Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №342/125/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/125/26

Провадження № 2/342/363/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Костроміної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Костроміна Наталія Романівна, до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Адвокат Костроміна Н.Р. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області та просить визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги представник позивачки мотивувала тим, що позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дубки Городенківського району Івано-Франківської області. Її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Після укладення шлюбу 28 лютого 1998 року позивачка змінила прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Батьку позивачки - ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 ).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті був зареєстрований один у будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, тому позивачка звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Харук О.М. із заявою про видачу їй свідоцтв про право на спадщину.

26 січня 2025 року приватний нотаріус видав позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,6947 га та 0,9928 га, що розташовані за адресою Івано-Франківська область Коломийський район Чернелицька селищна рада. Однак, постановою від 25 листопада 2025 року нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня і спадкоємиця не надала документ, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно даних ОКП «Коломийське МБТІ» станом на 31.12.2012 право власності на спірне нерухоме майно не зареєстровано.

Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_3 ) дідусеві позивачки ОСОБА_7 була надана земельна ділянка площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,60 га. З технічного паспорта вбачається, що житловий будинок споруджений в 1940 р., інші господарські будівлі збудовані в 1960, 1985 роках.

Тип двору колгоспний. Станом на 15.04.1991 в даному колгоспному дворі проживали: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 . ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 (батька позивачки). Оскільки частки в колгоспному дворі були рівними, то кожному члену в майні належало по 1/3 частині. Баба позивачки ОСОБА_8 , 1921 р.н., померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дідо позивачки ОСОБА_7 , 1923 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємцем ОСОБА_9 та ОСОБА_10 був їх син ОСОБА_11 , який успадкував їх частки колгоспного двору, проживаючи з ними на час їхньої смерті. Спадкоємцем ОСОБА_3 є його дочка - позивачка, яка прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись до нотаріуса. Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Згідно звіту ЕТВО «Придністров`я» ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 189 600 грн.

Оскільки спадкодавець на законних підставах володів та користувався спадковим житловим будинком, але в силу об`єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ, позивачка змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 11.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Витребувано від приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Харук О.М. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 94/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 ; з Городенківської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області витребувано інформацію щодо наявності спадкових справ, заведених після смерті: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 08.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.06.2026 задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Костроміної Н.Р. про витребування доказів. З Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області витребувано інформацію: про реєстрацію будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до погосподарських книг чи ухвалених органами місцевого самоврядування рішень про оформлення права власності, надати копії книг та витягів за даними яких господарство обліковувалося; чи закріплена за господарством, яке розташоване по АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га; про осіб, які не менше трьох років до 15.04.1991 проживали у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21.07.2026 явку позивачки ОСОБА_1 та представника Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області у судове засідання визнано обов`язковою, розгляд справи відкладено на 04.08.2026.

У судове засідання, призначене на 04.08.2026, з`явилися позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Костроміна Н.Р. Представник Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом отримання копії ухвали від 21.07.2026 та судової повістки до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками Городенківського районного суду Івано-Франківської області про доставку електронних документів. У зв`язку із неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено.

У судове зсідання, призначене на 23.09.2026, учасники справи не з`явилися.

Судом взято до уваги заяву представника позивачки - адвоката Костроміної Н.Р., отриману судом 21.07.2026 через систему «Електронний суд», про розгляд справи без її участі та без участі позивачки.

Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області 18.09.2026 через систему «Електронний суд» надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до копії інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 85999, виданої 09.07.2025 ОКП «КМБТІ» згідно архівних даних станом на 31.12.2012, право власності на нерухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , - не зареєстровано.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 453568421, сформованої 25.11.2025, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.2), порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 13.06.2025, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1940 р., господарські будівлі та споруди - в 1960, 1985 роках.

Ринкова вартість житлового будинку літ. «А», загальною площею 63,2 кв, житловою площею 47,8 кв з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 06.10.2025 становить 189600 грн, що стверджується копією звіту про вартість майна, складеного ЕТ-ВО «Придністров`я».

За господарством, що розташоване по АДРЕСА_1 облікується земельна ділянка площею 0,75 га, у т.ч.: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,60 га, що стверджується копією довідки № 06, виданої 06.02.2026 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області, та повідомленням Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області № 477 від 12.06.2026.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

У постанові від 06 листопада 2019 року в справі № 559/375/16 Верховний Суд зазначив, що записи в погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. Під час вирішення питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди в порядку спадкування записи в погосподарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Згідно повідомлення Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області № 477 від 12.06.2006, отриманого судом на виконання ухвали суду від 11.06.2026 про витребування доказів, вбачається, що надати інформацію про реєстрацію будинку, який розташований в АДРЕСА_1 відповідно до погосподарських книг немає можливості у зв`язку з тим, що в селищі міського типу Чернелиця погосподарські книги не велися (погосподарські книги велися тільки в сільських населених пунктах), а рішення про оформлення права власності на житлові будинки, які були прийняті селищною радою, зберігаються в Державному архіві.

Зі змісту відповіді Державного архіву Івано-Франківської області від 22.06.2026 № 155/06-07, наданої на адвокатський запит ОСОБА_12 від 22.06.2026, вбачається, що працівниками архіву було здійснено перегляд рішень Чернелицької селищної ради з 1988 року по 1991 рік, однак цілісного переліку оформлення права власності на будинки в с. Чернелиця не виявлено. Оскільки будинок у АДРЕСА_2 був побудований в 1940 році, а перші документи Чернелицької селищної ради зберігаються від 1948 року, тому надати інформацію про виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво житла є неможливим. Крім цього, згідно з актом Державного архіву Івано-Франківської області від 24.04.1984 всі погосподарські книги (11 архівних справ) були передані до Чернелицької селищної ради.

Відповідно до довідки № 1, виданої 05.01.2026 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який представник позивачки просить визнати за позивачкою, відносився до колгоспного двору.

Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).

У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правового значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Станом на 15.04.1991 у житловому будинку, що розташований у АДРЕСА_1 були зареєстровані і проживали: ОСОБА_7 , 1923 р.н., ОСОБА_8 , 1921 р.н., ОСОБА_3 , 1953 р.н., що стверджується копією довідки № 158, виданої 08.10.2025 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області.

Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 ОСОБА_7 , 1923 р.н., у 1949 році вступив в члени колгоспу ім. Чапаєва, де працював до 15 вересня 1975 року.

З наведеного слідує, що суспільна група господарства, розташованого у АДРЕСА_1 , - колгоспний двір, членами колгоспного двору станом на 15.04.1991 були: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

Із змісту повідомлення Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області № 477 від 12.06.2006, отриманого судом на виконання ухвали суду від 11.06.2026 про витребування доказів, вбачається, що надати інформацію про осіб, які не менше трьох років до 15.04.1991 проживали та були зареєстровані в житловому будинку по АДРЕСА_1 немає можливості, так як дані про зареєстрованих в житловому будинку осіб відображались у будинковій книзі.

В наявній у матеріалах справи будинковій книзі для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_4 , відсутня інформація про осіб, які не менше трьох років до 15.04.1991 були зареєстровані за даною адресою.

З наведеного слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 81 рік у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 14 від 19.05.2003, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19 травня 2003 р. Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_8 померла до 01.01.2004, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р.

Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК УРСР у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалось.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, внаслідок смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належну їй частку майна колгоспного двору.

Згідно ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

ОСОБА_8 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею були зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_7 , 1923 р.н., син ОСОБА_3 , 1953 р.н., що стверджується копією довідки № 157, виданої 08.10.2025 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області.

Те, що ОСОБА_7 , 1923 р.н., та спадкодавець ОСОБА_13 , 1921 р.н., були подружжям, актовий запис № 71 від 08 червня 1948 року, свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 07 травня 1971 р.

Копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 24 серпня 1981 р., підтверджується, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 38 від 23 жовтня 1953 року.

ОСОБА_8 заповіту не вчиняла, що стверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84331357, виданої 27.02.2026 Городенківською державною нотаріальною конторою.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є її чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_3 , які прийняли спадщину в рівних частках, оскільки фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 судом не встановлено.

Відповідно до ст.560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , прийнявши спадщину після смерті дружини та матері ОСОБА_14 , як спадкоємці першої черги за законом, до нотаріуса за видачею їм свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця не зверталися. Інформаційною довідкою № 84331349 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданою 27.02.2026 Городенківською державною нотаріальною конторою, підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилася.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_14 входить 1/3 (2/6) частки житлового будинку АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала їй як члену колишнього колгоспного двору.

Чоловік спадкодавця - ОСОБА_7 та син ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги за законом, в рівних частках успадкували вищезгадану частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що становить по 1/6 частці, однак документи на дані частки спадкового майна не оформили.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 82 роки у селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4 від 02.03.2005, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 02 березня 2005 р. Чернелицькою селищною радою Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_7 помер після ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Частина 1 ст.1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_7 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним був зареєстрований та проживав син ОСОБА_3 , 1953 р.н., що стверджується копією довідки № 156, виданої 08.10.2025 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_7 заповіту не вчиняв, що стверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50423787, виданої 26.12.2017 Першою Снятинською державною нотаріальною конторою.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Із копії спадкової справи № 534/2017, наданої суду державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, який прийняв спадщину, 26.12.2017 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Чернелицької селищної ради. Йому, в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області 19.12.2018, видано два свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 1473 та за № 1474, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами: 0,6947 га, кадастровий номер 2621655700:09:002:0229, 0,9928 га, кадастровий номер 2621655700:08:001:0108, що належали померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ІФ № 006048.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_7 входить також 1/2 (3/6) частки житлового будинку АДРЕСА_1 , 2/6 (1/3) частки якого належали йому, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована ним після смерті дружини ОСОБА_8 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на дану частку спадкового майна ОСОБА_7 не оформив.

ОСОБА_3 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_7 , як спадкоємець першої черги за законом, до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на дане спадкове майно не звертався.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦПК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 70 років у селищі Чернелиця Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 1 від 02.05.2024, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 02 травня 2024 р. Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_3 помер після 01.01.2004, у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

ОСОБА_3 на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією довідки № 1, виданої 05.01.2026 Чернелицькою селищною радою Коломийського району Івано-Франківської області.

На час відкриття спадщини у померлого дружини не було. Копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00048882658, сформованого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Харук О.М., стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 13.05.1978 зареєстрував шлюб з ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 8 від 13 травня 1978 р., даний шлюб розірвано 13.04.1982, актовий запис № 20.

Позивачка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є дочкою спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що стверджується копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 31 березня 1979 р., з якого слідує, що при реєстрації народження ОСОБА_17 присвоєно прізвище « ОСОБА_5 », актовий запис № 11 від 31 березня 1979 р.; свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 , виданого 28 лютого 1998 р., з якого вбачається, що ОСОБА_18 у зв`язку із укладенням шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », актовий запис № 59 від 28.02.1998.

ОСОБА_3 заповіту не вчиняв, що стверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 78865556, виданої 23.10.2024 приватним нотаріусом Харук О.М.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 судом не встановлено.

Із копії спадкової справи № 94/2024, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Харук О.М., вбачається, що позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (23.10.2024). Копією Витягу № 78865562 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 23.10.2024 приватним нотаріусом Харук О.М., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 73179520 (номер у нотаріуса 94/2024), спадкодавець - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , позивачка 26.01.2025 та 25.11.2025 подала нотаріусу заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно батька. Їй 26.01.2025 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Харук О.М. видано два свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 225 та за № 226, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами: 0,9928 га, кадастровий номер 2621655700:08:001:0108; 0,6947 га, кадастровий номер 2621655700:09:002:0229, що належали померлому на підставі свідоцтв про право на спадщину на законом, посвідчених ОСОБА_19 , в.о. державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області 19 грудня 2018 року, зареєстрованих в реєстрі за № 1474 та за № 1473.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить також житловий будинок АДРЕСА_1 , 2/6 частки якого належали йому, як члену колишнього колгоспного двору, 1/6 частки успадкована ним після смерті матері ОСОБА_8 , як спадкоємцем першої черги за законом, а 3/6 частки успадкована ним після смерті батька ОСОБА_7 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на дані частки спадкового майна ОСОБА_3 не оформив.

Підставою звернення позивачки до суду стало те, що постановою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Харук О.М. від 25.11.2025 про відмову у вчиненні нотаріальної дії їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , з посиланням на те, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано, правовстановлюючий документ відсутній.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що вищезгадане нерухоме майно набуто спадкодавцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у законний спосіб, належало їм за життя на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 (2/6) кожному, як членам колишнього колгоспного двору, хоча правовстановлюючого документу на нього вони не отримували, тому увійшло до складу спадщини після їх смерті.

ОСОБА_7 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті дружини ОСОБА_8 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та фактично став власником, однак до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на дану частку спадкового майна не звертався. Крім того, йому належить 2/6 (1/3) частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить 3/6 (1/2) частки.

ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, успадкував після смерті матері ОСОБА_8 1/6 частки, а після смерті батька - 3/6 (1/2) частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та фактично став власником, однак до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на дані частки спадкового майна не звертався. Крім того, йому належить 2/6 (1/3) частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить цілий житловий будинок (6/6 частки).

Позивачка, прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, фактично стала власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак через те, що право власності на зазначене нерухоме майно не зареєстровано, правовстановлюючий документ відсутній, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на дане спадкове майно.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст.ст. 112, 120, 123, 524-526, 529, 548, 549, 560, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Костроміна Наталія Романівна, до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

- представник позивачки - адвокат Костроміна Наталія Романівна, адреса робочого місця адвоката: вул. Гетьманська, буд.3Е, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область;

- відповідач Чернелицька селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд.10А, смт Чернелиця, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 04355601.

Повний текст судового рішення складено 02.10.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.