Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №338/1182/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1182/25

Провадження №1-кп/338/42/26

02 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю : секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12025091120000104 про обвинувачення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Маркова Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою освітою, одруженої, непрацюючої, яка має на утриманні малолітню дитину, раніше судимої вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,

в с т а н о в и в :

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_10 вчинила умисне заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин.

Близько 18 год 20 хв 17 червня 2025 року працівники сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували поблизу будинку АДРЕСА_1 для затримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання ухвали Богородчанського районного суду від 28 квітня 2025 року у справі №338/214/25 про дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.

Під час виконання працівниками поліції службових обов`язків ОСОБА_11 застосував у їхній бік газовий балончик та намагався втекти, у зв`язку з чим працівники поліції здійснили його переслідування і затримання.

ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та усвідомлюючи, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 є працівниками поліції та виконують службові обов`язки щодо затримання ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою перешкоджання їхнім діям, застосувала до них фізичне насильство.

Зокрема, ОСОБА_10 взяла дерев`яну палицю та завдала нею ударів ОСОБА_5 у ділянки голови, лівої верхньої кінцівки та тулуба, спричинивши закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, садно потиличної ділянки голови, садно лівого передпліччя, синці лівого плеча та лівої половини грудної клітки.

Закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку та садном потиличної ділянки голови належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а інші зазначені ушкодження – до легких тілесних ушкоджень.

Після відібрання в неї палиці ОСОБА_10 продовжила застосовувати насильство до працівників поліції, завдаючи ударів руками та ногами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які виконували службові обов`язки, пов`язані із затриманням ОСОБА_11 .

Унаслідок цих дій ОСОБА_6 спричинено синці у ділянках правої половини грудної клітки, правого плеча, правої бічної поверхні шиї та правого стегна, садно правого передпліччя, які належать до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_7 спричинено садна у ділянках лівої половини грудної клітки, лівої половини нижньої щелепи та лівого передпліччя, синець правої гомілки, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Надалі на місце події прибули поліцейські офіцери громади ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вживали заходів для припинення протиправних дій ОСОБА_10 .

Під час застосування ОСОБА_8 фізичної сили для припинення її дій ОСОБА_10 , усвідомлюючи його статус працівника поліції та службовий характер його дій, умисно завдала йому удар ногою в ділянку лівого колінного суглоба, спричинивши синець, який належить до легких тілесних ушкоджень.

Під час припинення її протиправної поведінки ОСОБА_9 ОСОБА_10 умисно схопила його за праве плече, спричинивши синець у цій ділянці, який належить до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_10 умисно заподіяла працівникам правоохоронного органу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

ІІ. Позиція обвинуваченої та потерпілих у кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_10 у судовому засіданні вини у пред`явленому обвинуваченні не визнала та просила її виправдати.

Пояснила, що в другій половині дня 17 червня 2025 року вона була дома й разом з приятелем ОСОБА_11 та ще кількома жителями села, які допомагали їй по господарству, вживали спиртні напої. Зазначила, що конфлікт, який є предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, виник через дії працівників поліції під час затримання ОСОБА_11 , які вона вважала неправомірними. За її твердженням, поліцейські били ОСОБА_11 , тому вона втрутилася, намагаючись його захистити та припинити застосування до нього сили. Свою поведінку пояснювала обуренням діями поліцейських і бажанням допомогти ОСОБА_11 .

ОСОБА_10 не заперечувала, що знала про належність осіб, які затримували ОСОБА_11 , до працівників поліції та розуміла, що вони здійснюють його затримання. Водночас вважала, що спосіб їхніх дій давав їй підстави втрутитися.

Розповідаючи про власну поведінку, підтвердила, що тримала дерев`яну палицю та завдала нею щонайменше двох ударів ОСОБА_5 по руці. Також не заперечувала, що била палицею поліцейський автомобіль і пошкодила його, штовхала працівників поліції. Однак не погоджувалася з тим, що її дії спричинили всі зазначені в обвинувальному акті ушкодження.

Щодо ОСОБА_7 пояснила, що намагалася завдати йому удару ногою, проте не влучила. Спричинення тілесних ушкоджень іншим потерпілим заперечувала.

Окремо зазначила, що ОСОБА_9 завдавав їй ударів гумовим кийком. Посилаючись на застосування сили до неї та ОСОБА_11 , наполягала, що потерпілими від неправомірних дій були саме вони, а її втручання мало захисний характер. Тому просила суд за результатом розгляду справи ухвалити виправдувальний вирок.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засідання дав показання про те, що 17 червня 2025 року разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибув до с.Гринівка для затримання ОСОБА_11 на виконання ухвали суду про дозвіл на його затримання з метою приводу в суд. Вони користувалися службовим автомобілем «Chevrolet Aveo» та перебували в цивільному одязі. ОСОБА_10 була з ними усіма знайома як із працівниками поліції, оскільки відносно неї вже розслідувалися кримінальні провадження.

Після того як ОСОБА_11 застосував газовий балончик і почав утікати, вони здійснювали його переслідування та затримання. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 супроводжували ОСОБА_11 , а він побіг в напрямку службового автомобіля, щоб підготуватися до виїзду. У цей час ОСОБА_10 взяла дерев`яну палицю (брусок) та почала завдавати ударів по автомобілю. Він зробив їй зауваження та вимагав припинити пошкодження автомобіля, однак вона на це не реагувала.

Надалі ОСОБА_10 спрямувала удари палицею на нього. Завдавала ударів у ділянку голови, руки та тулуба. Намагаючись захиститися, він закривав голову руками, тому частина ударів припала на ліву верхню кінцівку. Після цього палицю в обвинуваченої відібрали, однак ОСОБА_10 продовжувала нецензурно висловлюватися та фізично втручатися в дії інших поліцейських. Він також бачив її подальшу агресивну поведінку щодо працівників поліції. Унаслідок отриманих ударів зазнав ушкоджень, звернувся за медичною допомогою.

ОСОБА_5 заперечив твердження про те, що дії ОСОБА_10 були зумовлені необхідністю захищатися від нього. Пояснив, що його втручання біля автомобіля було спрямоване на припинення його пошкодження, після чого обвинувачена застосувала до нього палицю. Цивільного позову не заявив, просив призначити покарання відповідно до закону.

Потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що прибув до с.Гринівка разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для виконання судової ухвали щодо ОСОБА_11 . Під час спроби його затримання ОСОБА_11 застосував газовий балончик і почав утікати. Вони переслідували його, після чого здійснили затримання.

Під час цих подій ОСОБА_10 втручалася в дії працівників поліції та намагалася перешкодити утриманню ОСОБА_11 . Її поведінка не обмежувалася криками чи вимогами відпустити затриманого. Вона наближалася до поліцейських, штовхала їх та завдавала ударів руками й ногами.

Пояснив, що фізичні дії обвинуваченої були спрямовані, зокрема, проти нього, коли він утримував ОСОБА_11 . На вимоги припинити свої дії ОСОБА_10 не реагувала, продовжувала втручатися в затримання. Унаслідок її дій отримав тілесні ушкодження, які надалі були зафіксовані під час медичного огляду.

ОСОБА_6 розмежував застосування газового балончика ОСОБА_11 та фізичні дії ОСОБА_10 . Він намагався уникати ударів від ОСОБА_10 , однак не міг в повній мірі їх уникнути, оскільки одночасно утримував ОСОБА_11 . Зазначив, що обвинувачена розуміла, що він є працівником поліції та виконує службові обов`язки. Цивільного позову не заявив, просив призначити покарання відповідно до закону.

Потерпілий ОСОБА_7 дав показання про те, що разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 брав участь у заходах із затримання ОСОБА_11 . Після застосування останнім газового балончика та спроби втекти здійснював його переслідування, а надалі разом із ОСОБА_6 супроводжували затриманого до службового автомобіля.

ОСОБА_10 активно втручалася в дії поліцейських, наближалася до них, штовхала та завдавала ударів. Частину подій він фіксував на власний мобільний телефон. Обвинувачена продовжувала агресивну поведінку і під час такої відеофіксації, застосовуючи фізичну силу до нього та інших працівників поліції.

ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_10 завдала йому удару ногою. Надалі, під час подій біля затриманого ОСОБА_11 , вона продовжувала фізично втручатися в їхні дії. Пояснив, що отримав ушкодження, з приводу яких йому проводили медичне освідчення.

Зазначив, що відеозапис надав органу досудового розслідування для фіксації обставин, що відбувалися. Цивільного позову не заявив, просив призначити покарання відповідно до закону.

Потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що прибув на місце події разом із ОСОБА_9 для надання допомоги працівникам поліції, які здійснювали затримання ОСОБА_11 . На час їхнього прибуття конфлікт тривав, а ОСОБА_10 поводилася агресивно та перешкоджала діям поліцейських.

Він намагався припинити її поведінку. Оскільки обвинувачена не виконувала вимог і продовжувала фізичну протидію, застосував до неї фізичну силу, утримуючи її руку за спиною. Під час цих дій ОСОБА_10 завдала йому удару ногою в ділянку лівого колінного суглоба.

ОСОБА_8 пов`язував своє втручання з необхідністю припинити насильницькі дії обвинуваченої та забезпечити виконання працівниками поліції службових обов`язків. Удар у коліно отримав саме під час виконання цих дій. Ушкодження було зафіксовано в медичних документах та під час судово-медичної експертизи.

Цивільного позову не заявив, просив призначити обвинуваченій суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_9 показав, що прибув разом із ОСОБА_8 на допомогу іншим працівникам поліції. ОСОБА_10 не припиняла агресивної поведінки, не виконувала вимог поліцейських та продовжувала фізично протидіяти їм.

Під час припинення її дій вона схопила його за праве плече, спричинивши ушкодження. ОСОБА_9 підтвердив, що застосовував до ОСОБА_10 гумовий кийок, пояснюючи це необхідністю припинити її протиправну поведінку та фізичну протидію.

ОСОБА_9 не заперечував обставини застосування до обвинуваченої спеціального засобу, на яку вона посилалася у своїх поясненнях. Водночас наголосив, що застосування сили було пов`язане з її поведінкою під час припинення конфлікту, а не з бажанням завдати їй ушкоджень.

Отримане ним ушкодження правого плеча надалі зафіксовано під час медичного огляду та судово-медичної експертизи. Цивільного позову не заявив, просив призначити покарання відповідно до вимог закону.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченої в учиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених у справі доказів.

Зокрема, свідок ОСОБА_12 дала показання про те, що є сусідкою ОСОБА_10 17 червня 2025 року перебувала вдома та почула крики. Вийшовши з подвір`я, побачила, як двоє працівників поліції вели ОСОБА_11 . На місце події збіглися сусіди та його мати, які намагалися його звільнити.

ОСОБА_10 у цей час кричала, била палицею поліцейський автомобіль, а також ударила палицею одного з поліцейських, який після цього тримався за руку. Свідок робила їй зауваження, просила нікого не бити та не ламати автомобіль. Пізніше приїхав ще один поліцейський автомобіль, після чого один із працівників поліції завдавав ОСОБА_10 ударів гумовою палицею.

Слід зазначити, що наведені показання відображають послідовність подій, яку свідок спостерігала особисто, та мають значення як для перевірки обвинувачення, так і для оцінки доводів захисту про застосування сили до ОСОБА_10 .

Крім показань учасників події, суд дослідив письмові докази та відеозапис, які в сукупності дають змогу перевірити обставини виникнення й розвитку конфлікту, характер дій обвинуваченої та їх наслідки.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12025091120000079 убачається, що 17 червня 2025 року внесено відомості про застосування насильства до працівників поліції під час виконання ними службових обов`язків із попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.345 КК України.

Витяг щодо кримінального провадження №12025091120000103 підтверджує внесення 25 липня 2025 року відомостей про дії ОСОБА_10 під час подій 17 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

З витягу щодо кримінального провадження №12025091120000104 убачається реєстрація 29 липня 2025 року окремого провадження щодо ОСОБА_10 , матеріали якого надалі скеровано до суду з обвинувальним актом.

Зазначені витяги підтверджують реєстрацію відомостей та процесуальний рух кримінальних проваджень.

Постановою прокурора від 29 липня 2025 року з кримінального провадження №12025091120000079 виділено матеріали щодо ОСОБА_10 в окреме кримінальне провадження №12025091120000104. Цим процесуальним рішенням визначено матеріали, які стосуються обвинувачення ОСОБА_10 та підлягають використанню в окремому провадженні щодо неї.

Постановою прокурора від 29 липня 2025 року матеріали кримінальних проваджень №12025091120000079 та №12025091120000103 об`єднано в одному провадженні з номером №12025091120000079. Разом із постановою про виділення матеріалів цей документ пояснює походження доказів, одержаних під час розслідування спільної події, та їх включення до матеріалів провадження щодо обвинуваченої.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 червня 2025 року оглянуто ділянку проїжджої частини в с.Гринівка, на якій знаходився службовий автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час огляду зафіксовано пошкодження скла та кузова автомобіля, відламане дзеркало, виявлено й вилучено фрагменти дерев`яної палиці.

Зафіксована обстановка узгоджується з показаннями ОСОБА_5 і ОСОБА_12 про завдання ОСОБА_10 ударів палицею по автомобілю. Виявлення фрагментів палиці підтверджує наявність на місці події предмета, про застосування якого повідомив потерпілий та використання якого не заперечувала сама обвинувачена.

Хоча пошкодження автомобіля не є самостійним предметом пред`явленого в цьому провадженні обвинувачення, ця обставина має значення для встановлення перебігу події та перевірки пояснення ОСОБА_10 про виключно захисний характер її поведінки.

Досліджені витяги з наказів ГУНП в Івано-Франківській області підтверджують проходження потерпілими служби в Національній поліції та займані ними посади.

Так, наказом від 17 березня 2025 року №119 о/с ОСОБА_7 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Івано-Франківського районного управління поліції.

Наказом від 30 жовтня 2024 року №493 о/с ОСОБА_8 призначено на посаду поліцейського офіцера громади в підрозділі Коломийського районного управління поліції. Відомості про виконання ним під час події обов`язків поліцейського офіцера громади містяться також у матеріалах службового розслідування та медичних документах.

Наказом від 20 грудня 2023 року №522 о/с ОСОБА_9 призначено на посаду поліцейського офіцера громади Івано-Франківського районного управління поліції.

Наказом від 25 жовтня 2023 року №441 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду оперуповноваженого, а ОСОБА_5 – на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Івано-Франківського районного управління поліції.

Досліджена роздруківка результату огляду за допомогою приладу «Drager» містить позитивний результат дослідження на алкоголь. У сукупності з матеріалами щодо проведення огляду та відомостями службового розслідування вона підтверджує перебування ОСОБА_10 у стані алкогольного сп`яніння.

Висновок службового розслідування містить відомості про службову мету прибуття працівників поліції, обставини затримання ОСОБА_11 , поведінку ОСОБА_10 , отримані поліцейськими ушкодження та застосування до обвинуваченої фізичної сили і спеціального засобу.

У ньому наведено послідовність подій, за якою ОСОБА_10 спочатку застосувала дерев`яну палицю до ОСОБА_5 та пошкоджувала службовий автомобіль, а надалі продовжувала втручатися в дії працівників поліції, які утримували ОСОБА_11 . Також описано її фізичну протидію ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час припинення конфлікту.

За результатами службового розслідування дії працівників поліції із застосування сили пов`язано з необхідністю виконання службових обов`язків, припинення насильницької поведінки та подолання активної протидії. Встановлено, що застосування сили до ОСОБА_10 було зумовлене продовженням її протиправних дій.

Суд враховує, що службове розслідування проведене органом поліції, тому наведені в ньому висновки не замінюють самостійної судової оцінки. Водночас описані фактичні обставини узгоджуються з показаннями потерпілих, свідка, оглядом місця події та відеофіксацією. Саме ця узгодженість дає підстави врахувати документ при перевірці доводів захисту.

У судовому засіданні досліджено відеозапис частини події, здійснений ОСОБА_7 на мобільний телефон. На ньому відображено обстановку біля службового автомобіля, його пошкодження, фрагменти палиці, агресивну поведінку ОСОБА_10 та її фізичне втручання в дії працівників поліції.

Зафіксовано, що обвинувачена вживає нецензурну лайку, штовхає поліцейських, застосовує до них фізичну силу. Відеозапис також відображає подальші події біля затриманого ОСОБА_11 , коли ОСОБА_10 продовжує втручатися в дії поліцейських.

Отже, відеофіксація підтверджує, що поведінка обвинуваченої не обмежувалася висловленням незгоди із затриманням. Разом із тим запис охоплює лише частину події, тому суд не поширює його доказове значення на обставини, які на ньому безпосередньо не відображені, а перевіряє їх за іншими доказами.

Протоколом огляду відеозапису від 18 червня 2025 року зафіксовано зміст відеофайлів, наданих ОСОБА_7 та записаних на оптичний диск. У протоколі описано пошкодження автомобіля, відламане дзеркало, фрагменти палиці, ушкодження руки ОСОБА_5 , крики та фізичні дії ОСОБА_10 щодо поліцейських, зокрема удар ногою в бік ОСОБА_7 , штовхання ОСОБА_6 та завдання йому ударів.

Викладений у протоколі зміст узгоджується з дослідженим у судовому засіданні відеозаписом. Таким чином, показання потерпілих про активні насильницькі дії обвинуваченої мають підтвердження у відеофіксації відповідної частини події.

Згідно з висновком експерта №52 від 26 червня 2025 року у ОСОБА_9 виявлено синець у ділянці правого плеча. Ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмета, могло виникнути як при ударі таким предметом, так і при ударі цією ділянкою тіла до такого предмета, за давністю може відповідати часу події та належить до легких тілесних ушкоджень.

Висновок підтверджує об`єктивну наявність ушкодження саме в тій ділянці тіла, щодо якої потерпілий описав фізичні дії ОСОБА_10 . У сукупності з його показаннями та матеріалами щодо припинення її поведінки цей доказ підтверджує обставини спричинення ушкодження.

Згідно з висновком експерта №51 від 26 червня 2025 року у ОСОБА_8 виявлено синець у ділянці лівого колінного суглоба, який утворився від дії тупого твердого предмета, за давністю може відповідати часу події та належить до легких тілесних ушкоджень.

Локалізація ушкодження та встановлений механізм його утворення узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 про удар ногою в ліве коліно під час утримання руки обвинуваченої та припинення її дій.

Згідно з висновком експерта №48 від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 у нього виявлено садна у ділянках грудної клітки зліва, нижньої щелепи зліва та лівого передпліччя, синець правої гомілки. Ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, за давністю можуть відповідати часу події та належать до легких тілесних ушкоджень.

Наведені дані узгоджуються з показаннями ОСОБА_7 про застосування до нього фізичного насильства. Наявність синця правої гомілки має значення також для перевірки твердження ОСОБА_10 про те, що її удар ногою не досяг потерпілого.

Згідно з висновком експерта №48 від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 у нього виявлено синці у ділянках грудної клітки, правого плеча, правої бічної поверхні шиї та правого стегна, садно правого передпліччя. Ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, за давністю можуть відповідати часу події та належать до легких тілесних ушкоджень.

Їх характер і розташування узгоджуються з описаними потерпілим ударами та фізичними діями обвинуваченої під час втручання в затримання ОСОБА_11 . Частина цих дій підтверджується також відеозаписом.

Медичні відомості про вплив газового балончика на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд відокремлює від ушкоджень, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_10 . Застосування газу їй у провину не ставиться.

