Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №202/5606/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/5606/26

Провадження № 2/202/4823/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

представника відповідача - Іващенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Кредитним договором № 8455415 в розмірі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. – сума заборгованості за відсотками; 8 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 1 188,40 грн. – комісія за надання Кредиту, а також понесені судові витрати.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 04 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №8455415.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 23.04.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею;1 188,40 грн. - комісія за надання Кредиту.

Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкцій, однак відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.

В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України 10 червня 2026 року суддею направлено запит до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , відповідь з якого надійшла на адресу суду 01 липня 2026 року.

Ухвалою судді від 02 липня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

03.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , документ сформований в системі «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якій вказав, що відповідач не визнає позовні вимоги у заявленому розмірі, оскільки позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами весь комплекс юридично значимих обставин, а склад заявленої суми прямо суперечить імперативним нормам цивільного законодавства та законодавства про споживче кредитування. Безумовно протиправною є вимога про стягнення 8 000,00 грн пені, нарахованої у період дії воєнного стану. Крім того, підлягає відхиленню вимога про стягнення 1 188,40 грн комісії, оскільки за змістом пункту 6.2 кредитного договору вона включає плату за адміністративні та операційні витрати під час розгляду заявки й аналіз заявки, тоді як встановлення плати за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит прямо заборонене законом.

До матеріалів додано довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», сформовану 05.05.2026, про платіж 4 000,00 грн від 04.12.2024 на замаскований електронний платіжний засіб НОМЕР_1 із зазначенням отримувача «Астаф`єва Ольга». Однак довідка не містить повного номера рахунку/платіжного засобу, назви банку-емітента, договору рахунку, виписки банку або іншого первинного документа, який дозволяє однозначно встановити, що платіжний засіб на дату операції належав саме відповідачу. Отже, необхідний доказовий ланцюг від ініціювання платежу до його остаточного зарахування на рахунок конкретної особи.

Відповідач не заперечує загальну можливість укладення договору з використанням одноразового ідентифікатора. Заперечення стосуються достатності доказів у цій конкретній справі: законність способу підписання не звільняє позивача від обов`язку довести належність відповідного підпису відповідачу та незмінність саме того тексту, який подано до суду. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Якщо суд дійде висновку про доведеність отримання відповідачем 4000,00 грн. та виникнення основного зобов`язання, - відмовити у стягнення 8000,00 грн. пені та 1188,40 грн. комісії, питання щодо решти вимог вирішити виключно в межах належного доведеного основного боргу і правомірно нарахованих договірних процентів. Стягнути з позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

07.08.2026 року від представника позивача, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив. В якому вказали, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим. Зазначили, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Звернули увагу суду, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Вказали, що надані позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обґрунтованими. Також зазначили, що перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Повідомили суд про те, що після виникнення простроченої заборгованості відповідач своєю подальшою поведінкою фактично підтвердив існування між сторонами договірних правовідносин та обізнаність із їх змістом. Зокрема, 23.07.2026 року відповідач звернувся до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з метою врегулювання питання погашення заборгованості та висловив намір добровільно виконати свої договірні зобов`язання. На підтвердження зазначених обставин позивачем долучена квитанція про часткову сплату заборгованості від 05.08.2026 року на суму 4 500,00 грн. Зазначена сума після її зарахування буде врахована позивачем у рахунок погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Позивач не погоджується з розміром правової допомоги, яку просить стягнути відповідач, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Також, на думку Позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

11.08.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 - Іващенко Р.В., документ сформований в системі «Електронний суд», надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.08.2026 від представника позивача, документ сформований в системі «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення у справі. Вказали, що позивач не заперечує існування спеціального правового регулювання відповідності позичальників у період воєнного стану, однак вважає, що висновок про склад та розмір заборгованості має бути зроблений судом з урахуванням конкретних дат виникнення прострочення, дат нарахування відповідних платежів та редакції законодавства, чинної на відповідний платежів та редакції законодавства, чинної на відповідний період, а не шляхом обструктивного посилання відповідача на окрему норму.

Вказав, що позивач не приховує факт помилкового долучення до матеріалів справи квитанції на суму 4500,00 грн.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». В прохальній частині позовної заяви, в відповіді на відзив та додаткових поясненнях просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в позові. Підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Звернув увагу суду на те, що представник позивача надаючи суду докази про начебто часткову оплату відповідачкою заборгованості за даним кредитним договором надав інформацію щодо погашення за іншим кредитним договором.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8455415 у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором Позичальника «371837».

Відповідно до п.2.1 за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджених умовах Договору строк, шляхом перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Згідно з п.2.2.1. Сума кредиту 4000,00 грн. Строк Кредитування /Строк договору 30 днів (п.2.2.2. Договору). Процентна ставка /день 0,04% (фіксована). Комісія за надання кредиту 29,71% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1188,40 грн.) п.2.2.4 Договору.

Відповідно до п.10.5.1 Договору, якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладання Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору, Кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2.2 Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.п. 11.1 Кредитного договору, підписанням цього Договору Відповідач підтверджує, що ознайомився на сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Як зазначає в позові позивач відповідач взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором № 8455415 від 04.12.2024 року належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, за останньою утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем, складає 13200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. - заборгованість по відсоткам; 8000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1188,40 – комісія за надання кредиту.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.

Предметом доказування у справі є факт укладання між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 електронного договору та перерахування коштів відповідачу у визначеній сумі з рахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач вказані обставини заперечує.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до ст. ст.205,207 ЦК України.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.626,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з приписів ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно змісту ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону ; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (чинний на момент укладання договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Підписуючи кредитний договір № 8422415 від 04 грудня 2024 року відповідач визнала надані фінансовою компанією умови отримання фінансового кредиту, з яким ознайомилася до укладання кредитного договору та до яких приєдналася підписавши кредитний договір. Тобто, сторонами при укладенні договору були досягнути усі істотні умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач одержала та використала за цільовим призначенням кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Суд приймає як належний доказ надану позивачем довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 05.05.2026 року №КД-000162679/ТНПП про переказ 04.12.2024 року 4000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , оскільки в зазначеній довідці вказано отримувачем « ОСОБА_3 ».

Суд не приймає, як доказ надану позивачем квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №248130384, про часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 4500,00 грн., оскільки зазначене погашення є погашенням заборгованості за кредитним договором №73626299, так як зазначив позивач в своїх додаткових поясненнях квитанція долучена до справи помилково.

Як вбачається із наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , який сформовано 05.05.2026 року за кредитним договором №8455415 від 04.12.2024 року, кредит видано 04.12.2024 року в розмірі 4000,00 грн.; процентна ставка 0,01%; комісія за видачу 29,71%; пеня 5%. Всього заборгованість 13200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1 188,40 грн. - комісія за надання Кредиту.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно з п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 23.04.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 (витяг з Реєстру боржників №3 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 8 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 1 188,40 грн. - комісія за надання Кредиту.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як передбачено ч. 1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає встановленим, що 04.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8455415, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Відтак, доводи представника відповідача про відсутність доказів укладання договору позики є неспроможними.

Щодо наявності у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до відповідача за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8455415 від 04.12.2024 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 , за Договором № 8455415 від 04.12.2024 року.

Договір факторингу є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором позики № 8455415 основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 4000, 00 грн. та відсотків в розмірі 11,60 грн., комісії за надання кредиту 1188,40 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення пені в розмірі 8000,00 грн., то як вбачається із розрахунку первісного кредитора щоденно з 03.01.2025 року по 11.02.2025 року нараховувалася пеня у розмірі 200,00 грн., тобто 5% від суми кредиту 4000,00 грн. на день. За 40 днів нараховано 8000,00 грн. пені.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею за кредитним договором № 8455415 від 04 грудня 2024 року у розмірі 8000,00 грн. суд зазначає, що такі нарахування є необґрунтованими та суперечать п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Водночас, суд звертає увагу, що в Договорі надання коштів у кредит (комісією зва наданням кредиту) №8455415 не зазначено щодо розміру пені.

Тому, оскільки позивач не довів право нараховувати заборгованості за пенею під час дії воєнного стану, суд вважає, що дана сума стягненню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Відповідачем надано Договір №210720262 про надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року укладений між адвокатом Іващенко Романом В`ячеславовичем та ОСОБА_1 .

Згідно з п.2.1.1 Договору №20072614 про надання юридичних послуг від 20.07.2026 року, перелік послуг, що надаються: проєкт відзиву на позов, проєкт апеляційної скарги, ознайомлення. Вартість послуг згідно з переліку, зазначеного у п. 1.2 цього договору становить 15000 грн.

Оскільки судом позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому є передбачені законом підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачу.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Позивач не погоджувався з розміром правової допомоги, яку просить стягнути відповідач, оскільки їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Також, на думку Позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Суд приймає до уваги ,що відповідачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а в Договорі №20071614 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 20.07.2026 року зазначено до переліку послуг не тільки витрати на професійну правничу допомогу при розгляді цієї справи у суді першої інстанції, а і написання апеляційної скарги.

З урахуванням складності справи, ціни позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд доходить висновку про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1048,82 грн.

Керуючись ст. ст.4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул.Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014; IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8455415 від 04 грудня 2024 року, яка станом на 27 березня 2025 року склала 5200 (п`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1188,40 грн. - комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул.Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014; IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») сплачений судовий збір у розмірі 1048,82 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за пенею – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вул.Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014; IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар