На момент укладення договору діяла редакція пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», встановлена Законом України № 1357-IX від 30.03.2021 року, що передбачала ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом для визначених законом категорій військовослужбовців, які брали участь у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки і оборони та перебували безпосередньо у відповідних районах і в періоди здійснення таких заходів.

Щодо платежів, здійснених 05.11.2021 року, матеріали справи містять банківські документи, які підтверджують проведення 05.11.2021 року п`яти операцій C2A REPAYMENT на загальну суму 3 888 грн. Окремо здійснено операцію на 50 грн, яка не є однією з п`яти операцій C2A. Позивач не надав суду первинного бухгалтерського або платіжного документа ТОВ «МІЛОАН», який би підтверджував, що зазначені кошти не надходили на погашення спірного кредиту. У разі підтвердження того, що зазначені платежі були отримані первісним кредитором у рахунок виконання спірного зобов`язання, вони мають бути враховані при визначенні фактичного розміру заборгованості.

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» повинно довести не лише факт існування договорів відступлення права вимоги, а й обсяг саме того права вимоги, яке було передане щодо договору №104056992. У даному випадку це має принципове значення, оскільки розмір вимоги, заявленої до суду, не узгоджується з первинним розрахунком ТОВ «МІЛОАН».

При вирішенні питання про розподіл витрат суд оцінює їх реальність, необхідність та розумність, а не лише факт існування договору між клієнтом та адвокатом. Тому навіть за умови задоволення позову в певній частині просить суд не покладати на відповідача всю заявлену суму витрат без перевірки її співмірності.

Просить суд врахувати, що заміна кредиторів у зобов`язанні сама по собі не створює нового строку позовної давності для кожного наступного кредитора.

30.09.2026 представник позивача подала письмові пояснення, вказавши, що сплата комісії за пролонгацію строку кредитування та сплата процентів за цей день прямо передбачені умовами кредитного договору, з якими ознайомився і погодився відповідач. Сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. З врахуванням п. 4,2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок позивача.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення, складені ТОВ «Мілоан» за Договором про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021 року, складених первісним кредитором 15.09.2021 року (дата укладення договору), відповідачу було видано кредит у розмірі 4 000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту, а з 16.09.2021 відбулись щоденні нарахування процентів за користування кредитом, що відповідає умовам договору. Разом з тим, з відомостей також вбачається, що після завершення строку кредитування відбулась автопролонгація строку користування кредитом відповідно до пункту п.2.3.1.2 договору, але не більше 60 днів. 17.12.2021 було укладено договір № 17/12-2021-62 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 104056992. З розрахунку заборгованості за договором № 104056992 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» останнім було здійснено нарахування процентів за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 згідно пункту 4.2. кредитного договору, яким передбачено змінену процентну ставку згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, що відповідає чинним вимогам законодавства. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 104056992. Позивачем, який набув право вимоги до відповідача за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, не здійснювалось жодних нарахувань за договором позики. Таким чином, вказані розрахунки містять усі складові загальної суми заборгованості, в тому числі нарахувань та погашень, а розрахунки ТОВ «Мілоан» взагалі є детальними та відображають нарахування процентів за кожен день строку кредитування.

У судовому засіданні представник позивача вимог позову підтримала з підстав, зазначених у позові та інших поданих до суду документів, просила задовольнити. Звернула увагу на зазначення у позовній заяві посилання на ст.625 ЦК як підставу стягнення всієї суми відсотків за договором.

Відповідач вимоги позову заперечив з підстав, які зазначені у поданих до суду документах, просив відмовити у задоволенні позову. Факт укладення кредитного договору не заперечив.

Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15.09.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 104056992.

Анкета-заява на кредит № 104056992 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, підтвердження зміни умов, обробку, підписання договору. Крім того, анкета-заява на кредит містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлену суму - 6000 грн; замовлений строк кредиту - 30 днів, погоджену суму - 4000 грн; погоджений строк - 15 днів; комісію за надання - 29% одноразово; проценти - 3% за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитедавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Пунктом 1.2. договору визначено, що розмір кредиту становить 4000 грн. Згідно з п. 1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 15.09.2021 (строк кредитування). Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 30.09.2021.

Згідно п.п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2. орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, становить 6960 грн. Комісія за надання кредиту: 1160 грн, яка нараховується за ставкою 29 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1800 грн, які нараховані за ставкою 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п.2.3.1. продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: 3 днів 3%; 7 днів 5%; 15 днів 10%. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. За правилами п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Згідно з п. 6.1 Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».

На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021 року до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 здійснив акцепт договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора « J77733» 15.09.2021 року, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому. Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Згідно із п. 7.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно платіжної квитанції від 15.09.2021 ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем ОСОБА_1 належним чином, перерахувавши на його картковий рахунок грошові кошти в сумі 4000 гривень.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит в електронній формі.

Відповідач факту укладення кредитного договору з позивачем не заперечив.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Мілоан» 17.12.2021 укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за укладеним з ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021 на дату відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги (17.12.2021) ТОВ «Вердикт Капітал» по тілу кредиту становила 4000 грн, по відсотках 13800 грн, комісія - 1160 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал».

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору 10-01/2023 від 10.01.2023 та розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 32760 грн, що складається з: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 27600 грн заборгованість за процентами, комісія - 1160 гривень.

Договори факторингу (відступлення права вимоги) у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

У постанові від 06 лютого 2019 року у справі №667/11010/14-ц Верховним Судом зазначено також, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язання та не позбавляє нового кредитора права вимагати виконання такого зобов`язання, якщо встановлено факт існування боргу та переходу права вимоги та доводи відповідача у цій частині є неспроможними.

Отже, судом встановлено, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором; між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли з кредитного договору щодо належного виконання його умов.

На день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32760 грн, що складається з: 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 27600 грн заборгованості за процентами, 1160 гривень- комісія.

Суд дослідив на предмет погашення відповідачем заборгованості у розмірі 3938 грн довідку про рух коштів по рахунку, долучену відповідачем, за рахунком НОМЕР_3 за карткою 414950хххххх9391 на суми 1428 грн, 1000 грн, 750 грн, 500 грн, 210 грн, проте вважає, що переказ вказаних сум не свідчить про погашення таких на виконання кредитних зобов`язань відповідачем за укладеним договором, та належних доказів з приводу наведеного відповідач не надав. Також рахунок, на який здійснювалося нарахування, є відмінним від рахунку, на який відповідачу перераховано кошти за договором.

Також відповідач не заявляв жодного клопотання про витребування від первісного кредитора додаткових розрахункових документів, що б підтверджували зарахування вказаних сум на погашення кредиту.

Крім цього, у судовому засіданні відповідач, на запитання суду, вказав, що жодних погашень за кредитом не здійснював.

Враховуючи, що факт укладення коштів та отримання на його виконання 4000 гривень є підтвердженим та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав у передбачений в договорі строк, грошові кошти за основною сумою кредиту не повернув, тому є підстави для стягнення 4000 грн за основною сумою кредиту.

Щодо нарахування комісії за договором у розмірі 1160 грн, відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Нарахування комісії за надання кредиту передбачено умовами договору про споживчий кредит № 104056992 від 15.09.2021, ця комісія є разовим платежем, її нарахування не суперечить статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», з її нарахуванням погодився відповідач, підписавши умови договору і графік платежів та вимоги позову у цій частині є підставними.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, доцільно зазначити наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування як вже зазначено вище. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як встановлено судом, строк кредитування за договором про споживчий кредит № 104056992 (індивідуальна частина) від 15.09.2021 року був погоджений сторонами та становив 15 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту відповідно до передбачених договором умов (зокрема, сплати комісії) матеріали справи не містять та судом таких не встановлено.

Звертаючись з позовом, позивач посилається на наявність у позичальника заборгованості за звичайними відсотками, нарахованими за користування кредитами, що підтверджується також наданими як доказ розрахунками. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків за період з 15.09.2021 по 23.02.2022 нарахована як за період до прострочення боржника, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

За неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

У судовому засіданні представник позивача зауважила, що позовна заява містить посилання на ст.625 ЦК України, а тому вважає наявними підстави для стягнення всієї суми відсотків.

Водночас суд наголошує, що документи на підтвердження заборгованості за відсотками, подані позивачем, не підтверджують нарахування відсотків за ст.625 ЦК України.

Щодо доводів відповідача про те, що він є військовослужбовцем і на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зауважує наступне.

Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час укладення договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно з пункту 12 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім`ї права на пільги не втрачають.

Також сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (постанови Верховного Суду від 26.12.2018 року в справі № 522/12270/15-ц, від 25.09.2019 року в справі №175/377/16-ц, від 25.09.2019 року в справі №521/9626/15-ц), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 року в справі №502/1438/18), офіцерів запасу (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 року в справі №642/548/21), тощо.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і на нього поширюються положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», останній подав до суду першої інстанції копію довідки про безпосередню участь особи у складі сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, відсічи і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, виданої ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 01.12.2021 про те, що він з 18.12.2020 по 30.07.2021 року безпосередньо приймав участь у складі сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, відсічи і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях; довідки про безпосередню участь особи у складі сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, відсічи і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, виданої ВЧ НОМЕР_4 Міністерства оборони України від 02.12.2021 про те, що він з 20.12.2020 по 22.09.2021 року безпосередньо приймав участь у складі сил і засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки, відсічи і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях; забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо у районах та в період здійснення зазначених заходів; довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої ВЧ НОМЕР_5 Міністерства оборони України від 26.11.2025 про те, що він з 27.04.2022 по 04.08.2022, 13.08.2022 по 04.10.2022, 15.10.2022 по 17.10.2022, 22.10.2022 по 31.01.2023, 13.02.2023 по 18.05.2023, з 28.06.2023 по 16.08.2023, з 04.09.2023 по 30.09.2023, 31.07.2025 по 19.09.2025, 20.09.2025 по 17.10.2025, 30.10.2025 по 13.11.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ; довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої ВЧ НОМЕР_6 Міністерства оборони України від 30.07.2025 про те, що він з 13.10.2023 по 16.10.2023, 26.10.2023 по 22.11.2023, 01.12.2023 по 22.04.2024, 12.05.2024 по 04.07.2024, 08.07.2024 по 01.08.2024, з 09.08.2024 по 16.10.2024, з 04.11.2024 по 09.11.2024, 02.02.2025 по 17.03.2025, 25.03.2025 по 19.05.2025, 23.05.2025 по 24.06.2025, 13.07.2025 по 30.07.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; витяги з наказу ВЧ НОМЕР_1 від 21.02.2022, А7166 від 30.07.2025, НОМЕР_1 від 21.02.2022, НОМЕР_7 від 30.07.2025, НОМЕР_5 від 12.10.2023, 27.11.2025, 12.10.2023, 27.11.2025; довідки про обставини травми 16.10.2025 ВЧ НОМЕР_5 від 11.11.2025, 19.05.2025 ВЧ НОМЕР_7 від 26.05.2025, контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб офіцерського складу у ВЧ НОМЕР_8 від 12.11.2022; посвідчення офіцера НОМЕР_9 ; контракт про проходження військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 22.04.2020; посвідчення офіцера НОМЕР_9 ; довідку військовослужбовця ЗСУ ВЧ НОМЕР_10 від 27.05.2026.

ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 22.04.2020 року по даний час, на момент укладення кредитного договору та на момент розгляду справи має статус військовослужбовця, проте з досліджених судом документів встановлено, що відповідач участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації брав з 20.12.2020 по 22.09.2021 та в подальшому вже після закінчення дії договору, тобто підтвердженою є участь відповідача у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у Донецькій та Луганській областях ) у період, за який нараховані проценти, з часу укладення договору - 15.09.2021 до 22.09.2021, коли на відповідача розповсюджувалися положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», водночас таких доказів з 23.09.2021 по дату закінчення договору - 30.09.2021 суду не надано, а тому відсотки за договором відповідачу повинні були нараховуватися з 23.09.2021 по 30.09.2021 та підлягають до стягнення у розмірі 960 гривень (4000х3%х8). За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом). Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

Вказаний розмір (960 гривень) є відсотками, нарахованими за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).

Підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, які були нараховані первісним кредитором після 30.09.2021 та правонаступником кредитодавця - ТзОВ «Вердикт Капітал» на підставі пункту 2.3.1.2 кредитного договору, немає з огляду на викладені вище судом обставини.

Доводи відповідача про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах суд відхиляє, з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Суд зауважує, що відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно договору дата закінчення строку користування кредитом 30.09.2021 року.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (чинного з 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції згідно із Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 (до моменту скасування карантину на території України) строк позовної давності законодавцем було продовжено на час дії карантину, а з 24.02.2022 цей строк також було продовжено на строк дії воєнного стану.

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень викладено в наступній редакції : У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено.

Тобто з 04.09.2025 року відновлено перебіг позовної давності.

До суду ТОВ «Коллект Центр» звернулось 25.06.2026, тобто, з урахуванням дати виникнення права вимоги за договором, вищенаведених законодавчих положень про продовження, зупинення і поновлення строку позовної давності (04.09.2025), - в межах трирічного строку позовної давності, і не пропустило строку звернення до суду.

Отже, відсутні підстави для застосування судом строків позовної давності.

Отже, з відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитом, відсотками у розмірі на момент закінчення дії кредитного договору - 30.09.2021 та з врахуванням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та комісії у розмірі 6120 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 497 гривень (6120х2662,40/32760).

Крім того, представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно зі ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

01.07.2024 року позивачем укладено договір з АО «Лігал Ассістанс» №01-07/2024 про надання правової допомоги та згідно розділу 4 вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги. Оплата послуг АО здійснюється після підписання сторонами акту про надання юридичної допомоги. Акт про надання юридичної допомоги готується АО та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом є гонораром АО та поверненню не підлягає. В акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №1249 від 01.05.2026 по супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ТОВ «Коллект Центр» просило надати усну консультацію протягом 2 годин вартістю 2000 грн за годину та скласти позовну заяву протягом 3 годин вартістю 3000 грн за годину.

Згідно з витягом з акту №22 від 29.05.2026 року товариству «Коллект Центр» відповідно до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: відповідач ОСОБА_1 за договором №104056992 надано послуги: з надання усної консультації протягом 2 годин на 4000 грн, складання позовної заяви для стягнення боргу для подачі до суду протягом 3 годин на 9000 грн, разом на 13000 гривень.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з огляду на якість поданих представником позивача процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 гривень.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул.Мечнікова,3, офіс 306; ЄДРПОУ- 44276926) заборгованість за договором №104056992 від 15.09.2021 року у розмірі 6120 (шість тисяч сто двадцять) гривень, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень - заборгованість за відсотками, 1160 (одна тисяча сто шістдесят) гривень - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» сплачений судовий збір у розмірі 497 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 05.10.2026

Суддя: Андріюк І.Г.