Згідно з висновком експерта №58 від 01 липня 2025 року у ОСОБА_5 виявлено закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку та садном потиличної ділянки голови, яка належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Також виявлено синець та садно лівого передпліччя, синці лівої половини грудної клітки й лівого плеча, які належать до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів та за давністю можуть відповідати часу події.

Цей висновок узгоджується з показаннями ОСОБА_5 про удари палицею в голову, верхню кінцівку та тулуб. Розташування ушкоджень лівої верхньої кінцівки відповідає також його поясненню про захист голови руками. Застосування палиці до поліцейського підтверджується показаннями ОСОБА_12 , а удари по руці ОСОБА_5 визнала й сама ОСОБА_10 .

Висновки експертів ґрунтуються на результатах оглядів і медичній документації, містять опис ушкоджень та обґрунтування визначеного ступеня їх тяжкості. Вони підтверджують характер і наслідки фізичного впливу. Висновок про заподіяння цих ушкоджень обвинуваченою суд робить у сукупності з показаннями потерпілих, свідка та іншими доказами події.

Досліджені документи про особу ОСОБА_10 підтверджують її дату народження, місце проживання, сімейний стан та наявність на утриманні малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З характеристики Старобогородчанської сільської ради вбачається, що обвинувачена проживає із сім`єю, умови проживання задовільні, її чоловік перебуває в лавах Збройних Сил України.

Медичні довідки містять відомості про відсутність на відповідні дати перебування ОСОБА_10 на лікуванні в наркологічному та психіатричному кабінетах зазначених закладів.

Копія вироку Богородчанського районного суду від 10 квітня 2025 року у справі №338/1743/24 та повідомлення органу пробації підтверджують засудження ОСОБА_10 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Вирок набрав законної сили 12 травня 2025 року.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як високі. Водночас орган пробації висловив думку про можливість виправлення ОСОБА_10 без ізоляції від суспільства за умови інтенсивного нагляду та відповідної роботи з нею.

Зазначені матеріали суд враховує при визначенні міри покарання обвинуваченої.

Перевіряючи доводи захисту про неправомірність застосування сили працівниками поліції, суд також дослідив постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, ОСОБА_14 від 05 серпня 2026 року про закриття кримінального провадження №62025140150000445 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

У постанові розглянуто обставини застосування сили під час події 17 червня 2025 року, відомості про тілесні ушкодження ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , пояснення учасників і матеріали відповідних перевірок. За результатами розслідування провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, твердження про перевищення працівниками поліції службових повноважень були предметом окремого розслідування уповноваженого органу. Водночас постанова слідчого не має для суду наперед встановленої сили та не звільняє від перевірки доводів захисту за доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи ці докази в їх взаємозв`язку, суд виходить із того, що потерпілі послідовно описали службову мету прибуття, втручання ОСОБА_10 у затримання ОСОБА_11 , застосування нею палиці, ударів руками та ногами, а також продовження фізичної протидії під час припинення її поведінки.

Кожний із потерпілих повідомив про обставини, у яких сам зазнав фізичного впливу. Їхні показання узгоджуються щодо основної послідовності подій і водночас містять відомості про окремі епізоди, учасниками яких вони були. Це дає змогу зіставити їх із конкретними ушкодженнями та іншими доказами.

Суд не надає показанням потерпілих переваги лише через їхній статус працівників поліції. Достовірність цих показань підтверджується їх узгодженістю з оглядом місця події, медичними висновками та відеофіксацією. Щодо застосування палиці до ОСОБА_5 істотне значення мають також показання ОСОБА_12 , яка бачила удар по поліцейському та робила обвинуваченій зауваження.

Показання свідка суд враховує повністю, включно з повідомленням про подальше застосування гумового кийка до ОСОБА_10 . Ця обставина не приховувалася й потерпілим ОСОБА_9 , який підтвердив використання спеціального засобу. Отже, сам факт застосування до обвинуваченої сили не є спірним; перевірці підлягають його причини та місце в послідовності подій.

За показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , ОСОБА_10 била автомобіль і застосувала палицю до поліцейського ще до прибуття додаткового екіпажу та описаного свідком застосування гумового кийка. Тому подальші дії ОСОБА_9 не можуть пояснювати попереднє завдання ударів ОСОБА_5 .

Пояснення ОСОБА_10 про те, що вона діяла виключно для захисту ОСОБА_11 , не узгоджується також із завданням ударів по службовому автомобілю. Обвинувачена не обмежилася втручанням у конкретну дію щодо затриманого, а застосовувала насильство до різних поліцейських і продовжувала його під час припинення власної поведінки.

При цьому вона знала, що потерпілі є працівниками поліції, та розуміла мету їхнього прибуття. Перебування частини поліцейських у цивільному одязі не зумовило помилки обвинуваченої щодо їхнього статусу, оскільки відповідної обставини вона сама не заперечувала.

Суперечливість її пояснень полягає в тому, що, заперечуючи пред`явлене обвинувачення, вона водночас підтвердила свідоме завдання щонайменше двох ударів палицею по руці ОСОБА_5 . Це не є визнанням усіх обставин обвинувачення, однак підтверджує застосування до нього насильства. Твердження про менший обсяг такого насильства спростовується показаннями потерпілого та характером установлених у нього ушкоджень.

Щодо ОСОБА_7 обвинувачена визнала саму спробу завдати удару ногою, але стверджувала, що не влучила. Суд не приймає цю частину її пояснень, оскільки потерпілий підтвердив отримання удару, а його показання узгоджуються з відеофіксацією відповідного епізоду та наявністю ушкодження правої гомілки.

Заперечення спричинення ушкоджень ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також не узгоджується з їхніми показаннями. Описані ними дії обвинуваченої відповідають локалізації й характеру ушкоджень, установлених експертами. Зокрема, показання ОСОБА_8 про удар у ліве коліно підтверджуються синцем саме в цій ділянці, а показання ОСОБА_9 про захоплення правого плеча – ушкодженням правого плеча.

Наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд враховує при перевірці версії захисту. Однак сама по собі ця обставина не встановлює неправомірності дій поліцейських та не спростовує застосування обвинуваченою насильства.

Відомості службового розслідування, постанова ДБР та досліджені в суді показання узгоджуються в тому, що сила до ОСОБА_10 застосовувалася у зв`язку з припиненням її активної протидії. Сукупність доказів не підтверджує наявності суспільно небезпечного посягання, захист від якого зумовлював би встановлені дії обвинуваченої. Тому підстав розглядати їх як необхідну оборону суд не встановив.

Умисний характер її поведінки випливає не лише з використання палиці, а й із цілеспрямованого завдання ударів, продовження фізичних дій щодо інших поліцейських та невиконання вимог припинити насильство. Застосування сили було безпосередньо пов`язане з виконанням потерпілими службових обов`язків із затримання ОСОБА_11 і припинення протиправної поведінки самої ОСОБА_10 .

Невизнання вини є правом обвинуваченої та не використовується судом як доказ її винуватості. Її пояснення відхиляються у відповідній частині через їх суперечність установленим обставинам та конкретним доказам.

Оцінивши кожний доказ щодо належності, допустимості й достовірності, а сукупність доказів – щодо достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_10 у пред`явленому обвинуваченні доведена поза розумним сумнівом.

ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Наявність малолітньої дитини, сімейний стан та умови проживання суд враховує при індивідуалізації покарання.

Обставинами, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_10 вчинила новий умисний злочин за наявності незнятої та непогашеної судимості за попередні умисні кримінальні правопорушення, у тому числі передбачене ч.2 ст.345 КК України.

Невизнання вини та прохання про виправдання не є обставинами, які обтяжують покарання.

VІ. Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст.50, 65 КК України та враховує тяжкість кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої й обставини, які обтяжують покарання.

Вчинене ОСОБА_10 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином. Водночас його конкретні обставини свідчать про застосування насильства до п`ятьох працівників поліції, використання дерев`яної палиці та продовження фізичної протидії під час припинення її поведінки. Одному з потерпілих спричинено легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Суд враховує, що обвинувачена має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, одружена, виховує малолітнього сина, її чоловік проходить військову службу, умови проживання сім`ї задовільні. Ці обставини мають значення для визначення виду та строку покарання, оскільки його наслідки стосуються також сім`ї обвинуваченої.

Суд також враховує інформацію, викладену в консультаційних висновках спеціалістів КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 24.06.2025 №11701 та від 12.08.2025 №15362. Зазначений у них діагноз стосується вживання алкоголю зі шкодою для здоров`я, а не синдрому алкогольної залежності. Після первинної консультації ОСОБА_10 було призначено амбулаторне лікування. За відомостями повторного консультаційного висновку від 12.08.2025, після лікування вона алкогольних напоїв не вживала, на час огляду ознак абстиненції не виявлено, а в діагнозі за кодом F10.10 зазначено утримання від вживання алкоголю. Суд враховує ці дані як відомості про особу обвинуваченої та її поведінку після вчинення кримінального правопорушення при визначенні строку покарання.

Враховує суд й те, що вироком Богородчанського районного суду від 10 квітня 2025 року ОСОБА_10 уже було надано можливість виправитися без реального відбування покарання. Вона була звільнена від відбування 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Попередній вирок набрав законної сили 12 травня 2025 року, а вже 17 червня 2025 року обвинувачена знову вчинила умисний злочин із застосуванням насильства до працівників поліції.

Отже, новий злочин вчинено невдовзі після набрання попереднім вироком законної сили та під час іспитового строку. Попереднє звільнення від відбування покарання не забезпечило утримання ОСОБА_10 від нової протиправної поведінки аналогічного характеру.

Суд враховує висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства за умови інтенсивного нагляду. Разом із тим у досудовій доповіді ризик повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як високі.

Думка органу пробації підлягає оцінці разом з іншими даними про особу та обставинами вчиненого злочину. У цій справі визначальне значення має те, що можливість виправлення без відбування покарання вже була надана, однак обвинувачена під час іспитового строку вчинила новий умисний злочин. За таких обставин суд не знаходить підстав погодитися з можливістю досягнення мети покарання без його реального відбування.

З урахуванням характеру насильницьких дій, кількості потерпілих, наслідків злочину, обставин, які обтяжують покарання, а також сімейного стану та наявності малолітньої дитини суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не встановив.

Оскільки ОСОБА_10 вчинила новий злочин під час іспитового строку, остаточне покарання належить визначити за правилами ст.71 КК України з урахуванням ч.3 ст.78 КК України.

Покарання у виді 3 років позбавлення волі за попереднім вироком обвинувачена не відбувала. Визначаючи обсяг його приєднання, суд враховує як вчинення нового злочину під час випробування, так і необхідність індивідуалізації остаточного покарання з огляду на сімейні обставини ОСОБА_10 .

Суд вважає необхідним частково приєднати до покарання за цим вироком невідбуте покарання у виді позбавлення волі за вироком від 10 квітня 2025 року. Таке покарання є більшим як за покарання, призначене за новий злочин, так і за невідбуте покарання за попереднім вироком та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої й запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

VІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.

Цивільних позовів у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

VIII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Оптичний диск із відеозаписами належить залишити в матеріалах кримінального провадження. Фрагменти дерев`яної палиці, використаної при вчиненні кримінального правопорушення, які зберігаються у відділенні поліції №2 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, підлягають знищенню після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати, які підлягають стягненню з обвинуваченої, відсутні.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_10 судом не обирався.

Керуючись ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_10 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2025 року у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати ОСОБА_10 з часу фактичного її затримання для відбування покарання,

Речові докази: оптичний диск із відеозаписами – залишити в матеріалах кримінального провадження; фрагменти дерев`яної палиці, які зберігаються у відділенні поліції №2 Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, – знищити після набрання вироком законної сили.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_1