Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №341/1088/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1088/26

Номер провадження 2/341/904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі,

встановив:

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури Мартинюк І.І. в інтересах держави в особі Дубовецької сільської ради звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди.

Як підставу позову зазначено, що 04.05.2026 між Дубовецькою сільською радою ІваноФранківського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 на підставі рішення Дубовецької сільської ради від 24.04.2026 №21/92/2026 «Про надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20,0 га, кадастровий номер 2621282901:01:001:1519 у межах населеного пункту с. Дубівці для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій» укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій площею 20,0 га, розташованої у межах населеного пункту с. Дубівці Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Відтак, з 04.05.2026 у орендаря виникло право оренди на спірну земельну ділянку, а також права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 04 травня 2026 року.

18.05.2026 комісією Дубовецької сільської ради проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 2621282901:01:001:1519, яка передана в користування ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі від 04.05.2026 відповідно до того виду користування, за яким надано власником.

За результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка розорана та на ній наявні посіви сої.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства та умов спірного договору оренди землі, ОСОБА_1 використовує орендовану земельну ділянку як землі сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур, а не як землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не за цільовим призначенням, за яким цю земельну ділянку було передано Відповідачу власником.

Прокурор в судому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник Дубовецької сільської ради подав заяву, за якою позов підтримали, просили справу розглянути у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у звязку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч.3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищезазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом встановлено, що 04.05.2026 між Дубовецькою сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області та ОСОБА_1 на підставі рішення Дубовецької сільської ради від 24.04.2026 №21/92/2026 «Про надання в оренду гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20,0 га, кадастровий номер 2621282901:01:001:1519 у межах населеного пункту с. Дубівці для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій» (а.с. 27) укладено договір оренди земельної ділянки для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій площею 20,0 га, розташованої у межах населеного пункту с. Дубівці Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а. с. 15-18).

За умовами п.1.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій (код КВЦПЗ 14.01) загальною площею 20,0 га у межах населеного пункту с. Дубівці Дубовецької сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору – в оренду передається земельна ділянка площею 20,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 2621282901:01:001:1519, на земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна чи інші об`єкти інфраструктури.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення Договору становить 18 420 399,23 грн. (п.2.4 Договору).

Земельна ділянка не має недоліків, що перешкоджали б її ефективному використанню (п. 2.5 Договору).

У пункті 3.1 Договору вказано, що такий договір укладено на строк 10 років.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду виключно для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій відповідно до її цільового призначення та виду використання, визначених Земельним кодексом України та Класифікацією видів цільового призначення земель.

У пункті 5.4. Договору передбачено, що забороняється використання земельної ділянки способами, що призводять або можуть призвести до забруднення земель і ґрунтів радіоактивними, хімічними чи іншими небезпечними речовинами, відходами або стічними водами, спричиняють деградацію ґрунтів, у тому числі водну чи вітрову ерозію, або зумовлюють перевищення встановлених законодавством гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах. Зміна цільового призначення земельної ділянки або способу її використання, не передбаченого цим Договором, забороняється (п.5.4 Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки виключно відповідно до цільового призначення та виду використання, визначених цим Договором, здійснювати контроль за використанням, охороною та станом земельної ділянки протягом усього строку дії договору, у том числі шляхом проведення оглядів, обстежень та перевірок із складанням відповідних актів, вимагати усунення порушень умов договору та вимог законодавства у визначений Орендодавцем строк.

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, а також з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація договору оренди земельної ділянки площею 20 га (кадастровий номер: 2621282901:01:001:1519) проведена 04.05.2026, дата закінчення дії договору, 04.05.2036, з правом пролонгації (а. с. 19 на звороті).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ділянка з кадастровим номером 2621282901:01:001:1519 вид цільового призначення – 14.01 для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (а.с. 20-21).

Відповідно до акту від 18.05.2026 проведено обстеження земельної ділянки площею 20.00 га, кадастровий номер 2621282901:01:001:1519, за яким дана земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

За змістом ч. 1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

У частині третій статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 того ж Кодексу, землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об`єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об`єкти транспортування електроенергії до користувача, крім визначених законом випадків розміщення таких об`єктів на землях іншого цільового призначення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр», такий кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», Порядок ведення Державного земельного кадастру доповнено пунктом 121-1. Пунктом 121-1 вищевказаного Порядку встановлено, що внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо її цільового призначення здійснюється згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, Класифікатором видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правилами їх застосування, наведеними у додатках 58-60.

Так, додатком №59 є Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок. Відповідно до цього класифікатора, до категорії земельних ділянок промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення віднесено земельні ділянки енергетики (земельні ділянки, надані в установленому порядку для розміщення, будівництва і експлуатації та обслуговування об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (атомні, теплові, гідро- та гідроакумулюючі електростанції, теплоелектроцентралі, котельні), об`єктів альтернативної енергетики (електростанції з використанням енергії вітру, сонця та інших джерел), об`єктів передачі електричної та теплової енергії (повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, розподільні пункти та пристрої, теплові мережі), виробничих об`єктів, необхідних для експлуатації об`єктів енергетики, в тому числі баз та пунктів, код КВЦПЗ 14.01.

Зі змісту ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» вбачається, що використання землі за цільовим призначенням та дотриманням встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку є обов`язком землекористувачів.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

У частині 2 тієї ж статті ЗУ «Про охорону земель» закріплено, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Встановлено, що ОСОБА_1 умови договору оренди не виконує, використовує орендовану земельну ділянку як землі сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур, а не як землі для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не за цільовим призначенням, за яким цю земельну ділянку було передано відповідачу власником.

Щодо пред`явлення позову прокурором в інтересах держави суд зазначає, що представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягають у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання земельної ділянки, так і у невжитті належних та достатніх заходів по стягненню заборгованості по орендній платі за землю із боку орендодавця Дубовецької сільської ради.

Звернення прокурора до суду із вказаним позовом обумовлено встановленням факту невиконання істотних умов договору оренди землі, а саме використання ОСОБА_1 орендованої ділянки не за цільовим призначенням.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст.6,7,13,143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Підстави звернення органами прокуратури до суду в інтересах органів місцевого самоврядування обґрунтована в постановах Верховного суду у справах № 916/2403/16 від 15.05.2018, № 910/4345/18 від 05.11.2018, № 910/11919/18 від 17.10.2018, № 921/8/18 від 19.12.2018.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Додатково слід зазначити, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 за №912/2385/18 вказує, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливості подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у тому числі на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації» № 2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п. 35 рішення у справі «Менчінська проти російської федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02).

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з платіжної інструкції № 886, позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 324,80 грн.

З огляду на вказане Івано-Франківській обласній прокуратурі підлягає поверненню 50% сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн., а решта суми в розмірі 2 662,40 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного,ст.131-1 Конституції України,Закону України «Про прокуратуру»,Закону України «Про оренду землі», ст. ст.24,204,526,610,627,628 ЦК України, ст. ст.116,120,206 ЗК України, керуючись ст.ст.13,81,109,141,259,263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 04.05.2026 площею 20,0 га, кадастровий номер 2621282901:01:001:1519 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3327931926212), укладений між Дубовецькою сільською радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області (77172, с. Дубівці, площа Незалежності, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04357561) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути власнику – Дубовецькій сільській раді Івано-Франківської області (77172, с. Дубівці, площа Незалежності,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04357561) земельну ділянку кадастровий номер 2621282901:01:001:1519 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3327931926212) площею 20,0 га, яка знаходиться у межах населеного пункту с. Дубівці Івано-Франківського району ІваноФранківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Повернути Івано-Франківській обласній прокуратурі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду за квитанцією № 886 від 25.05.2026, що становить 2 6662,40 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА